Справа № 2-1690/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2010 року  

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого:   Дзюбановського Ю.І.

з участю секретаря судового засідання:  Чубак С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі Тернопільської обласної дирекції „Райффайзен Банк Аваль” до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” в особі Тернопільської обласної дирекції „Райффайзен Банк Аваль” звернулось в суд із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 15.06.2005 року між сторонами укладено Кредитний договір №014/09-02/350/05, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 93 000 грн. строком до 14.06.2010 року зі сплатою 16,5 % відсотків річних за користування кредитними коштами. У порушення норм закону та умов договорів, відповідач зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконав, тому просить позов задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та подав заяву про збільшення розміру позолвних вимог і просить стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №014/09-02/350/05 в розмірі 29 175 грн. 23 коп.

Суд приймає заяву позивача про збільшення позовних вимог як таку, що подана у відповідності до вимог чинного законодавства.

         Відповідач в судове засідання не з’явився. Представник відповідача підтвердив факт видачі 15.06.2005 року готівкових коштів в сумі 93 000 грн. та пояснив, що не сплачує кредит у зв’язку з важким матеріальним становищем. Проти заяви про збільшення позовних вимог будь-яких заперечень та пояснень не подав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, суд встановив такі факти:

15.06.2005 року між ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” в особі начальника Академічного відділення Тернопільської обласної дирекції ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” Трусюк В.С. та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №014/09-02/350/05, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 93 000 грн. строком до 14.06.2010 року зі сплатою 16,5 % відсотків річних за користування кредитними коштами.

Факт видачі відповідачу 15.06.2005 р. готівкових коштів в сумі 93 000 грн. підтверджується меморіальним ордером про видачу готівки.

Даним договором відповідач взяв на себе зобов’язання забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих відсотків на умовах, передбачених договором.

У порушення норм закону та умов договору відповідач зобов’язання згідно графіку погашення суми заборгованості за вказаним договором належним чином не виконав.

З метою захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів, позивачем 25.11.2009 року було напрвлено відповідачу вимогу-попередження з пропозицією у добровільному порядку сплатитит в тридцятиденний строк з дня пред’явлення цієї вимоги заборгованості по неповернутому кредиту та пені, яка залишена без відповіді.

Станом на 11.04.2010 року заборгованість відповідача не погашена та згідно розрахунку суми заборгованості становить 29 175 грн. 23 коп., з яких: 17050,73 грн.   сума неповерненого кредиту, 2223,21 грн. - відсотки за користування кредитом;  9901, 29 грн. - сума пені за прострочення строків сплати кредиту та відсотків.

В силу ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

Відповідно до вимог ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується  повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороті або інших вимог, що звичайно ставляться.

        Станом на дату розгляду справи сторонами не подано, а судом не здобуто доказів погашення заборгованості.

За наведених обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення і слід стягнути з ОСОБА_2 в користь ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” в особі Тернопільської обласної дирекції ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” заборгованість за кредитним договором № 014/09-02/350/05 від 15.06.2005 року в сумі 29 175 грн. 23 коп.

Згідно ст. 88 ЦПК України суд стягує з позивача в дозод Державного бюджету 58,74 грн. судового збору за подання заяви про збільшення позовних вимог та відшкодовує понесенні судові витрати за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 60, 212 Цивільного процесуального кодексу України та ст.ст. 526, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, суд,  -

ВИРІШИВ:

1.   Позов задовольнити.

2.   Стягнути з ОСОБА_2 в користь Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі Тернопільської обласної дирекції АТ „Райффайзен Банк Аваль” заборгованість за кредитним договором № 014/09-02/350/05 від 15.06.2005р. в сумі 29 175 грн. 23 коп., 291,75 грн. державного мита та 120 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

3.   Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі Тернопільської обласної дирекції АТ „Райффайзен Банк Аваль” на користь Державного бюджету 58,74 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення та апеляційної скарги - протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подачі апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя                                                                            Дзюбановський Ю.І.