ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2020 року Справа № 906/1078/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Саврій В.А. , суддя Юрчук М.І.

секретар судового засідання Кравчук О.В.

за участю представників сторін:

позивача - адвокат Слівінський А.О., Пригодський С.П.

відповідача - Невисевич М.В.

третіої особи 1 - Папірник О.Є.

третьої особи 2 - голова міської ради Кохан І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Пригодського Сергія Павловича на рішення Господарського суду Житомирської області, ухвалене 28.02.2020, повне рішення складено 10.03.2020, у справі № 906/1078/19

за позовом Фізичної особи-підприємця Пригодського Сергія Павловича

до Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:

- Комунального підприємства "Міський ринок" Коростишівської міської ради;

- Коростишівської міської ради Коростишівського району Житомирської області,

про визнання недійсним договору оренди

В жовтні 2019 Фізична особа-підприємець Пригодський Сергій Павлович звернувся до Господарського суду Житомирської області із позовом про визнання недійсним з моменту вчинення Договору оренди № 467 від 01.08.2014, укладеного з Підприємством Коростишівської райспоживспілки «Кооперативний ринок».

Обґрунтовуючи підстави визнання недійсним вищевказаного Договору позивач вказує, що відповідач, не будучи власником майна у вигляді асфальтового покриття та не маючи на нього жодних майнових прав та дозволу громади на розпорядження ним, ввівши позивача в оману, порушуючи публічний порядок щодо використання комунального майна, незаконно виступив в якості його власника та передав його в оренду іншим особам.

При цьому позивач зазначає, що:

- виступаючи у правовідносинах орендодавцем відповідач доводив, що є уповноваженим суб`єктом господарювання з надання послуг ринку, власником території ринку та торговельних місць на ньому;

- згідно з п. 6.2 Договору, відповідач гарантував, що об`єкт оренди, не перебуває у спорі, жодних прав та претензій на нього у третіх осіб немає;

- відповідачу на території ринку площею 1.2 га належить тільки декілька об`єктів нерухомого майна загальною площею 0,17 га (які не стосуються спірного правочину), інші 1,03 га ринкової площі (включаючи об`єкти оренди) являють собою об`єкт благоустрою ліквідованого Колгоспного ринку м. Коростишева у вигляді асфальтового покриття земельної ділянки запасу, належної територіальній громаді м. Коростишева в особі Коростишівської міської ради, обставини чого встановлені у рішенні Господарського суду Житомирської області від 12.03.2019 у справі № 906/41/19;

- всі об`єкти нерухомості та об`єкти благоустрою, включаючи асфальтове покриття ринку, зводились ще у 1984-1985рр. Колгоспним ринком м. Коростишева, до якого ані відповідач, ані його попередники жодного відношення не мають, що встановлено у справах № 8/33«на», № 906/207/17, № 906/41/19.

За вказаного, позивач зазначає, що відповідач, не будучи власником і користувачем земельної ділянки та асфальтового покриття, не сплачує громаді міста Коростишева орендну плату за фактичне використання такого майна та щорічного місцевого земельного податку в розмірі 13 % від нормативної грошової оцінки, при цьому, позивач, будучи стороною оспорюваного правочину та членом громади міста Коростишева, задля наповнення місцевого бюджету, зацікавлений у поверненні всіх сплачених відповідачу коштів на виконання недійсного правочину, в дохід місцевого бюджету.

Вважає, що оскільки відповідач не є ринком та не уповноважений розпоряджатись комунальним майном в своїх майнових інтересах, його дії порушують правовий режим використання комунального майна, унеможливлюють його законне використання комунальним підприємством «Міський ринок» з метою наповнення місцевого бюджету, що свідчить про порушення таким правочином публічного порядку.

Враховуючи вищенаведене, посилаючись на ст. 203, 227, 228, 229, 230, 236, 760, 761 ЦК України, Правила торгівлі на ринках, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002 № 57/188/84/105, Закон України «Про благоустрій населених пунктів», Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», позивач просить суд визнати недійсним з моменту вчинення Договір оренди № 467 від 01.08.2014.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 16.12.2019 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Комунальне підприємство «Міський ринок» Коростишівської міської ради та Коростишівську міську раду Коростишівського району Житомирської області.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 28.02.2020, у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Пригодського Сергія Павловича до Підприємства Коростишівської райспоживспілки «Кооперативний ринок» про визнання недійсним з моменту вчинення договору оренди № 467 від 01.08.2014 - відмовлено.

Позивач Фізична особа-підприємець Пригодський Сергій Павлович, не погоджуючись з ухваленим рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Житомирської області від 28.02.2020 у справі № 906/1078/19 скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати недійсним з моменту вчинення Договір оренди № 467 від 01.08.2014, укладений між Фізичною особою-підприємцем Пригодським Сергієм Павловичем та Підприємством Коростишівської райспоживспілки «Кооперативний ринок».

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказує наступне:

- відповідачу на території ринку площею 1,2 га належить тільки декілька об`єктів нерухомого майна загальною площею 0,17 га (які не стосуються спірного правочину), інші 1,03 га ринкової площі (включаючи об`єкти опенлиї являють собою об`єкт благоустрою ліквідованого Колгоспного ринку м.Коростишева у вигляді асфальтового покриття земельної ділянки запасу, належної територіальній громаді м.Коростишева в особі Коростишівської міської ради, обставини чого встановлені у рішенні Господарського суду Житомирської області від 12.03.2019 у справі № 906/41/19;

- позивач звернувся до суду з позовом про визнання такого договору недійсним, оскільки орендодавець не мав жодних прав на укладення договору з розпорядження комунальною власністю міста Коростишева;

- оскаржуваним рішенням суду першої інстанції в задоволенні позову було відмовлено з надуманих мотивів, що предметом договору було «торгівельне місце», а не «площа асфальтового покриття» (хоча в матеріалах справи наявний інвентаризаційний опис торгівельних місць, згідно якого вони являють собою асфальтобетонне покриття відповідної площі);

- предметом договору оренди може бути тільки річ матеріального світу і не має жодного правового значення як цю річ назвати, значення має саме суть, форма та фактичний предмет;

- відповідач не є ринком та не уповноважений розпоряджатись комунальним майном в своїх майнових інтересах, його дії порушують правовий режим використання комунального майна, унеможливлюють його законне використання комунальним підприємством «Міський ринок» з метою наповнення місцевого бюджету, що свідчить про порушення таким правочином публічного порядку;

- асфальтне покриття, яке відповідач протиправно здавав в оренду, належить до об`єктів благоустрою міста, оскільки є типом покриття доріг, тротуарів. Отже, даний об`єкт не відповідає головним ознакам нерухомості, а основним його призначенням є допоміжне обладнання відповідної частини земельної ділянки з метою задоволення потреб населення у покращенні можливостей її експлуатації за призначенням;

- за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або у користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності;

- обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття вказаної земельної ділянки;

- право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом;

- стаття 761 ЦК України встановлює, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму. Згідно з ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин. повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- ст. 227 ЦК України визначає, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним. Якщо юридична особа ввела другу сторону в оману щодо свого права на вчинення такого правочину, вона зобов`язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану таким правочином;

- згідно з ст.230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину.

Таким чином, скаржник вважає, що рішення місцевого господарського суду від 28.02.2020 у справі № 906/1078/19 прийнято з неповним з`ясуванням обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Пригодського Сергія Павловича на рішення Господарського суду Житомирської області від 28.02.2020 у справі № 906/1078/19, справу призначено до розгляду на 10.06.2020 об 11:00 год.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2020 розгляд справи № 906/1078/19 призначено в режимі відеоконференції із Коростишівським районним судом Житомирської області, де братиме участь представник Підприємства Коростишівської райспоживспілки «Кооперативний ринок».

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2020 виправлено описку допущену в частині дати проведення судового засідання, визначеної ухвалою суду від 13.05.2020. Справу № 906/1078/19 призначено до розгляду на 24.06.2020 об 12:00 год.

10.06.2020 на адресу суду від адвоката Слівінського А.О., який представляє інтереси ФОП Пригодського Сергія Павловича надійшло клопотання (вх.№ 1498/20) про зупинення провадження у даній справі (на підставі п.5 ч.1 ст. 227 ГПК України) до набрання законної сили рішенням Господарського суду Житомирської області у справі № 906/1060/18 за позовом Коростишівської міської ради до ПКР «Кооперативний ринок» про звільнення самовільнозахопленої земельної ділянки комунальної форми власності площею 1,2 га у вигляді об`єкту її благоустрою (асфальтоване покриття), що знаходиться за адресою: Житомирська обл., Коростишівський район, місто Коростишів, вул. Шевченко,40.

Крім того, адвокат Слівінський А.О. клопотанням (вх.№ 3851/20) просить долучити до матеріалів справи копію рішення Господарського суду Житомирської області від 05.05.2020 у справі № 906/1077/19, з якого вбачається, що асфальто-бетонне покриття, яке відповідач протиправно обліковує на своєму балансі в якості торгівельних майданчиків, є об`єктом благоустрою території населеного пункту та комунальним майном громади. Таке майно не входить до опису майнового комплексу відповідача, відтак останній не мав права укладати договори оренди відносно нього. Представник позивача вказує, що позов пред`явлено за аналогічних підстав та з аналогічним предметом, суб`єктний склад сторін, за виключенням позивача, є ідентичним.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2020 оголошено перерву в судовому засіданні до 30.06.2020 об 15:00 год.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.06.2020 оголошено перерву в судовому засіданні до 09.07.2020 об 14:00 год; доручено забезпечення проведення відеоконференції Коростишівському районному суду Житомирської області, де братиме участь представник Підприємства Коростишівської райспоживспілки «Кооперативний ринок».

07.07.2020 на електронну адресу суду від Пригодського С.П. надійшло клопотання (вх. № 4324/20 від 07.07.2020), у якому позивач фактично просить поновити строк позовної давності на звернення із даним позовом до суду, в обґрунтування якого зазначає, що безпосереднім об`єктом оренди спірного договору є саме асфальтобетонне покриття, про що зазначено у інвентаризаційному описі № 3 від 31.12.2003 засновника відповідача - Коростишівської районної спілки споживчих товариств. Разом з тим, встановлені 13.06.2019 господарськими судами обставини у справі № 906/41/19, щодо неприналежності асфальтобетонного покриття орендодавцю (Відповідач), який уклав відносно такого майна оспорюваний договір у 2014 і стали підставами для звернення Пригодського С.П. з позовом до суду в даній справі у жовтні 2019. Вказує, що до 13.06.2019 - дата набрання законої сили рішення Господарського суд Житомирської області від 12.03.2019 у справі 906/41/19, Пригодському С.П. такі обставини не були відомі і об`єктивно бути відомими не могли. Щодо не можливості подання зазначеного клопотання про поновлення пропущеного строк давності у справі в суді першої інстанції, скаржник зазначає, що судом першої інстанції здійснювався розгляд справи без участі представника позивача, якого неналежним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, а відтак позивач не міг довідатись про зроблену Підприємством Коростишівської райспоживспілки «Кооперативний ринок» в усній формі заяву про застосування позовної давності у справі № 906/1078/19.

Також. 07.07.2020 на електронну адресу суду від Директора ПР «Кооперативний ринок» надійшла заява (вх. № 4332/20 від 07.07.2020), у якій відповідач просить долучити до матеріалів справи копію рішення Господарського суду Житомирської області від 22.03.2016 у справі № 906/609/15 та висновок експертів № 8249/8250/19-41/29398+29401/19-41 від 07.11.2019, як докази безпідставної апеляційної скарги позивача.

В судовому засіданні 09.07.2020 представник позивача не підтримав подане ним клопотання до суду апеляційної інстанції (вх.№ 1498/20 від 10.06.2020) про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням Господарського суду Житомирської області у справі № 906/1060/18 на підставі п.5 ч.1 ст. 227 ГПК України, просить останнє не розглядати, оскільки вважає, що в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення по суті справи № 906/1078/19.

За наведеного, суд перейшов до розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні 09.07.2020 представник ФОП Пригодського Сергія Павловича підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення суду скасувати, а позов задоволити у повному обсязі.

Представник Підприємства Коростишівської райспоживспілки «Кооперативний ринок» заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги надавши суду відповідні пояснення, зокрема вказує, що правомірність укладення оспорюваного позивачем договору досліджувалась при розгляді справи № 906/490/15 та № 906/304/18 і законність якого була доведена відповідними судовими рішеннями, що в силу положень ч.4 ст. 75 ГПК України дані обставини не потребують додаткового доведення. Зазначає, що позивач не доводить ні своїх майнових прав на об`єкт оренди, ні своїх прав на земельну ділянку, а стверджує лише про порушення майнових прав міської ради. За наведеного, просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 28.02.2020 у справі № 906/1078/19 залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Комунальне підприємство «Міський ринок» Коростишівської міської ради та Коростишівської міської ради Коростишівського району Житомирської області підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги ФОП Пригодського Сергія Павловича, вважають, що оскаржуване судове рішення від 28.02.2020 у даній справі підлягає скасуванню, а позовні вимоги про визнання недійсним оспорюваного Договору оренди до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третіх осіб, дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.08.2014 між Підприємством Коростишівської райспоживспілки «Кооперативний ринок» (відповідач, орендодавець) та приватним підприємцем Пригодським Сергієм Павловичем (позивач, орендар) укладено Договір оренди № 467 на таких основних мовах:

- предметом договору є торговельний майданчик № 181 та № 182 загальною площею 12 кв.м, 8 кв.м, місцезнаходження якого зазначене на плані розміщення торговельних місць ринку (об`єкт оренди) (п.1.1);

- об`єкт оренди належить орендодавцеві на праві власності (п. 1.2);

- об`єкт оренди надається орендодавцем у тимчасове платне користування орендарю для провадження торговельної діяльності (п. 1.3);

- сторони підтверджують, що вони мають правоздатність і дієздатність щодо укладення і виконання цього договору, а також щодо здійснення інших прав та обов`язків (п.1.4);

- орендар набуває права користування об`єктом оренди з дати початку дії договору відповідно до п.6 (п. 2.1).

Орендодавець, зокрема, зобов`язується:

а) передати у тимчасове користування орендарю об`єкт оренди на умовах і в строк, передбачені цим договором (п.4.1.1);

б) підтримувати територію, на якій розташований об`єкт оренди в належному санітарно-технічному стані (п.4.1.3);

Орендодавець, зокрема, має право:

а) здійснювати капітальний ремонт об`єкта оренди (п. 4.2.2);

б) у разі якщо орендар після припинення дії Договору в семиденний термін не звільнить об`єкт оренди, орендодавець переміщає тимчасову споруду, що встановлена на орендному торговельному місці на штраф майданчик ринку (п. 4.2.5);

Орендар, зокрема, зобов`язується:

а) використовувати об`єкт оренди за його цільовим призначенням відповідно до п.1.3 договору та не використовувати торговельне місце як складське приміщення (п. 4.3.2);

б) самостійно і за власний рахунок здійснювати поліпшення робочого місця та його поточний ремонт за письмовим погодженням з орендодавцем (п. 4.3.4);

в) дотримуватися правил торгівлі на ринках тощо (п. 4.3.6);

г) у разі припинення або розірвання Договору у 7-ми денний термін звільнити об`єкт оренди та повернути його орендодавцеві у стані не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди з вини орендаря (п. 4.3.8);

д) за шкоду, нанесену майну орендодавця, орендар несе матеріальну відповідальність у розмірі вартості відновлювальних робіт (п. 5.3).

Орендар, зокрема, має право:

а) за письмовою згодою орендодавця здавати об`єкт оренди у суборенду (п. 4.4.4);

б) вносити за згодою орендодавця зміни до об`єкта оренди, здійснювати його реконструкцію, переобладнання та інші поліпшення (п. 4.4.6).

За умовою п.6.1 Договору, останній діє з 01.08.2014 до 31.12.2014.

За умовою п.6.2 Договору, орендодавець гарантував, що на дату його укладення об`єкт оренди може бути вільно переданий орендарю, не перебуває у спорі, жодних прав та претензій у третіх осіб щодо нього немає.

Пунктом 6.4 Договору передбачено, що за ініціативою однієї зі сторін Договір може бути розірваний за рішенням господарського суду у випадках, передбачених законодавством України /т.1 а.с. 195-196/.

Об`єкт оренди - торгівельний майданчик № 181; 182 - за актом приймання-передачі в оренду не передавався.

Позивач в судовому засіданні 09.07.2020 стверджував, що станом на 01.08.2014 на торгівельному майданчику знаходилися його металеві конструкції, а сам торгівельний майданчик складався з асфальто-бетонного покриття, будь-які конструкції (столи, прилавки, кіоски тощо) відповідача на ньому були відсутні. Представник відповідача погодився з даним твердженням позивача.

Рішенням Господарського Житомирської області від 30.03.2016, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 01.12.2016 у справі № 906/490/15, яке набрало законної сили, стягнуто з ФОП Пригодського С.П. на користь Підприємства Коростишівської райспоживспілки «Кооперативний ринок» 2 308,00 грн боргу з орендної плати за Договором оренди № 231 від 31.12.2013, 5 770,00 грн боргу з орендної плати за Договором оренди № 467 від 01.08.2014, неустойку у розмірі подвійної плати за невиконання обов`язку щодо повернення торгівельних майданчиків у розмірі 32 312,00 грн та 2 436,00 грн судового збору. Зобов`язано ФОП Пригодського С.П. звільнити торгівельні майданчики, які розташовані на території Підприємства Коростишівської райспоживспілки «Кооперативний ринок». У зустрічному позові ФОП Пригодського С.П. до Підприємства Коростишівської райспоживспілки «Кооперативний ринок» про визнання недійсними договорів оренди № 231 від 31.12.2013 та № 467 від 01.08.2014 - відмовлено /т.1 а.с. 204-209/.

31.01.2017 Коростишівською міською радою прийнято рішення № 38 «Про створення комунального підприємства «Міський ринок» Коростишівської міської ради», яким вирішено створити комунальне підприємство «Міський ринок» Коростишівської міської ради, юридична адреса: 12501, Житомирська область, м. Коростишів, вул. Миру, буд.3; створити статутний капітал комунального підприємства «Міський ринок» Коростишівської міської ради у розмірі 100 грн; затвердити Статут комунального підприємства «Міський ринок» Коростишівської міської ради (додаток 1) /т.1 а.с. 28, 204-210/.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 04.12.2018 у справі № 906/304/18, яке набрало законної сили 04.01.2019, стягнуто з ФОП Пригодського С.П. на користь Підприємства Коростишівської райспоживспілки «Кооперативний ринок» - 71 548 грн неустойки у розмірі подвійної плати за невиконання обов`язку щодо повернення торгівельного майданчику № 181 та № 182 та 1 762,00 грн судового збору /т.1 а.с. 201-203/.

Рішенням 66 сесії Коростишівської міської ради від 18.12.2018 № 602 «Про прийняття на баланс Коростишівської міської ради основних засобів» прийнято на баланс міської ради об`єкт благоустрою території у вигляді твердого замощення земельної ділянки асфальто-бетонним покриттям загальною площею 10200 кв.м., який розташований за адресою вул. Шевченка, 40 м. Коростишева з ринковою вартістю 214 672,00 грн /т.1 а.с. 93/.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 12.03.2019 у справі № 906/41/19, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.06.2019 та постановою Верховного Суду від 24.09.2019, в задоволенні позову Коростишівської районної спілки споживчих товариств про скасування рішення Коростишівської міської ради № 602 від 18.12.2018 - відмовлено /т.1 а.с. 11-27/.

23.04.2019 рішенням 73 сесії Коростишівської міської ради № 421 «Про передачу в оперативне управління КП «Міський ринок» комунального майна» вирішено передати в оперативне управління КП «Міський ринок» об`єкт благоустрою території у вигляді твердого замощення земельної ділянки асфальто-бетонним покриттям (об`єкт) загальною площею 10200 кв.м вартістю 214 672,60 грн, що розташований за адресою вул. Шевченко,40 в м. Коростишів /т.1 а.с. 29/.

15.11.2019 рішенням виконавчого комітету Коростишівської міської ради № 178 «Про надання в оренду окремого елементу благоустрою комунальної власності» з урахуванням рішення № 193 від 26.11.2019 вирішено надати ФОП Пригодському Сергію Павловичу в оренду окремий елемент благоустрою - асфальто-бетонне покриття, площею 26,45 квадратних метрів згідно викопіювання, за адресою: м. Коростишів, вул. Шевченка, 40, терміном по 31.12.2020 /т.1 а.с. 95-96/.

28.11.2019 між Коростишівською міською радою та Фізичною особою-підприємцем Пригодським Сергієм Павловичем укладено Договір № 525 оренди окремого елементу благоустрою комунальної власності, відповідно до умов якого Коростишівська міська рада надає в оренду, а фізична особа-підприємець Пригодський Сергій Павлович, приймає в строкове платне користування окремий елемент благоустрою - асфальто-бетонне покриття, площею 26,45 квадратних метрів згідно викопіювання, за адресою м. Коростишів, вул. Шевченка, 40, для здійснення господарської діяльності.

Пунктом 7.1 Договору № 525 сторони узгодили термін дії договору - з 26.11.2019 по 31.12.2020 /т.1 а.с. 97-98/.

04.03.2019 Підприємство Коростишівської райспоживспілки «Кооперативний ринок» звернулось до фізичної особи-підприємця Пригодського Сергія Павловича з листом № 59, в якому, посилаючись на рішення суду у справі № 906/490/15 від 30.03.2016, просило ФОП Пригодського Сергія Павловича сплатити кошти присуджені судом, нараховану неустойку згідно положень ст. 758 ЦК України та звільнити торгівельні майданчики № 181, № 182 або укласти Договір на т/м № 181, 182 на 2019 /т.2 а.с. 83/.

Враховуючи викладене, позивач фізична особа-підприємець Пригодський Сергій Павлович, посилаючись на те, що Підприємство Коростишівської райспоживспілки «Кооперативний ринок» не будучи власником майна у вигляді асфальтобетонного покриття та не маючи на нього жодних майнових прав та дозволу громади на розпорядження ним, ввівши позивача в оману, порушуючи публічний порядок щодо використання комунального майна, не маючи відповідного на те права передавати його в оренду, звернувся за захистом прав і охоронюваних законом інтересів до Господарського суду Житомирської області шляхом визнання оспорюваного правочину недійсним.

Відмовляючи у позові про визнання недійсним спірного договору, місцевий господарський суд виходив із того, що об`єктом оренди Договору № 467 є не асфальтобетонне покриття, як вказує позивач, а торгівельні майданчики, які є власністю саме орендодавця - Підприємства Коростишівської райспоживспілки «Кооперативний ринок», що і було встановлено у справі № 906/490/15 та не спростовано встановленими обставинами у справі № 906/41/19.

Крім того, зважаючи на наведені підстави позову, суд дійшов висновку, що встановлені у справі № 906/41/19 обставини взагалі не стосуються прав та інтересів ФОП Пригодського С.П., як орендаря у договірних відносинах за спірним договором, оскільки не вплинули на характер та зміст цих договірних відносин, не впливають на предмет доказування та не мають правового значення для даного спору. Даний спір можливий між відповідачем та особами власниками або титульними володільцями спірного майна (асфальтобетонного покриття), тоді як права та інтереси громади, якими обґрунтовано позовні вимоги, жодного відношення не мають до договірних відносин позивача та відповідача.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, рішення Господарського суду Житомирської області скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги фізичної особи-підприємця Пригодського Сергія Павловича про визнання недійсним з моменту вчинення Договору оренди № 467 від 01.08.2014 задовольнити, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1, 2 ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Частинами 1, 3 ст.215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Отже, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

У даній справі сторонами спору є Фізична особа-підприємець Пригодський С.П (орендар/позивач) та Підприємство Коростишівської райспоживспілки «Кооперативний ринок» (орендодавець/відповідач), між якими 01.08.2014 було укладено Договір оренди № 467, строк дії якого закінчився 31.12.2014 (ця обставина в судовому порядку не спростована), що однак не вплинуло на фактичне та юридичне припинення відносин між сторонами договору, які виникли під час строку його дії та мають спірний характер.

Слід зазначити, що правило ч.1 ст. 631 ЦК України про те, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, застосовується до відносин договору оренди № 467 від 01.08.2014 як загальне та не враховує спеціальне правило ст. 785 ЦК України щодо прав наймодавця та обов`язків наймача після закінчення строку його дії.

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або припиняти порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати (постанова ОП КЦС у складі ВС від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17).

Саме тому, розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову (п. 55 постанови ВПВС від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17).

Водночас ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим (постанова ОП КЦС у складі ВС від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17). Позивач вважає, що укладаючи Договір оренди № 467 від 01.08.2014, відповідач ввів його в оману про свій титул власника об`єкта оренди, тоді як не мав останнього, а також розпорядився таким об`єктом оренди без згоди його дійсного власника - територіальної громади м. Коростишева. При цьому зазначає, що відповідач продовжує і надалі нарахування неустойки позивачу за спірним договором та вимагає й надалі звільнити асфальтоване покриття відносно, якого не має жодних прав.

Згідно із ст.177 та 760 ЦК України річ, визначена індивідуальними ознаками, є об`єктом цивільних прав та предметом (об`єктом) найму (оренди).

Орендареві об`єкт оренди, що належить орендодавцю, передається за плату на певний строк у користування для здійснення господарської діяльності (ст. 283 ГК України).

Цивільний кодекс України виходить з того, що право передання об`єкта оренди у найм має суб`єкт господарювання, який є або його власником, або особою, якій належать майнові права на об`єкт оренди, або особою, уповноваженою на укладення договору найму власником об`єкта оренди (ст. 761 ЦК України).

У відповідності до рішення Господарського суду Житомирської області у справі № 906/490/15 від 30.03.2016, яке набрало законної сили, та постанови Вищого господарського суду України від 01.12.2016, судами встановлено обставини, які не потребують додаткового доказування, зокрема у Статуті Підприємства Коростишівської райспоживспілки «Кооперативний ринок» на момент виникнення спірних правовідносин, зазначені такі положення:

«…постановою правління Коростишівської райспоживспілки від 27.01.2011 затверджено Статут підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок", державну реєстрацію якого проведено 14.11.2011року за № 12881050011000112, згідно з яким засновником та власником всього майна орендодавця є Коростишівська районна спілка споживчих товариств (код ЄДРПОУ 30888801) ( надалі у тексті - Статут 2011р.).

Орендодавець (код ЄДРПОУ 31843604) як обумовлено в його Статуті 2011, є правонаступником КП «Кооперативний ринок» (код ЄДРПОУ 31843604), має відокремлене майно та самостійний баланс. Предметом діяльності орендодавця, серед іншого, станом на 31.12.2013р. були:

- експлуатація майнового комплексу Ринку за його призначенням ( п.п. 2.3.1 );

- організація і надання ринкових послуг населенню, організаціям, підприємствам, що здійснюють торгівлю на Ринку і надають послуги ( п.п. 2.3.2);

- надання в оренду основних засобів та торгових місць Ринку (п.2.3.3).

Майно Орендодавця, як обумовлено в його Статуті 2011, складається з основних засобів, переданих власником підприємства - райспоживспілкою - як внесок до статутного капіталу, а також інших цінностей , набутих у процесі господарської діяльності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства і становить 664,9 тисяч гривень (п.3.1 Статуту 2011).

У п.4.3 Статуту 2011 додатково закріплено, що Орендодавець користується майном, переданим райспоживспілкою, як внесок до статутного фонду, і має право здавати в оренду, надавати за плату в тимчасове користування будівлі, споруди, обладнання, транспортні засоби, торговельні місця, торговельні майданчики (п.4.3.1).

За умовою п.4.5 Статуту 2011 Орендодавець несе відповідальність за своїми зобов`язаннями всім набутим майном у процесі господарської діяльності, крім майна, переданого райспоживспілкою в оперативне управління» /т.2 а.с.128-156/.

Правовий аналіз наведених вище пунктів Статуту свідчить, що орендодавець станом на 01.08.2014 мав право здавати в оренду за плату орендарям лише ті торговельні місця та торговельні майданчики, які були передані йому засновником в оперативне управління як внесок до статутного капіталу. Тим самим підтверджується, що станом на 01.08.2014 орендодавець не мав титулу власника об`єкта оренди, в т.ч. торговельних майданчиків № 181 та № 182 загальною площею 12 кв.м та 8 кв.м відповідно на території ринку.

Умова п.1.2 оспорюваного Договору оренди № 467 від 01.08.2014 про те, що об`єкт оренди належить орендодавцеві на праві власності прямо суперечила п.п. 4.3.1 та 4.5 Статуту 2011 Орендодавця та була для нього очевидною на відміну від Орендаря.

Оцінюючи умови п.1.4, п.4.4.4 та п. 4.4.6 оспорюваного Договору оренди № 467 від 01.08.2014, згідно з якими станом на 01.08.2014 Орендодавець мав правоздатність і дієздатність щодо укладення і виконання цього договору, а також щодо здійснення інших прав і обов`язків за ним, і зокрема, право надавати Орендарю згоду на передання об`єкта оренди у суборенду, а також змінювати об`єкт оренди, в тому числі шляхом його реконструкції, переобладнання чи іншого поліпшення. Натомість за змістом п. 2.3.3 та п.4.3 Статуту 2011 Орендодавець наділений засновником лише правом надання торгових місць на ринку в оренду, суд враховує наступне.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Правомочність розпорядження (ст.317 ЦК України) означає юридично забезпечену можливість власника визначати і вирішувати юридичну долю майна шляхом зміни його належності, стану або призначення.

Згідно з ч.2 ст.135 ГК України, власник має право з метою здійснення підприємницької діяльності засновувати господарські організації, закріплюючи за ними належне йому майно на праві власності, праві господарського відання, а для здійснення некомерційної господарської діяльності - на праві оперативного управління, визначати мету та предмет діяльності таких організацій, тощо.

Право господарського відання та право оперативного управління - це речові права осіб, які не є власниками. При цьому право господарського відання належить комерційним підприємствам - суб`єктам підприємницької діяльності (ст.136 ГК України), а право оперативного управління - некомерційним юридичним особам (ст.137 ГК України).

Рішення про зміну правого режиму майна суб`єкта господарювання також приймає власник такого майна (ст. 145 ГК України).

Зміст наведених пунктів Статуту 2011 в контексті наведених правових норми доводить, що на території ринку розміщується майновий комплекс Ринку, власником якого є засновник Орендодавця - Коростишівська районна спілка споживчих товариств. Водночас для того, щоб передати Орендодавцю в оперативне управління торговельні місця та торговельні майданчики на ринку в якості внеску до статутного капіталу, засновник мав мати їх на праві власності так само, як і майновий комплекс Ринку. Однак Орендодавець докази на підтвердження такій обставині суду не надав.

Згідно з ч. 2, 3 ст.139 ГК України залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.

Основними фондами виробничого і невиробничого призначення є, зокрема, майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних фондів.

Таким чином, внесок засновника Орендодавця до його статутного капіталу підлягав документальному оформленню.

Насамперед це підтверджується змістом ст.146.17.1 Податкового кодексу України в редакції, чинній станом на 14.11.2011, про те, що до продажу або іншого відчуження основних засобів прирівнювалися операції із внесення таких основних засобів до статутного фонду іншої особи (надалі - ПК України в редакції, чинній станом на 14.11.2011).

Господарська операція з передачі засновником внесків до статутного капіталу заснованої юридичної особи вважалась також об`єктом оподаткування (ст. 213.1.2. ПК України).

Попри те, що чинне станом на 14.11.2011 законодавство не встановлювало певної обов`язкової форми документа, який би підтверджував факт формування статутного капіталу орендодавця, для цілей бухгалтерського та податкового обліку таким документом міг бути акт приймання-передачі, оформлений за аналогією до інших первинних документів з переліком реквізитів, визначених у ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-XIV у відповідній редакції, акт прийому-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів за формою № ОЗ-1, затвердженою наказом Міністерства статистики України від 29.12.1995 № 352 «Про затвердження типових форм первинного обліку», яка також була чинна станом на 14.11.2011.

При цьому наявності одного лише акта приймання-передачі основних засобів до статутного фонду Орендодавця було недостатньо, оскільки основні засоби підлягають амортизації, а для її проведення має бути визначена їх первісна вартість.

Так, ст. 146.8 ПК України було передбачено, що первісною вартістю основних засобів, що включені до статутного капіталу підприємства, визнається їх вартість, погоджена засновниками (учасниками) підприємства, але не вище звичайної ціни.

Отже, в Орендодавця мав бути документ, з допомогою якого можна було б достовірно підтвердити перелік основних засобів, внесених засновником, як вклад до статутного капіталу, так і їх первісну вартість. Орендодавцем таких доказів суду не подано.

Водночас, за змістом Статуту 2011 Орендодавця вбачається, що він є універсальним правонаступником КП «Кооперативний ринок», що підтверджується кодом ЄДРПОУ 31843604, який зберігається за юридичною особою в результаті її перетворення (п. 6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою КМУ від 22.01.1996 № 118 (у редакції постанови КМУ від 22.06.2005 № 499).

У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи ( ч.2 ст. 108 ЦК України).

Разом з тим, оцінюючи поданий Орендодавцем інвентаризаційний опис № 3 від 31.12.2003 /т.1 а.с. 144-159/, як доказ передачі Коростишівською райспоживспілкою попереднику Орендодавця - КП «Кооперативний ринок» 149 торговельних майданчиків різними площами на загальну суму 17 864,00 грн на території ринку, суд констатує, що визначальним у встановленні факту наявності в Орендодавця станом на 01.08.2014 хоча б титулу носія речового права на об`єкт оренди (права оперативного управління) мали б бути докази наявності в засновника Коростишівської райспоживспілки титулу їх власника станом на 31.12.2003. Однак у справі такі докази відсутні.

За змістом статті 76 ГПК України належним є доказ, на підставі якого можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. В даному випадку, інвентаризаційний опис № 3 від 31.12.2003 відповідач/Орендодавець подав на підтвердження наявності в нього титулу носія речового права на об`єкт оренди, і що таке право до нього перейшло від попередника КП «Кооперативний ринок».

Так, за змістом п.7 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994 № 69 в редакції, чинній станом на дату складання інвентаризаційного опису № 3 - 31.12.2003, основним завданнями інвентаризації було виявлення фактичної наявності основних фондів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, цінних паперів та інших грошових документів, а також обсягів незавершеного виробництва в натурі.

Проведення інвентаризації визнавалось обов`язковим з низки підстав, зокрема при зміні матеріально відповідальних осіб (на день прийому-передачі справ) та при передачі підприємств та їх структурних підрозділів (на дату передачі) (п.п. «в» та «є» п.3 Інструкції № 69).

Оцінюваний судом інвентаризаційний опис № 3 від 31.12.2003 не є достатнім доказом на підтвердження насамперед підстави його складання, а також підтвердженням ідентифікації об`єкта оренди за оспорюваним договором оренди № 467 від 01.08.2014, оскільки між двома цими юридичними фактами минуло понад десять років.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд зазначає, що під час укладення Підприємством Коростишівської райспоживспілки «Кооперативний ринок» із позивачем Договору № 467 від 01.08.2014 з оренди торгівельних майданчиків № 181, № 182 на території ринку, Підприємством Коростишівської райспоживспілки «Кооперативний ринок», порушено приписи ст. 761 Цивільного кодексу України, адже не доведено жодного титулу власника на об`єкт оренди за спірним договором, у тому числі не доведено і відповідну власність його засновника Коростишівської райспоживспілки, що перебувало у прямому зв`язку на підтвердження наявності речового права відповідача, що є безумовною підставою для визнання його недійсним у відповідності до ст. 203, 215 Цивільного Кодексу України.

При цьому колегія суддів не приймає посилання відповідача про те, що торгівельні майданчики (орендоване майно) фактично обліковуються на балансі підприємства, а отже і підтверджує відповідне право відповідача на нього, як то встановлено рішенням Господарського суду Житомирської області від 30.03.2016 у справі № 906/490/15, яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 01.12.2016, адже господарськими судами не надавалась правова оцінка обставинам встановленим на відміну у даному судовому провадженні, зокрема не було проаналізовано сам зміст укладеного сторонами Договору та не надано належної оцінки діям відповідача в контексті правомочності (правоздатності) надання майна в оренду за укладеним правочином на той час, так само не було надано відповідної оцінки інвентаризаційному опису № 3 від 31.12.2003 вимогам законодавства чинного на час його складання і підставам його складання, у тому числі не досліджувалось правомірність набуття у власність об`єкта оренди Коростишівською райспоживспілкою, як засновника ПКР «Кооперативний ринок».

Разом з цим, доцільно зазначити, що рішенням Господарського суду Житомирської області від 12.03.2019 у справі № 906/41/19, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.06.2019 та постановою Верховного Суду від 24.09.2019, у позові Коростишівської районної спілки споживчих товариств до Коростишівської міської ради про скасування рішення останньої за № 602 від 18.12.2018 - відмовлено.

Так, предметом розгляду вищевказаної справи була законність рішення Коростишівської міської ради № 602 «Про прийняття на баланс Коростишівської міської ради основних засобів», яким прийнято на баланс міської ради об`єкт благоустрою території у вигляді твердого замощення земельної ділянки асфальтобетонним покриттям загальною площею 10200 кв.м, який розташований за адресою: вул. Шевченка, 40 в м. Коростишеві з ринковою вартістю 214 672,00 грн. За результатами розгляду цієї справи, суд дійшов висновку, що позивач не довів порушення його права внаслідок прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.

Згідно з постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.06.2019 у справі № 906/41/19, «…Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, зокрема, рішення господарського суду Житомирської області по справах: № 8/33"НА", № 906/609/15, № 906/207/17, колегією суддів встановлено, що земельна ділянка за адресою: м.Коростишів, вул. Шевченка, 40 станом на 24.01.2019 року перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Коростишева і віднесена до земель запасу, що також підтверджено відповідачем довідкою від 24.01.2019 №03-32/92 та не спростовано позивачем.

Правовстановлюючі документи на підтвердження права власності чи права користування вказаною земельною ділянкою позивачем ні в суд першої інстанції, ані в суд апеляційної інстанції не надані. Також позивачем не надані докази на підтвердження будівництва ним асфальтобетонного покриття за вказаною адресою» /т.1 а.с.17-23/.

Верховний Суд у постанові від 24.09.2019 у справі № 906/41/19 наголосив, що скаржник не надав належних і допустимих доказів, які підтверджували би його право власності на спірне асфальтобетонне покриття, а тому немає підстав стверджувати, що внаслідок прийняття міськрадою рішення від 18.12.2018 № 602 «Про прийняття на баланс Коростишівської міської ради основних засобів» порушено права Коростишівської районної спілки споживчих товариств, що, у свою чергу, могло би бути підставою для скасування цього рішення. Колегія суддів також погодилася, що доводи стосовно перебування спірного майна на балансі скаржника не є безспірною ознакою його права власності на спірне покриття. Акт, згідно з яким відповідне майно взято на баланс, не може свідчити про набуття права власності, не визначає підстав перебування майна у власності (володінні), його метою є визначення основних ознак майна належного його обліку /т.1 а.с.24-27/.

Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, враховуючи відсутність акту приймання-передачі об`єкта оренди за оспорюваним договором, визнання позивачем та відповідачем факту передачі в оренду лише асфальтобетонного покриття без будь-яких конструкцій орендодавця на торговельному майданчику та правову позицію судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій у справі № 906/41/19, колегія суддів вважає, що об`єкт оренди за оспорюваним Договором оренди № 467 від 01.08.2014 - торговельні майданчики № 181 та № 182 загальною площею 20 кв.м, являє собою асфальтобетонне покриття земельної ділянки запасу, належної територіальній громаді цього міста в особі Коростишівської міської ради.

Разом з тим, Орендодавець не довів, які конкретно індивідуальні властивості мають обидва торговельні майданчики, що відрізняють їх від інших не території ринку, а отже не спростував того, що об`єкт оренди (торговельні майданчики) являє собою замощену асфальтовим покриттям частину ґрунтового покриву земельної ділянки, яка знаходиться на території ринку.

За наведеного, судова колегія не може погодитись із однозначним висновком місцевого суду, що згідно з оскаржуваним Договором № 467, об`єктом оренди є не асфальтобетонне покриття, а торгівельні майданчики, які є власністю саме Орендодавця - Підприємства Коростишівської райспоживспілки «Кооперативний ринок».

Так само, судова колегія вважає, що суд першої інстанції при винесені рішення дійшов до помилкового висновку, що оспорюваним Договором оренди не порушуються права та інтереси позивача, зокрема внаслідок дій відповідача з незаконного надання в оренду майна, поскільки останній продовжує здійснювати нарахування неустойки в порядку ст. 785 ЦК України та вимагає звільнити асфальтобетоне покриття й надалі у позивача. Разом з тим, позивач продовжує використовувати орендоване майно (об`єкт оренди № 178, №179) за Договором оренди окремого елементу благоустрою комунальної власності від 28.11.2019, укладеним із Коростишівською міською радою, законним на те розпорядником земель ринку (асфальтного покриття), що прямо встановлено у справі № 906/41/19.

Окрім того, слід зазначити, що станом на дату вчинення оспорюваного Договору оренди № 467 - 01.08.2014 діяв Закон України «Про благоустрій населених пунктів», який вимагав від суб`єктів у сфері благоустрою, зокрема, підприємств будь-якої форми власності, утримання в належному стані території та її використання за призначенням відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, тощо.

Тобто за визначенням цього Закону територію ринку можна використовувати лише за її цільовим призначенням та необхідно утримувати у належному стані.

В свою чергу, за змістом п. 4 ч.1 ст. 13 та ст. 24 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», території підприємств будь-якої форми власності належать до об`єктів у сфері благоустрою населених пунктів, а їх межі та режим використання - визначають органи місцевого самоврядування залежно від підпорядкування об`єкта благоустрою.

Натомість підприємства, зобов`язані утримувати в належному стані об`єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об`єктів територію.

Як вже встановлено судом, Орендодавець станом на 01.08.2014 здійснював та здійснює діяльність з управління ринком без належного оформлення майнового права на об`єкт оренди, яким є асфальтобетонне покриття території ринку.

Окремої уваги для вирішення цього спору заслуговують норми чинних станом на 01.08.2014 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України 26.02.2002 № 57/188/84/105 ( надалі - Правила торгівлі на ринках № 57).

Правила торгівлі на ринках № 57 носили рекомендаційний характер для затвердження правил торгівлі на ринках органами місцевого самоврядування, та оскільки у справі відсутні Правила торгівлі на підприємстві РССТ «Кооперативний ринок», затверджені Коростишівською міською радою, суд застосовує норми цих Правил у відповідній частині.

Так, згідно з п. 6 Правил торгівлі на ринках № 57 територія ринку повинна була мати насамперед відокремлену та відгороджену від проїжджої частини, житлового та комунального секторів ділянку землі.

Згідно з п. 7 Правил торгівлі на ринках № 57 адміністрація ринку мала узгодити з місцевим органом самоврядування режим роботи ринку; з територіальними установами державної санітарно-епідеміологічної служби, ветеринарної медицини, пожежного нагляду, архітектурно-будівельної комісії, державтоінспекції - проектну документацію щодо функціонального планування території ринку, розміщення приміщень, торговельних місць і об`єктів, їх кількості і розміру, забезпечення їх торговельно-технологічним обладнанням та забезпечує утримання території ринку й організацію продажу товарів відповідно до затвердженого плану.

Згідно з п. 13 Правил торгівлі на ринках № 57, торговельне місце - площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції, зокрема, у кіосках, палатках тощо. Розмір торговельного місця визначається в правилах торгівлі на ринках, що затверджуються відповідно до законодавства.

Отже, відповідач фактично не спростував того, що станом на 01.08.2014 вимоги п.7 Правил торгівлі на ринках № 57 щодо наявності проектної документації щодо функціонального планування території ринку по вул. Шевченка, 40 у м. Коростишеві, розміщення приміщень, торговельних місць і об`єктів, їх кількості і розміру, дотримано не було.

За відсутності плану (схеми) функціонального планування території ринку станом на 01.08.2014 неможливим було укладення оспорюваного Договору оренди № 467 від 01.08.2014 з огляду на зміст п.20 Правил торгівлі на ринках № 57.

Так, п. 20 цих Правил передбачено, що адміністрація ринку при наданні продавцям торговельних місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду в якій рекомендується зазначати термін дії угоди, асортимент (вид) товарів, що реалізуються, розташування торговельного місця, умови оренди торговельного місця, розмір та порядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає ринок, та їх вартість.

В ході вирішення спору Орендодавець не спростував тієї обставини, що проект оспорюваного Договору оренди № 467 від 01.08.2014 було ним розроблено на власний розсуд та підписано Орендарем без зауважень.

Оскільки надання торговельного місця для торгівлі по суті є орендою торговельного місця, а відносини оренди регулюються главою 58 ЦК України та параграфом 5 Глави 30 ГК України, суд також враховує, що відповідно до ч. 2 та ч. 4 ст. 179 ГК України Кабінет Міністрів України міг затверджувати типові договори.

Положення про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 2009 № 868 (надалі - Положення про ринки № 868), містило норму п. 4 про те, що у разі коли підприємець сплатив ринковий збір за 30 і більше днів на одному ринку, суб`єкт господарювання зобов`язаний за заявою такого підприємця укласти з ним договір оренди торговельного місця згідно з типовою формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 № 278 «Про заходи щодо стабілізації цін за надання послуг та оренду торгових приміщень (площ) у торговельних об`єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів в умовах фінансово-економічної кризи».

Проте постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2010 у справі № 2а-4429/09/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2011, вищевказану постанову Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 № 278 визнано незаконною та скасовано.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України вказана постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 вересня 2010 року у справі № 2а-4429/09/2670, яка набрала законної сили, є обов`язковою до виконання на всій території України.

Однак Положення № 868, станом на дату укладення оспорюваного догвору 01.08.2014, було чинним і вимагало від суб`єкта господарювання забезпечити створення та ведення реєстру укладених договорів оренди та суборенди торговельних місць і присвоювати кожному такому місцю порядковий номер (цифрами).

Згідно з п. 6 Положення № 868, суб`єкт господарювання повинен мати затверджений відповідним органом місцевого самоврядування план території ринку, в якому зазначається розмір земельної ділянки, інформація про наявність правовстановлюючих документів на неї, кількість торговельних місць та займана ними площа, площа стоянок для транспортних засобів (із зазначенням кількості таких засобів, що можуть розміститися на стоянці), найменування, призначення і площа будівель та інших споруд, розташованих на території ринку.

Однак судом встановлено, що станом на дату вчинення оспорюваного Договору оренди № 134 - 01.08.2014 вимоги наведених нормативно-правових актів Орендодавцем не було дотримано, що вказує на абсолютну недійсність всіх його умов.

Також колегія суддів не може погодитись із твердженням відповідача, що на дійсність оспорюваного Договору оренди № 467 від 01.08.2014 вказують обставини, встановлені у судовому рішенні у справі № 906/609/15.

Так, рішення Господарського суду Житомирської області від 22.03.2016 у справі № 906/609/15 за позовом Коростишівської районної спілки споживчих товариств, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Підприємство Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" до Коростишівської міської ради, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Відділу Держземагентства у Коростишівському районі, фізична особа-підприємець Ніколаєнко Тетяна Іванівна про визнання незаконним рішення № 969 від 03.04.2015 та зобов`язання прийняти рішення про оформлення земельної ділянки, прийняте на підставі преюдиціальних обставин, встановлених на дату його прийняття - 22.03.2016 в інших судових рішеннях Господарського суду Житомирської області у справах № 906/961/15, № 8/33.

Зокрема, у рішенні суду від 22.03.2016 № 906/609/15 встановлено, що рішенням виконавчого комітету Коростишівської міської ради № 205 від 19.04.2006 було надано дозвіл адміністрації Комунального підприємства «Коростишівський міський ринок» на розроблення схеми генплану ринку, однак наявність рішення або Коростишівської міської ради, або її виконавчого комітету, про затвердження схеми генерального плану ринку для КП «Коростишівський міський ринок» - не встановлено.

Рішенням суду від 22.03.2016 № 906/609/15 встановлено, що рішенням виконавчого комітету Коростишівської міської ради від 25.05.2006 № 208 у п. 1 було затверджено схему генерального плану кооперативного ринку за адресою: вул. Шевченко, 40, м. Коростишів, розроблену ДПРІ "Житомиркомундорпроект" для Райспоживспілки/засновника Орендодавця (далі - рішення № 208 про схему генерального плану кооперативного ринку). Схему генерального плану кооперативного ринку було розроблено ДПРІ «Житомиркомундорпроект» на підставі топозйомки, виконаної інститутом УКРДП Житомирським філіалом в 1984 та проекту капітального ремонту благоустрою території колгоспного ринку в м. Коростишеві виконаним Житомирським філіалом інституту «Укркомунремдорпроект» в 1985. Рішенням Коростишівської міської ради № 401 від 07.08.2007 року в п.2 було скасовано рішення № 208 про схему генерального плану кооперативного ринку.

Рішенням суду від 22.03.2016 № 906/609/15 на підставі ч. 1,3 ст. 35 ГПК України встановлено, що рішення № 208 про схему генерального плану кооперативного ринку було предметом судового оскарження у справі № 906/961/15, про що суд виніс рішення 20.10.2015, на підставі якого рішенням Коростишівської міської ради 6 позачергової сесії 7 скликання від 05.02.2016 № 86 скасовано пункт 1 цього рішення виконавчого комітету.

Рішенням суду від 22.03.2016 № 906/609/15 встановлено, що визнана у рішенні суду від 20.10.2015 у справі № 906/961/15 незаконність пункту 1 рішення № 208 про схему генерального плану кооперативного ринку з підстав його прийняття виконавчим комітетом Коростишівської міської ради, а не міською радою, не спростовує встановлених на підставі ч. 1, 3 ст. 35 ГПК України обставин розробки ДПРІ «Житомиркомундорпроект» Райспоживспілці схеми генерального плану кооперативного ринку по вул. Шевченка, 40 у м. Коростишеві для території майнового комплексу кооперативного ринку та на підставі документів 1984-1985 років, складених для території колгоспного ринку.

Разом з тим, як встановлено апеляційним судом, юридично схема генерального плану кооперативного ринку по вул. Шевченка, 40 у м. Коростишеві, станом на 01.08.2014 не була чинною для її використання Орендодавцем Підприємством Коростишівської РССТ "Кооперативний ринок" для надання в оренду торговельних майданчиків, що вкотре доводить незаконну діяльність відповідача із здачі в оренду місць на території ринку без відповідних на те документів. Вказану обставину Орендодавець не спростував.

Також варто також зазначити, що рішенням Господарського суду Житомирської області від 04.12.2018 у справі № 906/304/18, яке набрало законної сили 04.01.2019, стягнуто з ФОП Пригодського С.П. на користь Підприємства Коростишівської райспоживспілки «Кооперативний ринок» - 71 548 грн неустойки у розмірі подвійної плати за невиконання обов`язку щодо повернення торгівельного майданчику № 181 та № 182.

Згідно з вказаним рішенням предметом доказування було стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за невиконання обов`язку щодо повернення торгівельного майданчику, тоді як обставини дійсності оспорюваного Договору оренди № 467 від 01.08.2014 у вказаній справі не досліджувались, відтак твердження відповідача про те, що правомірність укладення договору оренди досліджувалась при розгляді вищевказаної справи, не знаходять свого документального підтвердження матеріалами та дійсними обставинами справи, а тому апеляційним судом до уваги не беруться.

Що стосується долученого відповідачем копії висновку експертів за результатами проведення земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 07.11.2019 № 8249/8250/19-41/29398+29401/19-41, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз на виконання ухвали господарського суду Житомирської області від 05.03.2019 у справі № 906/1060/18, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 42 ГПК України, учасники справи мають право подавати докази.

Згідно з ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.3 ст. 80 ГПК України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Частиною 8 ст. 80 ГПК України передбачено, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до ч.3 ст.269 ГПК Уккраїни, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Підприємством Коростишівської райспоживспілки «Кооперативний ринок» не наведено жодних доводів неможливості подання Висновку експертів від 07.11.2019 № 8249/8250/19-41/29398+29401/19-41 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, проведеного на виконання вимог ухвали Господарського суду Житомирської області від 05.03.2019 у справі № 906/1060/18, зокрема при подачі відзиву, письмових пояснень в суді першої інстанції, що свідчить про порушення останнім порядку подання доказів, визначеного у ст. 80 ГПК України. Даний доказ - Висновок експертів від 07.11.2019, існував на час прийняття місцевим судом рішення у даній справі - 28.02.2020, відповідно, нічого не заважало відповідачу долучити його до справи під час розгляду справи у суді першої інстанції. А тому Висновок експертів від 07.11.2019 не може бути прийнятий, як докази в апеляційному провадженні.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів відмічає, що відповідач, за відсутності належним чином оформлених майнових прав на об`єкт оренди, яке передавалося ним в оренду, за відсутності відповідних на те дозволів, із недотриманням типової форми Договору, уклав оспорюваний Договір оренди № 467 від 01.08.2014 всупереч наведеним вище судом положенням Законів та Статуту товариства.

Вищевикладене не було враховано судом першої інстанції, що призвело до прийняття неправильного рішення щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

За наведеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Пригодського С.П. до Підприємства Коростишівської райспоживспілки «Кооперативний ринок» про визнання недійсним Договору оренди № 467 від 01.08.2014, є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, заперечуючи проти заявлених вимог позивача, представником Підприємства Коростишівської райспоживспілки «Кооперативний ринок» в засіданнях суду першої інстанції неодноразово вказувалось, що ФОП Пригодським С.П. пропущено строк позовної давності для звернення до суду із вимогами про визнання недійсним Договору оренди № 467 від 01.08.2014. Тобто відповідачем заявлено про застосування позовної давності у справі № 906/1078/19.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. У відповідності до ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення, при цьому сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (п.3, 4 ст.267 ЦК України).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є самостійною підставою для відмови в позові.

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину починається за загальними правилами, визначеними у частині 1 ст.261 ЦК України, тобто від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про вчинення цього правочину (правова позиція відображена у постанові КГС ВС від 14.05.2019 у справі № 910/7394/17).

Таким чином, строк позовної давності для звернення позивача з позовом про визнання недійсним Договору оренди № 467 від 01.08.2014 починає свій перебіг з дня вчинення оспорюваного правочину, а саме з 01.08.2014.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява ФОП Пригодським С.П. подана до суду 11.10.2019, тобто із пропуском трирічного строку позовної давності (до 01.08.2017).

Відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати, зокрема, можливість поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Фінікарідов проти Кіпру").

Питання поважності причин пропущення позовної давності (наявність обставин, які з об`єктивних, незалежних підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову) вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Чинним законодавством не передбачено переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону.

07.07.2020 позивачем подано клопотання, у якому просить визнати поважними причини такого пропуску та у відповідності до ч.5 ст.267 ЦК України захистити порушені права ФОП Пригодського С.П. внаслідок підписання спірного договору, шляхом визнання його недійсним, зазначаючи, що позивач протягом 2015-2020р.р. вживав всіх можливих законних заходів щодо оспорювання договору.

Щодо неможливості подання клопотання про визнання поважними причин пропуску позовної давності до суду першої інстанції, ФОП Пригодський С.П. в судовому засіданні 30.06.2020 вказав на відсутність представника позивача в судових засіданнях у суді першої інстанції, що унеможливило подання своїх заперечень на усну заяву відповідача про застовування позовної давності.

З матеріалів справи вбачається, ухвалою Господарського суду Житомирської області від 16.10.2019 відкрито провадження у справі № 906/1078/19, підготовче засідання призначено на 12.11.2019.

12.11.2019 судове засідання не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Вельмакіної Т.М. на лікарняному /т.1 а.с.48/.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 18.11.2019 підготовче засідання призначено на 16.12.2019 /т.1 а.с.49/.

В судове засідання 16.12.2019 представник відповідача не з`явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 16.12.2019, серед іншого, підготовче засідання відкладено на 14.01.2020 /т.1 а.с.58-59/.

В судове засідання 14.01.2020 представник відповідача не з`явився.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 14.01.2020, підготовче засідання закрито, призначено справу до розгляду по суті на 28.01.2020 /т.1 а.с.66/.

28.01.2020 представником ФОП Пригодського С.П. адвокатом Слівінським А.О. подано заяву про відвід складу суду /т.1 а.с.100-101/.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 28.01.2020 провадження у справі № 906/1078/19 зупинено для вирішення питання заявленого відводу /т.1 а.с.166-168/.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 30.01.2020, у задоволенні заяви про відвід судді Вельмакіної Т.М. відмовлено /т.1 а.с.170-171/.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 03.02.2020 провадження у справі № 906/1078/19 поновлено, судове засідання призначено на 19.02.2020 /т.1 а.с.183/.

В судове засідання 19.02.2020 позивач явку уповноваженого представника не забезпечив, подав клопотання про відкладення у зв`язку з участю адвоката Слівінського А.О. у невідкладних слідчих діях (обшук) у кримінальному провадженні № 12015060170001272.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 19.02.2020 судове засідання відкладено на 28.02.2020. Ухвалу направлено сторонам 24.02.2020. /т.1 а.с.199/.

Телефонограмою від 27.02.2020 о 14 год. 10 хв. повідомлено ФОП Пригодського С.П. про відкладення розгляду справи по суті на 28.02.2020 /т.1 а.с.210/.

28.02.2020 представником ФОП Пригодського С.П. адвокатом Слівінським А.О. подано заяву про відкладення розгляду справи по суті на іншу дату у зв`язку з повідомленням про дату та час засідання у справі з порушенням ст.120 ГПК України.

В судове засідання 28.02.2020 позивач та його уповноважений представник не з`явилися.

Отже, перевіривши доводи позивача щодо неможливості подання клопотання про визнання поважними причин пропуску позовної давності до суду першої інстанції, колегія суддів приймає дане клопотання до розгляду на підставі ч.3 ст.269 ГПК України, враховуючи, що відповідач про застосування позовної давності, як зазначено у рішенні суду, заявляв усно в судових засіданнях; при цьому, представники позивача та відповідача в судових засіданнях 16.12.2019, 14.01.2020, 19.02.2020 та 28.02.2020 одночасно присутніми не були, а в засіданні 28.01.2020 розглядався заявлений відвід судді Вельмакіній Т.М., що свідчить про необізнанність позивача про усну заяву відповідача про застосування позовної давності.

Позивач в обгрунтування клопотання про визнання поважними причин пропуску позовної давності та у відповідності до ч.5 ст.267 ЦК України про захист порушених прав ФОП Пригодського С.П. внаслідок підписання спірного договору, шляхом визнання його недійсним, вказує на наступне:

- спірний договір оренди від 01.08.2014 № 467 закінчив свою дію 31.12.2014;

- на початку 2015 р. відповідач в даній справі звернувся з позовом до ФОП Пригодського С.П. про стягнення неустойки за спірним договором за неповернення об`єктів оренди та звільнення торгівельних місць.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 22.07.2015, залишеним в силі постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.11.2015 у справі № 906/490/15 в задоволенні позову відмовлено, одночасно визнано недійсним спірний договір оренди, оскільки у орендодавця за договором відсутні жодні майнові права на земельну ділянку під об`єктами оренди.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.01.2016 у справі № 906/490/15 рішення судів попередніх інстанцій скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції у зв`язку з неповнотою встановлення її обставин.

При новому розгляді справи ФОП Пригодським С.П. заявлено зустрічний позов про визнання недійсним спірного договору, оскільки орендодавець не є власником та користувачем земельної ділянки, на якій розміщено об`єкти оренди, а тому останній не мав права укладати спірний договір.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 30.03.2016 у справі № 906/490/15, первісний позов задоволено, стягнуто з ФОП Пригодського С.П. неустойку за договором, зобов`язано звільнити торгівельні місця, у задоволенні зустрічного позову про визнання спірного договору недійсним відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.05.2016 у справі № 906/490/15, рішення суду першої інстанції від 30.03.2016 скасовано, прийнято нове про відмову в задоволенні первісного позову, визнано недійсним спірний договір оренди з мотиву що ««ПР "Кооперативний ринок», як суб`єкт господарювання, здійснювало свою діяльність на земельній ділянці не відведеній для цього рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, а затвердження рішенням Коростишівської міської ради №762 від 03 квітня 2014 року "Правил торгівлі на ПР "Кооперативний ринок" не є відведенням для цілей ринку земельної ділянки».

Разом з тим, постановою Вищого господарського суду України від 01.12.2016 у справі № 906/490/15, постанову апеляційної інстанції від 25.05.2016 скасовано, залишено в силі рішення суду першої інстанції від 30.03.2016, серед іншого, з мотиву, що «використання торгівельного місця не є тотожним використанню земельної ділянки...». Зокрема, судом касаційної інстанції вказано - «Торгівельні майданчики обліковуються на балансі підприємства і є майном, яке передано до ПР "Кооперативний ринок" від власника - Коростишівської райспоживспілки згідно інвентаризаційного опису № 3 від 31.12.2003р».

20.06.2017 ФОП Пригодський С.П. звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 01.12.2016 у справі № 906/490/15 з мотиву неоднакового застосування касаційною інстанцією норм права у аналогічних правовідносинах та неврахування правової позиції ВСУ про те, що бухгалтерський облік не визначає підстав володіння майном.

Ухвалою Верховного Суду України від 04.08.2017, в допуску справи № 906/490/15 до провадження - відмовлено.

- ФОП Пригодському С.П. з рішення Господарського суду Житомирської області від 12.03.2019 у справі № 906/41/19, яке набрало законної сили 13.06.2019р., стало відомо, що у орендодавця відсутні не тільки майнові права відносно земельної ділянки, а і безпосередньо права на об`єкт оренди - асфальтобетонне покриття, яке являє собою об`єкт благоустрою міста, належний Коростишівській міській раді на підставі Закону України «Про благоустрій населених пунктів».

Суди у справі № 906/41/19 встановили, відповідно до рішення виконавчого комітету Коростишівської міської ради народних депутатів від 07.02.1984 № 68 "Про дозвіл на проведення комплексного благоустрою та озеленення міста" і згідно з робочим проектом "Капремонт благоустрою території колгоспного ринку в м. Коростишеві" благоустрій території, на якій розміщено ринок, здійснював колгоспний ринок.

Підприємство Коростишівської райспоживспілки «Кооперативний ринок» є власником нерухомого майна загальною площею 1730,1 кв.м., розташованого за адресою: Житомирська область, м. Коростишів, вул. Шевченка, 40, що підтверджується відповідною інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 14.05.2018р. Асфальтобетонне покриття площею 10134 кв.м. не входить до переліку цього нерухомого майна.

Встановлені у справі № 906/41/19 судами обставини неприналежності асфальтобетонного покриття орендодавцю, який уклав відносно такого майна договір у 2014 р., і стали підставами для звернення ФОП Пригодського С.П. з позовом до суду в даній справі у жовтні 2019 року.

До 13.06.2019 ФОП Пригодському С.П. такі обставини не були відомі і об`єктивно бути відомі не могли" /т.2 а.с.114-117/.

Перевіривши вищенаведені доводи позивача щодо визнання поважними причин пропуску позовної давності, суд приходить до висновку, що обставини, які є підставою для звернення позивача до суду із даним позовом, стали йому відомі після набрання законної сили рішенням Господарського суду Житомирської області від 12.03.2019 у справі № 906/41/19, тобто з 13.06.2019, відповідно застосування у даній справі строків позовної давності та відмова у позові з підстав спливу позовної давності, не буде відповідати таким засадам цивільного законодавства, як справедливість добросовісність і розумність.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія вважає, що позивачем строк позовної давності було пропущено з поважних причин, а тому порушене право позивача підлягає захисту, шляхом задоволення заявлених позовних вимог.

Відповідно до част.1, 3 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.77 ГПК України).

Згідно із п.2 ч.1 ст.275 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що Господарським судом Житомирської області при прийнятті оскаржуваного рішення від 28.02.2020 у справі № 906/1078/19 не було в повному обсязі враховано усіх обставини справи, що призвело до прийняття невірного рішення, у зв`язку із чим воно підлягає скасуванню, а позов Фізичної особи-підприємця Пригодського С.П. до задоволення.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за подання позову Фізичної особи-підприємця Пригодського С.П. та апеляційної скарги покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Пригодського Сергія Павловича на рішення Господарського суду Житомирської області від 28.02.2020 у справі № 906/1078/19 задоволити.

Рішення Господарського суду Житомирської області від 28.02.2020 у справі № 906/1078/19 скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити.

Визнати недійсним з моменту вчинення договір оренди № 467 від 01.08.2014, укладений між Фізичною особою-підприємцем Пригодським Сергієм Павловичем ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1 ) та Підприємством Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" (12501, Житомирська область м. Коростишів, вул. Шевченка,40, код ЄДРПОУ 31843604 ).

Стягнути з Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" (12501, Житомирська область, м. Коростишів, вул. Шевченка,40, код ЄДРПОУ 31843604) на користь Фізичної особи-підприємця Пригодського Сергія Павловича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору за подання позову в розмірі 1921,00 грн.

Стягнути з Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" (12501, Житомирська область, м. Коростишів, вул. Шевченка,40, код ЄДРПОУ 31843604) на користь Фізичної особи-підприємця Пригодського Сергія Павловича( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збіру за подання апеляційної скарги в розмірі 2881,50 грн.

Доручити Господарському суду Житомирської області видати накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу № 906/1078/19 повернути Господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "13" липня 2020 р.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Юрчук М.І.