Справа № 523/7567/20

Провадження №2/523/2988/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2020 р.                                                                                 м. Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді- Аліна С.С.

при секретарі - Вовкович І.В.,

розглянувши всудовому засіданні матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про захист честі, гідності та ділової репутації,-

В С Т А Н О В И В:

До Суворовського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в якій просить визнати недостовірними висловлювання ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , викладені у висновку експертів Бюро психологічних досліджень Журавльової М.О. №23/19 від 26.07.2019, визнати висновки, що викладені у вказаному висновку експертів недостовірними і такими, що порушує немайнові права позивача на повагу до його гідності, честі та недоторконасті ділової репутації, зобов`язати ФОП ОСОБА_2 спростувати поширену недостовірну інформацію, яка викладена у висновку експертів.

До Суворовського районного суду м. Одеси від представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_7 надійшов письмовий відзив в якому заявив клопотання про закриття провадження у справі, посилаючись на те, що відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», у порядку цивільного чи господарського судочинства не можуть розглядатися позови про спростування інформації, яка міститься, зокрема у висновках судових експертиз.

У судове засідання з`явився позивач ОСОБА_1 , заперечував проти задоволення клопотання про закриття провадження у справі. Заперечення обгрунтував тим, що позовні вимоги адресовані до фізичних осіб, а відповідач ОСОБА_2 діяла у якості суб`єкта підприємницької діяльності, а не експерта.

У судове засідання з`явився представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_7 клопотання про закриття провадження у справі підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.

Інші сторони у судове засідання не  з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином. Від відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_8 та ФОП ОСОБА_2 надійшли письмові заяви в яких просили розгляд справи провести за їх відсутності.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що клопотання про закриття провадження у справі підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено про те, що підставою спору є інформація, яка міститься у письмовому висновоку, яке видано Бюро психологічних досліджень Журавльової М.О. №23/19 від 26.07.2019 року (а.с.26-43).

Предметом спору є визнання недостовірними і такими, що порушують немайнові права позивача висловлювання, які зафіксовані у вказаному висновку Бюро психологічних досліджень Журавльової М.О. та похідні вимоги про визнання недостовірними висновки експертів та спростування поширення недостовірної інформації, яка викладена у вказаному висновку експертів.

З висновку Бюро психологічних досліджень Журавльової М.О. №23/19 від 26.07.2019 року вбачається про те, що на підставі заяви ОСОБА_3 від 20.04.2019 та договору № 23/19 від 20.04.2019 ОСОБА_2 та ОСОБА_9 були залучені в якості експертів для відповіді на поставленні питання.

В якості експертів для проведення комісійної судової психологічної експертизи залучені:

Голова комісії: - доктор філософії в галузі психології (кандидат психологічних наук) ОСОБА_2 , яка має вищу психологічну освіту, була атестована за експертною спеціальністю 14.1 «Психологічні дослідження», стаж роботи практичним психологом 12 років, стаж судово-експертної роботи в науково-дослідних інститутах судових експертиз Міністерства юстиції України – 9 років, загальний стаж експертної роботи – 10 років.

Член комісії – ОСОБА_6 , який має вищу психологічну освіту, кваліфікацію судового експерта за спеціальністю 14.1 «Психологічні дослідження», 1-й кваліфікаційний клас, стаж роботи психологом 39 років, стаж судово-експертної роботи в системі МОЗ та науково-дослідних інститутах судових експертиз Міністерства юстиції України з 1982 року.

Відповідно до вимог п. 7 ст. 102 ЦПК України, експерти про відповідальність за завідомо неправдивий висновок за ст. 384 Кримінального кодексу України обізнані.

Судом встановлено про те, що під час складання висновку експертом ОСОБА_2 проведено психологічне обстеження та інтерв`ювання ОСОБА_3 , її матері – ОСОБА_5 та її батька – ОСОБА_4 .

Отримані в ході інтерв`ювання пояснення ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , покладено в описову частину висновку експертів Бюро психологічних досліджень Журавльової М.О. №23/19 від 26.07.2019.

Фрагменти вказаних пояснень ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , які міститься у висновку експертів Бюро психологічних досліджень Журавльової ОСОБА_10 О. №23/19 від 26.07.2019 є предметом спору, також, як і самі висновки експертів.

Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та передбачає, що кожен має право на повагу до його гідності (стаття 3, 28). Відповідно до статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони порядку з метою запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

За правилами частини першої статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Частиною першою статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. Під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

Аналогічний правовий висновок зазначено в постанові Верховного Суду від 30 березня 2020 року у справі № 523/9870/18-ц (провадження № 61-20095св19).

Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред`явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи вона є фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Згідно із частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК України предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб`єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (зокрема, пункт 46 рішення від 08 липня 1986 року в справі «Лінгенс проти Австрії»).

Із роз`яснень, які містяться в пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вбачається, що в порядку цивільного чи господарського судочинства не можуть розглядатися позови про спростування інформації, яка міститься, зокрема, у вироках та інших судових рішеннях, а також у постановах органів досудового слідства, висновках судових експертиз, рішеннях органів влади, місцевого самоврядування та інших відповідних органів, атестаційних комісій, рішеннях про накладення на особу дисциплінарного стягнення, для яких законом установлено інший порядок оскарження.

Вказані роз`яснення відповідають правовим висновкам викладеним у постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року по справі № 757/4403/16-ц (провадження № 61-19243св18), постанові Верховного Суду від 16 серпня 2019 року у справі № 464/4433/15-ц (провадження № 61-26281св18) та постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 332/293/17 (провадження № 61-40369св18).

Суд не погоджується з доводами позивача ОСОБА_1 про те, що предметом спору є вимоги, які заявлено не тільки до експертів, але і до фізичних осіб, оскільки предметом спору є спростування інформації, яка міститься у висновку експертів, утворена безпосередньо у рамках та з метою проведення психологічного дослідження та не поширювалась кожним із відповідачів по окремості поза межами експертного дослідження.

Суд не погоджується з доводами позивача ОСОБА_1 про те, що відповідач – ОСОБА_2 діяла не в якості експерта, а в якості фізичної-особи підприємця, оскільки питання допустимості та относимості висновку, як доказу вирішуватиме суд під час розгляду справи для якої такий висновок складався.

До того ж, суд звертає увагу, що висновок спеціаліста є результатами науково-дослідної роботи фахівця з відповідної галузі знань.

Відповідно пункту 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вбачається, що в порядку цивільного чи господарського судочинства не можуть розглядатися наукові спори, тобто вимоги про спростування інформації наукового характеру.

При таких обставинах, провадження у цивільній справі № 523/7567/20 за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємства ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про захист, честі, гідності та ділової репутації  підлягає закриттю. 

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 255, 258, 259, 260 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Провадження у цивільній справі № 523/7567/20 за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємства ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про захист, честі, гідності та ділової репутації – закрити.

Копію ухвали направити сторонам для відома.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Суворовський районний суд міста Одеси протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду, але не раніше закінчення карантину в Україні.

Ухвалу складено та підписано суддею 13.07.2020р.

Суддя                                                          Аліна С.С.