Справа № 643/15308/18

Провадження № 2/643/1179/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2020

01 липня 2020 року м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Сугачової О.О.,

за участі секретаря Абсалямової А.Р.,

розглянувши у підготовчому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третіх осіб: приватний нотаріус ХМНО Поляк Дмитро Васильович, приватний нотаріус ХМНО Ліпінська Ілона Едуардівна, приватний нотаріус ХМНО Саварінська Наталія Вікторівна, приватний нотаріус ХМНО Малахова Галина Іванівна та ОСОБА_6 про визнання правочинів нікчемними та недійсними, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, яким просить встановити факт нікчемності та визнати недійсним виданий 18.01.2013 і посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Саварінською Н.В. за реєстровим №40 дублікат договору купівлі-продажу земельної ділянки, 16.12.2009, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Саварінською Н.В. за реєстровим № 3562 та скасувати проведену 16.08.2013 за ОСОБА_2 державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, площею 0,0588га., надану для ведення садівництва, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , квартал 7), кадастровий №6310137500:08:003:0160 (витяг про реєстрацію права власності - 8098971; реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 135186263101; № запису про право власності - 2149343); встановити факт нікчемності та визнати недійсним укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,0588га., надану для ведення садівництва, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ), посвідчений 20.08.2013 приватним нотаріусом ХМНО Ліпінською І.Е. за реєстровим №967 та скасувати проведену 20.08.2013 приватним нотаріусом ХМНО Ліпінською І.Е. державну реєстрацію прав власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку, площею 0,0588га., надану для ведення садівництва, розташовану за вищевказаною адресою, кадастровий №6310137500:08:003:0160; (номер запису про право власності - 2178467; реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 135186263101; підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20.07.2013 13:36:29 за індексним № 5144521; встановити факт нікчемності та визнати недійсним укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,0588га., надану для ведення садівництва, розташовану за вищевказаною адресою, посвідчений 03.11.2015 приватним нотаріусом ХМНО Поляком Д.В. за реєстровим №2585 та скасувати за ОСОБА_4 проведену 03.11.2015 приватним нотаріусом Поляком Д.В. державну реєстрацію прав власності на земельну ділянку, площею 0,0588га., надану для ведення садівництва, розташовану за вищевказаною адресою, кадастровий №630137500:08:003:0160 (номер запису про право власності - 11870162; реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 135186263101; підстава внесення запису - рішення приватного нотаріуса ХМЕНО Поляка Д.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03.11.2015 за індексним № 25799562; та визнати за позивачем право власності на земельну ділянку, площею 0,0588га., надану для ведення садівництва, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 ділянка АДРЕСА_4 , квартал 7), кадастровий №630137500:08:003:0160 і витребувати це майно на користь позивача з чужого незаконного володіння відповідачів.

Позовні вимоги мотивує тим, що на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД за № 047220, виданого 15.11.2007 Харківською міською радою та зареєстровано 03.02. 2010 Управлінням Держкомзему в м. Харкові ОСОБА_2 належала земельна ділянка площею 0,0588 га, надана для ведення садівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ). 28.07.2011 ОСОБА_2 продала вказану земельну ділянку позивачу ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Малаховою Г.І. Після укладення вказаного договору купівлі-продажу земельної ділянки приватний нотаріус ХМНО Малахова Г. І. також вчинила посвідчувальний напис нотаріуса на державному акті про право власності на земельну ділянку про продаж вказаної землі позивачу ОСОБА_1 . Оскільки на момент продажу вказаної земельна ділянки вона знаходилася в іпотеці у ОСОБА_6 , вказаний продаж земельної ділянки в вчинений з відома та за письмового нотаріально посвідченого дозволу іпотекодержателя ОСОБА_6 , що підтверджується змістом умов п. п. 7, 8 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.07.2011, згідно яких перед продажом земельної ділянки приватний нотаріус Малахова Г. І. перевірила дані Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна і відповідно до витягу за № 32359462 від 28.07. 2011 встановила, що є заборона відчуження, накладена приватним нотаріусом ХМНО Малаховою Г. І. 18.02.2011 за № 10851319, на підставі іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Малаховою Г. І. 18.02.2011 за реєстровим № 444. У зв`язку з цим, в п. 8 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.07.2011 зазначено, що на відчуження майна, вказаного в п. 1 цього договору, є згода ОСОБА_6 , який є іпотекодержателем. Таким чином, вказаний продаж спірної земельної ділянки відбувся в порядку ч. З ст. 9 та ч. 2 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» - з письмово і нотаріально посвідченого дозволу іпотекодержателя ОСОБА_6 в результаті чого в порядку ст. 23 Закону України «Про іпотеку» позивач ОСОБА_1 стала новим іпотекодавцем придбаної нею земельної ділянки. Незважаючи на те, що чинним законодавством прямо встановлена заборона на обмеження чи втручання у право власності позивача на належну їй земельну ділянку, на початку жовтня 2018 зі змісту опублікованих в Єдиному державному реєстрі судових рішень рішення Московського районного суду м. Харкова від 28.08.2017 та постанови апеляційного суду Харківської області від 02.04.2018 позивачу стало відомо, що між іпотекодержателем ОСОБА_6 та відповідачем ОСОБА_2 виник цивільний спір через те, що 18.01.2013 остання звернулась до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саварінської Н. В. із заявою про видачу дублікату Договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого тим же нотаріусом 16.12.2009 за реєстровим № 3562. У вказаній поданій нотаріусу заяві ОСОБА_2 зазначила завідомо неправдиві для неї відомості про те, що оригінал посвідченого 16.12.2009 за реєстровим № 3562 договору купівлі-продажу земельної ділянки, на підставі якого вона раніше володіла проданою позивачу земельною ділянкою, вона ніби то втратила, у зв`язку з чим просила отримати його дублікат. 18.01.2013 ОСОБА_2 був виданий приватним нотаріусом ХМНО Харківської області Саварінською Н. В. та зареєстрований за реєстровим № 40 дублікат Договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого тим же нотаріусом 16.12.2009 за реєстровим № 3562. В подальшому, отримавши незаконним шляхом дублікат правовстановлюючого документу на земельну ділянку, яку ще 28.07.2011 вона продала позивачу 20.08.2013 ОСОБА_2 ще раз продала вказану земельну ділянку ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу нотаріально посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Харківської області Ліпінською І. Е. за реєстровим № 967. Згодом, 03.11.2015 ОСОБА_3 продав земельну ділянку ОСОБА_4 , про що між ОСОБА_3 та представником ОСОБА_4 за довіреністю ОСОБА_5 укладений та нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки, 03.11.2015 посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Поляком Д. В. за реєстровим № 2585. Таким чином, відповідачі поодинці або спільно за попередньою змовою протиправним шляхом, з використанням, в тому числі, незаконно отриманих дублікатів документів, позбавили позивача права власності на належну їй земельну ділянку. При цьому, жодних коштів від продажу належної позивачу земельної ділянки ОСОБА_1 не отримувала. Отже, незаконно отриманий дублікат правовстановлюючого документа на чужу земельну ділянку та укладені на його підставі договори купівлі-продажу землі є недійсними та нікчемними в силу вказаних вище ст. ст. 203, 215, 228, 658 ЦК України, оскільки спрямовані вони на порушення конституційного права власності позивача та протиправне заволодіння належною позивачу земельною ділянкою.

Від позивача надійшла заява, якою просить розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить позов задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судове засідання не з`явились, будучи належним чином сповіщеними про день, час та місце судового розгляду, заяв про поважні причин своєї відсутності або про слухання справи за їх відсутністю не надали, правом надання відзиву проти позову, зустрічного позову не скористались.

Відповідач ОСОБА_5 надав відзив на позовну заяву із якої вбачається, що з позовними вимогами не згодний, вважає їх надуманими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Так, позивач пропустив строк позовної давності встановлений ч. 1 ст. 257 ЦК України. Крім того зазначає, що у жовтні 2016 ОСОБА_6 звертався до Московського районного суду м. Харкова з позовними вимогами до тих же відповідачів, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки від 20.08.2013 та 03.11.2015 з вимогами визнати недійсним виданий 18.01.2013 дублікат договору купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,0588га. для ведення садівництва, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 7) від 12.12.2009, скасувати проведену 16.07.2013 державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 , визнати недійсним укладений 20.08.2013 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки та скасувати проведену 20.08.2013 реєстрацію права власності за ОСОБА_3 , визнати недійсним укладений 03.11.2015 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки та скасувати проведену 03.11.2015 державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 .Рішенням суду в задоволенні зазначених позовних вимог було відмовлено, постановою апеляційного суду Харківської області рішення залишено без змін. Крім того, позивачем не зазначено підстави, та норми права які б встановлювали нікчемність або недійсність оспорюваних правочинів. Не має посилань саме на факти або законні підстави вважати недійсним виданий 18.01.2013 і посвідчений приватним нотаріусом Саварінською Н. В. дублікат договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16.12.2009. Також немає посилань на норми права які б встановлювали нікчемність цього дублікату. На підставі наданого суду договору не вбачається, що ОСОБА_1 28.07.2011 стала власником спірної земельної ділянки, також відсутні докази у підтвердження, того, що право власності на земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_1 . Усі договори купівлі продажу вищезазначеної земельної ділянки були правомірними та законними, усі покупці та продавці діяли в межах, та без порушень норм чинного законодавства України. При укладенні угоди купівлі-продажу від 03.11.2015 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вимоги закону порушені не були, вказана земельна ділянка під забороною відчуження не була, зловживань та порушень закону з боку ОСОБА_4 або її представника ОСОБА_5 , який діяв на підставі довіреності, матеріали справи не містять, тобто ОСОБА_4 є добросовісним набувачем. Стосовно посилань на іпотеку зазначає, що записи про іпотеку та обтяження в Єдиних реєстрах погашені на підставі рішення реєстратора 13.08.2013 за постановою Господарського суду Харківської області від 20.07.2011. Рішенням апеляційного суду Харківської області встановлено, що земельна ділянка для ведення садівництва прощею 0,0588 га по АДРЕСА_5 , яка належала ОСОБА_2 і яка входила до об`єктів предмету іпотеки, продана за згодою сторін. Отже, вимоги позивача не підтверджуються жодними доказами по справі, є надуманими та такими, що не підлягають задоволенню.

Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, із якої вбачається, що позивачем не пропущений строк звернення до суду із вказаним позовом, оскільки ОСОБА_1 дізналася про порушені права на початку жовтня 2018 зі змісту опублікованих в Єдиному державному реєстрі судових рішень Московського районного суду м. Харкова від 28.08.2017 та постанови апеляційного суду Харківській області від 02.04.2018. Крім того, зазначає, що правова оцінка, що надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду, а також те, що ОСОБА_1 не була учасником цивільної справи за позовом ОСОБА_6 , тому судові рішення не можуть мати преюдиціального значення. Позивач не реєструвала право власності на земельну ділянку, оскільки таку реєстрацію не потрібно проводити. Обставини, на які посилається відповідач ОСОБА_5 є надуманими. Із відповіді на відзив вбачається посилання на доводи позовних вимог.

Приватний нотаріус ХМНО у Харківській області Поляк Д.В. в судове засідання не з`явився, будучи належним чином сповіщеним про день, час та місце судового розгляду будь-яких заяв до суду не надходило.

Від приватних нотаріусів ХМНО у Харківській області Ліпінській І.Е., Саварінській Н.В. , представника Малахової Г.І. надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Третя особа ОСОБА_6 в судове засідання також не з`явився, будучи належним чином сповіщеним про день, час та місце судового розгляду, будь-які заяви до суду не надходили.

Суд, вивчивши доводи позивача, заперечення відповідача ОСОБА_5 , дослідивши матеріали справи та надані докази, вважає позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають повністю, виходячи із такого.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, як вбачається із договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Малаховою Г.І.

28.07.2011 ОСОБА_2 продала земельну ділянку площею 0,0588га., надану для ведення садівництва, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ), кадастровий №630137500:08:003:0160 ОСОБА_1 .

На відчуження майна була згода ОСОБА_6 , який був іпотекодержателем за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом ХМНО Малаховою Г.І. 18.92.2011 за реєстровим №444.

18.01.2013 приватний нотаріус ХМННО округу Харківської області Саварінська Н. В. за заявою ОСОБА_2 видала дублікат договору купівлі-продажу від 16.12.2009 земельної ділянки, площею 0,0588га., надану для ведення садівництва, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , квартал 7), кадастровий №630137500:08:003:0160.

20.08.2013 ОСОБА_2 продала вказану земельну ділянку ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу нотаріально посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Харківської області Ліпінською І.Е. за реєстровим № 967.

03.11.2015 ОСОБА_3 продав земельну ділянку ОСОБА_4 , про що між ОСОБА_3 та представником ОСОБА_4 за довіреністю ОСОБА_5 укладений та нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Поляком Д. В. за реєстровим № 2585.

Такі обставини підтверджено копіями договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.07.2011, Витягу з Державного реєстру правочинів, дублікату договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16.12.2009, договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20.08.2013, договору купівлі-продажу від 03.11.2015, відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.1 а.с.8,9,16-20, 81-93,105-109,147-177).

Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Із роз`яснень Пленуму Верховного суду України у п. п. 7, 8 постанови №9 від 6 листопада 2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вбачається, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Згідно з вимогами ст. ст. 76-78 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 28.08.2017 у задоволені позовних вимог ОСОБА_6 , зокрема, про визнання недійсними виданий 18.01.2013 дублікату договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0588 га. для ведення садівництва, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ) від 12.12.2009, визнання недійсним укладений 20.08.2013 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 договір купівлі-продажу вказаної земельної, визнання недійсним укладений 03.11.2015 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки відмовлено у повному обсязі.

Постановою апеляційного суду Харківській області від 02.04.2018 рішення Московського районного суду м. Харкова від 28.08.2017 залишено без змін.

Підставами для прийняття таких судових рішень стало, зокрема те, що спірна земельна ділянка була відчужена 28.07.2011 на користь ОСОБА_1 , тобто до укладання оспорюваних угод в 2013 та в 2015. Записи про іпотеку та обтяження Єдиних реєстрах погашені на підставі рішення реєстратора 13.08.2013 за постановою Господарського сулу харківській області від 20.07.2011. Рішенням Апеляційного суду Харківської області встановлено, що земельна ділянка для ведення садівництва, площею 0,0588га по АДРЕСА_5 , яка належала ОСОБА_2 і яка входила до об`єктів предмету іпотеки, продана за згодою сторін, а також те, що постановою Господарського суду Харківській області від 20.07.2011, фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру і скасовано усі арешти, що накладені на майно боржника і інші обмеження щодо розпорядження майном боржника, записи про іпотеку та обтяження Єдиних реєстрах погашені на підставі рішення реєстратора 13.08.2013.

Далі, позивачем ОСОБА_1 не зазначено підстави та норми права, які б встановлювали нікчемність або недійсність оспорюваних правочинів, відсутні посилання саме на факти або законні підстави вважати недійсним виданий 18.01.2013 і посвідчений приватним нотаріусом Саварінською Н. В. дублікат договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16.12.2009, на норми права які б встановлювали нікчемність цього дублікату.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

Згідно з нормами глави 16 ЦК України правочин може бути визнано судом недійсним з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Так, як вже встановлено текстом вище 20.08.2013 ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_3 придбав земельну ділянку площею 0,0588 га, надану для ведення садівництва, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ), кадастровий номер 6310137500:08:003:0160.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, підставою виникнення права власності є договір купівлі-продажу реєстровий № 967, виданий 20.08.2013, підставою внесення запису є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 5144521 від 20.08.2013 13:36:29.

При укладенні договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20.08.2013 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , згідно витягів з Державного реєстру обмежень нерухомого майна, з Державного реєстру про зареєстровані речові права, з Державного земельного кадастру, будь-які обмеження відсутні, земельна ділянка під забороною відчуження (арештом) не перебуває.

Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03.11.2015 ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_5 , який діяв від імені ОСОБА_4 , придбав вищевказану земельну.

При укладенні договору купівлі-продажу від 03.11.2015 нотаріусом зроблені витяги за результатами пошуку інформації про зареєстровані речові права, їх обтяження на об`єкт нерухомого майна у порядку доступу нотаріусів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відомості з реєстру прав власності на нерухоме майно відсутні відомості з єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відсутні, відомості з державного реєстру іпотек відсутні.

Постановою Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено розмежування видів недійсності правочинів, як нікчемні правочини, якщо їх недійсність встановлена законом (ч.1, ст.. 219, ч.1 ст. 220, ч.1 ст. 224 ЦК України)та оспорюванні, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша зацікавлена особа заперечує їх дійсність, на підставах, встановлених законом (ч.2 ст. 222, ч. 2 ст. 223, ч.1 ст. 225 ЦК України).

Отже, оцінюючи надані докази, аналізуючи встановлені обставини у підтвердження доводів позову щодо недійсності дублікату договору купівлі-продажу, договорів купівлі-продажу тощо, у суду відсутні підстави вважати вчинені та оспорюванні позивачем правочині недійсними.

Крім того, суд зауважує, що позовні вимоги позивача про встановлення факту нікчемності та визнання недійсним договорів протирічать одне одному та є взаємовиключними.

Далі, відповідно до ст. 330 ЦК України якщо майно відчужено особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 390 цього Кодексу майно не може бути витребувано у нього.

Частина 5 ст. 12 ЦК України зазначає, що якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумно, якщо інше не встановлено судом.

Також, звертаючись до Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009р. за № 9, відповідно до ч.5 ст. 12 ЦК України добросовісність набувача презумується, якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволенню позову про витребування у нього майна.

Суду не надано доказів, які б свідчили про недобросовісність набувачів спірної земельної ділянки.

Отже, вимоги позову є необґрунтованими і не можуть підлягати задоволенню, оскільки не існує необхідних умов і правових підстав для визнання цих договорів недійсними, про що свідчить викладене вище в змісту рішення.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 10, 11, 76-80, 133, 141, 258, 259, 263, 265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються судом:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_6 (ІН: НОМЕР_1 );

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_7 (ІН: НОМЕР_2 );

Відповідач: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_8 ; (ІН: НОМЕР_3 );

Відповідач: ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_9 (ІН: НОМЕР_4 );

Відповідач: ОСОБА_5 , адреса: АДРЕСА_10 (ІН: НОМЕР_5 );

Третя особа: Приватний нотаріус ХМНО Поляк Дмитро Васильович, адреса місцезнаходження: 61146, м. Харків, вул. Валентинівська,23;

Третя особа: приватний нотаріус ХМНО Саварінська Наталія Вікторівна, адреса місця знаходження: АДРЕСА_11 ;

Третя особа: ОСОБА_6 , адреса: АДРЕСА_12 :

Третя особа: приватний нотаріус ХМНО Малахова Галина Іванівна, адреса місця знаходження: 61166, м. Харків, вул. Бакуліна,4А.

Повний текст виготовлений 13.07.2020.

Суддя О.О. Сугачова