Ухвала

13 липня 2020 року

м. Київ

справа № 759/18480/17

провадження № 61-9949ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Спільного підприємства «Партнер» про захист прав споживачів та розірвання договору,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства Спільного підприємства «Партнер» (далі - ПрАТ СП «Партнер») про захист прав споживачів та розірвання договору.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 06 листопада 2012 року між сторонами укладений договір № 1031 на експлуатацію та обслуговування, згідно з умовами якого ПрАТ СП «Партнер» взяв на себе обов`язки щодо зберігання та охорони транспортних засобів власника у гаражі НОМЕР_1 , а власник зобов`язався своєчасно вносити внески за охорону автомобіля та експлуатаційні витрати.

21 березня 2016 року від ПрАТ СП «Партнер» на його адресу надійшла претензія про стягнення заборгованості за договором.

У відповідь на вказану претензію він направив листа із проханням роз`яснити підстави виникнення заборгованості та порядок її розрахунку, який був відповідачем проігнорований.

15 лютого 2017 року він отримав від ПрАТ СП «Партнер» лист-повідомлення від 07 лютого 2017 року № 46, яким його проінформовано про збільшення із 01 січня 2017 року тарифів за надання послуг на автостоянці № 11 у зв`язку із збільшенням мінімальної заробітної плати, тарифів на електроенергію та орендної плати за землю.

Він намагався отримати роз`яснення щодо обґрунтованості збільшення тарифу, вказував на неприпустимість зміни умов договору, однак всі його звернення залишились без відповіді.

На підставі Закону України «Про захист прав споживачів» він направив відповідачу листа із повідомленням про розірвання договору від 06 листопада 2012 року № 1031 у зв`язку з істотним підвищенням ціни.

При цьому, відсутність у договорі від 06 листопада 2012 року № 1031 № 1031 такої підстави для його розірвання як істотне підвищення ціни, свідчить про несправедливі умови договору в розумінні положень статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Із урахуванням наведених обставин, позивач просив суд розірвати договір на експлуатацію та обслуговування від 06 листопада 2012 року № 1031.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 12 грудня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довів існування обставин, які відповідно до укладеного між сторонами договору чи вимог законодавства України є підставою для розірвання договору.

Постановою Київського апеляційного суду від 03 червня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 грудня 2019 року змінено, виключивши з його мотивувальної частини посилання на положення статей 203, 215 Цивільного кодексу України. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанцій безпідставно застосував до спірних правовідносин положення статей 203, 215 Цивільного кодексу України, оскільки зазначені норми визначають підстави недійсності договору, а не його розірвання. Проте помилкове посилання на норми матеріального права не вплинуло на правильність висновків місцевого суду щодо не доведення позивачем наявності підстав для розірвання договору.

06 липня 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 червня 2020 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ (далі - Закон № 460-ІХ).

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи те, що касаційна скарга подана 06 липня 2020 року, тому вона підлягає розгляду відповідно до положень ЦПК України в редакції Закону № 460-ІХ.

Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Верховний Суд вважає, що ця справа є малозначною в силу своїх властивостей, при цьому суд врахував предмет позову та характер правовідносин, у яких виник спір.

Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у даній справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на визнання справи малозначною, оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у загальних положеннях цього Кодексу, то вона поширюються й на касаційне провадження.

При цьому Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно з якими державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Касаційна скарга містить посилання на те, що рішення у цій малозначній справі оскаржуються до суду касаційної інстанції на підставі підпункту «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Щодо посилання заявника на те, що справа має виняткове значення для нього, то Верховний Суд зазначає, що поняття «винятковості значення» є оціночним та потребує належного обґрунтування. Заявник не навів переконливих доводів та не надав відповідних доказів, які б свідчили про те, що справа має виняткове значення для нього

Оскільки, касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Спільного підприємства «Партнер» про захист прав споживачів та розірвання договорувідмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков Г. І. Усик