Справа №2а-204/08

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2008 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Новак А.В., при секретарі Миколайчук Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, про зобов'язання здійснити перерахунок одноразової компенсації за шкоду заподіяну здоров'ю, -

встановив:

позивач звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, про зобов'язання здійснити перерахунок одноразової компенсації за шкоду заподіяну здоров'ю. Мотивуючи свої вимоги тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році. У 1992 році його було визнано інвалідом III групи. В зв'язку з погіршенням стану здоров'я і внаслідок перенесення хірургічної операції по видаленню злоякісної пухлини у 2007 році його було визнано інвалідом II групи, а тому він звернувся до відповідача з пропозицією здійснити перерахунок різниці в розмірах одноразової компенсації інвалідам II і III груп, за шкоду заподіяну здоров'ю особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачена виплата різниці в разі зміни групи інвалідності. Одноразова компенсація інвалідам III групи передбачена у розмірі 30 мінімальних заробітних плат, а інвалідам II групи у розмірі 45 мінімальних заробітних плат. Однак відповідач порушуючи чинне законодавство безпідставно виплатив йому зазначену різницю у меншому розмірі. Зокрема йому була різниця компенсацій у розмірі 94 гривні 80 копійок. Вважає, що такими діями відповідач порушує його законне право на отримання вказаної різниці одноразової компенсації у повному обсязі.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації різницю в розмірах одноразової компенсації інвалідам III і II груп за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, станом на 01 жовтня 2007 року.

В судовому засіданні представник Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити з мотивів безпідставності.

Відповідач - Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат надіслав до суду лист-пояснення. Просив суд відмовити позивачці в задоволенні позовних вимог, з мотивів зазначених у листі. Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачена, виплата різниці в розмірах одноразової компенсації інвалідам II і III груп, за шкоду заподіяну здоров'ю особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідачем зазначена допомога була виплачена позивачу у 2007 році у розмірі 94 гривні 80 копійок, тобто у розмірі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Суд погоджується з поясненнями позивача, що одноразова компенсаційна виплата за 2007 рік повинна була бути нарахована виходячи з її розміру, встановленого Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постановами. Кабінету Міністрів України.

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти дише н:а підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов висновку, що при визначенні розміру допомоги на оздоровлення позивачеві застосуванню підлягають норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

На думку суду, відповідач правомірно керувався Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким було зупинено на 2007 рік дію ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофа» в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати. Зокрема, Кабінету Міністрів України було надано відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до чинного законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Вирішуючи питання про те, положенім якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, суд зважує на-наступне. Відповідно до ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами одинакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметннй акт, який діяв у часі раніше».

Відповідно до ч.3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України. Відтак, виходячи з наведених положень Конституції Україна рішень Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеним Законом України «Про Державний б'юджет України на 2007 рік» фактично змінено положення Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність відмовити позивачу в задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ч.1 ст.158, ст..159, ч.1 ст.162,163 КАС України, суд, -

постановив:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, про зобов'язання здійснити перерахунок одноразової компенсації за шкоду заподіяну здоров'ю - відмовити.

Постанова може бути оскаржена шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови протягом десяти днів з дня проголошення постанови та апеляційної скарги - протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Зазначені заява та апеляційна скарга подаються Київського Аеляційного адміністративного суду через Голосіївський районний суд міста Києва.