Справа № 2-1983/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2010 року                                      Солом’янський  районний  суд м. Києва

у  складі : головуючого судді     - Букіної О.М.

                        при секретарі     - Балагура О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – Товариство з обмеженою відповідальністю «Новобудова» про відшкодування шкоди, заподіяної залиттям квартири, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив стягнути 45 446, 00 гривень, у якості відшкодування майнової шкоди, завданої залиттям квартири, 2 001, 00 гривень, сплачених за проведення експертизи зі встановлення вартості ремонтно-відновлювальних робіт для усунення наслідків залиття квартири, 10, 01 гривень комісії банку за переказ коштів, сплачене держмито в розмірі  475, 02 гривні та 120, 00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 29 грудня  2008 року його квартира АДРЕСА_1 була залита водою, з вини відповідача, що проживає у розташованій поряд квартирі АДРЕСА_1, в підтвердження чого надав Акти від 29 грудня 2008 року та Акт від 07 квітня 2009 року, складених Товариством з обмеженою відповідальністю «Новобудова» та затверджених ЖЕД № 5.

Позивач посилаються на те, що відповідно до висновку № 5782 експертного будівельного-технічного дослідження від 23 липня 2009 року, вартість відновлювальних ремонтно-будівельних робіт для усунення наслідків залиття квартири за адресою : АДРЕСА_1 становить 68 546, 00 гривень.

Зазначає, що позивачкою частково відшкодовано завдану шкоду у розмірі 23 100, 00 гривень за пошкодження паркету площею 26 м. кв. у вітальні, розташованої на першому поверсі квартири АДРЕСА_1 у зв’язку з чим на час подання позовної заяви невідшкодованою залишилася матеріальна шкода у розмірі 45 446, 00 гривень.

Враховуючи вищенаведене представник позивача просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував посилаючись на те, що відповідачкою повністю сплачено матеріальну шкоду внаслідок залиття. Вважає, що позивачем безпідставно заявлені вимоги щодо стягнення матеріальної шкоди в розмірі 45 446, 00 грн., оскільки відповідачка не була належним чином повідомлена про складання акту про наслідки залиття від 07.04.2009 та при огляді квартири позивача не була присутня. Вважає, що наданий позивачем висновок про визначення матеріальної шкоди є неналежним доказом.

Просив в задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи -Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова»  у судовому засідання не з’явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд до відома не поставив.

Суд, вислухавши думку сторін, які не заперечували проти розгляду справи у відсутності третьої особи, вважає можливим розглядати справу у відсутності представника ТОВ «Новобудова» на підставі наявних матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, третьої особи, дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що квартира АДРЕСА_1 відповідно до Свідоцтва про право власності від 24 травня 2004 року на праві приватної власності належить позивачу ОСОБА_1 (а.с.15).

Відповідно до довідки № 47300 від 06 листопада 2009 року виданої Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, квартира АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шандибою Л.І. 13.12.20078 року № 5509 (а.с.51).

Встановлено, що 29 грудня 2008 року сталося залиття квартири позивача, з вини мешканки розташованої поряд квартири АДРЕСА_1, що підтверджується Актами від 29 грудня 2008 року та Актом від 07 квітня 2009 року, складених Товариством з обмеженою відповідальністю «Новобудова» та затверджених ЖЕД № 5 (а.с.3-5).

Як вбачається з вище наведених актів, залиття квартири позивача виникло, у зв’язку з розгерметизацією секцій радіаторів на 2-му поверсі квартири АДРЕСА_1 що належить відповідачці по справі. Також  встановлено, що система опалення в квартирі № 92 перероблена, радіатори замінено. Затоплення квартири в т.ч. і позивача сталося через протікання води між секціями 2-х радіаторів.

Відповідно до ч.1 ст.177 ЖК України громадяни зобов’язані забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитися до санітарно-технічного та  іншого обладнання, до об’єктів благоустрою, додержувати правил утримання  жилого будинку і придомової території, правил пожежної безпеки, додержувати чистоти і порядку в під’їздах , кабінах ліфтів , на сходових клітинах та в інших місцях загального користування.

Згідно п.7 “Правил користування приміщеннями житлових будинків і при будинковими територіями”, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року №572  власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний використовувати приміщення житлового будинку за призначенням, забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” від 27.03.1992 № 6 заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв’язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Суд вважає, що залиття квартири позивача відбулося з вини мешканки АДРЕСА_1, оскільки вона зобов’язана була слідкувати за технічним станом своєї квартири, забезпечувати схоронність житлового приміщення, однак цього зроблено не було, що також не заперечувалося представником відповідача в судовому засіданні.

Згідно ст.1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Для визначення матеріального збитку, позивач 02.07.2009 року звернувся до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Вказане дослідження було проведено науковим співробітником лабораторії судових будівельно-технічних досліджень Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Лісніченку С.В., який має кваліфікацію судового експерта за спеціальностями 10.6 та внесений в реєстр судових експертів МЮУ (свідоцтво від 24.02.2006 року).

Ст. 57 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Однак, висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 ЦПК України.    

 Судом встановлено, що Висновок містить докладний опис проведеного дослідження та обґрунтовані, чіткі висновки з поставлених запитань. Оцінивши Висновок за правилами ст. 212 ЦПК України, суд не знайшов жодних обставин, які б дозволяли стверджувати про необґрунтованість, неправильність висновку чи суперечливість його іншим матеріалам справи. Зважаючи на викладене, Висновок слід вважати належним та допустимим доказом у справі , а тому приймається до уваги судом.

Відповідно до Висновку № 5782 експертного будівельно-технічного дослідження від 23 липня 2009 року, вартість відновлювальних ремонтно-будівельних робіт для усунення наслідків залиття квартири за адресою : АДРЕСА_1, станом на час складання висновку становить 68 546, 00 гривень (а.с.6-12, 26-32).

У судовому засіданні встановлено, що відповідачка ОСОБА_2, частково відшкодувала завдану шкоду у розмірі 23 100, 00 гривень за пошкодження паркету площею 26 м. кв. у вітальні, розташованій на першому поверсі квартири АДРЕСА_1 що також підтверджується поясненнями сторін у суді.

З огляду на викладене вище,  суд приходить до висновку, що на користь позивача підлягає стягненню з відповідачки ОСОБА_2 спричинена матеріальна шкода внаслідок залиття  в розмірі 45 446, 00 гривень.( 68546, 00 грн.-23 100, 00 грн.= 45 446, 00 грн.).

За проведення експертного будівельно-технічного дослідження позивачем сплачено 2 001, 00, що підтверджується квитанцією № ПН78 від 03 липня 2009 року (а.с.18), а тому суд вважає, що вказані  витрати позивача підлягають стягненню з відповідачки.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти розміру матеріальної шкоди посилаючись на те, що висновок  експерта є неповним та необґрунтований, проведений поза межами судового засідання, а акт залиття від 07.04.2009 року не може бути доказом по справі, оскільки відповідачка не приймала участь у його складанні та не була повідомлена про здійснення обстеження квартири позивача.

Згідно вимог ст.ст. 57, 58, 59, 60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В судовому засіданні судом було роз’яснено право відповідача заявити клопотання про призначення по справі судової будівельно-технічної експерти, проте,  представник відповідачки відмовився від проведення даного дослідження.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України « Про судову експертизу в кримінальних та цивільних справах» за №7 від 30.05.1997 року  передбачено, що  у разі незгоди  сторони оплатити вартість експертизи суд розглядає справу на підставі наявних доказів.

Враховуючи те, що представник відповідача не погодився на здійснення відповідних витрат по проведенню судової експертизи, а позивачем не заявлялося відповідне клопотання та останній також не згоден нести відповідні витрати, за таких обставин, суд розглянув справу на підставі поданих  доказів.

Та обставина, що відповідачка не була присутня та ознайомлена з актом від 07.04.2009 року не спростовує доводи позивача щодо тих, пошкоджень, які були визначені в даному акті та не може бути достатньою підставою для відмови в задоволенні позову позивача, оскільки акт підтвердив лише  причини залиття, що відбулося 29.12.2008 року  та  зафіксовано наслідки залиття.

Крім того, з висновку експертного будівельно-технічного дослідження за 5782 вбачається, що при огляді квартири позивача було  встановлені  наступні пошкодження внаслідок залиття:  в приміщенні 4 площею  20.1 кв.м. та 5 площею 15.8 кв.м. , деформація паркетного покриття підлоги, темно брунатні плями, відставання  шару фарбування від основи на стінах, зволоження обшивки стін з гіпсокартону; в приміщенні 3 площею 17,3 деформація дверного полотна; в приміщенні 4 площею 17,5 кв.м. та 5 площею 15,6 кв.м. деформація паркетного покриття підлоги.

    Оцінуючи у сукупності наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що в ході розгляду справи знайшло своє підтвердження посилання позивача в обґрунтування заявлених вимог, а тому посилання представника відповідача суд не приймає до уваги.

    При постановленні даного рішення суд також враховує , що залиття відбулося в зимовий період, наслідки залиття , що виявилися у  деформації підлоги, відшарування фарби від основи стін та деформації дверного полотна не визначаються одразу , тобто в день залиття, що і було встановлено в даній справі.

З огляду на викладене вище, суд вважає посилання відповідача необґрунтованим та такими, що не підтверджені відповідними доказами по справі.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено  рішення, суд присуджує з другої сторони  понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума державного мита в розмірі  454, 46 гривень та витрати на оплату послуг з інформаційно-технічного забезпечення в розмірі 120, 00 гривень, а всього 574,46 гривень.

Що стосується стягнення витрат в розмірі 10, 01 гривень комісії за перерахування коштів, суд вважає, що вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, оскільки не відносяться до судових витрат, що передбачені ст. 79 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.22, 1166 ЦК України,ст.177 ЖК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” від 27.03.1992 №6, Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями”, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року №572 ( в послідуючими змінами  від 14.01.2009 року), ст. ст. 10, 11, 57-60, 79, 88, 209, 212- 215, 224-226    ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – Товариство з обмеженою відповідальністю «Новобудова» про відшкодування шкоди, заподіяної залиттям квартири задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму матеріальної шкоди в розмірі 45 446, 00 гривень, витрати за проведення експертного будівельно-технічного дослідження в розмірі 2 001, 00 гривень, державне мито у розмірі 454, 46 гривні та витрати на оплату послуг з інформаційно-технічного забезпечення в розмірі 120 гривень, а всього 48 021, 46 гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду  подається протягом двадцяти днів  після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: