ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
Іменем України
01.04.2010 року м. Чернівці Справа № 2а-1411/10/2470
16:23 хв.
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Ковалюка Я.Ю.,
секретар судового засідання Василику Григорію Васильовичу,
за участю позивача – ОСОБА_1, представника позивача – ОСОБА_2,
розглянувши в м. Чернівці у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернівецького обласного військового комісаріату про визнання неправомірним рішення
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернівецького обласного військового комісаріату про визнання неправомірним рішення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що витягом із протоколу №2 засідання комісії при Чернівецькому обласному військовому комісаріаті по наданню статусу ветеранів війни громадян України від 10 березня 2010 року ОСОБА_1 відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій. Підставою для відмови комісія вважає те, що в архівній довідці не відображено особисту участь або військової частини в бойових діях та забезпеченні бойової діяльності військ.
Позивач вважає, що даним рішенням комісії при Чернівецькому обласному військовому комісаріаті йому необґрунтовано відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій, в зв'язку з чим просить визнати вказане рішення комісії неправомірним та зобов'язати Комісію надати йому статус учасника бойових дій і видати посвідчення встановленого зразка.
Позивач та його представник позовні вимоги підтримали повністю та просили їх задовольнити.
Відповідач на призначений судом день розгляду справи у судове засідання не з’явився, письмових заперечень не надав. Враховуючи, що про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та його представника позивача, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у відсутності сторони по справі.
Судом встановлено, що позивач звернувся до комісії при Чернівецькому обласному військовому комісаріаті по наданню статусу ветеранів війни громадян України. 10 березня 2010 дана комісія відмовила позивачу у наданні статусу учасника бойових дій, посилаючись на те, що в архівній довідці не відображено особисту участь або військової частини в бойових діях та забезпеченні бойової діяльності військ.
Верховною Радою України 22.10.1993 року був прийнятий закон України „ Про статус ветеренів війни, гарантій їх соціального захисту” №3551-XII яким в ст.6 п.2 сказано, „що учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці Радянської Армії, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ”.
Крім цього, військовослужбовці Збройних Сил України та інші утворені відповідно до законів України військові формування, які за рішенням відповідних державних органів були направлені для виконання миротворчих місій або у відрядження в держави, де в цей період велися бойові дії, теж належать до учасників бойових дій.
Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 року №63 „Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту», затверджено перелік держав і періодів бойових дій на їх території в яких дії на території Чехо-Словаччини в період з 20 серпня 1968 р. по 1 січня 1969 р. визнані бойовими.
Із архівної довідки Міноборони Росії №3/127596 від 22 грудня 2009 року видно, що весь особистий склад військової частини 28992 ( а з 10 листопада 1968 р. в/ч п.п. 93751) в тому числі і рядовий ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 був дислокований з листопада по грудень 1968 року в смт Стрій (м. Турка), а з грудня 1968 року м. Єсенік Північно-Моравської області Чехословацької Соціалістичної Республіки.
Тобто, після переформування в період з 15 листопада по 5 грудня 1968 року гвардійського армійського артилерійського полку в окремий гвардійський гарматний артилерійський полк ( в/ч, п.п. 93751) був відправлений за межі СРСР на територію Чехословацької Соціалістичної Республіки, де і ввійшов до складу Центральної групи військ.
Таким чином, ОСОБА_1 з 5 грудня 1968 року по 31 травня 1969 року знаходився в Збройних Силах колишнього Союзу РСР на території Чехословаччини, де виконував миротворчу місію по забезпеченню бойової діяльності військ.
Разом з цим, в архівній довідці ЦА МО РФ вказано, що в переліку військових частин, які діяли в 1968 році в Чехословаччині по плану „Дунай” військова частина п.п.93751, де позивач проходив службу, не значиться.
Як встановлено судом, це пов’язано, перш за все, з тим, що військові дії по плану „Дунай” були розпочаті 20 серпня 1968 року, а в/ч п.п. 93751 вступила на територію Чехословацької Соціалістичної Республіки 5 грудня 1968 року, де по 1 січня 1969 року ще велись бойові дії, в яких військова частина, де служив ОСОБА_1, приймала участь по забезпеченню бойової діяльності військ.
Перелік держав і періодів бойових дій на їх території затвердженні постановою КМУ від 08.02.1994 р. №63 „Про організаційні заходи щодо застосування Закону України „ Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту”, передбачає, що період з 20 серпня 1968 року по 1 січня 1969 року на території Чехословаччини є часом бойових дій.
Очевидно, на думку суду, члени комісії Чернівецького обласного військового комісаріату не належним чином віднеслись до аналізу періодів вказаних у архівній довідці щодо часу вступу радянських військ по плану „Дунай” на територію Чехословаччини та моєї в/ч п.п. 93751, яка значно пізніше була відряджена до Чехословацької Соціалістичної Республіки і не могла значитись в плані „Дунай”.
Дані правовідносини врегульовані ст. 6 п. 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», згідно положень якого учасниками бойових дій визнаються особи, які працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ.
При вирішенні справи судом вважає за доцільне і можливе застосувати ст. 9 ч. 7 КАС України, яка визначає, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).
Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено);добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Дії відповідача вчиненні в супереч зазначеним критерієм а тому їх слід визнати протиправними та зобов’язати відповідача вчинити дії у відповідності до вимог Закону з метою відновлення порушеного права позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 8 Кодекс адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В ході судового розгляду відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не довів належним чином правомірність прийнятих ним рішень. За таких обставин суд вважає, що адміністративний позов слід задовольнити повністю.
Частина 1 ст. 94 КАС України визначає, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Тому судові витрати понесені позивачем у розмірі 3,40 грн. підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 6 п. 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Переліком держав і періодів бойових дій на їх території». затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №63 від 08.02.1994 року. ст. ст. 9 ч. 7, 70, 71, 86, 87, 94, 122, 158-163, 167. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
1. Позов задовольнити.
2. Визнати неправомірним рішення комісії при Чернівецькому обласному військовому комісаріаті по наданню статусу ветеранів війни громадянам України від 10 березня 2010 року про відмову у наданні статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 та зобов’язати комісію при Чернівецькому обласному військовому комісаріаті визнати ОСОБА_1 учасником бойових дій при виконанні інтернаціонального обов’язку в Чехословаччині
3. Зобов’язати Чернівецький обласний військовий комісаріат видати посвідчення учасника бойових дій.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовій збір у розмірі 3,40 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-третьої, п’ятої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд.
Заява про апеляційне оскарження даної постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, з дня її складання. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для її подання.
Суддя Я.Ю. Ковалюк