Справа № 2-а-4543/08
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«02» грудня 2008 року м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючої судді - Гром Л. М.
при секретарі - Закупрі П. П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у місті Чернігові Ради про зобов'язання здійснити перерахунок допомоги, відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
29.10.2008 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові Ради і просить суд стягнути з відповідача різницю недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01.01.2007 року по 02.12.2008 року з урахуванням відповідних індексів інфляції та стягнення з відповідача суму відшкодування моральної шкоди в розмірі 3000, 00 грн. Свої вимоги мотивує тим що відповідач не виплачував зазначену допомогу у розмірі визначеному нормами чинного законодавства, чим порушив права позивача. У ході судового слідства позивач уточнював позовні вимоги.
В судовому засіданні позивач і представник позивача позов з урахуванням уточнення позовних вимог та його мотиви підтримав повністю посилаючись на обставини, які викладені в позовній заяві, просив позов задовольнити повністю.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав та пояснив суду, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку позивачу була призначена відповідно до «Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми», затвердженого прийнятою на виконання Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми». Відповідний обсяг видатків на виплату даного виду соціальної допомоги передбачений Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік».
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню на слідуючих підставах.
В судовому засіданні встановлено, що 10 червня 2007 року позивачу була призначена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Розпорядженням Чернігівської обласної державної адміністрації від 12 січня 2008 року № 6 «Про окремі питання функціонування обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат» з 15 березня 2008 року передані функції по обробці справ одержувачів допомог та компенсацій управлінню праці та соціального захисту населення Новозаводського району. Відповідно до акту передачі від 14 березня 2008 року № 966/01 особові рахунки одержувачів допомоги та всі документи, необхідні для проведення будь-яких виплатних дій, передані управлінню праці та соціального захисту населення Новозаводської у місті Чернігові ради.
У відповідності до ст.ст. 13, 14 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по догляду за дитиною по день досягнення дитиною вказаного віку включно.
Частиною першою статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» в редакції чинній на 2007 рік встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Дію частини першої статті 15 вказаного Закону зупинено на 2007 рік - згідно із Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 p. N 489-V. Ухвалюючи Рішення від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 Конституційний суд України дійшов висновку, що зупинення Законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання гарантії громадян, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України. Таким чином, Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Відповідно до стаття 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зі змінами встановлено, що прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років: з 1 січня - 434 гривні, з 1 квітня - 463 гривні, з 1 жовтня - 470 гривень».
Відповідно до п. 23 розділу II «внесення змін до деяких законодавчих актів» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» у Законі України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» частину першу статті 15 викласти в такій редакції: «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень». Пункт 3 розділу VIII «Прикінцеві положення» викласти у такій редакції: Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року - 50 відсотками, з 1 січня 2009 року - 75 відсотками, з 1 січня 2010 року - 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців».
Рішенням Конституційного суду України N 10-рп/2008 22 травня 2008 року (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу І, пунктів 2 - 4, 6 - 8, 10 - 18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20 - 22, 24 - 34, підпунктів 1 - 6, 8 - 12 пункту 35, пунктів 36 - 100 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та пункту 3 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Згідно до статті 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років: з 1 січня - 526 гривень, з 1 квітня - 538 гривень, з 1 липня - 540 гривень, з 1 жовтня - 557 гривень.
У Рішенні від 14 грудня 2000 року N 15-рп/2000 (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) Конституційний Суд України зазначив, що «рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади. Обов'язок виконання рішення Конституційного Суду України є вимогою Конституції України (частина друга статті 150)».
Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач відповідно до положень Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» має право на пільги відповідно до вимог цього Закону, а саме на отримання щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі встановленому законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Проте, як вбачається із матеріалів справи допомога позивачу виплачувалась у значно меншому розмірі.
Відповідно до ст. 22 Конституції України звуження змісту та обсягу гарантованого ст. 15 Закону України «Про державний допомогу сім'ям з дітьми» права позивача шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається.
Окрім того, встановлений частино 2 статті 95 Конституції України, частиною 2 ст. 38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Зупинення дії положень закону, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану на певній строк).
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Враховуючи протиправність дій відповідача, з метою захисту прав позивача від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, суд прийшов до висновку про необхідність захисту цих прав шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену щомісячну грошову допомогу по догляду за дитиною по досягненню нею трирічного віку відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату допомоги по догляду за дитиною громадянам України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Однак, в той же час, на думку суду, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання допомоги по догляду за дитиною, яка прямо передбачена законом.
Суд звертає увагу на те, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги.
Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.
Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.
Позивач має дитину віком до трьох років, тобто наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання допомоги по догляду за дитиною та наділивши осіб зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які мають дітей віком до трьох років.
Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти.
Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до стаття 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своїх дій та бездіяльності.
Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають частковому задоволенню.
Судом не встановлено, а позивачем у позовній заяві, щодо вимог про відшкодування моральної шкоди не надано належних доказів.
В частині позовних вимог про зобов'язання здійснити перерахунок призначеної допомоги з урахуванням відповідних індексів інфляції позивачу слід відмовити, оскільки позивач не надав доказів на обґрунтування вказаної позовної вимоги та аргументів щодо застосування норм законодавства.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково.
Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у місті Чернігові Ради нарахувати ОСОБА_1 різницю недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку за період з січня 01.01.2007 року по 02.12.2008 року відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та забезпечити виплату.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду в повному обсязі буде виготовлена 05 грудня 2008 року.