Ухвала

10 липня 2020 року

м. Київ

справа № 523/7760/16-ц

провадження № 61-9510ск20

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 26 листопада 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 10 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації за частку у спільній сумісній власності подружжя, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання об`єктом особистої приватної власності,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення вартості 1/2 частки автомобіля Infiniti G37, державний номерний знак НОМЕР_1 , в рахунок грошової компенсації, а саме у розмірі 251 799,75 грн, судові витрати за проведення експертизи у розмірі 1 782,72 грн та судовий збір у розмірі 580 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що з 01 жовтня 2013 року був зареєстрований шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 В шлюбі у сторін народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак з серпня 2015 року сторони припинили підтримувати подружні стосунки. Позивач стверджувала, що в 2014 році за спільні сімейні кошти сторони придбали для потреб сім`ї автомобіль Infiniti G37, державний номерний знак НОМЕР_1 , який було зареєстровано на ім`я відповідача. В зв`язку із цим, позивач вважала, що автомобіль Infiniti G37, державний номерний знак НОМЕР_1 , є спільною сумісною власністю, оскільки був придбаний в період шлюбу, а також за спільні кошти. Позивач дізналася, що відповідач без її дозволу здійснив відчуження автомобіля, при цьому не надав їй грошову компенсацію вартості автомобіля.

Ухвалою Суворовського районного суду міста Одеси від 18 серпня 2017 року об`єднано в одне провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, а також цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання об`єктом особистої приватної власності.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання об`єктом особистої приватної власності обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 стверджував, що його мати ОСОБА_5 у квітні 2014 року надала йому кошти у розмірі 56 000 грн для придбання автомобіля Infiniti G37. За отримані кошти від матері ОСОБА_1 придбав даний автомобіль та зареєстрував його на себе. 18 березня 2016 року за договором купівлі-продажу № 1/875 від 18 березня 2016 року ОСОБА_1 продав автомобіль Infiniti G 37, державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_6 ОСОБА_1 вважав, що оскільки кошти були надані його батьками, то даний автомобіль є особистою приватною власністю, а тому ОСОБА_2 не має право на нього претендувати.

Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 26 листопада 2018 року, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного суду від 10 березня 2020 року, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації за частку у спільній сумісній власності подружжя задоволено; стягнено з відповідача на користь позивача грошову компенсацію за частку у спільній сумісній власності подружжя у розмірі 251 799,75 грн, судові витрати за проведення експертизи у розмірі 1 782,72 грн, судовий збір у розмірі 580 грн. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання об`єктом особистої приватної власності відмовлено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 1 938,00 грн.

Рішення суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що автомобіль Infiniti G37, державний номерний знак НОМЕР_1 , був об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а тому ОСОБА_2 мала право на поділ цього майна, у зв`язку з цим має право на стягнення грошової компенсації з відповідача за її частку у праві спільної сумісної власності на автомобіль.

26 червня 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 26 листопада 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 10 березня 2020 року в указаній вище справі.

Касаційна скарга містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з посиланням на те, що строк пропущено з поважних причин, зокрема вказано, що з текстом постанови Одеського апеляційного суду від 10 березня 2020 року було ознайомлено лише 27 травня 2020 року. Просить врахувати карантинні заходи.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень постанову Одеського апеляційного суду прийнято 10 березня 2020 року, повний тест складено 17 березня 2020 року та оприлюднено 20 березня 2020 року.

При вирішенні питання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення Верховним Судом враховано карантинні заходи, установлені постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19» від 11 березня 2020 року № 211 (зі змінами).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19» від 11 березня 2020 року № 211 з 12 березня 2020 року до 03 квітня 2020 року на усій території України установлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» від 25 березня 2020 № 239 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та продовжено карантин до 24 квітня 2020 року на усій території України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» від 22 квітня 2020 № 291 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та продовжено карантин до 11 травня 2020 року на усій території України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» від 04 травня 2020 № 343 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та продовжено карантин до 22 травня 2020 року на усій території України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» продовжено дію карантину до 31 липня 2020 року.

Відповідно до пункту 12 розділу І Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ XII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України доповнено пунктом 3 наступного змісту: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину».

Оскільки повний текст судового рішення не було вручено у день його проголошення або складення, заявник має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин відповідно до статті 390 ЦПК України.

Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження заявником пропущено з поважних причин, тому він підлягає поновленню.

В касаційні скарзі заявник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 05 квітня 2017 року у справі № 6-399цс17, від 07 вересня 2016 року у справі № 6-801цс16, постановах Верховного Суду від 24 березня 2020 року у справі № 367/3800/14-ц, від 24 січня 2020 року у справі № 546/912/16-ц, а також зазначає, що суд не дослідив зібрані у справі докази.

Касаційна скарга подана з дотриманням вимог щодо її форми і змісту. Судовий збір сплачено.

Наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.

Касаційна скарга містить клопотання про зупинення виконання постанови Одеського апеляційного суду від 10 березня 2020 року.

Відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії.

Згідно з частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Заява (клопотання) про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії має містити обґрунтування необхідності зупинення виконання рішення або зупинення його дії, такими мотивами, зокрема, може бути відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання судового рішення, неможливість повороту виконання рішення у разі його скасування тощо.

З урахуванням завдань та основних засад цивільного судочинства, визначених частинами першою, третьою статті 2 ЦПК України, вирішуючи питання про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, суд касаційної інстанції враховує необхідність у цьому, зокрема, у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов`язки. Клопотання про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії має бути мотивованим та містити обґрунтовані підстави для зупинення виконання судового рішення, які підтверджені належними та допустимими доказами, зокрема, у разі відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду може бути надано копію такої постанови.

Оскільки заявником не наведено обґрунтованих підстав зупинення виконання постанови Одеського апеляційного суду від 10 березня 2020 року, а також не додано доказів, які б підтверджували необхідність зупинення виконання судового рішення, за яких суд касаційної інстанції може зупинити виконання оскаржуваного судового рішення, то клопотання задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 389, 390, 394, 395 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 10 березня 2020 року.

Відкрити касаційне провадження у даній справі.

Витребувати із Суворовського районного суду міста Одеси цивільну справу № 523/7760/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації за частку у спільній сумісній власності подружжя, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання об`єктом особистої приватної власності.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання постанови Одеського апеляційного суду від 10 березня 2020 року відмовити.

Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк до 11 серпня 2020 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький

В. С. Висоцька

І. М. Фаловська