ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
22.03.10Справа №2а-2317/09/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Плієвої Н.Г.,
при секретарі - Авраменко Г.С.,
за участю:
представників позивача - Іванової А.В., довіреність б/н від 03.11.2009
Коломейцевої І.О., довіреність б/н від 03.11.2009
представника відповідача - Шульга К.В., довіреність № 7110/9/10-0 від 17.11.2009
прокурора - Шульга А.М., посвідчення № 574 від 18.11.2008
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛИК"
до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
Суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛИК" (далі- ТОВ «ЛИК») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя (далі- ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень № 0001300231/0 від 27.10.09 та № 0001310231/0 від 27.10.09.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при прийнятті податкових повідомлень-рішень податковий орган діяв з порушенням вимог законів України без врахування всіх обставин (первинних документів), що мають значення для прийняття рішень.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 10.11.2009 було відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання.
23.11.2009 в порядку підготовчого провадження судом було постановлено ухвалу про забезпечення доказів.
Ухвалою суду від 23.11.2009 було закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду на 17.12.2009.
В порядку п. 4 ч. 1 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалами суду від 17.12.2009 та від 05.02.2010 провадження у справі зупинялося відповідно до 03.02.2010 та 17.03.2010.
05.02.2010 до участі у справі в інтересах держави на стороні ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя вступив прокурор міста Севастополя, про що повідомив суд листом від 02.02.20010 № 05-101 вих. (а.с. 143).
Відповідно до ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні оголошувалась перерва.
Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, наполягали на задоволенні позову.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала, надала письмові заперечення, вважає позовні вимоги не обґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.
Прокурор заперечення на позов підтримав, просив у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛИК»зареєстровано Ленінською районною державною адміністрацією м. Севастополя 20.12.1999 та перебуває на обліку у ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя з 04.01.2000.
У період з 21.09.2009 по 09.10.2009 Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Севастополя було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «ЛИК»з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 30.06.2009.
За результатами перевірки ДПІ у Ленінському районі було складено акт № 103/231/30661420/5481/10 від 14.10.2009.
Перевіркою встановлено наступні порушення з боку позивача норм чинного законодавства України:
- п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994, № 334/94-ВР (далі –Закон № 334/94-ВР) що виразилося у заниженні валового доходу за операцією купівлі-продажу цеглі у ПП «Інторг-Прєміум», оскільки в ході перевірки не підтверджується факт отримання цегли (не встановлено подальшого продажу даної цегли);
- п. 1.32 ст. 1, п. 5.1., п.п. 5.2 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР що виразилось у завищенні валових витрат, не пов’язаних з господарською діяльністю підприємства та не підтверджених документально ( в тому числі стосовно надання послуг), по взаємовідносинам з ПП «Інторг-Прєміум»;
- п.п. 1.22.1 п.1.22 ст. 1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.9 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, що виразилось у заниженні валового доходу за рахунок списання та не включення до складу валового доходу кредиторської заборгованості на користь підприємців - фізичних осіб;
- п.1.32 ст. 1, п. 5.1., п.п. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закон № 334/94-ВР, що виразилось у завищенні валових витрат, не пов’язаних з господарською діяльністю підприємства та не підтверджених документально (в тому числі стосовно надання послуг), по взаємовідносинам з ТОВ «Амарінбудтрек-65»;
- п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.31 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»занижений податок на додану вартість в частині придбання витрат, не пов’язаних з господарською діяльністю підприємства, та не підтвердженням факту купівлі цегли, по взаємовідносинам з ПП «Інторг-Пєміум» та ТОВ «Амарінбудтрек-65».
На акт перевірки ТОВ «ЛИК»до ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя 19.10.2009 були надані заперечення. У відповідні на заперечення 22.10.2009 у частині заниження валового доходу за рахунок списання та не включення до складу валового доходу кредиторської заборгованості на користь підприємців-фізичних осіб ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя повідомила позивача, що питання про включення сум кредиторської заборгованості перед ПП ОСОБА_1, ПП ОСОБА_2, ПП ОСОБА_3 та ПП ОСОБА_4 до складу валових доходів ТОВ «ЛИК»буде вирішено після отримання матеріалів зустрічних перевірок. Висновки по цьому пункту заперечень будуть враховані при розрахунку фінансових санкцій.
На підставі акту перевірки, з врахуванням заперечень позивача ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя були винесені податкові повідомлення-рішення від 27.10.2009 № 0001300231/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у загальному розмірі 430391,10 грн. з яких податок –297349,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція –133042,10 грн. та № 0001310231/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 506941,50 грн., з яких податок –337961,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція –168980,50 грн.
Суд вважає, що при прийнятті зазначених податкових повідомлень-рішень відповідачем не були враховані всі обставини, які мають значення для прийняття рішень у зв’язку з наступним.
Правовідносини, що виникають у зв’язку з формуванням платником податку валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, регулюються статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
У судовому засіданні встановлено, що між TOB «ЛИК» та юридичними особами були укладені наступні договори:
- договір купівлі-продажу № 12 від 12 січня 2009 року між TOB «ЛИК» та ПП «Інторг-Прєміум», згідно умов якого продавець (ПП «Інторг-Прєміум») продає, а покупець (TOB «ЛИК») купує товар - цеглу ординарну М-75 у кількості 225 тис. штук. Ціна договору складає 360000,0 грн. (в тому числі ПДВ) та формується з врахуванням доставки товару покупцю транспортом продавця (а.с.51);
- договір № 0901-09 від 09 січня 2009 року між TOB «ЛИК» та ПП «Інторг-Прєміум», предметом якого є організація обслуговування замовника (TOB «ЛИК») по диспетчуванню відправок та отримання вантажів залізничним та автомобільним транспортом з об'ємом послуг, що надаються, до 300000,0 грн. (в тому числі ПДВ) (.а.с. 45);
- договір № 1001 від 12 січня 2009 року між TOB «ЛИК» та ПП «Інторг-Прєміум», предметом якого є організація та обслуговування замовника (TOB «ЛИК») при наданні вантажно-розвантажувальних робіт з об'ємом послуг, що надаються, до 300000,0 грн. (в тому числі ПДВ) (а.с. 48);
- договір № 1-А від 16 липня 2008 року між TOB «ЛИК» та TOB «Амарінбудтрек-65», згідно якому замовник (TOB «ЛИК») доручає, а виконавець (TOB «Амарінбудтрек-65») зобов'язується виконувати та організовувати виконання комплексу залізничних послуг, а замовник зобов'язується оплачувати виконавцю надані послуги. Зобов'язання виконавця вважається виконаним в момент передачі акта про виконані роботи замовнику, а замовника - після оплати послуг виконавцю (а.с. 59-60);
- договір № 2-А від 29 серпня 2008 року про надання послуг по перевезенню цегли між TOB «ЛИК» та TOB «Амарінбудтрек-65», відповідно до умов якого замовник (TOB «ЛИК») доручає, а виконавець (TOB «Амарінбудтрек-65») зобов'язується виконувати та організовувати виконання визначеного цим договором комплексу послуг, пов'язаних з перевезенням цегли, а замовник зобов'язується оплачувати виконавцю надані послуги. Зобов'язання виконавця вважається виконаним в момент передачі акта про виконані роботи замовнику, а замовника - після оплати послуг виконавцю (а.с. 68-69);
- договір б/н від 01 жовтня 2008 року між TOB «ЛИК» та TOB «Амарінбудтрек-65», згідно якому замовник (TOB «ЛИК») доручає, а виконавець (TOB «Амарінбудтрек-65») зобов'язується виконувати та організовувати виконання комплексу вантажно-розвантажувальних робіт, а замовник зобов'язується оплачувати виконавцю надані роботи. Зобов'язання виконавця вважається виконаним в момент передачі акта здачі-прийому робіт замовнику, а замовника - після оплати послуг виконавцю (а.с.53-54);
- договір поставки товару від 20 жовтня 2008 року між TOB «ЛИК» та TOB «Амарінбудтрек-65», відповідно до якого постачальник (TOB «Амарінбудтрек-65») зобов'язується поставити та передати у власність (повне господарське відання) покупця (TOB «ЛИК») визначений товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору. Предметом поставки є двигун КАМАЗ-740, 13, Євро-1 без стартера за ціною 90000,0 грн., коробка переключення передач ЯМЗ-238ВМ МАЗ за ціною 37209,60 грн., редуктор за ціною 8307,602 грн., редуктор за ціною 14482,80грн. (а.с. 65).
Відповідно до п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу –сума будь-яких витрат платника податку у грошевій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
До складу валових витрат включаться: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
До таких обмежень, згідно з п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, віднесено включення до валових витрат - витрати на потреби, не пов’язані з веденням господарської діяльності, та згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 –витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Пунктом 5.11 статті 5 зазначеного закону заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені у цьому Законі.
Пунктом 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР визначено, що господарська діяльність –це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Згідно з п. 5.9 ст. 5 Закону № 334/94-ВР платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі-запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.
Правила ведення податкового обліку визначаються статтею 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», при цьому вказана стаття не містить будь-яких вимог до форми або виду документів, які були б належними для цілей податкового обліку, тобто були б обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат.
Згідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Частинами 2,3 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори. Відповідно до положень статей 626, 655, 664, Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Документами, що підтверджують факт надання товару покупцеві, є, зокрема, акт про передачу, розписка покупця про отримання товару, транспортні документи, що посвідчують прийняття товару перевізником, або поштова квитанція тощо. За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Укладення договору, який передбачає придбання послуг, вже є ознакою господарської діяльності. Зміст договору про надання послуг та їх особливість у цілому полягають в тому, що вони споживаються у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності. Тобто результат послуг не має матеріального виразу та проявляється лише шляхом впливу на результати господарської діяльності замовника послуг. Документами, що підтверджують факт надання послуг замовнику, також є акт про виконання, розписка замовника про отримання послуги тощо.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що платник податку має право на включення до складу валових витрат будь-яку суму витрат, які він поніс в зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг). Єдиною умовою включення таких сум до валових витрат є подальше використання у власній господарської діяльності, незалежно чи почали таки товари використовуватися на момент перевірки, та належним, чином оприбуткування них за обліком.
При цьому ані Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», ані правила ведення податкового обліку, до яких належать Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається
Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, до загальних вимог, додержаннях яких необхідно для чинності правочину віднесені, у тому числі, таки:
- Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. (ч.1)
- Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. (ч.3)
- Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5).
Договори, укладені між ТОВ «ЛИК» та ПП «Інторг-Прєміум», між ТОВ «ЛИК» та ТОВ «Амарінбудтрек-65» були спрямовані на реальне настання правових наслідків.
Суд дійшов висновку, що зазначені договори не суперечать вимогам діючого законодавства та у встановленому законом порядку ні нікчемними, ні недійсними визнані не були.
Виконання вказаних договорів в повному обсязі підтверджується матеріалами справи, а саме: про поставку товарів та виконання послуг складені акти виконаних робіт (прийому-передачі), які оформлені відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та містять всі обов'язкові реквізити, передбачені для оформлення первинних документів: назву послуг, їх вартісне вираження, одиницю виміру, місце та дату складання, посади та підписи уповноважених осіб. При цьому, виходячи із змісту вищенаведених норм, вимоги щодо необхідності деталізації об'єкта надання послуг вони не містять.
Судом не приймаються доводи відповідача, що законодавством не передбачено такого поняття, як диспетчування вантажів залізничним транспортом, а тому цей договір не може підтверджувати господарську діяльності підприємства з тих підстав, що відповідно до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Суд погоджується з доводами позивача, що диспетчування є допоміжним видом діяльності, пов’язаним з перевезенням вантажу.
Посилання ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя на відсутність на підприємстві ТОВ "Амарінбудтрек-65" найманих робітників для виконання робіт судом до уваги не приймається, оскільки цей факт не може свідчити про відсутності спрямованості сторін на реальне настання правових наслідків, тому що не виключає можливості залучення для виконання робіт третіх осіб. Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Тобто підрядник виконує роботу на свій ризик. Замовник не зобов’язаний контролювати яким чином та кім конкретно буде здійснюватися робота.
Посилання ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя на те, що ТОВ «Амарінбудтрек-65»знято з обліку 16.06.2009 у зв’язку з визнанням його банкрутом спростовуються матеріалами справи
Згідно з довідкою Головного управління статистики у Дніпропетровській області станом на 14.12.2009 у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України значиться Товариство з обмеженою відповідальністю «Амарінбудтрек-65» (а.с. 172).
Стосовно податку на додану вартість суд зазначає, що пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997, № 168/97-ВР (далі –Закон № 168/97-ВР) визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих і сплачених платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Підпунктами 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першого з події: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Отже, отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.
Однак, підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлює, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не затвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Надані позивачем податкові накладні містять усі необхідні реквізити, передбачені пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
В ході судового розгляду судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що обсяг виконаних контрагентами позивача робіт підтверджуються належним чином, податковий кредит сформований відповідно до вимог діючого законодавства та підстав для не включення до суми податкового кредиту виконаних робіт немає.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення покладено на ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення щодо встановлення ТОВ «ЛИК»податкового зобов’язання по сплаті податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 430391,10 грн. та податку на додану вартість у загальному розмірі 506941,50 грн., а також висновків акту перевірки щодо порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про податок на додану вартість».
На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно з ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України
Відповідно до ч. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні проголошені тільки вступна та резолютивна частини постанови.
Постанова складена та підписана в порядку ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 29.03.10 о 17-00 годин.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001300231/0 від 27 жовтня 2009 року про визначення ТОВ "ЛИК" податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 430391,10 грн., з яких податок - 297349,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція -133042,10 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001310231/0 від 27 жовтня 2009 року про визначення ТОВ "ЛИК" податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 506941,50 грн., з яких податок - 337961,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція - 168980,50 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "ЛИК" сплачений судовий збір за квитанцією б/н від 02.11.2009, платіж № 106/125 у розмірі 03 (три) грн. 40 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складення постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя Н.Г. Плієва