Справа №601/332/20

Провадження № 2/601/266/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2020 року Кременецький районний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Білосевич Г.С.,

з участю секретаря судового засідання Польової Ж.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кременець цивільну справу № 601/332/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви прийняття спадщини,

за участю: позивача ОСОБА_1 та його представника – адвоката Колеснік О.С.,

відповідача ОСОБА_2 та її представника – адвоката Булави М.А.,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом, в якому просить визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори. В своїх позовних вимогах позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати – ОСОБА_3 . Після її смерті залишилось спадкове майно, яке позивач має намір успадкувати, а саме: квартира АДРЕСА_1 . Спадкоємцями першої черги після смерті матері є сторони по справі. Однак у встановлений 6-місячний строк позивач не звернувся із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори, оскільки на неодноразові прохання позивача, ОСОБА_2 , яка є його рідною сестрою, не надала йому свідоцтва про смерть матері, тому він був змушений повторно отримати вказане свідоцтво, на що у нього був затрачений певний час. Окрім того, позивач є пенсіонером, має хронічні захворювання та в період з 01.02.2019 року по 10.02.2019 року перебував на лікуванні. 20.08.2019 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Зелінського П.І. із бажанням подати заяву про прийняття спадщини, однак при перевірці у спадковому реєстрі позивачу стало відомо, що після смерті ОСОБА_3 відкрита спадкова справа № 258/2018 від 19.10.2018 року державним нотаріусом Кременецької державної нотаріальної контори за заявою ОСОБА_2 , після чого 17.07.2019 року видано свідоцтво про право на спадщину. 02.12.2019 року позивач знову звертається до державного нотаріуса Кременецької державної нотаріальної контори із проханням видати йому свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті матері. Однак, нотаріусом надано відмову у видачі свідоцтва, так як постійне місце проживання спадкоємця ОСОБА_1 із спадкодавцем ОСОБА_3 не підтверджено відповідними документами та у шестимісячний термін спадкоємець не подав заяву про прийняття спадщини. Тому позивач просить суд врахувати усі об`єктивні, непереборні та істотні труднощі, які позбавили його можливості вчасно звернутись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори.

Позивач ОСОБА_1 та його представник – адвокат Колеснік (Іванько) О.С. в судовому засіданні подану заяву підтримали та просять її задовольнити з підстав, що викладенні у позовній заяві та збільшених позовних вимогах. Також ОСОБА_1 пояснив, що іще за життя мати мала намір скласти заповіт та в рівних частках поділити квартиру між ним та сестрою. Через тиждень після смерті матері позивач віддав ключі від квартири сестрі та усно домовився із нею про поділ вищевказаного спадкового майна. Однак, сестра не повідомила його про те, що спадкує вказану квартиру, на його прохання не надала свідоцтва про смерть матері. Посилання відповідача на те, що він не здійснював догляд за матір`ю є безпідставними, оскільки він також проживав поруч із спадкодавцем, доглядав її, надавав допомогу та брав участь у похованні померлої матері. Через загострення наявного у нього захворювання та сильних болях, не міг ходити та вчасно звернутись в нотаріальну контори для подання заяви про прийняття спадщини.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник – адвокат Булава М.А. в судовому засіданні заперечили проти задоволення позову, оскільки протягом одинадцяти років відповідач здійснювала постійний догляд ОСОБА_3 , яка мала другу групу інвалідності та потребувала стороннього догляду. У встановлений законодавством шестимісячний строк ОСОБА_2 звернулась із заявою до нотаріуса про прийняття спадщини та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом. Причини на які посилається позивач, а саме: невизначеність між спадкоємцями та необізнаність про порядок прийняття спадщини не є поважними причинами для поновлення строку для прийняття спадщини, тому просять відмовити у задоволенні даного позову. Також, ОСОБА_2 пояснила, що після смерті матері брат до неї із будь-якими проханнями не звертався. Між ними дійсно була домовленість щодо поділу спадкового майна, однак коли позивач віддав ключі від квартири і сказав, що квартира її, відповідач оформила спадщину.

25.05.2020 року представником позивача подано заяву про збільшення позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, свідка ОСОБА_4 , дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного:

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .

Із свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 слідує, що батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батько – ОСОБА_5 , мати – ОСОБА_3 .

Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 20.08.2019 року наданої позивачу приватним нотаріусом Зелінським П.І. під час підготовки до видачі свідоцтва про право на спадщину, після смерті ОСОБА_3 відкрита спадкова справа № 258/2018 від 19.10.2018 року державним нотаріусом Кременецької державної нотаріальної контори та 17.07.2019 року видано свідоцтво про право на спадщину

20 січня 2020 року ОСОБА_1 звертався до ОСОБА_2 із проханням надати йому письмову згоду на прийняття ним спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 та повідомив, що не має наміру відмовлятись від спадкового майна, що стверджується листом ОСОБА_1 та інформацією про відправлення даного листа.

Згідно виписки із медичної карти амбулаторного хворого, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 01.02.2019 року по 10.02.2019 року знаходився на амбулаторному лікуванні.

02.12.2019 року державним нотаріусом Кременецької державної нотаріальної контори Остапчуком В.П. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно, що залишилось після смерті ОСОБА_3 , оскільки: постійне місце проживання спадкоємця ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_3 не підтверджено відповідними документами і у шестимісячний термін спадкоємець не подав заяву про прийняття спадщини; крім того, дочці спадкодавця – ОСОБА_2 17.07.2019 року за реєстровим № 474, на зазначене спадкове майно, видано свідоцтво про право на спадщину за законом.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.07.2019 року, виданого державним нотаріусом Кременецької державної нотаріальної контори Остапчуком В.П., спадкоємцем майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , а саме квартири АДРЕСА_2 є її дочка ОСОБА_2 ..

Власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 , підстава виникнення права власності: свідоцтво про право на спадщину, видане 17.07.2019 року, що стверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.07.2019 року.

Згідно акту обстеження на факт догляду за престарілим та довідки до акту огляду МСЕК серії АВ НОМЕР_3 від 07.10.2015 року, ОСОБА_3 була інвалідом ІІ групи та потребувала стороннього догляду. Депутатом Кременецької міської ради проведено обстеження на факт догляду за ОСОБА_3 та встановлено, що догляд за нею здійснювала її дочка ОСОБА_2 , яка проживала в сусідньому будинку, зі слів сусідів – свідків ОСОБА_2 щоденно відвідувала маму, проводила закупівлю продуктів, ліків, готувала їжу, прибирала.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що вона є дружиною позивача та їй відомо, що на прохання її чоловіка відповідач не надавала йому свідоцтва про смерть матері – ОСОБА_3 та документів на квартиру, хоча сторони домовлялись про спільне оформлення спадкового майна. Згодом чоловік, через наявні у нього хронічні захворювання, постійно лікувався, погано ходив, а який час взагалі лежав, знаходився на стаціонарному лікуванні, тому не мав змоги звернутись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Догляд за господарством здійснювала свідок, що відповідач бачила та знала, що позивач хворіє.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Наслідки пропуску строку для прийняття спадщини визначені статтею 1272 ЦК України.

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Саме такі правові висновки містяться у постанові Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини.

Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови     від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

При вирішенні справ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід також враховувати, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними. У зазначеній категорії справ є обов`язковим обґрунтування в мотивувальній частині судового рішення поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.  

Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17-ц.

Судом встановлено, що із усною заявою про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини позивач звернувся в серпні 2019 року, тобто через 1 років після смерті матері, що доводиться інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру від 20.08.2019 року. Вказане свідчить про те, що позивач не мав наміру відмовлятись від спадкового майна та вчиняв дії для його успадкування.

Відмова відповідача надати позивачу свідоцтво про смерть та правовстановлюючі документи на квартиру, змусили позивача вживати заходів для повторного виготовлення вказаних документів, на що було затрачено час.

Суд вважає, що причини пропуску строку для подання заяви про прийняття позивачем спадщини матері є об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, які унеможливили його звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини і доведені належними і допустимими доказами. Так, випискою із медичної картки і показами свідка доведено факт тривалої хвороби позивача та його неможливості самостійно пересуватись.

При цьому на спростування поданих позивачем доказів відповідач будь-яких доказів не подавав, посилання позивача у судовому засіданні обґрунтовано не заперечив, тому його позиція по справі судом оцінюється як необґрунтована і вмотивована лише характером відносин між сторонами.

Суд вважає, що надання можливості позивачу скористатись правом на отримання у спадщину майна матері, відповідає волі спадкодавця та ґрунтується на законі, що не заперечувалось в судовому засіданні відповідачем.

Окрім того, суд вважає, що доводи відповідача про те, що позивач не має права спадкувати вищевказане спадкове майно, оскільки не здійснював догляд спадкодавця (своєї матері) є безпідставними, так як відсутні вимоги щодо визнання права на спадкове майно.

Тому, суд вважає, що позов ОСОБА_1 про визначення додаткового строку на прийняття спадщини  підлягає задоволенню, оскільки позивачем доведено поважності причин пропуску строку ним строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Оскільки позивачем не заявлено вимогу про стягнення із відповідача сплаченого ним судового збору, то суд вважає, що понесенні позивачем судові витрати слід віднести на його рахунок.

На підставі вищесказаного та керуючись ст.ст. 19, 42, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, ст.ст. 1216, 1217, 1218, 1269, 1272 ЦК України, суд –

вирішив:

Позов задовольнити.

ОСОБА_1 визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 - три місяці.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду або через Кременецький районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії такого карантину.

Позивач: ОСОБА_1 , проживає АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстрована: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_5

Повне судове рішення складено 10.07.2020 року.

Головуючий: