Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #87512988

Ухвала

03 липня 2020 року

місто Київ

справа № 202/5348/18

провадження № 61-9427ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 березня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2020 року щодо вирішення питання про розподіл судових витрат

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про зміну порядку та способу стягнення аліментів, які стягуються з відповідача за рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 грудня 2013 року, на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінивши їх до 1/3 частини заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.

У січні 2020 року позивачем подано заяву про залишення позову без розгляду.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10 січня 2020 року позов ОСОБА_2 залишено без розгляду.

У лютому 2020 року відповідачем подана заява про стягнення з ОСОБА_2 судових витрат у розмірі 15 873, 60 грн.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 березня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення судових витрат, пов`язаних із розглядом цивільної справи, відмовлено.

Суд першої інстанції зробив висновок, що відповідачем не наведено належного обґрунтування щодо зловживання позивачем процесуальними правами, оскільки сам факт пред`явлення позову до суду не свідчить про необґрунтованість дій позивача.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 березня 2020 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції, врахувавши правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 148/312/16-ц (провадження № 61-24189св18), погодився із висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення заяви відповідача про стягнення судових витрат.

ОСОБА_1 22 червня 2020 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції для вирішення питання розподілу судових витрат.

ОСОБА_1 оскаржує в касаційному порядку окреме процесуальне судове рішення щодо розгляду питання про розподіл судових витрат.

Верховний Суд вивчив подану касаційну скаргу, додані до неї документи, за результатами чого зробив такі висновки: у відкритті касаційного провадження на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 березня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2020 року необхідно відмовити з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: 1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті; 2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; 3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Ухвали суду щодо розподілу судових витрат, оформлені окремим процесуальним рішенням, зазначені у пункті 13 частини першої статті 353 ЦПК України (визначення розміру судових витрат).

Таким чином, за змістом статті 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень, ухвали суду першої інстанції та постановлені за результатами їх перегляду судові рішення апеляційного суду з питань щодо розподілу судових витрат, не можуть бути оскаржені у касаційному порядку.

За змістом пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи наведене, ухвала Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 березня 2020 року та ухвалена за результатами її перегляду постанова Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2020 року щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, не переглядаються в касаційному порядку відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України.

Додатково Верховним Судом враховано, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції, переглянута судом апеляційної інстанції, постановлена у справі про зміну розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Згідно з пунктом 3 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними є справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).

Керуючись частиною першою статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03 березня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2020 року щодо вирішення питання про розподіл судових витрат у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Копію ухвали разом направити заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Погрібний

А. С. Олійник

В. В. Яремко



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація