ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 березня 2010 рокуСправа № 2а-642/10/0370
Волинський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Плахтій Н.Б.,
при секретарі Головатій І.В.,
за участю представників позивача Климюка В.В., Климюк Г.П., ОСОБА_1,
представника відповідача Ярошика Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Приватної фірми «Ваді» до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції про визнання незаконними дій по винесенню рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28 травня 2009 року №0002022303 та його скасування,
ВСТАНОВИВ:
Приватна фірма «Ваді (далі – позивач, ПФ «Ваді») звернулася з позовом до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції (далі – відповідач, Луцька ОДПІ), в якому просить визнати незаконними дії відповідача по винесенню рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28 травня 2009 року №0002022303 та скасувати дане рішення.
Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що 14.05.2009 року була проведена планова перевірка господарської одиниці позивача – кафе «Аура» щодо додержання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів та ліцензій. Посилається на те, що перевірка здійснена з порушенням порядку її проведення, крім того, вважає висновки перевірки такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує, що документи на товар, який перебував в реалізації під час перевірки, знаходились в бухгалтерії підприємства, вимога про їх надання перевіряючими не ставилась, в зв’язку з чим вважає безпідставним застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Також зазначає, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій було прийняте відповідачем з порушенням строків його прийняття.
В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав, викладених з позовній заяві, та додатково пояснили, що всі документи, які підтверджують походження товару, тобто видаткові та податкові накладні, а також товарні звіти знаходяться в бухгалтерії підприємства. На момент проведення перевірки бухгалтер була відсутня, бармен, який допустив перевіряючих до перевірки, не мав можливості надати вказані документи перевіряючим. В подальшому бухгалтер фірми приходила в податкову інспекцію із всіма необхідними документами, однак ніхто не захотів її слухати, документів не перевіряли. Просили позов задовольнити.
В поданих суду запереченнях відповідач позов не визнав, зазначивши, що при проведенні перевірки позивача щодо порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів та ліцензій встановлено реалізацію товару на загальну суму 1733 грн., на який відсутні документи, що підтверджують його походження, на підставі чого був складений акт від 14.05.2009 року №200602. За встановлені порушення до позивача правомірно були застосовані штрафні (фінансові) санкції у подвійному розмірі вартості необлікованих товарів згідно ст.21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав подані заперечення та просив в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, свідків, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково.
Судом встановлено, що 14 травня 2009 року державними податковими ревізорами-інспекторами ДПА у Волинській області було здійснено перевірку господарської одиниці кафе «Аура» за адресою: м.Луцьк, пр.Волі, 6 суб’єкта господарської діяльності ПФ «Ваді» з питань дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів та ліцензій, в ході якої встановлено реалізацію товару на загальну суму 1733 грн., на який не було пред’явлено документи, що підтверджують його походження. За наслідками перевірки складено акт №200602 від 14.05.2009 року, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем п.12 ст.3, ст.6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
28 травня 2009 року року відповідачем прийнято рішення №0002022303 про застосування до ПФ «Ваді» штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3466 грн. згідно зі ст.21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за порушення п.12 ст.3 цього Закону.
У відповідності до п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Статтею 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
При цьому необхідно враховувати, що відповідно до Указу Президента України від 03.07.1998 року №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», із змінами та доповненнями, платники єдиного податку - юридичні особи ведуть податковий облік за тими податками, платниками яких вони є згідно з цим Указом. Суб'єкт малого підприємництва - юридична особа зобов'язана вести Книгу обліку доходів та витрат і касову книгу.
Форму Книги обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва - юридичної особи та Порядок її ведення затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 13.10.1998 року №477, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.10.1998 року за №689/3129 (із змінами та доповненнями).
Пунктом 8 наказу Державної податкової адміністрації України від 29.10.1999 року №599 «Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 02.11.1999 року за №752/4045, передбачено, що для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій платник єдиного податку веде Книгу обліку доходів і витрат згідно із додатком 10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 року №12 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.06.1993 року за №64. При цьому обов'язковому заповненню підлягають лише графи "період обліку", "витрати на виробництво продукції", "сума виручки (доходу)", "чистий дохід".
Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до пунктів 1, 3 і 5 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку.
Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_1 пояснила, що вона працює бухгалтером на ПФ «Ваді». Дане підприємство є платником єдиного податку, облік руху готівки здійснюється в КОРО, реалізація товару в кафе проводиться через РРО. Крім того, на підприємстві ведеться касова книга, у якій відображаються отримані доходи та здійснені витрати лише в грошовому виразі. Облік придбаних товарів здійснюється на підставі видаткових накладних, які зберігаються в бухгалтерії фірми. Також в кафе складаються товарні звіти та накладні на залишки товару. На весь товар, який перебував в реалізації під час проведення перевірки, є первинні документи, які знаходились в бухгалтерії. Вона зверталась в податкову інспекцію та намагалась пред’явити вказані документи до розгляду матеріалів перевірки, однак документів ніхто не дивився, у прийнятті їх до розгляду фактично було відмовлено.
В судовому засіданні встановлено, що на весь товар, який перелічений у відомості про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів станом на 14.05.2009 року господарської одиниці кафе «Аура», є первинні документи, зокрема, це видаткові накладні №РН-0000337 від 09.01.2009 року, №22007380 від 31.03.2009 року, №36442 від 09.04.2009 року, №ВП-0008076 від 16.04.2009 року, №39941 від 16.04.2009 року, №РН-010776 від 24.04.2009 року, №45419 від 01.05.2009 року, №ВП-0009828 від 07.05.2009 року, №2904 від 11.05.2009 року, №ВП-0010678 від 13.05.2009 року.
Крім того, облік товарних залишків відображений також у накладній на залишок товару на 11 травня 2009 року згідно товарного звіту ПФ «Ваді» №13 від 11.05.2009 року.
Як ствердив в судовому засіданні свідок ОСОБА_2., який здійснював перевірку господарської одиниці кафе «Аура», бармен повідомляв перевіряючих про те, що накладні на товар знаходяться в бухгалтерії.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позивачем не порушено порядку ведення обліку товарних запасів, оскільки усі первинні документи були в наявності в бухгалтерії підприємства, про що було відомо податковим інспекторам, які проводили перевірку.
Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків.
Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються статтею 239 цього Кодексу, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
З огляду на викладене суд вважає, що фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення норм, встановлених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні статей 238, 239 Господарського кодексу України, а тому повинні застосовуватися з урахуванням положень цього Кодексу.
Відповідно до частин першої та другої статті 218 ГК підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Наявні у справі матеріали свідчать про те, що товариством вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, зокрема, ведеться облік надходження товарів на підставі первинних документів, а товари, які поступили на реалізацію, обліковуються у відповідних накладних на залишки товару.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що підстави для притягнення ПФ «Ваді» до відповідальності у податкового органу були відсутні, а відтак рішення Луцької ОДПІ від 28 травня 2009 року №0002022303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3466 грн. підлягає скасуванню.
Суд не приймає до уваги посилання представника позивача на незаконність перевірки, оскільки з досліджених в судовому засіданні матеріалів перевірки, наданих відповідачем, вбачається, що направлення на перевірку були вручені під розпис бармену ОСОБА_3., який на момент проведення перевірки був відповідальною особою за здійснення готівкових розрахунків у касі кафе «Аура».
Судом також не приймається до уваги посилання позивача на те, що перевірка проведена незаконно, оскільки податковим органом не було надіслано йому повідомлення за 10 днів до початку її проведення, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.4 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення. Частиною 7 цієї статті визначено, що перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», вважаються позаплановими перевірками.
Однак згідно із ч.1 ст.15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», який є спеціальним Законом у питаннях застосування РРО, контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України. Статтею 16 цього Закону визначено, що планова перевірка осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5 - 9 статті 9 цього Закону, може здійснюватися не частіше одного разу за підсумками звітного календарного року, але не раніше 9 лютого, а позапланова перевірка може проводитися тільки на підставі постанови слідчого, органу дізнання або відповідно до рішення суду.
Таким чином, планові перевірки РРО, що проводяться податковими органами, для цілей Закону України «Про державну податкову службу в Україні» вважаються позаплановими. Це, у свою чергу, означає, що на такі перевірки не поширюються правила проведення планових перевірок, зокрема, щодо обов’язкового надіслання платнику податків письмового повідомлення за десять днів до проведення перевірки.
Разом з тим, суд не вбачає правових підстав для задоволення позову в частині визнання незаконними дій Луцької ОДПІ по винесенню рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28 травня 2009 року №0002022303, оскільки публічно-правовий спір між сторонами фактично виник з приводу прийняття оспорюваного позивачем рішення, якому суд дав правову оцінку, а скасування рішення суб’єкта владних повноважень не потребує визнання незаконними дій щодо його прийняття.
Інші доводи представників позивача не спростовують встановлених обставин справи.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про скасування рішення Луцької ОДПІ про застосування до ПФ «Ваді» штрафних (фінансових) санкцій від 28 травня 2009 року №0002022303 та про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання незаконними дії відповідача щодо його прийняття.
Керуючись ст.ст.11, 17, 158, 160 ч.3, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Скасувати рішення Луцької об’єднаної державної податкової інспекції про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28 травня 2009 року №0002022303.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі – з 31 березня 2010 року. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій