Справа № 153/1927/23

Провадження № 22-ц/801/858/2024

Категорія: 70

Головуючий у суді 1-ї інстанції Гаврилюк Т. В.

Доповідач:Міхасішин І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2024 рокуСправа № 153/1927/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Міхасішина І.В.,

суддів: Матківської М.В., Сопруна В.В.

за участю секретаря судового засідання: Кахно О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу № 153/1927/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів,

за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 12 лютого 2024 року, ухвалене у складі судді Гаврилюк Т. В.,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся із позовною заявою до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, в якій просив змінити розмір аліментів, що стягуються та стягнути з нього – ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання двох дітей, а саме: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 3000 гривень на кожну дитину, починаючи з часу реєстрації вказаного позову і до досягнення дітьми повноліття. Свої вимоги мотивував тим, що 24 грудня 2014 року виконавчим комітетом Клембівської сільської ради Ямпільського (Могилів-Подільського) району Вінницької області був зареєстрований шлюб між ним та відповідачем, про що складено актовий запис №21. У них народилося двоє дітей, а саме: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 19 травня 2023 року по справі №153/578/23 Ямпільським районним судом Вінницької області вказаний шлюб було розірвано. 06 квітня 2023 року по справі №153/468/23 Ямпільським районним судом Вінницької області було видано судовий наказ про стягнення з позивача аліментів. Відповідно до вказаного судового наказу з нього стягнено аліменти на користь відповідача на утримання неповнолітньої дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частки усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 03 квітня 2023 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Вказує, що на даний час змінились істотні обставини, що мали б значення для вирішення справи та ухвалення наказу. На дійсний час він є діючим військовослужбовцем, крім сплати аліментів, постійно витрачає додаткові кошти на покупку одягу та інші витрати у зв`язку з виконання службових обов`язків на це в нього витрачається дуже багато грошей. Крім його рідних дітей, у нього на утриманні перебувають непрацездатна мати та батько, які постійно хворіють та яким він вимушений допомагати з ліками та з іншими потребами. Вказав, що зараз з нього утримується в середньому майже 20 тисяч гривень аліментів на двох дітей. Але прожитковий мінімум на дитину відповідного віку на дійсний час складає в середньому 1400 гривень. Тому вважає, що сума стягнення є дуже великою, що позбавляє його можливості розраховувати інші важливі витрати. Зазначив, що вказані великі витрати разом зі сплатою аліментів не залишають коштів для витрат на його особисті потреби. Тому, вважає розумним зменшити розмір стягнення аліментів та стягувати з нього у твердій грошовій сумі сплати аліментів у розмірі 3000 гривень на одну дитину.

Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 12 лютого 2024 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до  ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів відмовлено.

Не погоджуючись з вище зазначеним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати й ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача ОСОБА_2 не надійшов

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином.

15 квітня 2024 року від позивача ОСОБА_1 надійшла заява в якій останній просить розгляд справи провести у його відсутність, апеляційну скаргу підтримує, просить її задовільнити.

Колегія суддів вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги на рішення суду, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення за таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.        

Судом першої інстанції установлено, що позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у селі Клембівка Ямпільського району Вінницької області, зареєстрований у АДРЕСА_1 .

Із копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 16.11.2015 (а.с.5) судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Клембівка Ямпільського району Вінницької області народився ОСОБА_3 , батьками якого записані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , тобто сторони по справі.

Із копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого 20.12.2017 (а.с.6) судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Клембівка Ямпільського району Вінницької області народився ОСОБА_4 , батьками якого записані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , тобто сторони по справі.

Із копії судового наказу виданого Ямпільським районним судом Вінницької області від 06.04.2023 (а.с.7) судом встановлено, що з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителя АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , стягнуто на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , жительки АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у розмірі 1/3 (однієї третьої) заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 03 квітня 2023 року до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Із копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 виданого 27.07.1987 (а.с.8) судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Клембівка Ямпільського району Вінницької області народився ОСОБА_5 (рос. мова), батьками якого записані « ОСОБА_6 (рос. мова) та ОСОБА_7 (рос.мова)».

Із копії паспорта громадянина України (а.с.9) судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_8 в селі Клембівка Ямпільського району Вінницької області народився ОСОБА_6 .

Із копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_6 серія НОМЕР_7 , виданого 15.10.2008 (а.с.10) судом встановлено, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , отримує пенсію за вислугу років.

Із копії довідки, виданої ІНФОРМАЦІЯ_10 вих..№245 від 23.01.2023 (а.с.11) судом встановлено, що солдат ОСОБА_1 призваний на військову службу та направлений для проходження військової служби до військової частини з 26.02.2022.

Із копій виписок з АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.25-27) судом встановлено, що розмір аліментів починаючи з 27.12.2023 на рахунок ОСОБА_2 перераховано 16959,34 грн.; 30.11.2023 – 15320,79 грн.; 31.10.2023 – 16414,10 грн.; 28.09.2023 – 16959,34 грн.; 24.08.2023 – 9850,00 грн.; 11.08.2023 – 7075,48 грн.; 25.07.2023 – 9850,00 грн.; 18.07.2023 – 7111,04 грн.; 24.06.2023 – 486,61 грн.; 24.06.2023 - 9363,39 грн.; 14.06.2023 – 711,04 грн.; 30.05.2023 9850,00 грн.; 6861,04 грн.

Із копії відправлення від 27.11.2023 (а.с.28) судом встановлено, що адресу ОСОБА_2 відправлено посилку – товари для дому.

Із копій квитанцій №Тлн-109512 від 10.04.2023 виданої ФОП ОСОБА_8 Нова стоматологічна клініка (а.с.29, зворотній бік, 31) судом встановлено, що на лікування ОСОБА_4 витрачено 10.04.2023 - 1100,00 грн.; 03.04.2023 №Тлн-109289 витрачено 270,00 грн.; №Тлн-109550 від 10.04.2023 витрачено – 960,00 грн.; №Тлн-119119 від 04.01.2024 на лікування ОСОБА_3 витрачено 880,00 грн.

Із довідки, виданої ФОП ОСОБА_8 (а.с.32) судом встановлено, що ОСОБА_3 був на прийомі у зубного лікаря 04.01.2024.

Із копії квитанції (а.с.35) судом встановлено, що за 5999,00 грн. придбано мобільний телефон «Смартфон».

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною першою статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі-Конвенція) встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно зі статтею 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Частиною другою статті 51 Конституції України встановлено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі №6-143 цс 13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Згідно з частинами 1-3 ст.181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ч.1 ст.184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Таким чином, саме стягувачу аліментів надано виняткове право вибору та ініціювання подальшої зміни в судовому порядку способу стягнення аліментів - в частці від доходу платника або в твердій грошовій сумі.

Отже, позивач позбавлений можливості впливати на обрання способу стягнення аліментів. Хоча позивачем і названо позов «про зміну розміру аліментів», однак вимога стоїть про зміну способу стягнення аліментів, а саме із 1/3 розміру на 3000 гривень на кожну дитину. Тому суд вважає, що позивач звернувся до суду із позовом саме про зміну способу стягнення аліментів.

Законодавством чітко встановлено, що суд визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі лише за заявою одержувача аліментів, а спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду лише за позовом одержувача аліментів.

Як вбачається із змісту позовної заяви, позивач ОСОБА_1 фактично просить змінити спосіб стягнення аліментів, що може мати наслідком зменшення розміру аліментів, а саме, визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

У даному випадку з позовом про зміну способу стягнення аліментів (з частки заробітку на тверду грошову суму) звернувся платник аліментів, а за змістом абзацу другого частини 3 статті 181 Сімейного кодексу України суд не може змінити спосіб стягнення аліментів за позовом платника аліментів.

Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, на підтвердження своїх вимог щодо зміни розміру аліментів, позивач посилається на те, що з нього стягуються аліменти у розмірі однієї третини від усіх видів заробітку (доходу) боржника на двох дітей. Позивач вказує, що на даний час склалися обставини, що не дозволяють йому сплачувати аліменти у вказаному розмірі, адже, його матеріальної підтримки потребує його непрацездатні мати та батько. Разом з тим його матеріальний стан значно погіршився, а отже, на думку позивача, вказані зміни його матеріального стану, є підставою для зміни розміру стягуваних з нього аліментів.

Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не підтвердив погіршення його майнового стану, у тому числі, у зв`язку із витратою додаткових коштів на покупку одягу та інших витрат у зв`язку із виконанням службових обов`язків у ЗСУ.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з статтями 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 не довів підстави позову про зміну розміру аліментів, визначених судовим наказом, а також із врахуванням постанови Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №565/2071/19, та того, що позивачем фактично ставиться вимога про зміну способу стягнення аліментів, суд першої інстанції дійшов правильного до висновку, що у позові слід відмовити.

Оцінюючи усі докази, що є у справі, в їх сукупності, колегія суддів погоджується, що позивачем не доведено обставини, які мають значення для справи та на які позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог, тому відсутні підстави для задоволення вимог.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що здійснюючи свої права та виконуючи обов`язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини (стаття 155 СК України).

Позивач є працездатною особою та зобов`язаний виконувати обов`язок по утриманню дитини нарівні з позивачкою.

Виховання дитини одним з батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дитини, у зв`язку з чим, певним чином, з`являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обоє батьків для розвитку дитини таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного, у цьому випадку на матір.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів щодо неспроможності відповідача сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі.

Отже розмір аліментів, стягнутих згідно до судового наказу, виданого Ямпільським районним судом Вінницької області від 06.04.2023, відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення, у зв`язку з тим, що позивач став непрацездатний, хворіє, що у нього відсутні доходи, на забезпечення законних потреб дітей та суперечитиме їх інтересам.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (Hunt v. Ukraine) (Заява № 31111/04) указав на те, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (п. 54).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції вірно визначив характер спірних правовідносин між сторонами, застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи, надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, урахував принцип розумності та справедливості, необхідність належного матеріального забезпечення дітей та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованого висновку суду першої інстанції, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для позивача, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати сплачені у якості судового збору слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381 384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 12 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.В. Міхасішин

Судді: М.В. Матківська

В.В. Сопрун