Справа № 22-2351/2007

Головуючий 1 інстанції: Мелешко C.I.

Категорія: 32 Доповідач апел. інст: Монастирецький Д.І.

Рішення

Іменем України

15 жовтня 2007 року Колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - Зубарєвої К.П.,

суддів: Мойсюка М. І., Монастирецького Д.І.,

при секретарі: Раб О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 07 червня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 та її неповнолітньої дочки ОСОБА_6 про втрату права на житлове приміщення, -

встановила:

14 березня 2007 року позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_5 та її неповнолітньої дочки ОСОБА_6 про втрату права на житлове приміщення.

Зазначали, що квартира АДРЕСА_1 була надана в 1968 році на сім»ю з чотирьох осіб - на нього -ОСОБА_2, дружину ОСОБА_3, та синів ОСОБА_9, 1964 р.н. і ОСОБА_10, 1963 р.н..

В серпні 1989 року, в зв»язку з одруженням ОСОБА_4, у квартиру була прописана його дружина - відповідачка ОСОБА_5, в квітні 1990 року внучка ОСОБА_6, 1990 р.н..

26.05.1990 року ОСОБА_4 і ОСОБА_5 розлучились, а в 2000 році ОСОБА_5 з дочкою ОСОБА_6 залишили спірну квартиру і пішли проживати до сестри у квартиру своїх батьків за адресою - АДРЕСА_2.

Посилаючись на те, що протягом семи років відповідачка до спірної квартири не приходить, нею не користується, не виконує обов»язків з оплати комунальних послуг, проживає з дочкою в іншому місці, просили на підставі ст. 71 ЖК України визнати їх такими, що втратили право користування жилим приміщенням.

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 07 червня 2007 року в позові ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 та її неповнолітньої дочки ОСОБА_6 про втрату права на житлове приміщення в квартирі АДРЕСА_1 - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 просять рішення суду скасувати, справу направити на новий розгляд в той же суд. Посилаються на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.

Належним чином повідомлені сторони про час і місце розгляду справи, в судове засідання апеляційної інстанції не явились, що у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити.

Відповідно до ч. 3 ст. 213 ЦПК України обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позову про визнання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 такими, що втратили право користування жилим приміщенням у спірній квартирі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка ОСОБА_5 не проживає у спірній квартирі з поважних причин, тобто через постійні конфлікти в сім»ї та неприязні відносини з колишнім чоловіком, а її неповнолітня дочка ОСОБА_6 проживає у квартирі постійно, вони іншого житла не мають, в спірній квартирі зберігають своє майно та речі домашнього вжитку.

Проте з такими висновками суду погодитись не можна, оскільки вони не відповідають обставинам справи.

Відповідно до статей 71, 72 ЖК України наймач або члени його сім»ї можуть бути визнані судом такими, що втратили право користування жилим приміщенням, зокрема, якщо вони не проживають у ньому без поважних причин понад шість місяців.

Судом встановлено, що квартира належить на праві власності позивачу ОСОБА_2 і в ній прописані відповідачі.

Про те, що ОСОБА_5 не проживає з 2000 року з позивачами по АДРЕСА_1 ствердили позивачі та третя особа, свідок ОСОБА_8, це підтверджено і двома актами про непроживання відповідачки у спірній квартирі з 2000 року, затвердженими начальником ЖЕК-3.

Не заперечувались відповідачкою і ті обставини, що квартирну плату і комунальні послуги по спірній квартирі вона не сплачує, у квартиру вселитись не намагалась.

Посилання відповідачки у своєму запереченні від 21.05.2007 року про те, що вона у спірну квартиру систематично приходила, ночувала, не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони спростовані наведеним та і нею самою, зокрема, в судовому засіданні 04 червня 2007 року ОСОБА_5 ствердила, що у 2000 році дійсно покинула квартиру позивачів і проживає в даний час у сестри, а дочка у спірній квартирі.

Також не можна визнати поважною причиною посилання ОСОБА_5 на те, що причиною залишення нею спірної квартири було те, що ОСОБА_4 зловживав алкогольними напоями, влаштовував конфлікти, принижував та ображав її, знущався та погрожував їй, так як таких доказів суду вона не представила. Факт ухилення ОСОБА_4 від сплати аліментів і засудження його за це та звернення відповідачки ОСОБА_5 27 квітня 2007 року і дочки ОСОБА_6 07 травня 2007 року в міліцію на дії позивача з приводу конфліктів та образ, тобто після подання позовної заяви і попереднього розгляду даної справи, не можуть слугувати підставами для відмови позивачам в даному позові.

Крім того, відповідачка не зверталася до відповідних органів з заявами про неможливість проживання у спірній квартирі через перешкоди, що чинили позивачі або інші особи.

Таким чином, судом встановлено, що непроживання відповідачки ОСОБА_5 у спірній квартирі в період з 2000 року не було пов»язане з поважними причинами.

З огляду на наведене судова колегія доходить висновку, що неповнолітня ОСОБА_6, 1990 р.н. проживала, а відповідачка ОСОБА_5 не проживала у спірній квартирі понад встановлений ст. 71 ЖК України строк, протягом якого зберігається право користування приміщенням за тимчасово відсутнім громадянином, у зв»язку з чим, відповідно до ст. 309 ЦПК України, рішення суду першої інстанції як таке, що не відповідає обставинам справи і вимогам закону, підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 частково і визнання ОСОБА_5 такою, що втратила право користування жилим приміщенням. В частині відмови позивачам у визнані втратившою право на житлове приміщення ОСОБА_6 рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 71, 72 ЖК України, ст. ст. 303, 304, 305 ч. 2, 307 ч. 1 п.2, 309 ч. 1 п.п. 1, 4, ст. 313, ч. 2 ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 07 червня 2007 року в частині відмови ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у визнанні втратившою право на житлове приміщення у квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_5 - скасувати та ухвалити по справі в цій частині нове рішення, яким:

Позов ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково. Визнати ОСОБА_5 такою, що втратила право користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1.

В частині відмови ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до неповнолітньої ОСОБА_6 про втрату права на житлове приміщення - рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.