ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49,  fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2024м. ДніпроСправа № 904/6631/23

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

за участю секретаря судового засідання Рибалки Г.Д.,

представників учасників справи:

від позивача: Гарматін К.В. дов. від 24.08.2023 №б/н; в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС,

від відповідача: Денисенко Н.М.; дов. від 31.12.2023 №ДЕП20231231010.

розглянувши матеріали справи №904/6631/23

за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" в особі ФІЛІЇ "ВІДОКРЕМЛЕНИЙ ПІДРОЗДІЛ "ЕНЕРГОАТОМ-ТРЕЙДИНГ" АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги"

про стягнення грошових коштів,  

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, сформованою в системі «Електронний суд» 22.12.2023 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (далі - відповідач) про стягнення 47.333.930,02 грн, з яких 8.278.073,30 грн трьох процентів річних та 39.055.856,72 грн інфляційних втрат.

Судові витрати у розмірі 568.011,32 грн позивач просить суд покласти на відповідача.

Крім цього, позивач просить суд повернути з державного бюджету надміру сплачений судовий збір у розмірі 141.976,83 грн.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/6631/23 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2023.

Ухвалою від 25.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Повідомлено учасників справи, що підготовче засідання відбудеться 24.01.2024, з урахуванням ухвали від 08.01.2024.

Через відділ документального забезпечення 03.01.2024 від позивача надійшло(а) клопотання (заява), сформоване(а) в системі "Електронний суд" 03.01.2024 про участь представника позивача в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 08.01.2024 заяву позивача про участь представника в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

Через відділ документального забезпечення 12.01.2024 від позивача надійшла позовна заява від 21.12.2023 за вих.№50-4142/07-01-вих, у вступній частині якої вказано, що позивач (Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом») діє в особі відокремленого підрозділу «Енергоатом-Трейдинг» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».

Через відділ документального забезпечення 17.01.2024 від відповідача надійшла заява, сформована в системі "Електронний суд" 17.01.2024 про участь представника відповідача в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Через відділ документального забезпечення 18.01.2024 від позивача надійшло(а) клопотання (заява), сформоване(а) в системі "Електронний суд" 18.01.2024 про залучення до участі у справі його (позивача) правонаступника позивача, а саме: позивач просить суд залучити до участі у справі №904/6631/23 АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО “НАЦІОНАЛЬНА    АТОМНА     ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА     КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» в особі ФІЛІЇ “ВІДОКРЕМЛЕНИЙ   ПІДРОЗДІЛ “ЕНЕРГОАТОМ-ТРЕЙДИНГ” АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА “НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ “ЕНЕРГОАТОМ” як правонаступника Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Енергоатом-Трейдинг” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” та замінити  позивача у справі №904/6631/23, а саме Державне підприємство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Енергоатом-Трейдинг” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” на його правонаступника - АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» в особі ФІЛІЇ “ВІДОКРЕМЛЕНИЙ ПІДРОЗДІЛ «ЕНЕРГОАТОМ-ТРЕЙДИНГ» АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ».

Ухвалою від 22.01.2024 заяву відповідача про участь представника відповідача в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

Через відділ документального забезпечення 22.01.2024 від відповідача надійшов відзив, сформований в системі "Електронний суд" 22.01.2024, у якому відповідач просить суд поновити строк для подачі відзиву та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою від 24.01.2024 клопотання позивача про заміну сторони правонаступником задоволено. Замінено позивача у справі - Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Енергоатом-Трейдинг» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» його правонаступником - АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ     «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» в особі ФІЛІЇ «ВІДОКРЕМЛЕНИЙ ПІДРОЗДІЛ «ЕНЕРГОАТОМ-ТРЕЙДИНГ» АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ», заяву відповідача про поновлення процесуального строку для подачі відзиву задоволено, поновлено строк для подачі відзиву та прийнято його (відзив) до розгляду, продовжено строк підготовчого провадження, відкладено підготовче засідання у справі до 21.02.2024.

Через відділ документального забезпечення 25.01.2024 від позивача надійшла відповідь відзив, сформований в системі "Електронний суд" 22.01.2024, у якій позивач просив суд позовні вимоги задовольнити.

Через відділ документального забезпечення 20.02.2024 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, сформоване в системі "Електронний суд" 20.02.2024.

Ухвалою від 21.02.2024 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 21.03.2024.

За результатами судового засідання, яке відбулося 21.03.2024, оголошено перерву до 04.04.2024.

В судовому засіданні 04.04.2024 представник позивача підтримав позовні вимоги, відповів на запитання суду та наполягав на задоволенні позову. Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та наполягав на тому, що наявні підстави для звільнення товариства відповідача від відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, через виникнення невідворотних та надзвичайних обставин.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини,  на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

Оскільки відповідач порушував строк оплати за отриману електричну енергію, позивач нарахував проценти річні та інфляційні втрати.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач як на підставу звільнення його від відповідальності посилається на сертифікат Торгово-промислової палати України і наголошує, що настання форс-мажорних обставин позбавили відповідача можливості належним чином виконати взяті на себе зобов`язання.

Крім цього, відповідач вважає неправомірним нарахування процентів річних та інфляційних втрат за порушення строку внесення попередньої оплати за отриману електричну енергію.

Стислий виклад позиції позивача на відзив відповідача

Позивач із запереченнями відповідача не погоджується та наголошує, що сертифікат торгово-промислової палати України не підтверджує наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за несвоєчасне внесення плати за отриману електричну енергію.

Таким чином, позивач вважає сертифікат торгово-промислової палати України неналежним доказом у справі.

Також позивач вважає хибними твердження відповідача щодо неможливості нарахування процентів річних та інфляційних втрат на заборгованість з попередньої оплати.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять такі обставини: укладення договору; поставки електричної енергії; настання строку оплати електричної енергії; фактичної оплати відповідачем отриманої від позивача електричної енергії; наявності/відсутності підстав для застосування до відповідача відповідальності за порушення строків внесення плати за отриману від позивача електричну енергію або звільнення його від такої відповідальності.

Суд встановив, що 24.09.2021 між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Енергоатом - Трейдинг» державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - позивач, продавець) та відповідачем (далі - відповідач, покупець) був укладений договір №65-150-SD-22-00421 купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг (далі - договір).

Цей договір укладено відповідно до Закону України «Про ринок електричної  енергії», Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для задоволення потреб побутових споживачів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністру України №483 від 05.06.2019 (зі змінами), далі - Положення про ПСО, та рішення Аукціонного комітету від 21.09.2021 (п. 1.1 договору).  

За цим договором продавець зобов`язаний продати, а покупець зобов`язаний купити (прийняти та оплатити) електричну енергію (стандартний продукт BASE_M) для постачання побутовим споживачам ПУП. Купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється в об`єднаній енергетичній системі України (ОЕС України) (п. 2.1 договору).

Згідно із п. 4.1 договору, купівля-продаж електричної енергії здійснюється за ціною, індекс РДН BASE в торговій зоні «об`єднаної енергосистеми України» («бази») за період М-3, де М – розрахунковий місяць, яка зазначається в аукціонному свідоцтві та додатковій угоді для періоду постачання. Купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється з урахуванням акцизного податку та нарахуванням податку на додану вартість відповідно до вимог чинного законодавства України.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що вартість електричної енергії визначається як арифметичний добуток обсягу електричної енергії на ціну за 1 (один) МВт*год, та зазначається у додатковій угоді для періоду постачання.

Цей договір вступає в силу з дати його підписання сторонами (в тому числі кваліфікаційним електронним підписом (КЕП) та діє на період чинності положення про ПСО. У частині виконання фінансових зобов`язань договір діє до повного їх виконання (п. 11.1 договору).

В подальшому між сторонами було укладено ряд додаткових угод, а саме №6 від 16.02.2022, №7 від 26.03.2022, №8 від 28.04.2022, №9 від 23.03.2022, №10 від 27.06.2022, №11 від 27.07.2022, №13 від 24.08.2022, №14 від 30.09.2022, №15 від 30.10.2022, №16 від 22.11.2022, №17 від 28.12.2022, №18 від 25.01.2023, №19 від 20.02.2023, №20 від 29.03.2023, №21 від 27.04.2023, №22 від 31.05.2023, №23 від 22.06.2023, №24 від 25.07.2023, №25 від 24.08.2023, №26 від 26.09.2023, у яких сторони договору погоджували періоди постачання електричної енергії, загальний обсяг електричної енергії, ціну та вартість електричної енергії, умови оплати і суму гарантійного внеску.

Укладенню зазначених додаткових угод передувало листування між сторонами, що підтверджується долученими до позову листами позивача, адресованими відповідачу, а саме від 01.03.2022 за вих.№50-02/0741, від 03.05.2022 за вих.№50-02/1195, у яких позивач повідомляв відповідача про погодження зменшення обсягу купленої електричної енергії у березні 2022 року, у квітні 2022 року відповідно, у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин (Указ Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні»).

08.08.2022 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №13, згідно із умовами якої сторони домовилися доповнити розділ №6 договору доповнити новим п. 6.5 такого змісту:

« 6.5. На період дії в Україні воєнного стану (починаючи з 24.02.2022) та протягом 30 днів після його припинення або скасування до сторін за порушення зобов`язань за цим договором не застосовуються штрафні санкції, передбачені цим договором та законодавством України».

У п. 2 даної додаткової угоди зазначено, що відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України умови цієї додаткової угоди застосовуються до відносин, що виникли між сторонами до моменту її укладення, а саме з 24.02.2022.

У період з березня 2022 року до жовтня 2023 року позивач поставив відповідачу електричну енергію, що підтверджується актами купівлі-продажу електричної енергії, а саме №568 від 31.03.2022 на суму 244.678.693,48 грн (з ПДВ) (арк.117, том 1), №712 від 30.04.2022 на суму 116.943.480,00 грн (з ПДВ) (арк.118, том 1), №878 від 31.05.2022 на суму 61.669.177,92 грн (з ПДВ) (арк. 119, том 1), №1044 від 30.06.2022 на суму 48.060.216,00 грн (з ПДВ) (арк. 120, том 1), №1226 від 31.07.2022  на суму 49.635.662,40 грн (з ПДВ) (арк. 121, том 1), №1422 від 31.08.2022 на суму 69.489.927,36 грн (з ПДВ) (арк. 122, том 1), №1652 від 30.09.2022 на суму 76.855.219,20 грн (з ПДВ) (арк. 123, том 1), №1811 від 31.10.2022 на суму 88.709.377,06 грн (з ПДВ) (арк. 124, том 1), №2099 від 30.11.2022 на суму 98.982.604,80 грн (з ПДВ) (арк. 125, том 1), №2241 від 31.12.2022 на суму 134.259.915,74 грн (з ПДВ) (арк. 126, том 1), №4 від 31.01.2023 на суму 138.545.034,34 грн (з ПДВ) (арк. 127, том 1), №144 від 28.02.2023 на суму 133.325.740,80 грн (з ПДВ) (арк. 128, том 1), №310 від 31.03.2023 на суму 146.694.502,20 грн (з ПДВ) (арк. 129, том 1), №467 від 30.04.2023 на суму 140.066.622,62 грн (з ПДВ) (арк. 130, том 1), №625  від 31.05.2023 на суму 113.343.816,96 грн (з ПДВ) (арк. 131, том 1), №700  від 30.06.2023 на суму 115.444.267,20 грн (з ПДВ) (арк. 132, том 1), №806 від 31.07.2023 на суму 97.087.357,44 грн (з ПДВ) (арк. 133, том 1), №905 від 31.08.2023 на суму 99.075.248,06 грн (з ПДВ) (арк. 134, том 1), №983 від 30.09.2023 на суму 97.383.124,80 грн (з ПДВ) (арк. 135, том 1), №1171 від 31.10.2023 на суму 97.957.800,70 грн (з ПДВ) (арк. 136, том 1).

Для підтвердження порушень відповідача в частині строків внесення оплати за отриману від позивача електричну енергію останній долучив до справи інформацію про надходження коштів на рахунки ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» за період з 01.03.2022 до 31.10.2023 та виписку по власному рахунку за період з 01.03.2022 до 31.10.2023.

Посилаючись на вищевказані обставини, позивач стверджує про наявність порушень з боку відповідача в частині своєчасності внесення оплати за отриману електричну енергію і підставність нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат і їх стягнення в примусовому порядку з відповідача.

Обґрунтовуючи наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності, останній посилається на такі докази.

(1) Лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 за вих.№2024/02.0-7.1 про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) – військової агресії російської федерації проти України, які є надзвичайними і невідворотними до їх офіційного закінчення.

(2) Сертифікат №3100-22-0703 Торгово-промислової палати України (від 29.08.2022 за №234/05-4) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом позову позивач визначив 8.278.073,30 грн трьох процентів річних та 39.055.856,72 грн інфляційних втрат.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.  Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови. Договір підписаний уповноваженими особами та скріплено печатками. Договір у встановленому порядку не оспорений; не розірваний; не визнаний недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Так, згідно вимог ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму їх використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Вказані положення кореспондуються з положеннями статті 275 ГК України. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу електричної енергії.

Отже, двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору продавець бере на себе обов`язок продати певний товар (в даному випадку електричну енергію) і, водночас, покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий товар.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, позивач у період з березня 2022 року до жовтня 2023 року поставляв відповідачу електричну енергію, що підтверджується наявними у справі актами купівлі-продажу електричної енергії.

Сторонами у договорі (п. 4.3) та в додаткових угодах (п. 6) узгоджено внесення оплати за електричну енергію у формі попередньої оплати.

Аналізуючи інформацію про надходження коштів на рахунки ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» за період з 01.03.2022 до 31.10.2023 та виписку з рахунку позивача за період з 01.03.2022 до 31.10.2023, суд вбачає порушення з боку відповідача щодо строків внесення оплати за отриману від позивача електричну енергію.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував до стягнення з відповідача три проценти річні за загальний період прострочення з 05.03.2022 до 13.11.2023 на суму 8.278.073,30 грн та 39.055.856,72 грн інфляційних втрат.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та стверджує про наявність обставин, які звільняють його від відповідальності у вигляді стягнення процентів річних та інфляційних втрат передбачених ст. 625 ЦК України.

Як на підстави звільнення відповідача від відповідальності за порушення строків оплати отриманої від позивача електричної енергії відповідач посилається, зокрема, на лист торгово-промислової палати України від 28.02.2022 за вих.№2024/02.0-7.1 про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) – військової агресії російської федерації проти України, які є надзвичайними і невідворотними до їх офіційного закінчення та сертифікат №3100-22-0703 торгово-промислової палати України (від 29.08.2022 за №234/05-4) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Водночас, відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання (ч. 1). Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (ч. 2).

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 13.12.2023 у справі №922/193/23, за загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (ч. 1 ст. 617 ЦК України), а за умовами пункту 9.3 договору (який є фактичною підставою для обґрунтування позовних вимог у справі №904/6631/23) і підставою для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) своїх зобов`язань на час дії зазначених обставин.

У статті 617 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Із аналізу наведених правових норм (ст. ст. 614, 617 ЦК України) вбачається, що на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

Зазначене узгоджується із правовою позицією, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 від 30.11.2021 у справі №913/785/17, від 25.01.2022 у справі №904/3886/21.

Згідно із нормами ст. 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п. 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Разом з тим, форс-мажор є окремою, самостійною обставиною, яка  звільняє від відповідальності  за порушення договірних  зобов`язань, яка характеризується  тим, що обставини форс-мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов`язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні").

У постанові від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 Верховний Суд щодо застосування ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" зазначив, що:

- ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом;

- наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Президент України видав Указ №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан.

Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

Вказаний лист торгово-промислової палати України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

У постанові від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22 Верховний Суд виклав такі висновки:

- лист ТПП України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин;

- форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання;

- наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №912/750/22 викладено висновок про те, що лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1  не можна вважати сертифікатом у розумінні ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

У постанові від 07.06.2023 у справі №906/540/22 Верховний Суд зазначив, що:

- ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили);

- вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні;

- лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

У постанові від 29.06.2023 у справі № 922/999/22 Верховний Суд виснував, що:

- лист ТПП України від 28.02.2022, яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов`язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Отже лист ТПП України не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні";

- наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку;

- сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання;

- той факт, що ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань.

Отже лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є  доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб`єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Торгово-промислова палата засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб (абз. 3 ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").

Згідно з ч. 1 ст. 14-1 Закону ""Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Водночас сертифікат ТПП не є єдиним або обов`язковим доказом існування форс-мажорних обставин; наявність форс-мажорних обставин може доводитися й іншими доказами, якщо інше не передбачено законом бо договором.

У постанові від 13.09.2023 у справі №910/7679/22 Верховний Суд зазначив, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 є документом загального інформаційного характеру, цей лист не може вважатися  сертифікатом ТПП, виданим відповідно до положень стаття 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні", і не є доказом настання форс-мажору (обставин непереборної сили) для певного суб`єкта господарювання у конкретному зобов`язанні. Водночас Верховний Суд звертає увагу, що навіть за відсутності сертифіката ТПП, отриманого в передбаченому законом порядку, сторона не позбавлена можливості доводити наявність форс-мажорних обставин іншими доказами, якщо інше не встановлено законом чи договором.

Суд зазначає, що вищенаведені висновки Верховного Суду щодо застосування ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", зокрема щодо підтвердження наявності форс-мажорних обставин, мають загальний характер та підлягають застосуванню у тому числі й щодо спірних правовідносин.

Також суд відзначає, що ст. 42 ГК України визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

При цьому здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Так, відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів. Таким чином, судом розцінюється критично посилання відповідача на його незадовільний фінансовий стан та дані фінансової звітності також з огляду на те, що майновий стан відповідача є наслідком його господарської діяльності, а також, наслідком його власного комерційного розрахунку та ризику.

За змістом ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчують торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно (ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).

Відповідно до п. 9.1 договору під форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) розуміються надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору та/або обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовими ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратство, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.   

Варто наголосити, що укладаючи договір сторони погодили, що до форс-мажорних обставин відноситься, зокрема, загроза війни, збройний конфлікт, ворожі атаки, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, акти тероризму, диверсії, введення комендантської години тощо.   

З визначених у п. 9.1 договору домовленостей сторін суд доходить висновку, що до форс-мажорних обставин може відноситися, в тому числі військова агресія російської федерації проти України, яка проводить активні воєнні (бойові) дії, зокрема, на території здійснення господарської діяльності відповідача (Донецької області).

Згідно з ч. 3 ст. 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Суд визнає проведення активних воєнних (бойових) дій на території Донецької області (територія здійснення господарської діяльності відповідачем) загальновідомою обставиною.

Пункт 9.2 договору визначає, що у випадку виникнення форс-мажорних обставин, що унеможливлюють виконання сторонами своїх зобов`язань, сторони звільняються від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) своїх зобов`язань на час дії зазначених обставин.

Варто зауважити, що Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що за змістом ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц).

Зобов`язання зі сплати як 3% річних, так і інфляційних втрат, є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19; пункт 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).

Аналізуючи у сукупності досягнуті між сторонами домовленості, які викладено у підписаному між сторонами договорі, суд доходить висновку, що проведення активних (бойових) дій на території Донецької області (територія здійснення господарської діяльності відповідачем) є загальновідомою обставиною, яка є надзвичайною та невідворотною для відповідача, а отже може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне (несвоєчасне) виконання зобов`язання за договором, яке полягає в оплаті за отриману від позивача електричну енергію, яка в подальшому постачалася побутовим споживачам такої енергії на територію Донецької області.

У пункті 9.3 договору узгоджено, що єдиним належним і достатнім документом, що підтверджує настання форс-мажорних обставин як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов`язань за цим договором, є сертифікат торгово-промислової палати України.

Як встановлено судом, відповідач долучив до матеріалів справи сертифікат №3100-22-0703 торгово-промислової палати України (від 29.08.2022 за №234/05-4) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) саме за договором №65-150-SD-21-00421 від 24.09.2021, і ним /сертифікатом/ засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) – військову агресію російської федерації проти України та проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточені (блокуванні) на території здійснення господарської діяльності кінцевих споживачів електричної енергії та здійснення господарської діяльності структурних підрозділів відповідача, внаслідок чого виникло суттєве зниження потужності виробництва, зниження обсягів закупівлі електричної енергії та припинення закупівлі електричної енергії. Видано торгово-промисловою палатою України сертифікат на засвідчення виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) щодо обов`язку (зобов`язання) належним чином здійснювати реєстрацію обсягів електричної енергії, що відповідають розрахунковим періодам торгового дня (доби постачання) на електронній платформі ОСП.

З наявних у справі доказів вбачається, що починаючи з лютого 2022 року сторони укладали додаткові угоди, у яких загалом погоджували зменшення загального обсягу електричної енергії.

Варто акцентувати увагу і на тому, що укладенню зазначених додаткових угод передувало листування між сторонами, що підтверджується долученими до позову листами позивача адресованими відповідачу, а саме від 01.03.2022 за вих.№50-02/0741, від 03.05.2022 за вих.№50-02/1195, у яких позивач повідомляв відповідача про погодження зменшення обсягу купленої електричної енергії у березні 2022 року та у квітні 2022 року відповідно, у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин (Указ Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні»).

Тобто, станом на 01.03.2022 (лист від 01.03.2022 за вих.№ 50-02/0741) позивач фактично визнав настання форс-мажорних обставин для відповідача.

Суд звертає увагу і на те, що сторони у договорі (п. 4.3) погодили оплату за електричну енергію у формі попередньої оплати.

Тобто, позивач не отримавши від відповідача попередню оплату продовжував поставляти відповідачу електричну енергію, що дає підстави з вірогідністю припустити, що позивач воєнні (бойові) дії на території Донецької області визнав надзвичайними та невідворотними обставинами, які мали негативний вплив на підприємство відповідача, а тому неотримавши від відповідача попередньої оплати за електричну енергію продовжував її (електричну енергію) поставляти відповідачу.

Суд також враховує, що відповідач за умовами укладеного із позивачем договором купував електричну енергію для постачання побутовим споживачам.

Побутовий споживач – це індивідуальний побутовий споживач (фізична особа, яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність).

В умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України постановою від 05.03.2022 №206 «Про деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» заборонив:

нараховувати та стягувати неустойку (штрафи, пеню), інфляційні нарахування, проценти річні, нараховані на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги;

припиняти/зупиняти надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі.

У зазначеній постанові вказано, що така заборона діятиме до припинення чи скасування воєнного стану в Україні.

Як відомо, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який станом на момент прийняття даного рішення суду не є скасованим.

Наразі строк дії режиму воєнного стану в Україні продовжений до 13.05.2024.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

Відповідно до п. 13 р. ХVІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про ринок електричної енергії» під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу вертикально інтегрований суб`єкт господарювання повинен до 01.01.2019 вжити заходів для відокремлення оператора системи розподілу від виробництва, передачі, постачання електричної енергії шляхом створення відповідних суб`єктів господарювання.

З метою забезпечення надійного та безперервного постачання електричної енергії побутовим та малим непобутовим споживачам відокремлення оператора системи розподілу, кількість приєднаних споживачів до системи розподілу якого перевищує 100 тисяч, здійснюється з урахуванням вимог цього пункту, а саме:

суб`єкт господарювання, створений у результаті здійснення заходів з відокремлення з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам, у строк не пізніше ніж 12 місяців з дня набрання чинності цим Законом зобов`язаний в установленому порядку отримати ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії;

упродовж шести років з 01.01.2019 такий електропостачальник, який отримав ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії, виконує функції постачальника універсальних послуг на закріпленій території, яка визначається як область, міста Київ та Севастополь, Автономна Республіка Крим, на якій до відокремлення провадив свою діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та постачання електричної енергії за регульованим тарифом вертикально інтегрований суб`єкт господарювання.

Згідно із ч. 1 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" у відповідності із Законом України "Про ринок електричної енергії" та Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018, з 01.01.2019 здійснює діяльність на підставі ліцензії з постачання електричної енергії споживачу, виданої згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.06.2018 №429 та виконує функції постачальника універсальних послуг на території Донецької області.

Аналізуючи перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 за №309 (із змінами відповідно Наказу №79 від 22.03.2024) суд встановив, що значно розширився перелік територій саме Донецької області (область, на якій відповідач постачає електричну енергію побутовим споживачам), на яких ведуться (велися) бойові дії і які тимчасово окуповані російською федерацією.

При цьому суд встановив, що торгово-промислова палата України фактично визнала неможливість відповідача здійснювати реєстрацію обсягів електричної енергії через  військову агресію російської федерації проти України та проведення російською федерацією воєнних (бойових) дій, зокрема, на території Донецької області, тобто тієї області, на якій функції постачальника електричної енергії виконує відповідач.

Також варто зауважити, що сертифікат про настання форс-мажорних обставин у відповідача, які перешкоджають належному виконанню зобов`язань перед позивачем торгово-промисловою палатою України, видано саме щодо договору купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг №65-150-SD-21-00421 від 24.09.2021 (тобто фактичної підстави у даній справі).

Термін дії форс-мажорних обставин триває з 24.02.2022.

Оскільки перелік територій Донецької області, на яких ведуться (велися) бойові дії або які тимчасово окупувалися російською федерацією значно розширився починаючи з лютого 2022 року, враховуючи, що спірним періодом поставки електричної енергії є період з  березня 2022 року до жовтня 2023 року, логічним є висновок, що військова агресія російської федерації проти України та проведення воєнних (бойових) дій, зокрема, на території Донецької області мала значний вплив, в тому числі на розрахунки (їх відсутність або затримка) з відповідачем побутовими споживачами (кінцевими споживачами послуг, які надавалися відповідачем з постачання електричної енергії).

Таким чином, відповідач здійснив у повному обсязі розрахунок за отриману від позивача у період з березня 2022 року до жовтня 2023 року електричну енергію з порушенням строку, визначеного договором, саме через військову агресію російської федерації проти України і ведення воєнних (бойових) дій, зокрема, на території Донецької області.

В постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17 зроблено висновок про те, що:

статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;

форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що такі обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання;

доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Отже, сертифікат не є єдиним і безспірних доказом на підтвердження обставин настання форс-мажору у відповідача, який мав вплив на своєчасність розрахунків за отриману від позивача електричну енергію.

Водночас, наявний у справі сертифікат №3100-22-0703 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий торгово-промисловою палатою України є належним та безспірним доказом того, що військова агресія російської федерації проти України та проведення воєнних (бойових) дій на території здійснення господарської діяльності кінцевих споживачів електричної енергії та здійснення господарської діяльності структурних підрозділів відповідача (територія Донецької області) має наслідком суттєве зниження потужності виробництва, зниження обсягів закупівлі електричної енергії та припинення закупівлі електричної енергії, що не могло не позначитися на отримані відповідачем, в тому числі і плати за надану побутовим споживачам електричну енергію попередньо закуплену у позивача за договором, який є фактичною підставою обґрунтування позову.

Суд оцінив у сукупності сертифікат №3100-22-0703 торгово-промислової палати України (від 29.08.2022 за №234/05-4) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), обставини та умови здійснення господарської діяльності структурних підрозділів відповідача на території Донецької області та дійшов висновку про наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за несвоєчасне, але у повному обсязі виконане зобов`язання зі сплати за отриману від позивача у період з березня 2022 року до жовтня 2023 року електричну енергію.  

При цьому, суд акцентує увагу, що 08.08.2022 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №13, згідно із умовами якої сторони домовилися доповнити розділ №6 договору новим п. 6.5 такого змісту:

« 6.5. На період дії в Україні воєнного стану (починаючи з 24.02.2022) та протягом 30 днів після його припинення або скасування до сторін за порушення зобов`язань за цим договором не застосовуються штрафні санкції, передбачені цим договором та законодавством України».

У п. 2 даної додаткової угоди зазначено, що відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України, умови цієї додаткової угоди застосовуються до відносин, що виникли між сторонами до моменту її укладення, а саме з 24.02.2022.

Аналізуючи зміст додаткової угоди №13 від 08.08.2022, суд доходить висновку, що позивач, укладаючи додаткову угоду такого змісту, усвідомлював умови ведення відповідачем господарської діяльності з поставки побутовим споживачам електричну енергію у період з березня 2022 року до жовтня 2023 року, тобто у період введення активних воєнних (бойових) дій на території, зокрема, Донецької області і фактично, в черговий раз, та фактично визнав виникнення у відповідача форс-мажорних обставин шляхом надання згоди на те, щоб не покладати на відповідача відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань з оплати за електричну енергію саме у період дії форс-мажорних обставин (воєнного стану).   

Між тим, добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини 1  статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість (такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20).

Доктрина «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини «venire contra factum proprium» лежить принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них (постанови Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №910/9351/20 та від 07.04.2023 у справі №910/5172/19).

Суд вважає, що заперечення позивачем під час розгляду справи наявності у відповідача в даному конкретному випадку форс-мажорних обставин (воєнного стану) щодо виконання зобов`язань за договором №65-150-SD-21-00421 від 24.09.2021 є діями, які суперечать попередній поведінці позивача.

У постанові від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17 Касаційний господарський суд у складі Верховного суду вказав, що принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Таким чином, поведінка та дії управнених та зобов`язаних сторін (позивача та відповідача) повинні відповідати принципу добросовісності та сутності чесної ділової практики та будуватися на взаємоповазі та дотриманні інтересів усіх учасників цих відносин.

Окрім того, ніхто не може отримувати вигоди від своїх неправомірних чи недобросовісних дій.

У пункті 1 частини 1 статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити, або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Відтак, суд вважає, що у даному конкретному випадку військова агресія російської федерації проти України і ведення воєнних (бойових) дій, зокрема, на території Донецької області є надзвичайною за даних умов подією, яку сторони не могли ані передбачити, ані відвернути, а отже така подія, яка полягала у веденні активних воєнних (бойових) дій на території, зокрема, Донецької області, визнається доказом відсутності вини відповідача у порушенні строків оплати за отриману від позивача у період з березня 2022 року до жовтня 2023 року електричну енергію (оплачену у повному обсязі), який у сукупності з іншими доказами та сертифікатом ТПП, доводить, що порушення взятих на себе зобов`язань сталося з незалежних від відповідача обставин.

Варто відзначити і те, що активні воєнні (бойові) дії, зокрема, на території Донецької області тривають з 24.02.2022 та станом на час розгляду справи.

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання за договором на підставі ст. 617 ЦК України та пункту 9.2 договору, а тому у задоволенні позову про стягнення з відповідача трьох процентів річних та інфляційних втрат слід відмовити.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 16.11.2022 у справі №923/155/21.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належних доказів на підтвердження своїх доводів, викладених у позові, позивач суду не надав.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Європейський суд з прав людини у пункті 6 рішення від 05 жовтня 2023 року у справі «Леонтьєв та інші проти України» (Leontyev and оthers v. Ukraine) виснував, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення. Це зобов`язання не можна розуміти як таке, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, і питання дотримання цього зобов`язання має вирішуватись виключно з огляду на обставини справи (див. рішення від 09 грудня 1994 року у справах «Руіз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), пункт 29, та «Гарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, пункт 26). Ці принципи застосовувалися в низці справ проти України (див., наприклад, рішення від 15 листопада 2007 року у справі «Бендерський проти України» (Benderskiy v. Ukraine), заява № 22750/02, пункти 42-47; від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява №63566/00, пункт 25; від 07 жовтня 2010 року у справі «Богатова проти України» (Bogatova v. Ukraine), заява № 5231/04, пункти 18, 19).

Також Європейський суд з прав людини вказував, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня  2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.

У справі, що розглядається суд дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених позивачем підстав задоволенню не підлягають.

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача у розмірі 568.007,16 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Стаття 7 Закону України "Про судовий збір", зі змінами до нього, містить вичерпний перелік пунктів, за якими повертається сплачена сума судового збору.

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду зокрема внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У прохальній частині позову позивач просив суд повернути з державного бюджету судовий збір у розмірі 141.976,83 грн.

Суд встановив, що позивач при подачі позову сплатив судовий збір у загальному розмірі 709.988,15 грн згідно із платіжним документом №225159 від 20.12.2023, а тому вимога позивача про повернення 141.976,83 грн надміру внесеного судового збору до державного бюджету визнається правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 73-79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.

Повернути АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" (Україна, 01032, місто Київ, вул. Назарівська, будинок 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі ФІЛІЇ "ВІДОКРЕМЛЕНИЙ ПІДРОЗДІЛ "ЕНЕРГОАТОМ-ТРЕЙДИНГ" АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" (Україна, 01032, місто Київ, ВУЛИЦЯ НАЗАРІВСЬКА, будинок 3; ідентифікаційний код 42041573) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 141.976,83 грн (сто сорок одну тисячу дев`ятсот сімдесят шість грн 83 к.), сплата якого підтверджується платіжною інструкцією №225159 (#1459847778601) від 20.12.2023 на суму 709.988,15 грн, про що ухвалу видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 15.04.2024.

      Суддя                                                                                               С.А. Дупляк