Справа № 22ц-1934/08

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий у 1 інстанції: Гирич С. В.

Категорія: 39 Доповідач в 2-й інстанції: Бакус В.Я.

апеляційний суд львівської області

24 листопада 2008 року м. Львів

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі: головуючого: судді Зубарєвої К.П.,

суддів: Бакуса В.Я., Монастирецького Д.І.,

при секретарі: Макойді Н.З.,

з участю: ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 10 червня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,

встановила:

в жовтні 2004 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом та просив визнати відомості, викладені відповідачами у скаргах на ім’я керуючого санацією ДП ЖКК від 22 червня 2004 року та на ім’я директора середньої школи № 2 такими, що не відповідають дійсності, ганьблять його честь, гідність та ділову репутацію і просив стягнути з відповідачів 1 500 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Позивач зазначав, що в заяві, на ім’я керуючого санацією, було зазначено, що він з умивальника гуртожитку не забирає „..своє сміття, черепки, газети і дохлі щурі", а в заяві на ім’я директора школи, в якій він працює, було зазначено, що він „...на протязі року постійно порушує громадський порядок і не дає нам мешканцям спокійно проживати, ... постійно ображає нас, висловлюючись нецензурними словами та всіляко чіпляється, навіть допускає фізичне насильство щодо окремих мешканців, ...пише брехливі заяви в різні інстанції на мешканців, ...постійно обзиває нас бидлом і всякими різними нецензурними словами".

Посилаючись на те, що автори цих заяв дали в них невірну оцінку фактам, а також використали відомості, що не відповідають дійсності та зачіпають його честь, гідність, ділову репутацію, просив задовольнити його позов.

Оскаржуваним рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 10 червня 2008 року в задоволені позову відмовлено.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_2, просить його скасувати й ухвалити нове, яким задовольнити його позов, посилаючись на те, що районний суд неповно встановив обставини, які мають значення для справи, неправильно оцінив докази, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Заслухавши, суддю-доповідача, учасників процесу на підтримання апеляційної скарги та в заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити.

Відповідно до ст. 297 ЦК кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Статтею 299 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації та може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Як роз’яснив Пленум ВСУ в п. 3 постанови від 28.09.1990 р. № 7 „Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності та ділової репутації громадян та організацій" під поширенням відомостей слід розуміти опублікування їх у пресі, передачу по радіо, телебаченню, з використанням інших засобів масової інформації, викладених у характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам, повідомлення в публічних виступах, а також в іншій формі невизначеному числу осіб або хоча б одній людині. Поширенням відомостей також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, лозунгів, інших творів, а так само розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать честь і гідність громадянина або організації.

Судом встановлено, що між сторонами в 2004 році виник спір з приводу користування кладовою в гуртожитку, що по АДРЕСА_1, в якому проживають сторони ;

У зв’язку з цим відповідачі написали заяву на ім’я керуючого санацією ДП ЖКК, на балансі якого перебував гуртожиток, де сторони проживають, з проханням розібратись з позивачем як з мешканцем, який не забирає, на їх думку, сміття.

Крім того, відповідачі на ім’я директора СШ № 2, де позивач працює вчителем, подали скаргу на поведінку відповідача, яка на їх думку, несумісна з посадою вчителя.

Відмовляючи у задоволені позову суд вірно виходив з того, що звернення відповідачів до керуючого санацією та директора школи були не з метою приниження честі, гідності та ділової репутації позивача, а з метою впливу на відповідача заходами, які входять в компетенцію цих органів.

Враховуючи суть звернень, даних про поведінку позивача в зазначений період, в тому числі протокол № 64 за квітень 2004 року - реєстрації та офіційного застереження про недопустимість антигромадської поведінки ОСОБА_2 (за нецензурну лайку, словесні погрози) (а.с. 85), висновок судово медичної експертизи про спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 та того, що в компетенцію цих органів відносилось вирішення питань, викладених у заявах відповідачів, за таких обставин звернення до директора школи та керуючого санацією про захист своїх прав від неправомірних дій позивача, не може вважатися поширенням неправдивих відомостей.

Крім того, колегія суддів вважає, що критична оцінка певних фактів і дій позивача, думки та судження відповідачів відносно позивача та його дій не можуть бути підставою для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки не є проявом недостовірної інформації, а відтак проявом аморальної шкоди, що охоплюється ст. ст. 275, 277 ЦК України.

Суд повно і всебічно з’ясував обставини, що мають значення для справи, дав належну оцінку зібраним доказам. Висновок суду відповідає вимогам закону та обставинам справи. Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду, а відтак не є підставою для скасування рішення суду.

Керуючись ст. ст. 303, 305 п.1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, п.1 ч. 1 ст. 314, ст. ст. 313, 317 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Личаківського районного суду м. Львова від 10 червня 2008 року залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.