Справа № 11-502/2009
Категорія ст. 185 ч. 3 КК України
Головуючий у суді 1-ої інстанції Василенко Р.О.
Доповідач у суді 2-ої інстанції Яковлев С.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2009 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого – судді Романова О.В.,
суддів Гузовського О.Г. і Яковлева С.В.,
з участю
прокурора Філя СВ.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі кримінальну справу за апеляцією прокурора Налапка М.М., який затверджував обвинувальний висновок по справі, на вирок Коростишівського районного суду Житомирської області від 29 травня 2009 року.
Цим вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець села Рудня Коростишівського району Житомирської області, громадянин України, з базовою загальною середньою освітою, не працюючий, не одружений, житель АДРЕСА_1, раніше судимий - 18.02.2009 р. Житомирським районним судом за ст. 185 ч. 1 КК України до покарання у виді 100 (ста) годин громадських робіт, з яких станом на 29.05.2009 р. відбув 4 (чотири) години,
засуджений за ст. 185 ч. 3 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 ч.4 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначеного покарання та покарання, призначеного за вироком Житомирського районного суду від 18 лютого 2009 року, остаточно засудженому ОСОБА_3 призначено покарання у виді 3 (трьох) років 10 (десяти) днів позбавлення волі.
Відповідно до ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_3 звільнено від відбуття призначеного покарання з випробуванням та йому встановлено іспитовий строк терміном 2 (два) роки.
Згідно ст. 76 КК України на засудженого ОСОБА_3 покладено наступні обов’язки:
- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції;
- повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання та роботи;
- періодично з’являтися на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої інспекції.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засудженого ОСОБА_3 залишено попередній - підписку про невиїзд.
Стягнуто із засудженого ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_4 1270 (одну тисячу двісті сімдесят) грн. заподіяної матеріальної шкоди.
Відповідно до вироку суду першої інстанції ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за вчинення злочину за наступних обставин.
Так, 05 лютого 2009 року близько 12-ої години ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, з метою таємного викрадення чужого майна - бензопили, яка, як йому було достовірно відомо, знаходилась у підсобному приміщенні, розташованому поряд з будинком АДРЕСА_2., прийшов до вказаного домогосподарства. Продовжуючи свої дії, направлені на таємне викрадення чужого майна та поєднані з проникненням у приміщення, ОСОБА_3, застосовуючи фізичну силу, пошкодив замикаючий пристрій дверей вказаного приміщення, відчинивши їх, та проник всередину, звідки повторно таємно викрав чуже майно, яке належало потерпілому ОСОБА_4, - бензопилу „Стіл" вартістю 1270 грн., та з викраденим зник з місця скоєння злочину. В подальшому він розпорядився викраденим на власний розсуд, продавши бензопилу. Внаслідок вчинення даного злочину потерпілому ОСОБА_4 завдано матеріальної шкоди на вказану суму.
В апеляції прокурора Налапка М.М., який затверджував обвинувальний висновок по справі, ставиться питання про зміну вироку щодо засудженого ОСОБА_3 - виключення із зазначеного вироку призначення покарання за правилами ст. 70 ч.4 КК України.
На обгрунтування апеляції її автор посилається на п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику призначення судами кримінального покарання" від 24 жовтня 2003 року № 7 визначено, що у разі визнання особи винною у вчиненні кількох злочинів, рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням приймається тільки після визначення остаточного покарання - виходячи з його виду й розміру. Коли особа, щодо якої було застосоване таке звільнення, вчинила до постановления вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинання, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожен вирок виконується самостійно.
Іншими особами, які відповідно до закону мають право на оскарження рішення суду першої інстанції, апеляції не подані.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Яковлева С.В., думку прокурора Філя С.В., який вважав апеляцію прокурора обгрунтованою, а вирок суду підлягаючим зміні з підстав, наведених у ній, перевіривши вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст. 365 КПК України, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину, за який його засуджено, при обставинах, викладених у вироку, доведена сукупністю розглянутих у судовому засіданні доказів і авторами апеляцій не оскаржуються, як і не оспорюється правильність кваліфікації його дій, вид і розмір призначеного покарання та звільнення засудженого від відбуття призначеного покарання.
Докази вини засудженого, які наведені у вироку, давали суду всі підстави для прийняття зазначеного рішення по справі. З даними висновками суду і його оцінкою доказів погоджується й колегія суддів.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про безпідставність застосування судом вимог ст. 70 ч.4 КК України при призначенні покарання ОСОБА_3, так як у даному випадку суд своїм рішенням шляхом часткового складання призначених покарань змінив попередній вирок - Житомирського районного суду від 18 лютого 2009 року, яким ОСОБА_3 було призначено покарання у виді 100 годин громадських робіт і яке слід було відбувати реально.
Допущена судом першої інстанції помилка підлягає виправленню шляхом внесення відповідних змін до вироку суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 365,366 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду, -
УХВАЛИЛА:
апеляцію прокурора Налапка М.М., який затверджував обвинувальний висновок по справі, задовольнити.
Вирок Коростишівського районного суду Житомирської області від 29 травня 2009 року щодо засудженого ОСОБА_3 змінити: виключити з резолютивної частини зазначеного вироку вказівку про призначення засудженому остаточного покарання за правилами ст. 70 ч.4 КК України і вважати його засудженим за вказаним вироком до покарання, призначеного за ст. 185 ч. 3 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_3 вважати звільненим від відбуття призначеного покарання з випробуванням та з встановленням йому іспитового строку терміном 2 (два) роки.
Відповідно до ст. 76 КК України вважати покладеними на засудженого ОСОБА_3 наступні обов’язки:
- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції;
- повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання та роботи ;
- періодично з’являтися на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої інспекції.
В решті даний вирок залишити без зміни.
Вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 18 лютого 2009 року, яким ОСОБА_3 був засуджений за ст. 185 ч. 1 КК України до покарання у виді 100 (ста) годин громадських робіт, слід виконувати самостійно.