УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2009 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Сегеди СМ.,
суддів: Кононенко Н.А.,
Гайворонського С.П., при секретарі Шкрабак В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 18 грудня 2008 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,
встановила:
29 березня 2007 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовною заявою про усунення перешкод у користуванні власністю та ставила питання про зобов'язання ОСОБА_3 виконати рішення Народного суду Ізмаїльського району Одеської області від 17.06.1980 року, шляхом поновлення розподілу житлового будинку АДРЕСА_1, а також знести самочинно споруджені будівлі, не чинити їй перешкод у користуванні 1/2 частиною спірного будинку, з покладанням на відповідача всіх судових витрат.
Позивачка мотивувала свої вимоги тим, що з 18.02.1973 року по 17.06.1980 рік ОСОБА_3 (на той час ОСОБА_3.), перебувала в шлюбі з ОСОБА_5, за період шлюбу придбали спірний будинок.
Вищезазначеним рішенням Народного суду Ізмаїльського району Одеської області від 17.06.1980 року шлюб між ОСОБА_3. (ОСОБА_3) та ОСОБА_5 було розірвано та проведений розподіл спірного будинку.
Таким чином, ОСОБА_5 та ОСОБА_3. (ОСОБА_3) стали власниками по 1\2 частини спірного будинку, що підтверджено випискою про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 08.11.2006 року.
Також суд зобов'язав ОСОБА_3. (ОСОБА_3) закласти дверний отвір з кімнати "А-2" в кімнату "А-3", а ОСОБА_5 - прорубати дверний отвір з кімнати "А-2" в кімнату "А-4", навіс літ. "В" був розділений по 1/2 частини кожному.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Після його смерті позивачка ОСОБА_2 успадкувала 1/2 частку спірного будинку, що підтверджено свідоцтвом про право на спадщину, виданого державним нотаріусом Кілійської районної державної нотаріальної контори від 23.12.2006 року, реєстровий № 6092 (а.с.5).
Головуючий у 1-й інстанції: Пепеляшков С.М. Справа № 22ц-1046/2009 р.
Доповідач: Сегеда С.М. Категорія: ЦПК: 5
Позивачка зазначила, що в даний час відповідачка самочинно заклала дверний отвір з кімнати "А-2" в кімнату "А-4", а дверний отвір з кімнати "А-2" в кімнату "А-3" прорубала, чим повернула в первинний стан розподілений спірний будинок, крім того зайняла весь навіс літ. "В" і провела його переобладнання в баню.
Посилаючись на те, що зазначені дії відповідачки були проведені без згоди позивачки, що призвело до ситуації, при якій остання не може потрапити в свою половину спірного будинку, а ОСОБА_3, у свою чергу, користується всім спірним будинком і перешкоджає їй у користуванні своєю часткою, ОСОБА_2 просила її вимоги задовольнити у повному обсязі.
30.07.2007 року ОСОБА_3 звернулась до суду з зустрічним позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_2, витрати в сумі 12975 грн., які вона понесла на забезпечення збереження 1/2 частини спірного будинку, що належав раніше ОСОБА_5, а зараз ОСОБА_2, визнати за нею право власності на приміщення бані та кухні, які були побудовані без отримання відповідного дозволу, всі судові витрати розподілити порівно (а.с.22-24).
Мотивувала свої зустрічні позовні вимоги тим, що у 1986 році ОСОБА_5 усно запропонував їй відмовитися від стягнення з нього на її користь аліментів на їх сина ОСОБА_6, а замість цього він пообіцяв залишити їй у власність свою частку спірного будинку. Вона погодилася з його пропозицією і написала до Народного суду Ізмаїльського району Одеської області заяву про те, що відмовляється від аліментів. На підставі цієї заяви, листом №В2-706/86 від 15.09.86 року судовий виконавець повернув їй виконавчий лист.3годом вона дізналася про те, що ОСОБА_5 ввів її в оману.
В подальшому ОСОБА_3 надала до суду доповнення до зустрічної позовної заяви, згідно яких просила ухвалити рішення суду про зміну ідеальної частки в спірному будинку між нею та ОСОБА_2, з урахуванням виконаних нею ремонтно-будівельних та інших робіт, з виплатою нею відповідачці компенсації за належну їй частину спірного будинку у сумі 9088 грн. (а.с.43, 85).
У ході розгляду справи до участі в ній, в інтересах позивачки ОСОБА_2, був залучений прокурор, який заявлені позовні вимоги ОСОБА_2 підтримав у повному обсязі.
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 18 грудня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволенні частково. ОСОБА_3 було зобов'язано не чинити перешкод ОСОБА_2 в користуванні приміщеннями 3, 4, 6 спірного будинку та 1\2 частиною басейну. В задоволенні іншої частини вимог було відмовлено.
У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 також було відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування зазначеного судового рішення, в частині відмови в задоволенні її позовних вимог, і ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення її позовних вимог у повному обсязі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про повне скасування зазначеного судового рішення і ухвалення нового про задоволення її позовних вимог у повному обсязі.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційних скарг, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в їх задоволенні з наступних підстав.
У судовому засіданні було встановлено, і ця обставина не оскаржується сторонами, що останнім належить на праві власності по 1\2 частки житлового будинку АДРЕСА_1, розподіл якого в натурі відбувся за рішенням Народного суду Ізмаїльського району Одеської області від 17.06.1980 року. Зокрема, позивачці ОСОБА_2 право власності на вищезазначену частку спірного будинку перейшло в порядку спадкування, про що мається свідоцтво про право на спадщину за законом (а.с.29).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2, суд обґрунтовано виходив із того, що відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, а тому правомірно зобов'язав відповідачку ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_2 перешкод у користуванні приміщеннями 3, 4, 6 та 1V2 часткою басейну в спірному будинку.
Відмовляючи в задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_2, суд виходив із того, що згідно інвентарної справи стосовно спірного будинку, яка була оглянута в судовому засіданні суду першої інстанції, самочинно збудовані споруди відсутні, оскільки рішенням виконавчого комітету Новонекрасівської сільської ради №32 від 18.05.2006 року було оформлено та узаконено право спільної часткової власності на всі споруди спірного будинку.
З цим висновком суду судова колегія погоджується, оскільки зазначене рішення сільської ради набрало чинності і ніким не оскаржене.
Стосовно відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_3. витрат, які вона понесла на забезпечення збереження 1/2 частини спірного будинку, то суд виходив із того, що незважаючи на те, що ОСОБА_3 дійсно за свій рахунок проводила будівельні роботи, пов'язанні з підтриманням спірного будинку в належному стані, проте між сторонами не було досягнуто домовленості на ці дії, і відповідної згоди не їх здійснення позивач ОСОБА_3. не надавала.
Судова колегія погоджується з таким висновком суду і, окрім того зазначає, що ОСОБА_3 не надала суду належних доказів щодо понесених витрат на утримання будинку в належному стані, та щодо їх розміру, про що суд першої інстанції також обґрунтовано зазначив у рішенні.
Висновок спеціаліста ОСОБА_7 з цього приводу, на який посилається ОСОБА_3 не може слугувати достатнім доказом позовних вимог останньої, оскільки не відповідає вимогам допустимості судових доказів у справі.
Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог щодо визнання права власності за ОСОБА_3 на приміщення бані і кухні, які побудовані без відповідного дозволу, суд виходив із того, що як зазначалося вище, на них вже оформлено право спільної часткової власності та проведено відповідну державну реєстрацію.
Суд також обґрунтовано відмовив у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 щодо зміни ідеальних часток у спірному будинку між нею та ОСОБА_2, з урахуванням ремонтно-будівельних робіт, оскільки відповідно до ч.4 ст.357 ЦК України співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.
Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
На підставі п.1 ч.1 ст. 308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо судом першої інстанції ухвалене судове рішення з додержанням вимог закону.
Судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно з'ясував обставини, що мають значення для справи, ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують судового рішення, у зв'язку з чим апеляційні скарги підлягають відхиленню.
Керуючись ст.ст. 304, 308, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити. Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 18 грудня 2008 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України.