Справа № 22ц-2477
Категорія: 2 Головуючий у 1 інстанції: Ніколіи В.В.
Доповідач: Штефаніца Ю. Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого: Павлишина О.Ф.
Суддів: Штефаніци Ю. Г., Мусіної Т. Г.
При секретарі: Гуняк О.Я. за участі позивача ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 - ОСОБА_7 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 04 червня 2008 року, -
встановила:
Оскаржуваним рішенням задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та комунального підприємства"Світанок" в якості третьої особи, про усунення перешкод в користуванні підвальним приміщенням АДРЕСА_2 та постановлено зобов’язати відповідачів не чинити перешкод ОСОБА_1 у користуванні цим підвальним приміщенням та звільнити його.
Дане рішення суду оскаржив представник відповідачів ОСОБА_7, який вважає його незаконним, таким що ухвалене без повного і всебічного з’ясування судом всіх обставин справи та належної оцінки наданих сторонами доказів. Зокрема покликається на те, що суд залишив поза увагою, що за договором купівлі-продажу позивачем квартири АДРЕСА_1, спірне підвальне приміщення ним не купувалось та не було набуто у власність. Зазначає, що дана квартира, після придбання ОСОБА_1 була переведена в нежитлове приміщення, у зв’язку із створенням там магазину „Зоосвіт", а тому позивач втратив статус власника квартири і не може претендувати на спірний підвал, як власник житла.
Поряд з цим, апелянт покликається на те, що даний позов подано до суду із порушенням строків позовної давності, однак суд, при вирішенні спору даних обставин не врахував та не вирішував питання щодо поновлення такого строку. З огляду на викладене, просить апеляційний суд оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_3 на підтримання доводів апеляційної скарги та заперечення позивача ОСОБА_1 і адвоката ОСОБА_2 на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів не вбачає достатніх підстав для задоволення скарги.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 та відповідачі ОСОБА_9 проживають в АДРЕСА_3, де в спільному користуванні мешканців цього будинку знаходиться підвальне приміщення.
За змістом ч.2 ст. 382 ЦК України власникам квартири у дво-або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.
Як беззаперечно встановлено судом, ОСОБА_1 є власником квартири НОМЕР_1 в даному будинку на підставі договору її купівлі-продажу від 07.12.2001 року (а.с. 12, 16) і на момент придбання цього житла за ним було закріплене спірне підвальне приміщення НОМЕР_2, що знаходилось у користуванні попередніх власників квартири, що підтверджується актом здачі і приймання квартири за договором найму житлового приміщення, укладеного між Стрійською ЖЕК№ 2 та колишньою власницею квартири НОМЕР_1 ОСОБА_10.(13-14), а також показаннями в суді свідка ОСОБА_11, колишньої співвласниці квартири НОМЕР_1.
Судом встановлено також і те, що відповідачі ОСОБА_3, будучи квартиронаймачами неприватизованої кв. НОМЕР_3 цього ж будинку, самовільно зайняли в підвальному приміщенні спірну комору НОМЕР_2, одночасно маючи в користуванні 1/2 комори підвалу № 4 та протягом останніх двох років чинять перешкоди позивачу у користуванні спірним підвалом.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду зобов’язати ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_1 в користуванні спірним приміщенням підвалу, що в АДРЕСА_3, шляхом звільнення цього приміщення, відповідає вимогам ст. ст. 368, 382, 386, 391 ЦК України (2004 року).
Твердження апелянта про те, що позивач не має права на користування спірним підвальним приміщенням, оскільки придбану ним квартиру НОМЕР_1 фактично перевів в нежитловий фонд, переобладнавши під магазин, а тому втратив статус власника житла, є безпідставним та суперечить положенням ч.2 ст. 382 ЦК України а також матеріалам справи, з яких вбачається, що ОСОБА_1 та члени його сім’ї зареєстровані та проживають в приватизованій квартирі АДРЕСА_1 (а.с. 11).
Перевіряючи законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується вимогами ст. 303 ЦПК України щодо меж розгляду справи, а тому не бере до уваги покликання апелянта на недотримання позивачем строків позовної давності, оскільки в супереч ст. 267 ЦК України, такі вимоги сторонами спору до прийняття судом рішення не заявлялись та не були предметом розгляду судом першої інстанції.
В той же час, апеляційний суд зважає і на те, що про порушене право на користування спірним підвальним приміщення позивачу стало відомо в межах цього строку, з часу, коли відповідачі стали чинити цьому перешкоди, і звернення позивача до суду відбулось у передбачений законом термін.
За таких обставин рішення районного суду відповідає дійсним обставинам справи, суд вірно застосував норми матеріального і процесуального права, а тому підстав для ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись п.1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, п.1 ч. 1 ст. 314, ст. 315 ЦПК України колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу представника відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 - ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 04 червня 2008 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання ухвалою законної сили.