Справа № 22-2495/2007р.

Головуючий у 1 ін ст.: Кобзар В.М.

Категорія: 19 Доповідач апел. ін ст.: Монастирецький Д.І.

УХВАЛА

Іменем України

10 грудня 2007 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - Каблака П.І., суддів: Цяцяка Р.П., Монастирецького Д.І., при секретарі Малахова-Онуфер A.M., з участю ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 27 червня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_3 до управління праці та соціального захисту населення Жовківської районної державної адміністрації про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

встановила:

У жовтні 2002 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до управління праці та соціального захисту населення Жовківської районної державної адміністрації про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої неправомірною відмовою у встановленні статусу учасника війни.

Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 27 червня 2007 року в позові ОСОБА_3 про стягнення майнової та моральної шкоди завданої неправомірною відмовою у встановленні статусу учасника війни відмовлено за недоведеністю позовних вимог.

Рішення суду оскаржив позивач ОСОБА_3.

В апеляційній скарзі покликається на те, що рішення є незаконним і таким, що підлягає скасуванню внаслідок порушень судом норм процесуального права. Зокрема, судом свідомо затягувався розгляд даної справи, головуючий до прийняття рішення спонукав його до відмови у позові, спраза розглянута у відсутності відповідача - Державного казначейства України.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове справедливе рішення.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об»єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Відмовляючи в позові районний суд виходив з того, що статус учасника війни ОСОБА_3 встановлено рішенням № 96 від 16 травня 2002 року районної комісії для розгляду питань, пов»язаних із встановленням статусу учасника війни, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Попереднім рішенням вищезазначеної комісії від 27.11.2001 року позивачу було відмовлено у наданні статусу учасника війни, так як ним не було представлено даних, які б стверджували його роботу в роки війни в індивідуальному сільському господарстві.

Передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» пільги, згідно типового положення, надаються з моменту прийняття рішення районною комісією про надання статусу учасника війни, а не з моменту попереднього звернення.

Оскільки ОСОБА_3 надано статус учасника війни 16 травня 2002 року то і прав на відшкодування матеріальної та моральної шкоди до вказаного часу він не має.

З довідки № 03-1844 від 02.10.2002 р. Жовківського районного управління Львівської області Пенсійного фонду України видно, що ОСОБА_3 отримує пенсію по віку як учасник війни, надвишка як учаснику війни надана йому з 01.06.2002 року згідно поданої заяви 28.05.2002 p..

Здовідки № 1721 від 26.11.2003 р. нарахування за газ ОСОБА_3 проводиться по пільговому тарифу як учаснику війни з 01.06.2002 року відповідно до посвідчення учасника війни, виданого 27.05.2002 року.

Наведене об»єктивно стверджується зібраними та оціненими судом доказами, які знайшли своє підтвердження в матеріалах справи та рішенні.

Отже, суд прийшов до вірного висновку про відмову у задоволенні вимог позивача. Посилання ОСОБА_3 на те, що справа розглянута у відсутності відповідача -Державного казначейства України не може слугувати підставою скасування рішення районного суду, оскільки позивач вимагав стягненути шкоду з управління соцзахисту і не наполягав на присутності казначейства (а.с. 69-70).

Про те, що Державне казначейство України повідомлялось про час і місце слухання справи свідчать повідомлення суду про його явку в судове засідання (а.с. 72, 75).

Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, подані сторонами докази та правильно визначив характер спірних правовідносин.

Рішення відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для її задоволення немає.

Керуючись ст. ст. 303, 304, ч. 1 п.1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, ст. 313, ч. 1 п. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

 Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 27 червня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.