АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Справа № 22-ц-2091- ф/2008
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2008 року листопада місяця 12 дня колегія суддів судової палати у цивільних справа х Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії в складі: Головуючого: судді Притуленко О. В., суддів: Авраміді Т. С. ,
Пономаренко А. В., при секретарі Арутюнян Т. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом КП «Управління Виробничого житлово - комунального господарства» с. Щебетівка до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житло та комунальні послуги, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від ЗО липня 2008 року -
ВСТАНОВИЛА:
В травні 2008 року КП «Управління Виробничого житлово - комунального господарства» с. Щебетівка звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 1324, 70 грн., мотивуючи позовні вимоги тим, що відповідач будучи наймачем квартири АДРЕСА_1 м. Феодосія, не виконує свої зобов’язання по сплаті за житло та комунальні послуги, у зв’язку з чим утворилася заборгованість, яку позивач просить стягнути з відповідачки.
В ході розгляду справи позивач зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача заборгованість по сплаті за житлово-комунальні послуги з урахуванням строку позовної давності та наявних у відповідача пільг в сумі 898, 49 гривень.
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 30 липня 2008 року позовні вимоги задоволенні у повному обсязі. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_4 просить оскаржуване судове рішення скасувати і ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповноту з’ясування обставин які мають значення для справи надання неналежної оцінки доказам.
Так апелянт зазначає, що у ОСОБА_2 відсутні зобов’язання по сплаті за житлово-комунальні послуги, оскільки між нею та КП «Управління Виробничого житлово -комунального господарства» не було укладено відповідного договору, а тому посилання суду на положення ст. 903 ЦК України є безпідставними. Крім того, суд не дав належної оцінки доказам, наданим відповідачем, про відсутність в її квартирі системи водопостачання та водовідведення, таким чином позивач належним чином не обслуговує будинок, якому вона проживає.
Головуючий в першій інстанції
Суддя Лошакова Т. А.
суддя-доповідач Авраміді Т. С.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх предстаників, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2, як наймач квартири АДРЕСА_1 м. Феодосія, яка користується житлово-комунальними послугами, зобов’язана вносити плату за житло та комунальні послуги. Оскільки відповідач має заборгованість по їх сплаті, сума заборгованості в розмірі 898, 49 гривень підлягає стягненню на користь позивача.
З таким висновком погоджується колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та грунтується на законі.
Як встановлено судом першої інстанції і вбачається з матеріалів справи відповідач з 1998 року є наймачем квартири АДРЕСА_1 м. Феодосія та отримувачем послуг, які надає КП «Управління Виробничого житлово - комунального господарства» с. Щебетівка.
Згідно ст. 68 ЖК України наймач зобов’язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Таке ж зобов’язання встановлюється п. 5 ч. 3 ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги». Згідно п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Відповідно до довідки КП «Управління Виробничого житлово - комунального господарства» від 29. 07. 2008 року (а. с. 26) ОСОБА_2. має заборгованість по сплаті квартплати та комунальних послуг за період з 01. 01. 2006 року до 01. 08. 2008 року в сумі 898, 49 гривень, яка розрахована позивачем згідно існуючих тарифів на послуги, з урахуванням кількості членів сім’ї наймача, наявності пільг та строків позовної давності.
Наведені норми закону і обставини спростовують доводи апелянта про відсутність у ОСОБА_2 перед позивачем зобов’язань по сплаті за житло та комунальні послуги у зв’язку з відсутністю договору, оскільки відповідно до положень ст. 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України відповідно до ч. 3 якої цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Проте, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 свої зобов’язання по сплаті за житло і комунальні послуги не виконувала, через що утворилась заборгованість 898, 49 грн., розмір якої підтверджується доказами, яким судом першої інстанції була надана оцінка у відповідності зі ст. 212 ЦПК України.
Аналіз сукупності зібраних по справі доказів свідчить про те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обгрунтованість позовних вимог позивача про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за надані послуги.
Доводи апелянта про те, що КП «Управління Виробничого житлово -комунального господарства» с. Щебетівка послуги не надавалися не заслуговують уваги, оскільки відповідач не надала допустимих доказів на їх підтвердження.
Так, пунктами 3, 5 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач має право на зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, знижеивь-їх -якості в порядку,
визначеному договором або законодавством. Зазначеним правам споживача кореспондують відповідні обов’язки виконавця, який відповідно до п. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зобов’язаний розглядати у визначений законодавством строк претензії та скарги споживачів і проводити відповідний перерахунок розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості.
Положення ст. 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачають порядок розв’язання спорів, відповідно до яких у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. При цьому представник виконавця повинен з’явитися на виклик споживача для підписання претензії не пізніше ніж протягом двох робочих днів. У разі неприбуття представника виконавця у визначений строк або необгрунтованої відмови від підписання акт - претензія вважається дійсним, якщо її підписали не менш як два споживачі. Акт претензія подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує про перерахунок платежів або видає споживачеві обгрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензії.
В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували виклик відповідачем представників позивача для складення акту - претензії з приводу порушень виконавцем умов надання послугу, а також складання претензій та їх надання позивачу для здійснення перерахунку платежів, нарахованих відповідачу за надані послуги та їх повернення.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі представника відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції та не містять правових підстав для скасування чи зміни рішення суду.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, фактичні обставини, належно оцінив докази, надані сторонами та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_4 і залишення без змін рішення суду.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 303, 308 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справа х Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 - відхилити.
Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 30 липня 2008 року -залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання законної сили.