Справа № 2-5420/08
РІШЕННЯ
Іменем України
«05» листопада 2008 року м.Одеса
Приморський районний суд м. Одеси в складі:
Головуючого - судді Федусик В.В.,
при секретарі - Поповій О.І.,
розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулася в суд з позовом до відповідача про стягнення аліментів, в якому просить задовольнити її позовні вимоги, вказуючи, що від спільного шлюбу з відповідачем вони мають неповнолітнього сина, який має потребу в утриманні, однак через те, що відповідач в добровільному порядку матеріальної допомоги не надає, вихованням дитини не займається, позивачка змушена звернутися до суду з зазначеним позовом.
Позивачка в попередньому судовому засідання свої вимоги підтримала та просила позов задовольнити.
Відповідач в попередньому судовому засіданні з позовною заявою погодився, заперечень проти утримання дитини немає.
Виходячи з наведеного, що відповідач повністю визнав позов, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.
Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 ЦПК України. Згідно з ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії І - ЖД № 315090, сторони знаходяться у зареєстрованому шлюбі, який на даний час розпався, і вони шлюбних відносин не підтримують та проживаю та окремо (а.с.5). Від даного шлюбу сторони мають неповнолітню- дитину - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6). Через фактичний розпад шлюбу неповнолітня дитина залишилась проживати з позивачкою, яка повністю утримує сина та займається його вихованням, що підтверджується довідкою № 20/6 від 20.03.2008 року (а.с.7).
Відповідач добровільно матеріальної допомоги на утримання неповнолітнього сина не надає, вихованням не займається.
Через відсутність добровільної допомоги з боку відповідача та самостійне утримання неповнолітньої дитини у позивачки склалось скрутне становище, коштів на утримання сина достатньо не вистачає, дитина потребує додаткових витрат, оскільки тяжко хворіє, що підтверджується випискою з рішення ВКК 2/6 від 23.01.2007 року та довідкою з інституту реабілітації осіб з вадами психофізичного розвитку ім..ОСОБА_4 (а.с.8, 9).
У відповідності зі ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до виконання їхнього повноліття.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 обгрунтовані і підлягають задоволенню.
Крім того, відповідно до ст. 88 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача також суму державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи. Також, згідно ст. 84 ЦПК України стягнути з відповідача витрати пов'язані з наданням юридичної допомоги адвоката в сумі 200 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера серії 02ААЖ № 642665 (а.с. 11).
Керуючись ст.ст. 180-184, 191 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 10, 11, 84, 88, 130, 174, 209, 213, 214-215 ЦПК України, суд –
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, який проживає ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_1, яка проживає ІНФОРМАЦІЯ_5 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 01.04.2008 року до його повноліття, тобто 07.08.2021 року, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для відповідної категорії дітей.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати пов'язані з наданням юридичної допомоги адвоката в сумі 200 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 держмито в доход держави в сумі 51 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення у розмірі 30 грн.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або Шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення у порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.