ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

  Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                                                                                   Перепічая В.С. (головуючий),

                                                                         Вовка І.В.

                                                                         Гончарука П.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги  ОСОБА_1 та ОСОБА_2  на ухвали  Запорізького  апеляційного  господарського суду  від  16 квітня    2007 року  у справі №  2-506/07 за позовом ОСОБА_3  до ОСОБА_4, ОСОБА_5, товариства з обмеженою відповідальністю “Максима”, треті особи -ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9  про   визнання  протоколу  зборів учасників та рішення  зборів учасників ТОВ “Максима” недійсними, -

                                               Встановив:

У січні   2004 року   ОСОБА_10  звернувся до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя  з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ТОВ “Максима”  про визнання недійсними  рішення та протоколу зборів учасників  ТОВ “Максима” (далі  - ТОВ)  від 16 квітня  2002 р., усунення перешкод  у користуванні майном.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 8 лютого 2007 року позовні вимоги задоволені частково. Визнано недійсними рішення зборів учасників ТОВ від 16 квітня  2002 р. за протоколом НОМЕР_1 зборів учасників ТОВ  від 16 квітня  2002 р. В задоволенні іншої частини позовних вимог -відмовлено.

На дане  рішення ОСОБА_4  і ОСОБА_5 подані апеляційні скарги.

Ухвалами   Запорізького апеляційного господарського суду від 16 квітня 2007 р. апеляційні скарги ОСОБА_4  і ОСОБА_5  повернуто без розгляду на підставі п.п. 2, 3 ст. 97 ГПК України.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу апеляційної інстанції, та зобов'язати  суд другої інстанції прийняти його апеляційну скаргу,  вказуючи на  порушення судом норми матеріального і процесуального права.

Доповідач : Гончарук П.А.

У касаційній скарзі  ОСОБА_2,  посилаючись на ті ж підстави, просить скасувати  ухвали апеляційного суду від  16 квітня  2007 р. про  повернення  без розгляду  апеляційної скарги  ОСОБА_4  і  ОСОБА_5 ,   та зобов'язати  апеляційний господарський суд прийняти їх до розгляду.

Заслухавши пояснення представників  товариства,  ОСОБА_5 і ОСОБА_2, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг, суд вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно вимог ч. 1 ст. 95 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у сторони відсутні.

Згідно п. “г” ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” (зі змінами та доповненнями від 25 березня 2005 року), яка стосується розміру ставок державного мита, із апеляційних та касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про перегляд їх за нововиявленими обставинами, які подаються до господарських судів, сплачується 50 % ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру -50 % ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми, але не менше 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 750 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п.п. 2, 3 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга   не приймається до розгляду и повертається судом,  якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита  у встановленому порядку та розмірі, та надіслання копії апеляційної скарги іншій стороні у справі.

Повертаючи апеляційні скарги ОСОБА_4  і  ОСОБА_5  без розгляду, суд другої інстанції, керуючись вимогами п.п. 2, 3 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, виходив з того, що згідно з квитанцій, доданих до апеляційних скарг, скаржники сплатили державне мито в розмірі 25,50 грн., що не відповідає вимогам Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” в редакції від 25 березня 2005 року. Судом зазначено, що ОСОБА_5  та ОСОБА_4   повинні були сплатити 42,50 грн. Крім того, до апеляційних скарг ними не додано доказів направлення скарги сторонам у справі.

Висновок апеляційного господарського суду про відсутність правових підстав для прийняття апеляційних скарг до апеляційного провадження є законним, обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, нормам процесуального права, а доводи касаційних скарг ОСОБА_2 і  ОСОБА_5   його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування ухвал апеляційної інстанції у справі не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹, 111¹¹, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

           ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2  залишити без задоволення, а ухвали  Запорізького  апеляційного  господарського суду  від  16 квітня    2007 року  у справі №  2-506/07-без змін.

Головуючий                                                                          Перепічай В.С.

Судді                                                                                      Вовк І.В.

                                                                                               Гончарук П.А.