ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

     Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ВСТАНОВИВ:

Приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Закарпатської області з позовом до Відділу Державної служби охорони при Ужгородському МВ УМВС України в Закарпатській області про  відшкодування  збитків,  завданих  неналежним  виконанням  договірних зобов'язань в сумі 63075 грн., та вартості послуг адвоката в сумі 5000 грн.

Позов мотивовано, зокрема тим, що 13.01.06 близько 3 години 50 хвилин ночі невідомі особи шляхом пошкодження вхідних дверей проникли в приміщення належного позивачу магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованого АДРЕСА_1, який знаходився під охороною, звідки викрали вироби з хутра, чим завдали збитки на загальну суму 63075 грн. згідно з актом інвентаризації.

В результаті неналежного виконання відповідачем зобов'язань по договору охорони, оскільки при спрацюванні засобів сигналізації на об'єкті, яка тривала згідно з показаннями очевидців та поясненнями, що містяться в матеріалах порушеної кримінальної справи, близько 30 хвилин з моменту фіксації сигналу на пульті централізованого спостереження, не було вжито заходів по забезпеченню схоронності майна.

У відповідності з п. 6.1 укладеного між сторонами договору "Охорона" несе майнову відповідальність за прямі дійсні збитки, заподіяні "Замовнику" внаслідок неналежного виконання "Охороною" договірних зобов'язань.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на відсутність своєї вини.

Рішенням від 08.11.06 господарського суду Закарпатської області (суддя Русняк В.С.), яке залишено без змін постановою від 14.02.07 Львівського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Городечної М.І. -головуючого, Юркевича М.В., Кузя В.Л.) у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані відсутністю умови для покладення на відповідача відповідальності за заподіяні збитки -підтвердження факту заподіяної шкоди саме внаслідок крадіжки; а факт заподіяння збитків та його розмір не перебувають у безпосередньому причинному зв'язку з діями відповідача, а можуть бути наслідком дій інших осіб.

Ухвалою від 21.06.07 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, в якій заявлено вимоги про скасування рішення і постанови та задоволення позову в частині стягнення збитків.

Касатор доводить, що суди не надали належної правової оцінки обставинам виконання відповідачем свої зобов'язань за укладеною між ними угодою і дійшли висновку, що не відповідає обставинам у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 978 ЦК України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, між позивачем та Відділом Державної служби охорони при Ужгородському МВ УМВС України в Закарпатській області, правонаступником якого згідно з наказом Головного Управління Державної служби охорони при МВС України №43 від 25.02.02 є Відділ Державної служби охорони при УМВС України в Закарпатській області, укладено договір НОМЕР_1 на централізовану охорону майна на об'єкті (сигналізація).

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору "Охорона" приймає під спостереження засоби охоронної сигналізації, які встановлені на об'єкті, вказаному в дислокації розрахунку (додаток 1 до договору) -комплекс "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташований АДРЕСА_1.

13.01.06 о 3 годині 50 хвилин ночі невідомі особи шляхом пошкодження вхідних дверей проникли в приміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" та викрали вироби з хутра на загальну суму 63075 грн. згідно з актом інвентаризації.

Суди також встановили, що о 03:50:25 на пульт центрального спостереження (далі -ЦПС) надійшов сигнал тревоги з магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", черговим диспетчером була викликана група затримання, яка прибула на об'єкт о 03:55:09, тобто час прибуття на виклик склав 3 хвилини 41 секунду, що підтверджується витягом з історії подій, який сформувався програмно-технічним комплексом "Інтеграл" по об'єкту позивача (а.с. 59). Таким чином, посилання позивача на 30-ти хвилинний період прибуття групи затримки є безпідставним та спростовується матеріалами справи. За даним фактом ВД Ужгородського МВ УМВС України в Закарпатській області порушено кримінальну справу (а.с. 69).

Відмовляючи в задоволенні позову, суди дійшли висновку про відсутність вини відповідача та недоведеність причинно-наслідкового зв'язку між  діями відповідача та визначеними позивачем збитками.

Касатор заперечує проти такого висновку судів, оскільки, на його думку, саме неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків стало причиною заподіяння 13.01.06 збитків третіми сторонніми особами.

Відповідно до вимог закону та умов укладеного між сторонами договору охоронець зобов'язаний забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються; а володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Суд не встановив усіх суттєвих обставин, внаслідок яких виник спір, зокрема, дійсність збитків та можливість вказаного позивачем обсягу збитків відповідно до реальних дій відповідача, зважаючи на розслідування кримінальної справи, по якій наведені сторонами факти на момент розгляду справи у господарському суді не були встановлені, а є лише доводами, засвідченими в односторонньому порядку кожною зі сторін.

Розділом 7 договору НОМЕР_1 визначені умови, за яких охоронець звільняється від відповідальності за збитки. Проте судами при розгляді справи не досліджувалась наявність таких обставин, зокрема, щодо виконання відповідачем вимог ст.ст. 526, 978 ЦК України та умов договору.

Отже, обставини дотримання позивачем і відповідачем своїх зобов'язань за укладеним між ними договором та відповідність обставин у справі вимогам закону судами не встановлено.

Наведені обставини судова колегія вважає суттєвими при вирішенні даного спору по суті, а їх нез'ясування є порушенням судами вимог ст.ст. 4³, 4⁷, 43, 84, 105 ГПК України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи та правильного застосування законодавства, тому рішення і постанова підлягають скасуванню як такі, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Оскільки касаційна інстанція обмежена у праві оцінки доказів та встановленні фактичних обставин справи, а право оцінки доказів належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин щодо правовідносин, які існують між сторонами, із застосуванням норм законодавства, що регулюють такі правовідносини.

Керуючись ст.ст. 108, 111⁵, 111⁷, 111^9-12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу задовольнити частково.

2.          Рішення господарського суду Закарпатської області від 08.11.06 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.02.07 у справі №8/40 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий                                                                                Д.Кривда

Судді                                                                                                    Г.Жаботина

                                                                                          А.Уліцький