Судове рішення #87471805

Головуючий у І інстанції Жук М.В.

Провадження №22-ц/824/8345/2020 Доповідач у ІІ інстанції Матвієнко Ю.О.


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,

суддів: Поливач Л.Д., Мельника Я.С.,

при секретарі: Ковтун М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 27 березня 2020 року про забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест Сервіс», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Василенка Олега Анатолійовича про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Оболонського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , ТОВ «Мегаінвест Сервіс», приватного нотаріуса КМНО Василенка О.А. про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та витребування майна з чужого незаконного володіння.

26 березня 2020 року ОСОБА_2 через представника - адвоката Діхтяренко О.М. подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності відповідачці ОСОБА_1 .

Обгрунтовуючи заяву, ОСОБА_2 посилався на те, щойому на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 . У березні 2020 року заявник дізнався, що право власності на належну йому квартиру було зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 26 лютого 2020 року приватним нотаріусом КМНО Василенком О.А. за реєстровим № 1504.

Оскільки заявник не надавав згоди третім особам на відчуження належної йому на праві власності спірної квартири, зважаючи на те, що незабезпечення його позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно може істотно ускладнити або навіть унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення його позову в майбутньому, ОСОБА_2 просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 .

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 27 березня 2020 року заяву ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ).

Не погоджуючись з ухвалою, відповідач ОСОБА_1 подала на неї апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм процесуального права, просила ухвалу скасувати та відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову.

У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від представника позивача адвоката Діхтяренко О.М., остання проти задоволення скарги відповідача заперечила та просила залишити її без задоволення, а ухвалу суду - без змін, як таку, що постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Діхтяренко О.М. проти задоволення скарги ОСОБА_1 заперечили з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та його представника, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін, виходячи з наступного.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами наявний спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, вид забезпечення позову відповідає заявленим позовним вимогам, а тому дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову.

Колегія суддів погоджується з вищенаведеними висновками суду, виходячи з наступного.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З сукупного аналізу вищевказаних положень законодавства вбачається, що застосування у справі заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об`єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволенні позову.

При цьому варто враховувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Суд першої інстанції, дослідивши зміст поданої позивачем заяви про забезпечення позову, дійшов обґрунтованого висновку про об`єктивну можливість відповідача ОСОБА_1 відчужити належну їй квартиру АДРЕСА_1 , законність переходу права власності на яку є предметом судового розгляду в даній справі.

Враховуючи викладене, правильним є висновок суду про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, невжиття яких може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується, а також спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце.

Заходи забезпечення позову в розумінні норм процесуального закону носять тимчасовий характер і покликані унеможливити настання обставин, за яких виконання ухваленого судом рішення буде утрудненим або взагалі стане неможливим.

Колегія суддів вважає, що вжиті судом заходи забезпечення позову є співмірними з позовними вимогами ОСОБА_2 і їх вжиття буде мати наслідком лише збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, не зумовить фактичного вирішення спору по суті та не порушить будь-яких прав третіх осіб.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції і законності та обґрунтованості постановленої судом ухвали не спростовують.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і доводи апеляційної скарги відповідача цього не спростовують, колегія суддів дійшла висновку про залишення ухвали суду про забезпечення позову без змін, а скарги ОСОБА_1 - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 27 березня 2020 рокупро забезпечення позову - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий:

Судді:



  • Номер: 2/756/930/21
  • Опис: про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та витребування майна з чужого незаконного володіння
  • Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
  • Номер справи: 756/3939/20
  • Суд: Оболонський районний суд міста Києва
  • Суддя: Матвієнко Юлія Олександрівна
  • Результати справи: скасовано судове рішення і призначено новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції
  • Етап діла: Розглянуто у касаційній інстанції
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 26.03.2020
  • Дата етапу: 18.01.2023
  • Номер: 2/756/930/21
  • Опис: про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та витребування майна з чужого незаконного володіння
  • Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
  • Номер справи: 756/3939/20
  • Суд: Оболонський районний суд міста Києва
  • Суддя: Матвієнко Юлія Олександрівна
  • Результати справи:
  • Етап діла: Направлено до суду касаційної інстанції
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 26.03.2020
  • Дата етапу: 09.01.2024
  • Номер: 2/756/930/21
  • Опис: про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та витребування майна з чужого незаконного володіння
  • Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
  • Номер справи: 756/3939/20
  • Суд: Оболонський районний суд міста Києва
  • Суддя: Матвієнко Юлія Олександрівна
  • Результати справи: залишено без змін рішення апеляційної інстанції
  • Етап діла: Розглянуто у касаційній інстанції
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 26.03.2020
  • Дата етапу: 06.03.2024
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація