Справа  № 640/1853/14-ц

н/п 8/953/2/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2020 р. Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого – судді                         Губської Я.В.

при секретарі                                 Медведєвої Я.А.

за участі заявника ОСОБА_1

позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду першої інстанції від 16.10.2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої злочином

Встановив:

04.07.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Харкова з заявою про перегляд рішення Київського районного суду м. Харкова від 16.10.2015 року за нововиявленими обставинами.

В обґрунтування даної заяви вказує, що порушено підсудність розгляду справи, порушено строк позовної давності, а тому підставою для скасування судового рішення за нововиявленими обставинами відповідно до вимог ст. 361 ЦПК України вказує на порушення ст.ст. 109, 115, п.4 ч.3 ст. 121, 213 ЦПК України, ст. 257 ЦК України, ст. 30 Конституції України.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами підтримав та просив задовольнити, посилаючись на обставини, викладені письмово.

Позивач по справі ОСОБА_2 заперечував проти задоволення даної заяви, вказуючи, що обставини, на які посилається заявник не є нововоиявленими та просить відмовити.

Відповідно до вимог ч.ч.1-2 ст. 423 ЦПК України (станом на момент звернення з заявника з заявою ст. 361 ЦПК України в ред. 2017 р.), рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду. Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Частиною п*ятою ст. 423 ЦПК України також визначено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Судом встановлено, що у грудні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до Київського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої злочином.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2013 року, залишеною без зміну хвалою Апеляційного суду Харківської області від 10 грудня 2013 року, ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за частиною першою статті 190 КК України, у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012220480000624 від 17 грудня 2012 року, закрито.

З урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_2 просив суд стягнути з відповідача матеріальний збиток у подвійному розмірі відповідно до статті 230 ЦК України, а саме 77 174,40 грн, до складу якого входить: майнова шкода у розмірі 5 700,00 грн з урахуванням інфляційних втрат – 20 730,40 грн; збитки, завдані необхідністю винаймати інше житло для проживання, у розмірі 5 200,00 грн, з урахуванням інфляційних втрат – 17 856,80 грн; відшкодувати моральну шкоду у розмірі 8 000,00 грн, з урахуванням інфляційних втрат – 13 784,00 грн; збитки, які поніс позивач перед третіми особами, які виконували газифікацію належного йому на праві власності домоволодіння, у розмірі 12 625,25 грн, та пов`язані із його особистою участю – у розмірі 3 150,00 грн, що з урахуванням інфляційних втрат у сукупності становить 53 683,17 грн; неустойку – 19 000,00 грн з урахуванням інфляційних втрат – 64 657,00 грн.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 майнову шкоду в розмірі 25 930,40 грн., моральну шкоду в розмірі 8000,00 грн., збитки у розмірі 12 625,25 грн. У іншій частині заявлених вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 10 грудня 2015 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відхилено. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2015 року залишено без змін.

Згідно постанови Верховного Суду від 12.06.2019 року рішення Київського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 10 грудня 2015 року залишено без змін.

Звертаючись до суду з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами 04.07.207 року (а.с. 2-7 т.6) ОСОБА_1 вказує на те, що розгляд справи відбувся з порушенням правил підсудності та було пропущено строк позовної давності, і це є нововиявленими обставинами. Також, вказує, що незаконним рішенням суду та винними діями судді його було позбавлено житла.

Крім того, посилається в своїй заяві на ч.2 п.2 ст. 361 ЦПК України ( в ред. станом на момент подання зави) і зазначає, що винні дії судді, внаслідок якого ухвалене незаконне або необґрунтоване рощення та завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, фальшивість документів або речових доказів, встановлені вироком суду, що набрав законної сили та потягли за собою незаконне та необґрунтоване рішення є нововиявленими обставинами.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частина 2 ст. 16 ЦК України передбачає способи захисту цивільних прав та інтересів.

Обов*язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджене порушення було обґрунтованим.

Неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб*єктивних прав та обов*язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов*язку.

Отже, здійснюючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту, а суд, вирішуючи спір, зобов*язаний надати суб*єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Так, якщо особа вважає, що її суб*єктивне право у певних правовідносинах не може бути реалізоване належним чином, або на неї протиправно поклали певний обов*язок, така особа має право звертатися за судовим захистом.

В разі відповідного звернення особи суд повинен розглянути питання про наявність порушеного суб*єктивного права заявника у конкретних правовідносинах і на підставі цього вирішити спір.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст. 81 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata — принципу остаточності рішень суду. Цей принцип передбачає, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду тільки тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (рішення ЄСПЛ від 03.04.2008 року у справі «Ponomaryov v. Ukraine», п.40).

Згідно вимог ст. 361 ЦПК України (  в ред. на момент подання заяви в 2017 р. ) рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв`язку з нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв`язку з нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 2-1) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; 4) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Відповідно до вимог ч.ч.1-2 ст. 423 ЦПК України (станом на момент розгляду), рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду. Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Суд, вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності нововиявлених обставин, які передбачені вимогами ст. 423 ЦПК України та на які посилається заявник в своїй заяві від 04.07.2017 року (в ред. ст. 361 ЦПК України на момент звернення) приходить до висновку, що підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами немає.

Так, до суду ані на момент звернення, ані на момент розгляду справи не надано жодного доказу на підтвердження підстав для перегляду за нововиявленими обставинами, які визначені у п.2, п.2-1 ч.2 ст. 361 ЦПК України, або п.2 ч.2 ст. 423 ЦПК України (на момент розгляду) щодо наявності встановлених вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення.

Посилання заявника на порушення вимог підсудності та порушення строків звернення до суду не є нововиявленими обставинами та суд зазначає, що дане питання було предметом розгляду і апеляційного суду, і касаційного суду під час перегляду рішення Київського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2015 року. Доводи заявника на обставину позбавлення його житла незаконними ми діями судді також є голослівними та нічим не підтвердженими.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 429 ЦПК України, за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі. У разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу (ч.4 ст. 429 ЦПК України).

На підставі всіх вище перелічених доводів, суд відмовляє у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та залишає в силі рішення Київського районного суду м. Харкова від 16.10.2015 року.

Керуючись ст.ст. 423, 429, 260-261 ЦПК України, суд, -

Постановив:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Київського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2015 року за нововиявленими обставинами відмовити та залишити в силі рішення Київського районного суду м. Харкова від 16.10.2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої злочином.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя :