Єдиний унікальний номер 243/945/20

Номер провадження 22-ц/804/1920/20        

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

07 липня 2020 року                                                                 м. Бахмут

Донецький апеляційний суд у складі:

судді - доповідача Кішкіної І.В.,

суддів Азевича В.Б., Тимченко О.О.,

за участю секретаря Кіпрік Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті цивільну справу №243/945/20 за позовом публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за комунальні послуги за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13 березня 2020 року (суддя Старовецький В.І.),

в с т а н о в и в :

03 лютого 2020 року публічне акціонерне товариство «Донбасенерго» в особі структурної одиниці ПАТ «Донбасенерго» Слов`янської теплової електричної станції звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги з постачання теплової енергії на централізоване опалення та гаряче водопостачання, посилаючись на те, що ПАТ «Донбасенерго» в особі СО Слов`янська ТЕС забезпечує безперебійним постачанням тепловою енергією на централізоване опалення та гаряче водопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає відповідачка, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Боржник за вищевказаною адресою має особовий рахунок № НОМЕР_1 в СО ПАТ «Донбасенерго» Слов`янській ТЕС, але, в порушення вимог діючого законодавства порушує строки сплати за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води. Заборгованість станом на 01 лютого 2014 року складає 10199,62 грн. З лютого 2014 року по серпень 2019 року включно борг складає 30392,66 грн. З лютого 2014 року по серпень 2019 року включно нараховано до сплати 37259,28 грн. Відповідачем за цей період сплачено 17066,24 гривень. Зарахування платежу підприємством проводиться за період вказаний у квитанції. Надмірно сплачена сума (ніж нарахована) або кошти, які сплачуються особою без чіткого зазначення призначення платежу (у квитанції не вказується період за який вноситься оплата), в першу чергу спрямовуються на погашення боргу, який виник раніше. Тому зараховано до сплати за вказаний період 6866,62 грн. Таким чином за відповідачем перед структурною одиницею ПАТ «Донбасенерго» за період з 01 лютого 2014 року по 31 серпня 2019 року утворилася заборгованість у сумі 30392,66 грн. Просив стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за надані комунальні послуги в сумі 30392,66 грн., а також понесені судові витрати у сумі 2102 грн.

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13 березня 2020 року позов публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за комунальні послуги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Структурної одиниці ПАТ «Донбасенерго» Слов`янської теплової електричної станції заборгованість за надані комунальні послуги у вигляді відпустки теплової енергії на опалення й гарячу воду за період з 01 лютого 2014 року по 31 серпня 2019 року в сумі 30392,66 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Структурної одиниці ПАТ «Донбасенерго» Слов`янської теплової електричної станції витрати на оплату судового збору в сумі 2102 грн.

З вказаним рішенням не погодилася відповідачка ОСОБА_1 та оскаржила його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції стягнув з неї заборгованість за межами строку позовної давності, оскільки позивач звернувся до суду з позовом у 2020 році з вимогою про стягнення з неї заборгованості за період з 01 лютого 2014 року по 31 серпня 2019 року. Вона заявляє про застосування судом позовної давності. Підстав для зупинення перебігу позовної давності, або її переривання немає. Як би вона приймала участь у судовому засідання, то обов`язково би заявила про застосування позовної давності. Крім того, суд невмотивовано не взяв до уваги надані нею документи про те, що будинок в якому вона проживає і безпосередньо належна їй квартира дуже постраждала внаслідок проведення на території міст Слов`янська та Миколаївки активної фази АТО. Також суд не прийняв до уваги те, що в квартирі мешкають два пенсіонери: вона за віком та її син інвалід 2 групи. Рівень доходу її та її сина є за межами встановленого законом прожиткового мінімуму, вони не можуть дозволити собі сплачувати за послуги, які отримують. Вона неодноразово зверталась до відповідача із заявами та скаргами про неналежне надання послуг, але отримувала відповіді про те, що будинок не знаходиться у них на балансі і тому вони не можуть зробити перерахунок заборгованості.

Позивачем відзив на апеляційну скаргу не надано.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Відповідачка у апеляційній скарзі просила справу розглянути за її відсутності, в розписці від 30 червня 2020 року зазначила про неможливість з`явитись до апеляційного суду.

Представник позивача ПАТ «Донбасенерго» в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, надав заяву, згідно якої просить справу розглянути за відсутності представника.

Відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга  підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справа здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, що публічним акціонерним товариством «Донбасенерго» в особі структурної одиниці Слов`янська теплова електрична станція надаються житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії на централізоване опалення та гаряче водопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , де зареєстрована та проживає відповідачка ОСОБА_1 .

Між позивачем та відповідачем укладено договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 052101010 від 25 жовтня 2007 року (а.с.10-11), за вищевказаною адресою відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .

З виписки по особовому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому ПАТ «Донбасенерго» в особі СО Слов`янська ТЕС на ім`я відповідачки ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , вбачається, що:

на 01 лютого 2014 року заборгованість складає 10199,62 грн.;

за період з 01 лютого 2014 року по 31 серпня 2019 року нараховано 37259,28 грн.;

за період з 01 лютого 2014 року по 31 серпня 2019 року відповідачкою сплачено 17066,24 грн.;

позивачем зазначено, що за період з 01 лютого 2014 року по 31 серпня 2019 року загальна заборгованість становить 30392,66 грн. (а.с.5-7).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надавались ОСОБА_1 житлово-комунальні послуги (централізоване постачання гарячої води, централізоване опалення), відмова від отримання житлово-комунальних послуг відповідачем не подавалася, оплата спожитих послуг відповідачкою проводилася частково, проте на особовому рахунку наявна заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідачки.

Апеляційний суд частково не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630, плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

У відповідності до п.п., 25, 26, 30 п. 3 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630, відключення споживача від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

З акту, складеного комісією виконавчого комітету Миколаївської міської ради 28 серпня 2014 року, вбачається, що в квартирі за адресою АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 жовтня 2011 року, пробитий дах і стеля, зруйновані перекриття, протікання, у двох вікнах пошкоджені рами та розбите скло, на лоджії пошкоджені рами та розбито скло (а.с.48). При цьому у вказаному акті відсутні відомості щодо пошкодження стояків, труб та батарей централізованого опалення.

Таким чином, жодних відомостей про те, що квартиру було відключено від централізованого опалення у встановленому законом порядку не представлено. Відповідачкою не представлено суду належних та допустимих доказів, які б засвідчували факт відключення квартири від мереж центрального теплопостачання та ненадання їй послуг з постачання тепла. Тому доводи апеляційної скарги в цій частині не знайшли свого підтвердження.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Згідно із статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Пунктом 1 частини 1 статті 20  Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача вчасно одержувати якісні житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та згідно з умовами договору на надання таких послуг. Водночас відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 цього Закону такому праву прямо відповідає обов`язок споживача оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Така позиція викладена у Постанові Касаційного цивільного суду Верховного суду від 15 березня 2018 року у справі №401/710/15-ц.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскаржуючи рішення місцевого суду в апеляційному порядку, відповідачкою також було заявлено про застосування строку позовної давності, без наведення підстав для прийняття такої заяви судом апеляційної інстанції.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя статті 267 ЦК України).

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.

Згідно правового висновку, викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц (провадження № 14-59цс18), якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача справи, ухвалить у ній заочне рішення, відповідач вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. У разі відмови суду першої інстанції у задоволенні цієї заяви, відповідач може заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції.

З наведеного слідує, що відповідач вправі заявити про застосування позовної давності у суді апеляційної інстанції лише у випадку його неналежного повідомлення судом першої інстанції про час і місце розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

Водночас, з досліджених апеляційним судом матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції у даній справі ухвалено рішення, відповідачка була належним чином повідомлена судом першої інстанції про час і місце судового засідання. Про застосування позовної давності до ухвалення судом рішення по суті спору не заявляла.

Звертаючись до апеляційного суду із апеляційною скаргою, відповідачка обмежилась лише посиланням на необхідність застосування строку позовної давності, не наводячи при цьому причин неподання такої заяви до суду першої інстанції, а також не посилаючись на допущення місцевим судом будь-яких порушень норм процесуального права чи на неправильне застосування норм процесуального права. Крім того перебіг позовної давності у спірних правовідносинах переривався здійсненням відповідачкою часткової оплати заборгованості. Тому не знайшли свого підтвердження доводи апеляційної скарги в частині помилкового незастосування судом першої інстанції строку позовної давності.

Таким чином, з огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність заборгованості з централізованого опалення та постачання гарячої води за період з 01 лютого 2014 року по 31 серпня 2019 року.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості з централізованого опалення та постачання гарячої води за період з 01 лютого 2014 року по 31 серпня 2019 року в сумі 30392,66 грн. позивач ПАТ «Донбасенерго» в особі СО Слов`янська ТЕС, посилаючись на розрахунок (а.с.5-7), зазначив про розмір заборгованості:

на 01 лютого 2014 року - 10199,62 грн.;

за період з 01 лютого 2014 року по 31 серпня 2019 року - 37259,28 грн.;

за період з 01 лютого 2014 року по 31 серпня 2019 року -  відповідачкою сплачено 17066,24 грн.;

загальна заборгованість за період з 01 лютого 2014 року по 31 серпня 2019 року - 30392,66 грн.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних справ це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором ( частина 1 статті 5 ЦПК України).

Статтею 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із п. 4 частини 5 статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства є, зокрема, змагальність сторін та свобода надання ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 1 статті 81  ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина 5 статті 81 ЦПК).

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими способами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно із статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Звернувшись до суду з позовом про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги у вигляді відпустки теплової енергії на опалення й гарячу воду за період з 01 лютого 2014 року по 31 серпня 2019 року, в обґрунтування якого надавши розрахунок заборгованості за вказаний період по місяцям з зазначенням розцінки, нарахованих сум, оплати та інш. (а.с.5-7), позивач зазначає про наявність заборгованості до 01 лютого 2014 року в сумі 10199,62 грн., при цьому не надає розрахунку та складових цієї заборгованості, тобто не надав належних доказів, в той час як доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Тому позов про стягнення заборгованості за комунальні послуги з постачання теплової енергії на централізоване опалення та гаряче водопостачання за період до 01 лютого 2014 року в сумі 10199,62 грн. задоволенню не підлягає.

Рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнення заборгованості за надані комунальні послуги у вигляді відпустки теплової енергії на опалення й гарячу воду за період з 01 лютого 2014 року по 31 серпня 2019 року підлягає зміні до 20193,04 грн. з розрахунку: нарахована сума за надані комунальні послуги у вигляді відпустки теплової енергії на опалення й гарячу воду за період з 01 лютого 2014 року по 31 серпня 2019 року в сумі 37259,28 грн. – сплачена відповідачкою сума за вказаний період 17066,24 грн.

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Встановивши, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права і порушив норми процесуального права, суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за період до 01 лютого 2014 року та змінює рішення в частині розміру задоволених позовних вимог, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 20193,04 грн., частково задовольнивши апеляційну скаргу відповідачки.

Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, то з відповідачки в дохід держави належить стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1396,57 грн.

Керуючись статтями 374, 376, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13 березня 2020 року в частині стягнення заборгованості за період до 01 лютого 2014 року в сумі 10199,62 грн. скасувати.

В задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» в особі структурної одиниці ПАТ «Донбасенерго» Слов`янської теплової електричної станції до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги з постачання теплової енергії на централізоване опалення та гаряче водопостачання за період до 01 лютого 2014 року в сумі 10199,62 грн. відмовити.

Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13 березня 2020 року в частині розміру стягнення заборгованості та понесених витрат по сплаті судового збору змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Структурної одиниці ПАТ «Донбасенерго» Слов`янської теплової електричної станції заборгованість за надані комунальні послуги у вигляді відпустки теплової енергії на опалення й гарячу воду за період з 01 лютого 2014 року по 31 серпня 2019 року в сумі 20193,04 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Структурної одиниці ПАТ «Донбасенерго» Слов`янської теплової електричної станції витрати на оплату судового збору в сумі 1396,57 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 07 липня 2020 року.

Судді                                                                                       І.В. Кішкіна

                                                                                                 В.Б. Азевич

                                                                                                 О.О. Тимченко