ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 липня 2020 року м. ТернопільСправа № 1/Б-294 (921/21/20)

Господарський суд Тернопільської області у складі  судді Охотницької Н.В.             

за участі секретаря судового засідання Ранецької Л.А.

розглянув справу

за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області  м. Тернопіль, вул. Руська, 17, 46008

до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Тернопільське об`єднання "Текстерно" м. Тернопіль, вул. Текстильна ,18, 46010

про стягнення заборгованості по фактичних витратах на виплату і доставку пільгових пенсій в сумі 268 518,61 грн.

за участі представників від:

позивача: головний спеціаліст-юрисконсульт Лучанко Н.С., довіреність № 06/07 від 02.01.2020;

відповідача:  не прибув.

В порядку ст. ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд".

Суть справи: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області звернулося до Господарського суду Тернопільської області із позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Тернопільське об`єднання "Текстерно" про стягнення заборгованості по фактичних витратах на виплату і доставку пільгових пенсій в сумі 268 518, 61 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що всупереч вимог пункту 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України № 21-1 відповідачем фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 01.10.2019 по 31.12.2019 не сплачувалися, у зв`язку з чим виникла заборгованість перед Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області в сумі 268 518,61 грн.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 08 січня 2020 року позовну заяву №12614/0701 від 27.12.2019 (вх. № 21 від 03.01.2020) Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області - залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10-ти днів з дня отримання цієї ухвали.

17 січня 2020 року на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області надійшла заява від 17 січня 2020 року (вх. №377 від 17.01.2020), з якої вбачається, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви, про які зазначено в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 08 січня 2020 року.

Згідно ч. 3 ст. 174 ГПК України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою в день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 23 січня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання  на 20 лютого 2020 року.

10 лютого 2020 року на адресу Господарського суду Тернопільської області надійшов письмовий відзив на позов № 01/60 від 10.02.2020 (вх. №981 від 10.02.2020), відповідно до якого ВАТ "Тернопільське об`єднання "Текстерно" вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення. Зокрема, відповідач вказує на те, що в момент прийняття Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" Закон України "Про пенсійне забезпечення" не передбачав обов`язку відшкодування підприємствами виплачених працівникам відповідача пільгових пенсій на підставі ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що позбавляє загальне відшкодування пільгових пенсій статусу загальнообов`язкового платежу, оскільки ч. 2 ст. 13 цього Закону, яка передбачала, що підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває витрати на виплату і доставку пенсій відповідно до пунктів "б" - "з" цієї статті до досягнення працівником пенсійного віку, передбаченого ст. 12 цього Закону, в розмірі 50% по пенсіях призначених у 1991 році, 60% - у 1992 році, 70% - у 1993 році, 80% - у 1994 році, 90% - у 1995 році і 100% - з 1996 року було виключено відповідно до Закону України від 17.02.2000 №1461-ІІІ "Про внесення змін до деяких законів України".

Також, у відзиві на позов ВАТ "Тернопільське об`єднання "Текстерно" звертає увагу на те, що витрати на виплату та доставку пенсій (в тому числі пільгових) несе Пенсійний фонд України, тобто вказані витрати здійснюються за рахунок грошових коштів Пенсійного фонду України, оскільки ч. 2 ст. 72 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України і не підлягають оподаткуванню. А тому норма абз. 4 п. 1 ст. 2 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" стосовно визначення об`єктом оподаткування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" – "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" суперечить Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". При цьому, у відзиві на позов відповідач зазначив, що у позивача відсутні належні докази понесення витрат на доставку та виплату пільгових пенсій працівникам підприємства відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, тому що наданий розрахунок не є належним доказом понесення Управлінням Пенсійного фонду України витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, оскільки не є розрахунковим документом, що підтверджує факт сплати органами ПФУ пільгових пенсій та витрат на їх доставку. Окрім того, відповідач зазначає, що відповідно до п. 15 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" особа, яка працювала на роботах із шкідливими і важкими умовами праці до введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення", то порядок пенсійного забезпечення та порядок призначення пенсій має визначатися відповідно до ст. 100 цього Закону, оскільки всі особи, стосовно яких нараховано до сплати ВАТ "Тернопільське об`єднання "Текстерно" суми фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, вже працювали до 01.01.1992 на роботах із шкідливими і важкими умовами праці передбачених списком №2, а тому підстав для застосування позивачем п. 2 Перехідних положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" при нарахуванні до сплати відповідачу певних внесків немає.

Також, у відзиві №01/60 від 10.02.2020 (вх. № 981 від 10.02.2020) на позовну заяву відповідач просить розгляд даної справи здійснювати за відсутності на судових засіданнях представника ВАТ "ТО "Текстерно".

21 лютого 2020 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області надійшла відповідь на відзив № 1900-0702-7/1586 від 21.02.2020 (вх. № 1284), згідно якої позивач відхиляє міркування відповідача викладені у відзиві на позов та зазначає, що відповідно ч. 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на  підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. Згідно ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи робітниці текстильного виробництва, зайняті на верстатах і машинах, за списком виробництв і професій, затверджених у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, - після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років. Звертає увагу на те, що покриття витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" здійснюється у визначеному порядку. Зазначає, що обов`язок здійснювати витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення такої пенсії належить або підприємству, на якому працювали такі особи, або його правонаступнику. Як вказує позивач, наявність у відповідача заборгованості з відшкодування фактичних витрат на доставку пільгових пенсій підтверджується розрахунком фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за відповідний період, який не оскаржувався та не був скасований. Крім того, звертає увагу, що відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за ст. 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" не передбачено законодавством. Пенсія призначається відповідно до ст. 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" якщо особа набула необхідний стаж роботи із шкідливими і важкими умовами праці, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, до 01.01.1992 і після цієї дати не працювала на зазначених роботах, а зазначені в розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій особи працювали на роботах, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах після 01.01.1992.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 18 березня 2020 року, враховуючи введення по всій території України карантину, керуючись постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 № 211 від 11.03.2020, рекомендаціями Ради суддів України № 9рс-186/20 від 16.03.2020, розпорядженням заступника голови Господарського суду Тернопільської області №7-р від 16.03.2020 "Про встановлення режиму роботи Господарського суду Тернопільської області в умовах карантину", з метою недопущення розповсюдження коронавірусу COVID-19, для убезпечення від ризику життя та здоров`я людей, зокрема учасників справи та працівників суду, суд постановив відкласти розгляд справи та про дату, час та місце проведення судового засідання повідомити сторін додатково в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" від 04 травня 2020 року № 343, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", зокрема уряд продовжив карантин до 22 травня 2020 року на усій території України та послабив деякі карантинні обмеження.

В результаті запровадження послаблення протиепідемічних заходів згідно Постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" від 20 травня 2020 року № 392, суд ухвалою від 27 травня 2020 року призначив підготовче засідання для розгляду справи № 1/Б-294(921/21/20) на 15 червня 2020 року о 10:30 год.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 15 червня 2020 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу № 1/Б-294(921/21/20) до судового розгляду по суті на 06 липня 2020 року.

01 липня 2020 року відповідачем подано клопотання № 01/288 від 01.07.2020 (вх. № 4183 від 01.07.2020) про відкладення розгляду справи та призначення судового засідання після 31 липня 2020 року, у зв`язку із установленням на всій території України з 12 березня 2020 року по 31 липня 2020 року карантину для запобігання поширенню коронавірусу COVID-19.

В судовому засіданні 06 липня 2020 року суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки згідно відзиву на позов за № 01/218 від 02.06.2020 (вх. № 3365 від 02.06.2020) відповідач просить суд здійснювати розгляд справи за відсутності на судових засіданнях представника ВАТ "Тернопільське об`єднання  "Текстерно". Крім того, у поданому клопотанні відповідач не вказує про те, що має намір бути присутнім у судовому засіданні.

Оскільки явка відповідача не визнавалася судом обов`язковою, а його неявка не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 06 липня 2020 року представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та у відповіді на відзив.

У судовому засіданні 06 липня 2020 року справу розглянуто по суті та проголошено вступну та резолютивну частини     рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши подані докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 11.06.2003 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альтаір" порушено справу про банкрутство №1/Б-294 стосовно Відкритого акціонерного товариства "Тернопільське об`єднання "Текстерно" в порядку статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 №2343-XII.

Ухвалою суду від 16.01.2014 у даній справі введено процедуру санації боржника - ВАТ "Тернопільське об`єднання "Текстерно". Строк процедури санації боржника неодноразово продовжувався судом, востаннє ухвалою суду від 07 жовтня 2019 року на шість місяців до 03 лютого 2020 року.

Оскільки у справі № 1/Б-294 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Тернопільське об`єднання "Текстерно" триває процедура санації боржника, відповідно п.7 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 23.01.2017 № 01-06/131/17 "Про доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" Управління Пенсійного фонду України (орган виконавчої влади) може звернутися у позовному провадженні з вимогами про відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про його банкрутство, до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

21 жовтня 2019 року введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 №2597-VIII.     

Разом з тим, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області звернулось 03 січня 2020 року із позовною заявою до Господарського суду Тернопільської області про стягнення заборгованості по фактичних витратах на виплату і доставку пільгових пенсій в сумі 268 518,61 грн, яка виникла після порушення провадження у справі про банкрутство боржника.

Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 ГПК України).

Відповідно до п. 8  ст. 20 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство.

Згідно ч. 8 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

В силу приписів  Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, можуть пред`являтися тільки в межах ліквідаційної процедури з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Таким чином, розгляд справи за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Тернопільське об`єднання "Текстерно" про стягнення заборгованості по фактичних витратах на виплату і доставку пільгових пенсій в сумі 268 518,61 грн, провадження у якій відкрито згідно ухвали Господарського суду Тернопільської області 23 січня 2020 року розглядається в межах справи про банкрутство № 1/Б-294 стосовно Відкритого акціонерного товариства "Тернопільське об`єднання "Текстерно".

Згідно з п.1   ст.1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є суб`єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об`єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об`єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Відповідно до п. 1   ст. 2 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування", одним із об`єктів оподаткування для платників збору, визначених пунктом 1     статті 1 вказаного Закону, є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з"   статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування визначаються Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зокрема: принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов`язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками тощо.

Відповідно п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

В силу положень абзацу 36 статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

З огляду на викладене, витрати на виплату і доставку пільгових пенсій за списком №2 вважаються у розумінні Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" внесками на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, які відповідач відповідно до цього Закону зобов`язаний відшкодовувати Пенсійному фонду України.

Коло осіб, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи за списком №2 визначено, зокрема, підпунктами "б"-"з" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Проте, відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди вказаним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону.

При цьому, зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Порядок відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначається розділом 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1 (надалі - Інструкція).

Покриття витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах відповідно до статей    13    і    14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" та призначених відповідно до частин другої і третьої статті 114 цього Закону до досягнення пенсійного віку, визначеного статтею 26 цього Закону, здійснюється підприємствами та організаціями (крім сільськогосподарських товаровиробників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4    статті    291 Податкового кодексу України) вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, а також на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини другої статті 114 цього Закону, - до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього    Закону за раніше діючим порядком.

Пунктом 6.4 розділу 6 Інструкції встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно з пунктом 6.7 розділу 6 Інструкції, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Отже, підставою для відшкодування підприємством органам Пенсійного фонду витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за відповідний період.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, а саме з розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсії, призначених відповідно до частини другої "Прикінцеві положення" Закону України № 1058-IV в частині пенсії, призначеної відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" загальний розмір фактичних витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсії, що підлягає відшкодуванню ВАТ "Тернопільське об`єднання "Текстерно" за період з 01.10.2019 по 31.12.2019 становить  268  518,61 грн.

На підставі викладеного, судом встановлено, що у ВАТ "Тернопільське об`єднання "Текстерно" наявна заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, у вказаному вище розмірі.

Склад витрат та факт їх понесення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, зокрема розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, реєстрами поштових відправлень про направлення вказаних розрахунків.

При цьому, дії та рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області з цього приводу  ВАТ "Тернопільським об`єднанням "Текстерно" ні в судовому, ні в адміністративному порядку не оскаржувалися, відтак, розмір сум фактичних витрат на доставку пенсій є узгодженим і обов`язковим до сплати.

Доказів щодо неправомірності визначення розміру та складу фактичних витрат Головного управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, неправомірності їх нарахування, а також доказів щодо погашення наявної у відповідача заборгованості у розмірі  268 518,61 грн суду не надано.

Поряд з цим доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, суд вважає безпідставними з огляду на наступне.

Обов`язок здійснювати відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначеної на пільгових умовах особі, яка має стаж, що дає право на призначення цієї пенсії, належить або підприємству, на якому працювала така особа, або його правонаступнику.

Згідно п. "є" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: робітниці текстильного виробництва, зайняті на верстатах і машинах, - за списком виробництв і професій, затверджуваним у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, - після досягнення 55 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років.

Згідно п.1 ст. 2 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" для платників збору до Пенсійного фонду України, яким є ВАТ "Тернопільське об`єднання "Текстерно", об`єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п. "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Закон України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" є спеціальним законом, який визначає порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Статтею 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено право на пільгове пенсійне забезпечення осіб, які працювали до введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення" (до 1 січня 1992 року) на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством. Відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за ст. 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" не передбачено законодавством.  

З огляду на зазначене вище вбачається, що законодавство, яке регулює спірні правовідносини, не містить виключень щодо наявності умов, за яких у підприємств не виникає обов`язку відшкодовувати понесені пенсійним фондом витрати щодо доставки та виплати цих пенсій, а тому відповідач зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати, понесені Головним Управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області на виплату та доставку пільгових пенсій.

За таких обставин суд дійшов  висновку, що вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, а тому підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема письмовими, речовими і електронними доказами (ч. 2 ч. 1 ст. 73 ГПК України).

Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. 79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Пунктами 1, 2 ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В силу приписів статті 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, 231, 233, 236-238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Тернопільське об`єднання "Текстерно", 46010, м. Тернопіль, вул. Текстильна, 18, код ЄДРПОУ 00306650 на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, м. Тернопіль, майдан Волі, 3, код ЄДРПОУ 14035769 – 268 518 (двісті шістдесят вісім тисяч п`ятсот вісімнадцять) грн 61 коп. заборгованості по фактичних витратах на виплату і доставку пільгових пенсій за період з 01.10.2019 по 31.12.2019 та 4 027 (чотири тисячі двадцять сім) грн 80 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст. ст. 256-257 ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Копію рішення направити рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення:

- Головному управлінню Пенсійного фонду України в Тернопільській області, 46001, м. Тернопіль, Майдан Волі, 3

- Відкритому акціонерному товариству "Тернопільське об`єднання" "Текстерно", 46010, м. Тернопіль, вул. Текстильна, 18

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено 09.07.2020.     

Суддя                                                                                                        Н.В. Охотницька