Справа № 2-160/2008 рік

РІШЕННЯ

 Іменем України

07     листопада 2008 року Іртиський міський суд Київської області в складі:
головуючого судді     Кашперської Т.Ц.,

при секретарях     Литвин І.Г.,  Журавській О.M.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2,  третя особа: приватний нотаріус ОСОБА_3,  про визнання заповіту недійсним,  -

встановив:

В     вересні 2007 року позивач звернулася до суду із позовом про визнання заповіту
недійсним.  В позові посилається на те,  що вона є сестрою ОСОБА_4,  яка померла
03.06.2007 року,  за життя ОСОБА_4 належало 32/100 частин житлового будинку № 50
по вул.  Малиновського в м.  Буча Київської області. При зверненні до нотаріальної контори їй
стало відомо про наявність заповіту ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_2

Вказує,  що вона все життя дбала про свою сестру,  доглядала її та піклувалася про неї,  в подальшому,  оскільки сама є людиною похилого віку,  найняла сестрі доглядальницю -відповідача по справі,  яка за надані послуги по догляду безкоштовно проживала в даному будинку та харчувалася за їх рахунок. Скориставшись,  що її сестра нездатна розуміти значення своїх дій та керувати ними,  вмовила її укласти заповіт на своє ім'я на 32/100 частини будинку № 50 по вул.  Малиновського в м.  Буча Київської області.

Вказує також на те,  що в провадженні Ірпінського міського суду знаходилась цивільна справа № 2-о-27/2007 рік про визнання ОСОБА_4 недієздатною,  відповідно до акту № 411 від 25.04.2007 року актом очної судово-психіатричної експертизи ОСОБА_4 є такою,  що не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Оскільки її сестра померла до закінчення розгляду справи,  вона не була визнана недієздатною в передбаченому законом порядку.

Вважає,  що будучи недієздатною,  її сестра не розуміла значення своїх дій щодо складення заповіту на ім'я чужої людини,  атому заповіт має бути визнаний недійсним.

В зв'язку із викладеними обставинами просила визнати заповіт,  складений 31.08.2006 року її сестрою ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2,  посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_3 ,  недійсним.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_6 в судовому засіданні позов підтримали,  підтвердили обставини,  викладені в позовній заяві,  просили позов задовольнити та визнати недійсним заповіт,  складений 31.08.2006 року ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 та посвідчений 31.08.2006 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу ОСОБА_3 ,  що зареєстрований в реєстрі за №3145.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_7 в судовому засідання позов не визнали,  заперечували обставини,  викладені в позовній заяві. Заперечували ті обставини,  що спадкодавець ОСОБА_4 за життя та на час підписання заповіту була недієздатною,  вказували,  що вона за життя не хворіла на психічні хвороби та розуміла значення своїх дій,  залишила заповіт на ім'я ОСОБА_2,  оскільки остання піклувалася про неї,  доглядала за житлом.  Вказували також на те,  що спадкоємці мають відшкодувати ОСОБА_2 витрати,  які та понесла по утриманню ОСОБА_4 та й житла. Просили відмовити позивачу в задоволенні заявлених позовних вимог. В судове засідання 06.11.2008 року відповідач не з'явилася,  про час та місце розгляду справи була повідомлена,  що підтвердив її представник ОСОБА_7,  в зв'язку із чим відповідно до вимог  ст.  169 ЦПК України суд продовжив розгляд справи у її відсутність.

Третя особа - приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу ОСОБА_3  - про час та місце розгляду справи була повідомлена,  направила до суду заяву з проханням розглядати справу у її відсутності.

Суд,  заслухавши пояснення сторін та їх представників,  показання свідків ОСОБА_8 ,  ОСОБА_9,  ОСОБА_10,  ОСОБА_11,  ОСОБА_12,  ОСОБА_13,  ОСОБА_14,  вивчивши письмові докази по справі,  вважає заявлений позов таким,  що підлягає до задоволення,  виходячи із наступного.

Згідно  ст.  60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень,  крім випадків,  встановлених  ст.  61 цього Кодексу.

Відповідно до  ст.  61 ЦПК України,  визнані сторонами та іншими особами,  що беруть участь у справі,  не підлягають доказуванню.

В судовому засіданні встановлено,  що за життя ОСОБА_4 склала заповіт,  посвідчений 31.08.2006 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу,  яким всі права і обов'язки та все своє майно,  із чого б воно не складалося,  і взагалі все те,  що буде належати на день її смерті і на що вона матиме право,  заповіла ОСОБА_2 (а. с 12,  31).

03.06.2007 року померла ОСОБА_4,  що підтверджується свідоцтвом про смерть (а. с.  11).

Після смерті спадкодавиці позивач ОСОБА_5 20.06.2007 року звернулася до Ірпінської міської нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини,  в нотаріальній конторі заведена спадкова справа № 407 до майна померлої 03.06.2007 року ОСОБА_4 (а. с.  149).

Встановлені судом обставини визнані сторонами і відповідно до вимог  ст.  61 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Спірні правовідносини регулюються  ст.  203 ЦК України,  відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу,  іншим актам цивільного законодавства,  а також моральним засадам суспільства. Особа,  яка вчиняє правочин,  необхідна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Відповідно до  ст.  215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог,  які встановлені частинами першою -третьою,  п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до  ст.  1257 ЦК України заповіт,  складений особою,  яка не мала на це права,  а також заповіт,  складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення,  є нікчемним.  За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним,  якщо буле встановлено,  що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

В судовому засідання знайшли своє підтвердження доводи позивача про те,  що ОСОБА_4 на час складання заповіту 31.08.2006 року не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними. До такого висновку суд прийшов,  враховуючи наступні докази.

За клопотанням позивача по справі була проведена посмертна судово-психіатрична експертиза № 49 від 04.03.2008 року (а. с.  91),  відповідно до висновків жоГТрофімова А.В. під час укладення заповіту 31.08.2006 року страждала на хронічне психічне захворювання у формі органічного ураження головного мозку судинного генезу з вираженим інтелектуально-

мнестичним зниженням до ступеню деменції,  в зв'язку із чим не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними в момент складання заповіту.

Суд також враховує,  що в провадженні Ірпінського міського суду Київської області перебувала справа № 2-о-27/07 рік за заявою ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_4 недієздатною,  по даній справі проводилась очна судово-психіатрична експертиза № 411 від 25.04.2007 року,  за висновками даної експертизи ОСОБА_4 страждає на органічне ураження головного мозку судинного генезу з вираженим інтелектуально-мнестичним зниженням до ступеня деменції,  з втратою навичок самообслуговування,  за психічним станом ОСОБА_4 не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

В судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_11,  який в судовому засіданні вказував,  що він в 2007 році працював лікарем-психіатром Ірпінської міської поліклініки та в зв'язку із зверненням родичів оглядав 22.01.2007 року хвору ОСОБА_4,  прийшов до висновку,  що остання хворіла на атеросклеротичну деменцію з галлюцінаторно-пароноідними включеннями,  потребувала лікування та стороннього догляду; зазначені висновки лікар вніс до медичної картки,  що приєднана до матеріалів даної справи.

Заперечуючи проти позову,  відповідач та її представник посилалися на те,  що ОСОБА_4 за життя не хворіла на психічні хвороби та розуміла значення своїх дій при складенні заповіту на ім'я ОСОБА_2П

За клопотанням із сторони відповідача судом були допитані свідки ОСОБА_8 ,  ОСОБА_9,  ОСОБА_10,  ОСОБА_12,  ОСОБА_13,  ОСОБА_14 Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 - працівники Ірпінської міської центральної лікарні та Бучанської поліклініки,  а також ОСОБА_8  в судовому засіданні повідомляли,  що вони спілкувалися із ОСОБА_4,  вона розуміла значення своїх дій. Свідки ОСОБА_12,  ОСОБА_13 - лікарі Бучанської міської поліклініки повідомили суду,  що спостерігали хвору ОСОБА_4,  але за своїм фахом вони не можуть виключити у хворої наявність психічних захворювань; свідок ОСОБА_15 - лікар Бучанської міської поліклініки взагалі не знає ОСОБА_4 та не спілкувалася із нею.

Не заслуговують на увагу суду доводи із сторони відповідача про те,  що ОСОБА_4 за життя ніколи не лікувалась із приводу психічних хвороб,  а тому відсутні підстави для визнання заповіту недійсним із підстав,  наведених позивачем.  Як було встановлено в судовому засіданні,  ОСОБА_4 страждала на хронічне психічне захворювання у формі органічного ураження головного мозку судинного ґенезу з вираженим інтелектуально-мнестичним зниженням до ступеню деменції,  в зв'язку із чим не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними в момент складання заповіту,  лікар-психіатр ОСОБА_11 про допиті його в якості свідка пояснював,  що ОСОБА_4 страждала на атеросклеточне недоумство в зв'язку із віковими змінами протягом 7-10 років.

Таким чином,  надані із сторони відповідача докази не заперечують,  що встановлених судом обставин,  що ОСОБА_4 на час складання заповіту 31.08.2006 року не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Заперечуючи проти позову,  відповідач та її представник вказували також на те,  що спадкоємці мають відшкодувати ОСОБА_2 витрати,  які та понесла по утриманню ОСОБА_4 та її житла. Суд відхиляє дані доводи,  оскільки вони не стосуються предмету спору,  який вирішується судом,  а відповідно до вимог  ст.  1232 ЦК України відповідач має право на звернення із позовом про відшкодування витрат,  що були зроблені на утримання,  догляд,  лікування спадкодавця.

Крім того,  заперечуючи заявлені позовні вимоги,  сторона відповідача вважала,  що позивач не має права на звернення із даним позовом,  оскільки не довела факту родинних відносин із спадкодавцем та не є спадкоємцем за законом.  Суд не погоджується із даними доводами,  вважає їх необгрунтованими і безпідставними,  оскільки позивач в разі визнання недійсним заповіту на ім'я відповідача є спадкоємцем за заповітом від 28.11.1990 року посвідченого Бучанською селищною радою Київської області (копія заповіту а. с.  156).

Оскільки в судовому засіданні беззаперечно встановлено,  що ОСОБА_4 на час складання заповіту 31.08.2006 року не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними та не мала обсягу цивільної дієздатності фізичної особи,  тобто здатності своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати,  суд визнає недійсним заповіт,  складений 31.08.2006 року ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 та посвідчений 31.08.2006 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу ОСОБА_3 ,  зареєстрованого в реєстрі за № 3145.

Таким чином суд задовольняє заявлені позивачем вимоги в повному обсязі.

На підставі  ст.   ст.  203,  215,  216,  1257 ЦК України,  керуючись  ст.   ст.  10,  11,  60,  209,  212 - 215 ЦПК України,  суд,  -

Вирішив

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2,  третя особа: приватний нотаріус ОСОБА_3,  про визнання заповіту недійсним задовольнити.

Визнати недійсним заповіт,  складений 31.08.2006 року ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 та посвідчений 31.08.2006 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу ОСОБА_3,  зареєстрованого в реєстрі за № 3145.

Повне рішення буде виготовлене протягом п'яти днів з дня закінчення розгляду справи після 12.11.2008 року.

ОСОБА_8 рішення направити відповідачу та третій особі для відома.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги,  з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4  ст.  295 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було. подано заяву про апеляційне оскарження,  але апеляційна скарга не була подана у строк,  встановлений  ст.  294 ЦПК України,  рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення,  якщо його не скасовано,  набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.