ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2020 року

м. Київ

справа №815/6163/15

провадження №К/9901/36077/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС, Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, Міністерства юстиції України, за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 , про визнання протиправним та скасування висновку, визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Одеської митниці ДФС на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: Шляхтицького О. І., Семенюка Г. В., Романішина В. Л.

І. Суть спору

1. У жовтні 2015 року ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1 , позивач) звернулась до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнень, просила:

1.1. визнати протиправним та скасувати висновок Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (надалі також ДПІ у Приморському районі м. Одеси) № 484/15-53-17-15 від 14 травня 2015 року про результати перевірки, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України від 16 вересня 2014 року № 1682-VII «Про очищення влади» (надалі - Закон України «Про очищення влади», Закон № 1682-VII);

1.2. визнати протиправним та скасувати наказ Одеської митниці ДФС від 14 вересня 2015 року № 926-о про звільнення ОСОБА_1 з посади головного державного інспектора відділу митної вартості управління адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання Одеської митниці ДФС;

1.3. зобов`язати Міністерство юстиції України вилучити з Реєстру відомостей про особу, до якої застосовано заборону передбачену частинами 3, 4 статті 1 Закону України «Про очищення влади»;

1.4. зобов`язати Одеську митницю ДФС поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митної вартості управління адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання Одеської митниці ДФС.

2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що спірним наказом Одеської митниці ДФС її звільнено з посади головного державного інспектора відділу митної вартості митних платежів та митного тарифного регулювання Одеської митниці ДФС з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади» (пункту 7-2 частини першої статті 36 КЗпП). Позивач не погоджувалась із вказаним наказом та зауважувала, що до неї помилково застосовано положення вказаного Закону.

Так, наприкінці квітня 2015 року позивач отримала лист ДПІ у Приморському районі м. Одеси, де їй пропонувалось надати пояснення щодо відображення в деклараціях даних, а також первинних документів, що підтверджують право власності на нерухоме майно, а також оціночну вартість придбаного майна, яке відображене в декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру. Позивач стверджувала, що надала вичерпні пояснення щодо придбання нею квартири й автомобілю, а саме щодо джерел походження цих коштів.

До того ж, позивач вважала, що недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у декларації, не є самостійним критерієм для заборони, передбаченої частиною третьої статті 1 Закону України «Про очищення влади».

3. Відповідачі позов не визнали, стверджуючи про обґрунтованість оспорюваного висновку ДПІ у Приморському районі м. Одеси та, відповідно, правомірність звільнення позивача із займаної посади і внесення відомостей про неї до Реєстру відомостей про особу, до якої застосовано заборону передбачену частинами третьою, четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади».

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

4. Наказом Чорноморської регіональної митниці від 22 січня 2002 року № 40-к ОСОБА_1 призначена на посаду інспектора, та до цього часу вона ніде не працювала. Цього ж дня ОСОБА_1 прийняла присягу державного службовця.

5. У період з січня 2002 року ОСОБА_1 обіймала різні посади в митних органах та наказом Одеської митниці ДФС від 12 березня 2015 року № 271-о переведена на посаду головного державного інспектора відділу митної вартості митних платежів та митного тарифного регулювання Одеської митниці ДФС.

6. Для проведення перевірки відповідно до вимог Закону України «Про очищення влади» позивач 11 березня 2015 року подала заяву про згоду на проведення відповідної перевірки й оприлюднення відомостей щодо себе відповідно до вимог вказаного Закону.

7. У зв`язку з наведеним ДПІ у Приморському районі м. Одеси провела перевірку достовірності відомостей декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру ОСОБА_1 за 2014 рік, за результатами якої складено Висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України «Про очищення влади» від 14 лютого 2015 року за № 484/15-53-17-05.

8. Згідно з указаним висновком у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за минулий рік вказано достовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), набутого (набутих) ОСОБА_1 за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону № 1682-VII, які відповідають наявній податковій інформації про майно (майнові права) ОСОБА_1 . Водночас, вартість майна вказаного ОСОБА_1 у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2014 рік, набутого (набутих) ОСОБА_1 за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади», не відповідає наявній податковій інформації про доходи, отримані нею із законних джерел.

9. Відповідно до інформації, наданої ДПІ у Приморському районі м. Одеси, на ім`я ОСОБА_1 , податковий номер НОМЕР_1 , зареєстровано транспортний засіб Toyota RAV-4, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , придбаний у 2009 році, свідоцтво видане 21 серпня 2009 року, і квартира, розташована у АДРЕСА_1 , придбана за договором купівлі-продажу 14 листопада 2008 року.

10. За змістом письмових пояснень ОСОБА_1 , наданих 3 вересня 2015 року на ім`я в. о. начальника ДПІ у Приморському районі м. Одеси, автомобіль Toyota RAV-4 2008 року випуску придбаний її батьками в автосалоні за їх кошти й оформлений на її ім`я, та вона згодна з ринковою вартістю оцінки автомобіля, а трикімнатна квартира, розташована в АДРЕСА_1 також придбана за кошти батьків, як наступна спадщина для дітей та онуків та оформлена на неї.

11. Згідно з висновком ДПІ у Приморському районі м. Одеси про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади» № 1158/8/137-20-26-17-01-51 від 20 лютого 2015 року, з урахуванням письмових пояснень ОСОБА_1 встановлено, що вартість майна (майнових прав), вказаного в декларації про майно, доходи, витрати, зобов`язання фінансового характеру, набутого під час перебування ОСОБА_1 , на посадах державної служби складає 443866 гривень (158080 гривень квартира та 285786 гривень автомобіль) не відповідає наявній податковій інформації про доходи, отримані ОСОБА_1 із законних джерел станом на 1 липня 2009 року - 60743,11 гривень.

12. Відповідно до відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС України відсутня інформація про доходи, отримані із законних джерел батька та матері ОСОБА_1

13. Крім того, 11 вересня 2015 року до Одеської митниці ДФС надійшов лист ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 4 вересня 2015 року № 27253/9/15/-53-17-05, згідно з яким за результатами перевірки з урахуванням додаткових письмових пояснень ОСОБА_1 та відсутністю підтвердних документів встановлено невідповідність вартості майна, вказаного ОСОБА_1 , наявній податковій інформації про доходи, отримані ОСОБА_1 із законних джерел.

14. Цього ж дня на підставі згаданої інформації щодо позивача затверджено довідку про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», згідно з якою до неї застосовуються заборони, визначені частиною третьою статті 1 зазначеного Закону відповідно критерію, визначеному частиною восьмою статті 3 цього Закону.

15. Наказом Одеської митниці від 14 вересня 2015 року № 926-о ОСОБА_1 звільнено з посади головного державного інспектора відділу митної вартості митних платежів та митного тарифного регулювання Одеської митниці ДФС з підстав передбачених Законом України «Про очищення влади» (пункт 7-2 частини першої статті 36 КЗпП).

16. Не погодившись із висновком ДПІ у Приморському районі м. Одеси та наказом про звільнення, позивач звернулась до суду.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

17. Одеський окружний адміністративний суд постановою від 22 грудня 2015 року в позові відмовив повністю.

18. Рішення суду першої інстанції мотивовано обґрунтованістю спірного висновку ДПІ у Приморському районі м. Одеси та, відповідно, законністю звільнення позивача на підставі пункту 7-2 частини першої статті 36 КЗпП.

19. Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 7 лютого 2018 року скасував постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року й ухвалив у справі нову постанову, якою позов задовольнити частково:

19.1. визнав протиправним та скасувати Висновок № 484/15-53-17-15 від 14 травня 2015 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси про результати перевірки, передбаченої пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України «Про очищення влади»;

19.2. визнав протиправним та скасував наказ Одеської митниці ДФС № 926-о від 14 вересня 2015 року про звільнення ОСОБА_1 з посади головного державного інспектора відділу митної вартості управління адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання Одеської митниці ДФС;

19.3. зобов`язав Одеську митницю ДФС поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митної вартості управління адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання Одеської митниці ДФС;

19.4. в решті позовних вимог відмовив.

20. Таке своє рішення суд апеляційної інстанції мотивував тим, що контролюючий орган належними та допустимими доказами не спростував твердження позивача про наявність у членів її родини фінансової спроможності щодо придання майна, щодо якого йдеться у спірному висновку, формально обмежившись висновком про відсутність доходів батьків позивача. При цьому за висновком апеляційного суду доречність і важливість таких аргументів позивача підтверджується відповідними доказами, які містяться у матеріалах справи.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

21. Одеська митниця ДФС подала касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення ними норм процесуального права та неправильне встановлення фактичних обставин справи.

22. Аргументи касаційної скарги згаданого відповідача зводяться до того, що Одеська митниця ДФС, видаючи наказ від 14 вересня 2015 року № 926-о, діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України і порушувала права та законні інтереси позивача, а тому підстави для задоволення заявлених до неї позовних вимог відсутні.

23. Інші аргументи Одеської митниці ДФС зводяться до переоцінки встановлених судом фактичних обставин справи.

24. У касаційній скарзі автор просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року.

25. Представник Міністерства юстиції України у відзиві на касаційну скаргу підтримав вимоги останньої.

V. Нормативне регулювання й оцінка Верховного Суду

26. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

27. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

28. За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

29. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

30. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

31. Правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні визначені Законом України «Про очищення влади».

32. Відповідно до частин першої, другої статті 1 Закону України «Про очищення влади» очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах:

верховенства права та законності;

відкритості, прозорості та публічності;

презумпції невинуватості;

індивідуальної відповідальності;

гарантування права на захист.

33. Згідно з частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади» протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.

34. Статтею 2 цього ж Закону обумовлено, що заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо:

1) Прем`єр-міністра України, Першого віце-прем`єр-міністра України, віце-прем`єр-міністра України, а також міністра, керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, Голови Національного банку України, Голови Антимонопольного комітету України, Голови Фонду державного майна України, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України, їх перших заступників, заступників;

2) Генерального прокурора України, Голови Служби безпеки України, Голови Служби зовнішньої розвідки України, начальника Управління державної охорони України, керівника центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, керівника податкової міліції, керівника центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, їх перших заступників, заступників;

3) військових посадових осіб Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби та військовослужбовців служби за призовом під час мобілізації;

4) членів Вищої ради юстиції, членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, професійних суддів, Голови Державної судової адміністрації України, його першого заступника, заступника;

5) Глави Адміністрації Президента України, Керівника Державного управління справами, Керівника Секретаріату Кабінету Міністрів України, Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики, їх перших заступників, заступників;

6) начальницького складу органів внутрішніх справ, центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції, центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту;

7) посадових та службових осіб органів прокуратури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Національного банку України;

8) членів Центральної виборчої комісії, Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, голів та членів національних комісій, що здійснюють державне регулювання природних монополій, державне регулювання у сферах зв`язку та інформатизації, ринків цінних паперів і фінансових послуг;

9) керівників державних, у тому числі казенних, підприємств оборонно-промислового комплексу, а також державних підприємств, що належать до сфери управління суб`єкта надання адміністративних послуг;

10) інших посадових та службових осіб (крім виборних посад) органів державної влади, органів місцевого самоврядування;

11) осіб, які претендують на зайняття посад, зазначених у пунктах 1-10 цієї частини.

35. Критерії здійснення очищення влади (люстрації) визначені статтею 3 цього ж Закону, за змістом частини восьмої якої заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, перевірка стосовно яких встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

36. Так, згідно з частиною п`ятою статті 5 Закону України «Про очищення влади» перевірці підлягають:

1) достовірність вказаних у заяві відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону;

2) достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

37. Процедуру проведення органами Державної фіскальної служби України перевірки достовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», зазначених особами, перелік яких наведено у пунктах 1-11 частини першої статті 2 цього Закону, у деклараціях, за формою, встановленою Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», визначено Порядком проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», затвердженим наказом Міністерства фінансів України 3 листопада 2014 року № 1100 (надалі за текстом - Порядок № 1100).

38. У силу підпункту 3 пункту 3 Порядку № 1100 проведення перевірки фактично полягає в:

аналізі наявної в контролюючого органу податкової інформації щодо доходів, отриманих особою, стосовно якої проводиться перевірка, з метою з`ясування джерел їх отримання, в тому числі щодо повноти їх відображення в декларації;

порівнянні відомостей про вказане в декларації майно (майнові права), набуте (набуті) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, з наявною в контролюючого органу податковою інформацією про майно (майнові права) такої особи з метою з`ясування достовірності відомостей щодо його (їх) наявності;

порівняльному аналізі наявної інформації з метою з`ясування відповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

39. За правилами частини десятої статті 5 Закону України «Про очищення влади» у разі встановлення за результатами перевірки недостовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини п`ятої цієї статті, орган, який проводив перевірку, протягом трьох робочих днів з дня виявлення всіх недостовірностей та/або невідповідностей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня отримання запиту та копії декларації особи, повідомляє про них особу, стосовно якої проводиться перевірка. Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п`ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за такими фактами та підтверджуючі документи, які є обов`язковими для розгляду та врахування відповідним органом при підготовці висновку про перевірку.

40. За змістом частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо тощо.

41. При цьому в адміністративному судочинстві діє презумпція винуватості суб`єкта владних повноважень, яка полягає в тому, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

42. Як установив апеляційний суд, ДПІ у Приморському районі м. Одеси належними та допустимими доказами не спростувала тверджень позивача про наявність у членів її родини фінансової спроможності щодо придбання майна, щодо якого йдеться у спірному висновку, тоді як відповідні аргументи позивача підтверджуються доказами.

43. Відтак, Верховний Суд погоджується з позицією апеляційного суду щодо наявності підстав для скасування згаданого висновку ДПІ у Приморському районі м. Одеси як необґрунтованого та задоволення відповідних позовних вимог, так само як і вимог про скасування прийнятого на підставі вказаного висновку наказу про звільнення позивача та поновлення її на посаді.

44. Аргументи касаційної скарги в частині оскарження вказаного висновку зводяться виключно до переоцінки встановлених апеляційним судом фактичних обставин справи.

45. Натомість Верховний Суд діє у межах, визначених статтею 341 КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX, за змістом якої суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

46. Окрім того, Верховний Суд звертає увагу на таке.

47. У контексті частини другої статті 1 Закону України «Про очищення влади» очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на

(І) узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2 ,

(ІІ) підрив основ національної безпеки і оборони України або

(ІІІ) протиправне порушення прав і свобод людини.

48. Тобто, запроваджені Законом України «Про очищення влади» перевірки достовірності відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих відповідними особами деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, та відповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел, не відповідають меті Закону України «Про очищення влади», визначеній у його статті 1.

49. Частинами першою-третьою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

50. 17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), яка відповідно до частини першої статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства України.

51. Міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Отже, Конвенція є частиною національного законодавства України відповідно до положень статті 9 Конституції України.

52. Парламентська Асамблеї Ради Європи у Керівних принципах для забезпечення відповідності законів про люстрацію та аналогічних адміністративних заходів вимогам держави, заснованої на принципі верховенства права зауважила таке:

«Щоб відповідати вимогам держави, заснованої на принципі верховенства права, закони про люстрацію повинні відповідати певним вимогам. Насамперед, люстрація повинна бути спрямована на загрози основоположним правам людини і процесу демократизації; помста ніколи не може бути метою таких законів, також не допускається політичне або соціальне зловживання результатами люстраційного процесу. Мета люстрації полягає не в покаранні тих осіб, які вважаються винними, - що є завданням прокурорів, які використовують кримінальне законодавство, - а в захисті новоствореної демократії.

a. Люстрація має здійснюватися спеціально створеною незалежною комісією шанованих суспільством громадян, запропонованих главою держави та затверджених парламентом;

b. Люстрація може бути застосована тільки для усунення або суттєвого зменшення загрози, яку становить суб`єкт люстрації, створенню вільної демократії, зокрема шляхом використання конкретної посади, яку обіймає цей суб`єкт, для порушення прав людини або блокування демократичних процесів;

c. Люстрація не може бути використана для покарання, відплати або помсти; покарання може накладатися тільки за минулу злочинну діяльність на підставі чинного Кримінального кодексу України та відповідно до усіх процедур і гарантій кримінального переслідування;

d. Люстрація повинна обмежуватися посадами, щодо яких є всі підстави вважати, що суб`єкти, які їх обіймають, становитимуть значну небезпеку для прав людини і демократії, тобто посади державної служби, які передбачають значну відповідальність за визначення або виконання державної політики та заходів, що стосуються внутрішньої безпеки або щодо посад державної служби, які передбачають надання наказу та/або вчинення порушення прав людини, таких як правоохоронні органи, служба безпеки і розвідки, судові органи та прокуратура <…>

53. Європейська комісія за демократію через право (Венеціанська комісія) на 101 Пленарній сесії схвалила проміжний висновок щодо Закону «Про очищення влади», згідно з яким:

a) Застосування люстраційних заходів до періоду правління радянської комуністичної влади через стільки років після закінчення цього режиму та набрання чинності демократичної конституції в Україні потребують переконливих причин для виправдання наявності конкретної загрози, яку колишні комуністи наразі становлять для демократії; Комісія вважає, що важко виправдати таку пізню люстрацію.

b) Застосування люстраційних заходів щодо недавнього періоду, упродовж якого пан Янукович був Президентом України, зрештою поставить під сумнів реальне функціонування положень Конституції та законодавства України, як демократичної держави, заснованої на принципі верховенства права.

c) Закон України «Про очищення влади» містить кілька серйозних недоліків і потребує перегляду принаймні таких положень:

- Люстрація повинна стосуватися тільки посад, які дійсно можуть становити значну загрозу для прав людини та демократії; перелік посад, які підлягають люстрації, має бути переглянутий.

- Вина має бути доведена у кожному конкретному випадку та не може припускатися на підставі лише приналежності до категорії органів державної влади; критерії для люстрації мають бути переглянуті;

- Відповідальність за проведення процесу люстрації повинна бути знята з Міністерства юстиції України та покладена на спеціально створену незалежну комісію за активної участі громадянського суспільства.

- Процедура люстрації повинна поважати гарантії справедливого судового розгляду (право на захисника, рівність сторін, право бути вислуханим особисто); судове провадження має призупиняти адміністративне рішення щодо люстрації до ухвалення остаточного рішення; Закон України «Про очищення влади» має прямо передбачати ці гарантії.

- Люстрація суддів повинна регулюватися лише одним законом, а не законами, які дублюються, та здійснюватися лише з повним урахуванням конституційних положень, що гарантують їхню незалежність, і тільки Вища рада юстиції має нести відповідальність за будь-яке звільнення судді.

- Відомості про осіб, що підлягають люстраційним заходам, мають оприлюднюватися тільки після ухвалення остаточного рішення суду.

54. За змістом статті 32 Конвенції питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду з прав людини (надалі також Суд, ЄСПЛ).

55. Предметом регулювання Конвенції є захист основних прав і свобод особи, що передбачає пряму дію норм Конвенції.

56. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

57. Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

58. За сталою практикою ЄСПЛ поняття приватне життя «охоплює право особи формувати та розвивати відносини з іншими людьми, включаючи відносини професійного чи ділового характеру» (див. пункт 25 «C. проти Бельгії» від 7 серпня 1996 року (Reports 1996)). Стаття 8 Конвенції «захищає право на розвиток особистості та право формувати і розвивати відносини з іншими людьми та навколишнім світом» (див. пункт 61 рішення Суду у справі «Pretty проти Сполученого Королівства» (справа № 2346/02, ECHR 2002)). Поняття «приватне життя» не виключає в принципі діяльність професійного чи ділового характеру. Адже саме у діловому житті більшість людей мають неабияку можливість розвивати відносини із зовнішнім світом (див. пункт 29 рішення Суду у справі «Niemietz проти Німеччини» від 16 грудня 1992 року. Таким чином, обмеження, встановлені щодо доступу до професії, були визнані такими, що впливають на «приватне життя» (див. пункт 47 рішення Суду у справі «Sidabras and Dћiautas проти Латвії» (справи №№ 55480/00 та 59330/00, ECHR 2004) і пункти 22-25 рішення Суду у справі «Bigaeva проти Греції» від 28 травня 2009 року (справа 26713/05)). Окрім того, було встановлено, що звільнення з посади становило втручання у право на повагу до приватного життя (див. пункти 43-48 рішення у справі «Ozpinar проти Туреччини» від 19 жовтня 2010 року (справа № 20999/04)). З рештою, у статті 8 Конвенції йдеться про захист честі та репутації як частину права на повагу до приватного життя (див. пункт 35 рішення у справі «Pfeifer проти Австрії» від 15 листопада 2007 року (справа № 12556/03) та пункти 63, 64 рішення у справі «A. проти Норвегії» від 9 квітня 2009 року (справа № 28070/06), пункт 165 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11)).

59. Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та пункт 52 рішення у справі «Щокін проти України» (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010 року).

60. У рішенні у справі «Полях та інші проти України» (Case of Polyakh and others v. Ukraine) (заяви № 58812/15 та 4 інші, 17 жовтня 2019 року) ЄСПЛ піддав Закон України «Про очищення влади» серйозній критиці. Досліджуючи питання щодо пропорційності звільнення заявників із посад на підставі Закону України «Про очищення влади», ЄСПЛ зауважив, що «Суд не переконаний, що законодавчий механізм був достатньо вузько розробленим для вирішення «нагальної суспільної потреби», яку мав би переслідувати Закон «Про очищення влади». У зв`язку з цим слід зазначити, що законодавчий механізм був набагато ширшим та універсальнішим, аніж розроблений, наприклад, Польщею (див. згадане рішення у справі «Матиєк проти Польщі» (Matyjek v. Poland), пункти 27 - 29) або Латвією (див. згадане рішення у справі «Жданока проти Латвії» (Ћdanoka v. Latvia), пункти 57 і 126), сфера застосування яких обмежувалася особами, які відіграли активну роль у діяльності колишньої влади, яка не була демократичною. <…> Передбачені Законом «Про очищення влади» заходи могли бути застосовані навіть до державного службовця, призначеного на його посаду задовго до того, як пан Янукович став Президентом України, лише на тій підставі, що він не пішов зі своєї посади протягом року після приходу до влади пана ОСОБА_2 . Іншими словами, причиною застосування обмежувальних заходів, передбачених Законом «Про очищення влади», є прихід до влади пана ОСОБА_2 (див. пункт 7), а не будь-яка подія, що підірвала демократичний конституційний лад, яка могла статися під час його правління та до якої могла бути причетна відповідна посадова особа.

61. У підсумку ЄСПЛ дійшов висновку про те, що не було доведено, що втручання щодо будь-кого із заявників було необхідним у демократичному суспільстві. Отже, було порушено статтю 8 Конвенції щодо всіх заявників (пункти 323, 324 вказаного рішення).

62. Із вищенаведеного й у контексті рішення ЄСПЛ у справі «Полях та інші проти України» (Case of Polyakh and others v. Ukraine) (заяви № 58812/15 та 4 інші, 17 жовтня 2019 року) висновується, що застосування до осіб заборон, передбачених частиною третьою статті Закону України «Про очищення влади», може здійснюватися виключно крізь призму приписів частини другої статті 1 цього Закону, тобто з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, та з урахуванням відповідних принципів, зокрема, верховенства права, презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності.

63. Тобто, має бути доведено, що відповідна особа причетна до дій, спрямованих на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2 , чи таких, що підривали демократичну форму правління, верховенство права, національну безпеку, оборону або права людини тощо.

64. Під час розгляду цієї справи в судах першої й апеляційної інстанцій відповідачі не наводили жодних подібних аргументів.

65. Натомість у випадку, що розглядається, позивача піддано перевірці, що суперечить меті люстрації, визначеній у статті 1 Закону України «Про очищення влади», що й стало підставою для її подальшого звільнення з посади.

66. Відтак, у даному випадку застосування до позивача заборон, передбачених частиною третьою статті Закону України «Про очищення влади», не може вважатись правомірним і створює передумови для порушення з боку України міжнародних зобов`язань за статтею 8 Конвенції.

67. Верховний Суд зауважує на тому, що у цій постанові досліджується виключно питання щодо застосування Закону України «Про очищення влади». Питання щодо застосування Закону України «Про запобігання корупції», інших законодавчих приписів, спрямованих на боротьбу з корупційними та пов`язаними з корупцією правопорушеннями, не є предметом оцінки у цій справі.

VІ. Висновки по суті вимог касаційної скарги

68. За наведених обставин Верховний Суд констатує, що оскаржуване судове рішення ґрунтується на належній юридичній оцінці фактичних обставин справи із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суд під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи чи є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

69. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VІI. Судові витрати

70. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, новий розподіл судових витрат у порядку статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2018 року у справі № 815/6163/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий М. І. Смокович

Судді Н. А. Данилевич

Н. В. Шевцова