Постанова

Іменем України

24 червня 2020 року

м. Київ

справа № 399/617/17

провадження № 61-41959св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - сільськогосподарський кооператив «Україна»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області у складі судді Лях М. М. від 26 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області у складі колегії суддів: Суровицької Л. В., Авраменко Т. М., Черненка В. В., від 03 липня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до сільськогосподарського кооперативу «Україна» (далі - СК «Україна») про стягнення вартості майнового паю.

В обґрунтування позову вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_2 . В порядку спадкування за законом він успадкував належне батькові право власності на частку пайового фонду майна колективного сільськогосподарського підприємства «Україна» (далі - КСП «Україна»), реорганізованого в СК «Україна». 04 квітня 2017 року він звернувся до відповідача з заявою про виділення належного йому паю, проте не отримав відповіді. У члени кооперативу його не прийнято, тому просив суд стягнути з СК «Україна», який є правонаступником КСП «Україна», на його користь вартість майнового паю у грошовому еквіваленті в сумі 10 638 грн та судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 26 лютого 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано безпідставністю позовних вимог за відсутності у матеріалах справи доказів звернення позивача до співвласників майнових паїв колишнього КСП «Україна» із заявою про виділ його долі із спільного майна та відповідного рішення зборів співвласників майна про виплату позивачу майнового паю грішми.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 03 липня 2018 року залишено без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_1 , а рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 26 лютого 2018 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що члени колективного сільськогосподарського підприємства мають право отримати свій майновий пай лише у вигляді та розмірі, визначеному рішенням зборів співвласників паїв, або у порядку виділу своєї частки із спільного майна шляхом пред`явлення позову до інших співвласників. Правовідносини між сторонами регулюються спеціальним законодавством, а не статтею 166 ЦК України як помилково вважає позивач.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач успадкував після смерті батька право власності на майновий пай в пайовому фонді майна СК «Україна», а не КСП «Україна», як помилково зазначено судом апеляційної інстанції. Висновок судів про те, що батько позивача не був членом СК «Україна», ґрунтується на неповно встановлених обставинах справи та неправильній оцінці доказів, зокрема свідоцтва про право на спадщину за законом від 21 червня 2004 року, яке свідчить про протилежне. На підставі частини четвертої статті 166 ЦК України позивач, у зв`язку із смертю свого батька як члена виробничого кооперативу, має право на отримання вартості майнового паю СК «Україна» грішми.

Відзив на касаційну скаргу не подано.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 23 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 13 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2020 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим 21 червня 2004 року, ОСОБА_1 після смерті батька ОСОБА_2 успадкував право власності на майновий пай в пайовому фонді майна КСП «Україна», що знаходиться в с. Млинок Онуфріївського району Кіровоградської області, належне спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена СК (майнового сертифіката) серії КД № 208306, виданого Млинківською сільською радою Онуфріївського району Кіровоградської області 03 січня 2003 року, відповідно до списку осіб, які мають право на майновий пай, затвердженого зборами співвласників 22 лютого 2000 року. Частка спадкодавця визначена в розмірі 10 633 грн або 0,0023 відсотків (а.с. 11, 138, 139).

Відповідно до довідки СК «Україна» від 10 жовтня 2017 року № 153 ОСОБА_2 за життя був членом КСП «Україна», 31 лютого 1997 року вийшов на пенсію. СК «Україна» створено 22 лютого 2000 року. Членом СК «Україна» ОСОБА_2 не був (а.с. 80).

Всі майнові права і обов?язки колгоспу «Україна» перейшли до СК «Україна» (пункт 1.2 статуту) (а.с. 70).

Належну йому частку пайового фонду після реорганізації КСП в натурі ОСОБА_2 не отримав, її було передано до СК «Україна».

Згідно із актом приймання-передачі майна, що є спільною частковою власністю співвласників цілісного майнового комплексу СК «Україна», від 01 січня 2002 року, співвласники майна в особі голови комітету спілки громадян-співвласників майна ОСОБА_3 , передали СК «Україна» майно, зазначене в додатку № 1 договору спільного володіння, користування та розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності (а.с. 56).

04 квітня 2017 року позивач звернувся до голови правління СК «Україна» із заявою про видачу йому майнового паю, який він успадкував після смерті батька (а.с. 22).

Листом від 18 квітня 2017 року позивача було повідомлено про те, що виділення майна в натурі без розпорядження зборів співвласників майна колишнього КСП неможливе у зв`язку із неправильним оформленням цієї заяви та рекомендовано йому подати заяву, в якій слід вказати серію, номер свідоцтва про право власності на майновий пай члена КСП (майновий сертифікат), загальну суму майнового паю, суму по групах майна (а.с. 27).

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до голови правління СК «Україна» із заявою про прийняття його до членів цього кооперативу (а.с 84).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цим вимогам судові рішення першої та апеляційної інстанцій відповідають з таких підстав.

Питання щодо виділення майнового паю врегульовано, зокрема, Законом України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» (далі - Закон), Указом Президента України від 29 січня 2001 року № 62 «Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки»; постановою Кабінету Міністрів України № 177 від 28 лютого 2001 року «Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки»; рекомендаціями, щодо порядку здійснення права спільної часткової власності власниками майнових паїв колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженими наказом Міністерства аграрної політики України № 315 від 20 травня 2008 року (далі -Рекомендації).

За змістом статей 5, 7-9 Закону майно колективного підприємства належить його членам на праві спільної часткової власності і його пайовий фонд майна складається з балансової вартості як основних виробничих та оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінних паперів, акцій, так і грошових коштів; а майновий пай є грошовим еквівалентом трудового внеску кожного працівника в колективне майно, визначеним на дату паювання (та скоригований на день вибуття працівника з господарства). Право розпоряджатися своїм паєм на власний розсуд член КСП набуває лише після припинення членства в підприємстві. До припинення членства, частка майна члена колективного підприємства є частиною майна колективного підприємства, яке у статуті визначає принципи формування спільної власності та права членів щодо неї і через свої органи здійснює право власності (володіння, користування, розпорядження).

Оскільки законодавством передбачено рівність прав і обов`язків членів колективного сільськогосподарського підприємства щодо спільної виробничо-господарської діяльності та її результатів, а правомочності членів підприємств є похідними від правового статусу, завдань і функцій цих підприємств та правомочностей останніх як юридичних осіб, то і право громадянина вимагати своєї частки (паю) з володіння і користування аграрного підприємства, як і інші правовідносини члена колективного підприємства з КСП щодо передачі отримання майнового паю, складу цього паю, його юридичного оформлення також повинні ґрунтуватись на принципі рівності прав і обов`язків зазначених сторін.

Спосіб забезпечення цих прав і інтересів члена КСП та підприємства визначений пунктом 3 статті 9 Закону, згідно з яким у разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій за згодою сторін, формі.

Аналогічний підхід до реалізації права членів КСП на вільний вихід з цих підприємств із майновими паями з метою створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб`єктів господарювання, заснованих на приватній власності, передбачено і в Указі Президента України від 03 грудня 1999 року № 1529/99 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки».

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року № 177 «Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки» виділення майна в натурі проводиться у порядку, розробленому Комісією з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектору економіки (далі - Комісія), та затвердженому зборами співвласників.

Співвласники - члени підприємства, в тому числі реорганізованого, за якими зберігається право на майнові паї у пайовому фонді підприємства, але які не отримали його в натурі чи не передали як внесок до статутного фонду правонаступника.

Порядком розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 року (далі - Порядок), встановлено, що майновий пай у натурі може бути отриманий як індивідуально, так і в спільну часткову власність групи осіб. Відповідно до вищезазначеного Порядку визначення конкретного майна для виділення окремому власнику чи групі власників у натурі проводиться Комісією на підставі рішення зборів співвласників одним із зазначених способів: за структурою пайового фонду майна; конкретним майном за взаємною згодою співвласників; на конкурентних засадах шляхом проведення аукціону.

Відповідно до зазначеного Порядку визначення конкретного майна для виділення окремому власнику чи групі власників у натурі проводиться комісією на підставі рішення зборів співвласників. Майновий пай в грошовому виразі видається з урахуванням фінансових можливостей підприємства.

Як роз`яснено в листі № 37-25-1-11/11379 від 05 грудня 2002 року Міністерства аграрної політики України «Щодо реалізації власниками майнових паїв права на одержання цих паїв у натурі» у разі недотримання вищенаведеного порядку виділення майнових паїв у натурі, районним комісіям з врегулювання майнових питань спільно з органами місцевого самоврядування слід ініціювати проведення зборів співвласників майна.

Вищим органом співвласників майнових паїв визнаються збори. У випадку невиконання зборів співвласників рішення щодо виділення підприємством-правонаступником майна в натурі власнику майнового паю, останній може реалізувати своє право на судовий захист.

Аналіз зазначених норм закону дає підстави для висновку про те, що порядок виділення майнового паю, його структура віднесений до компетенції органу самоврядування колективного підприємства, або зборів співвласників, які діють відповідно до статуту підприємства та затверджених ним актів, зокрема Положення про пайовий фонд майна.

Рекомендаціями передбачено, що співвласник, який виявив бажання отримати в натурі належну йому частку майна, що перебуває у спільній частковій власності, подає уповноваженій особі, а у разі її відсутності - зборам співвласників відповідну заяву (пункт 4.1.)

Пунктом 4.3. Рекомендацій передбачено, що якщо виділення в натурі частки з майна, що перебуває у спільній частковій власності, є неможливе (неподільна річ), співвласник, який виявив бажання отримати її в натурі, має право на одержання від інших співвласників матеріальної, у тому числі грошової, компенсації вартості його частки.

Тобто, підставою для виділення майнових паїв у натурі чи отримання їх вартості окремими особами є заяви власників майнових паїв про виділення їхнього майна в натурі. Такі заяви розглядають збори співвласників майнових паїв, які приймають відповідні рішення, що оформляються протоколом зборів співвласників.

Отже, праву власника вимагати видачу майнового паю відповідає право співвласників цього майна вирішувати питання складу і структури майнового паю, способу і терміну його виділу, при здійсненні яких (прав) повинні враховуватись інтереси обох сторін.

Відповідно до положень статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 81 ЦПК України.

Вирішуючи спір у цій справі, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що за відсутності у матеріалах справи доказів звернення позивача до співвласників майнових паїв колишнього КСП «Україна» із заявою про виділ його долі із спільного майна та рішення зборів співвласників майна про виплату позивачу майнового паю грішми, відповідні вимоги позивача є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на зазначених вище положеннях спеціального законодавства, яким регулюються спірні правовідносини.

При цьому суд апеляційної інстанції, спростовуючи доводи позивача щодо неможливості у інший, окрім обраного ним, спосіб захистити свої спадкові права щодо отримання вартості майнового паю, підставно зазначив, що останній має можливість захистити ці права у передбачений законом спосіб, тобто шляхом подання заяви до співвласників майнових паїв колишнього КСП «Україна» про виділ його долі із спільного майна.

Доводи касаційної скарги про те, що обов`язок сплати грошової компенсації вартості майнового паю виник саме у СК «Україна» є безпідставними, оскільки матеріалами справи підтверджено, що спадкодавець позивача не був членом СК «Україна», однак свій майновий пай колишнього члена КСП «Україна» передав СК «Україна» на підставі акту приймання-передачі від 01 січня 2002 року. Разом із тим, позивачем у порядку статті 81 ЦПК України не доведено протилежного.

Крім того, позивач не надав належних та допустимих доказів неможливості виділення йому майнового паю у натурі, а отже і наявності правових підстав, передбачених статтею 358 ЦК України, для отримання від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Оскільки спадкодавець ніколи не був членом сільськогосподарського кооперативу, а був членом реорганізованого КСП «Україна», тому питання отримання майнового паю в натурі урегульовано спеціальним законодавством, а також положеннями статті 358 ЦК України, а не статтями 163, 166 ЦК України, на які посилається позивач як на правову підставу своїх вимог.

Доводи касаційної скарги про неправильну, на переконання позивача, оцінку доказів у справі судами, є безпідставними та необґрунтованими.

Крім того, суд касаційної інстанції в силу вимог статті 400 ЦПК України позбавлений можливості встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Таким чином доводи касаційної скарги про порушення судами норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.

Інші доводи касаційної скарги були предметом розгляду судів та додаткового правового аналізу не потребують, на законність судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками судів, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду з їх оцінкою.

Із урахуванням того, що інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням судами обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків судів обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 26 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 03 липня 2018 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович