У Х В А Л А

03 липня 2020 року

м. Київ

справа № 748/2230/17

провадження № 61-9283ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 16 січня 2020 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 08 квітня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_3 , в якому просила визнати спільною сумісною власністю подружжя матеріали та роботи, використані при проведенні ремонту домоволодіння по АДРЕСА_1 в сумі 64 000 грн, та провести поділ майна подружжя, визнавши за відповідачем право власності на матеріали та роботи, використані при проведенні ремонту вказаного домогосподарства на суму 64 000 грн, та стягнути з нього на її користь компенсацію 1/2 вартості ремонту - 32 000 грн.

Позов мотивувала тим, що з листопада 2005 року по 31 березня 2017 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 У 2009 році за спільні кошти був придбаний будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який був зареєстрований за відповідачем.

Також у період шлюбу за спільні кошти були придбані будівельні матеріали, обладнання та проводились істотні ремонтно-будівельні роботи у будинку для його поліпшення.

Указувала, що з урахуванням того, що будівельні матеріали та роботи є частиною ремонту та оснащення належного відповідачу житлового будинку, а їх відокремлення неможливе без пошкодження майна, вважає необхідним матеріали та роботи виділити відповідачу у власність та залишити у його користуванні, а їй в рахунок компенсації відшкодувати половину вартості матеріалів та робіт, використаних у ході проведення ремонту будинку.

Ухвалою від 16 листопада 2018 року Чернігівський районний суд залучив ОСОБА_2 до участі у справі як правонаступника відповідача ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

23 вересня 2019 року ОСОБА_1 подала уточнену заяву, в якій просила визнати спільною сумісною власністю її та ОСОБА_3 , спадкоємцем якого є ОСОБА_2 , матеріали та роботи, використані при проведенні ремонту домоволодіння по АДРЕСА_1 , та провести поділ майна подружжя, визнавши за ОСОБА_2 , як спадкоємцем, право власності на матеріали та роботи, використані при проведенні ремонту указаного домогосподарства на суму 73 170,75, та стягнути з ОСОБА_2 на її користь компенсацію 1/2 вартості ремонту в сумі 73 170,75 грн.

Рішенням від 16 січня 2020 року Чернігівський районний суд Чернігівської області, яке залишене без міни постановою Чернігівського апеляційного суду від 08 квітня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивачки 44 056,55 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновками якими погодився апеляційний суд виходили з того, що з урахуванням роз`яснень п.п. 23, 24, 25 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року, матеріали та роботи, використані при проведенні ремонтних робіт у домоволодінні, не є спільним майном подружжя, оскільки за змістом ч. 2 ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя є лише майно та грошові кошти у вигляді доходів, а не матеріали, що є одним цілим з майном, роботи та витрати, як помилково вважала позивач.

Суди зазначали, що за висновком експерта від 17 липня 2019 року вартість будівельних робіт, виконаних господарчим способом становить 98 901,86 грн (з яких вартість матеріальних ресурсів - 51 785,57 грн); виконаних на договірних засадах - 36 327,53 грн; та які не були враховані в ухвалі про призначення експертизи - 11 032,11 грн. Оскільки ремонтні роботи проводилися власними силами подружжя, а їхні спільні кошти витрачалися лише на придбання матеріалів, які були використані під час ремонту, з відповідача належить до стягнення половина вартості матеріальних ресурсів для робіт, виконаних господарчим способом, та половина вартості робіт, виконаних на договірних засадах.

Також суд першої та апеляційної інстанції констатували про недоведеність вимоги про стягнення половини вартості робіт, які не були враховані у поставленому питанні, оскільки експертом, всупереч п. 2.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, було вирішене питання, яке не ставилося судом в ухвалі про призначення експертизи.

19 червня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 16 січня 2020 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 08 квітня 2020 року, в якій просило скасувати оскаржувані судові рішення в незадоволеній частині та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині в повному обсязі.

Верховний Суд, вивчивши подану касаційну скаргу та додані до неї документи, оскаржувані судові рішення, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України встановлено, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Пунктом першим частини шостої статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено, що з 01 січня 2020 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 2 102,00 грн.

Ціна позову у даній справі становить 73 170,75 грн., яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102,00 грн х 100 = 210 200,00 грн).

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

При цьому Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, та зазначених обставин не встановлено.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

При цьому застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подало касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

У Х В А Л И В :

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 16 січня 2020 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 08 квітня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Сімоненко

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров