ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

6 липня 2020 року                                                                        

м. Чернівці

справа № 721/661/18

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого        Одинака О. О.

суддів Височанської Н.К., Половінкіної Н.Ю.

секретар Чубрей І.І.

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

апеляційна скарга ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , на заочне рішення Путильського районного суду Чернівецької області від 12 лютого 2019 року,

головуючий в суді першої інстанції суддя Проскурняк С.П.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.

Просив розірвати шлюб, укладений між ним та ОСОБА_2 , зареєстрований 9 березня 1997 року виконавчим комітетом Сергіївської сільської ради Путильського району Чернівецької області.

Посилався на те, що сторони протягом останніх двох років проживали окремо, шлюбні відносини між ними припинені. Збереження сім`ї є неможливим.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Путильського районного суду Чернівецької області від 12 лютого 2019 року позов задоволено.

Шлюб, зареєстрований між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 9 березня 1997 року виконавчим комітетом Сергіївської сільської ради Путильського району Чернівецької області, розірвано.

Суд виходив з того, що збереження сім`ї неможливе, шлюб носить формальний характер, шлюбні відносини між сторонами є припиненими.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначала, що не погоджується на розірвання шлюбу та вважає, що сім`ю можна зберегти.

Судом першої інстанції не досліджувалася та обставина, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася донька ОСОБА_4 . Розірвання шлюбу між сторонами може порушити права неповнолітньої дитини.

Узагальнені доводи та заперечень інших учасників справи

Інші учасники справи відзив на апеляційну скаргу не подали.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

9 березня 1997 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 19 вересня 2018 року серії НОМЕР_1 (а.с.4).

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Так, відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Згідно частини 1 статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Частинами 3, 4 статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно з частиною 2 статті 104, частиною 3 статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 СК України.

Частиною 3 статті 109 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.

Відповідно до частини 1 статті 110, статті 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рішення суду у справі про розірвання шлюбу повинно відповідати вимогам статті 215 ЦПК України. У ньому, зокрема, має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, час та причини фактичного його припинення, мотиви, з яких суд визнав збереження сім`ї можливим чи неможливим, обґрунтовані висновки з приводу інших заявлених вимог. У резолютивній частині рішення слід навести відомості, необхідні для реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України визначено питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Встановивши, що шлюб між сторонами носить формальний характер, позивач не має наміру продовжувати подальші шлюбні відносини з відповідачкою, збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, суд першої інстанції, з чим погоджується і апеляційний суд, ураховуючи конституційне право особи на шлюб за вільною згодою (стаття 51 Конституції України), дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову про розірвання шлюбу.

Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом в постанові від 29 серпня 2018 року у справі № 207/1381/18.

Апеляційний суд вважає, що незгода ОСОБА_2 на розірвання шлюбу не може бути підставою для відмови в позові, оскільки це буде суперечити інтересам позивача. З огляду на бажання позивача розірвати шлюб, збереження сім`ї є неможливим.

Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу відповідачка посилається на те, що внаслідок розірвання шлюбу права їх спільної неповнолітньої дитини ОСОБА_5 на виховання у їх сім`ї будуть порушені.

Апеляційний суд вважає, що розірвання шлюбу між сторонами не вплине на право дитини на виховання її батьками. Обов`язки батьків щодо виховання власної дитини передбачені положеннями статей 150, 157 СК України та не залежать від перебування її батьків у шлюбі.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382  ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу  ОСОБА_2 залишити без задоволення. 

Заочне рішення Путильського районного суду Чернівецької області від 12 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 6 липня 2020 року.

Головуючий                                                        О.О. Одинак

Судді                                                                Н.К. Височанська

                                               Н.Ю. Половінкіна