Судове рішення #8741886

 

Справа № 22ц-1216/2010                            Головуючий у 1інст. – Чугуєвська Т.П.

  Категорія - цивільна                                                    Доповідач – Шарапова О.Л.

                                                           РІШЕННЯ              

                                          ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ


16 квітня 2010 року                   м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі :

головуючого- судді Шарапової О.Л.

суддів:               Євстафіїва О.К., Заболотного В.М.

при секретарі

                                  Штупун О.М.

      розглянувши  у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційними скаргами ОСОБА_6 та управління Пенсійного Фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області  на постанову Ічнянського  районного суду Чернігівської області від 25 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_6 до управління Пенсійного Фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов?язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

18 листопада 2009 року ОСОБА_6 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнано неправомірними дії  управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області щодо виплати їй   підвищення до пенсії у розмірі меншому, ніж встановлено ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за період з 01 січня 2006 року по 31 жовтня 2009 року; зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області  провести їй перерахунок підвищення до пенсії за період з 01 січня 2006 року  по 31 жовтня 2009 року  в розмірах,  встановлених Законом України „Про соціальний захист дітей війни”; поновити строк звернення до суду.

Позовні вимоги мотивувала тим, що вона має статус дитини війни та їй повинна виплачуватися надбавка до пенсії у розмірі  30% мінімальної пенсії за віком. Протягом 2006-2007 років вказана надбавка їй взагалі не виплачувалася, а починаючи з 01 січня 2008 року по 31 жовтня 2009 року виплачується  у розмірі меншому, ніж передбачено ст. 6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни”. Про порушення своїх прав вона дізналася в лютому 2009 року  при перегляді телепередач.

Постановою Ічнянського районного суду від 25 грудня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволені частково : визнано неправомірними дії  управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області щодо виплати ОСОБА_6  підвищення до пенсії у розмірі меншому, ніж встановлено ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за період з 18 листопада 2008 року по 31 грудня 2008 року; зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області  провести перерахунок підвищення до пенсії ОСОБА_6   за період з 18 листопада 2008 року по 31 грудня 2008 року  в розмірах,  встановлених Законом України „Про соціальний захист дітей війни”; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нову про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що оскаржувана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт посилається на те, що копія оскаржуваної постанови не була направлена на її адресу, що позбавило можливості  у встановлені законодавством строки подати заяву про апеляційне оскарження.  Апелянт вказує на те, що всупереч ст. 14 КАС України суд прийняв постанову ім”ям України, а не іменем України. Апелянт зазначає, що вона просила зобов”язати відповідача зробити перерахунок підвищення до пенсії за період з 01 січня 2006 року по 31 жовтня 2009 року, але суд безпідставно зменшив розмір позовних вимог, проігнорувавши позовні вимоги за період з 01 січня 2009 року по 31 жовтня 2009 року. Апелянт посилається на те, що суд дійшов помилкового висновку про те, що нею без поважних причин пропущений строк звернення до суду.

В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду  України в Ічнянському районі Чернігівської області  просить оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

    Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що судове рішення постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права,  при неповному з”ясуванні обставин, які мають значення для справи. Апелянт посилається на те, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених  Законом України „ Про соціальний захист дітей війни”  здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.  Апелянт вказує на те, що  Законом України „ Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” були внесені зміни  до ст. 6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни” щодо розміру надбавки , яка виплачується даній категорії населення, а тому виплата вказаної надбавки проводилася відповідно до Закону України „ Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”. Апелянт посилається на те, що будь-які зміни до Закону України „ Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” не вносилися. Апелянт зазначає, що мінімальний розмір пенсії за віком , встановлений  Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених  згідно з даним законом. Апелянт вказує на те, що шкода, завдана  фізичним особам, має відшкодовуватися державою, а не органами виконавчої влади.

          Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить  до наступного висновку.

Встановлено, що ОСОБА_6 має стутус  дитини війни.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що у 2008 році  позивачці проведена виплата надбавки до пенсії  у розмірі меншому, ніж встановлено Законом України  „ Про соціальний захист дітей війни”, а тому відповідача слід зобов”язати зробити відповідний перерахунок  в межах річного строку зверенення до суду,  на застосуванні якого наполягав останній.  

Проте, з таким висновком суду частково не погоджується апеляційний суд, виходячи з наступного.

 Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 41 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, яка набрала чинності з 01 січня 2008 року, викладено в новій редакції, а саме положеннями даної норми передбачало, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України  від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) сформулював правову позицію, згідно з якою законом про Державний бюджет України, який має особливий предмет регулювання, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.  

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року  пункт 41 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України” визнано таким, що не відповідає Конституції України ( є неконституційним).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 виплата надбавки до пенсії як дитині війни протягом 2006-2007 років не проводилася, а протягом 2008-2009 років проводилася у розмірі меншому, ніж передбачено ст. 6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни”.

За таких обставин, апеляційний суд знаходить, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачці проведена виплата надбавки до пенсії  у розмірі меншому, ніж встановлено Законом України  „ Про соціальний захист дітей війни”, а тому відповідача слід зобов”язати зробити відповідний перерахунок  за період з 18 листопада 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Апеляційний суд також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для поновлення строку звернення до суду, оскільки в ході розгляду справи позивачкою не надано належних доказів про те, що вказаний строк пропущений нею з поважних причин.

Проте, апеляційний суд не може погодитися з висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов”язання зробити перерахунок  підвищення до пенсії позивачки  за період з 01 січня 2009 року  по 31 жовтня 2009 року  в розмірах,  встановлених Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, оскільки постанова суду  в цій частині ухвалена з порушенням приписів ст. 6 вказаного Закону, а тому вона підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог.

Доводи управління ПФУ в Ічнняському районі Чернігівської області про те, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених  Законом України „ Про соціальний захист дітей війни”  здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а до Закону України „ Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” зміни щодо розміру надбавки, яка має виплачуватися дітям війни, не вносили, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки ст. 113 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що в разі недостатності виділених з Державного  бюджету України  коштів по бюджетних програмах, пов”язаних з розмежуванням джерел виплати пенсій між Державним бюджетом та Пенсійним фондом, пенсії визначені законодавством  для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі за рахунок  власних надходжень Пенсійного фонду.

Доводи управління ПФУ в Ічнянському районі Чернігівської області про те, що Законом України „ Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” були внесені зміни  до ст. 6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни” щодо розміру надбавки , яка виплачується даній категорії населення, а тому виплата вказаної надбавки проводилася відповідно до Закону України „ Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, зміни до якого не вносилися,  апеляційний суд вважає необгрунтованими, оскільки  пункт 41 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, яким були внесені зміни до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, визнаний неконституційним згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року.

Доводи управління ПФУ в Ічнянському районі Чернігівської області про те, що мінімальний розмір пенсії за віком , встановлений  Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених  згідно з даним законом, апеляційний суд до уваги приймає, оскільки надбавка до пенсії дітям війни має нараховуватися  виходячи саме з розміру мінімальної пенсії за віком.    

Доводи управління ПФУ в Ічнянському районі Чернігівської області про те, що у даному випадку  шкода, завдана  фізичним особам, має відшкодовуватися державою, а не органами виконавчої влади, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки такі доводи не мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись ст. 6 Закону України „ Про  соціальний захист дітей війни”, ст.ст. 209, 218, 303, 307, 309, 316, 317 ЦПК України, апеляційний суд, -

                                            В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 – задовольнити частково.

Апеляційну скаргу управління Пенсійного Фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області  - відхилити.

Постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області  від 25 грудня 2009 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про визнання неправомірними дій  управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області щодо виплати їй   підвищення до пенсії у розмірі меншому, ніж встановлено ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за період з 01 січня 2009 року по 31 жовтня 2009 року та в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про зобов’язання управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області  провести перерахунок підвищення до пенсії ОСОБА_6   за період з 01 січня 2009 року  по 31 жовтня 2009 року  в розмірах,  встановлених Законом України „Про соціальний захист дітей війни” скасувати.

Визнати неправомірними дії  управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області щодо виплати ОСОБА_6  підвищення до пенсії у розмірі меншому, ніж встановлено ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за період з 01 січня 2009 року по 31 жовтня 2009 року.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області  провести перерахунок підвищення до пенсії ОСОБА_6   за період з 01 січня 2009 року по 31 жовтня 2009 року  в розмірах,  встановлених Законом України „Про соціальний захист дітей війни”.

В іншій частині постанову Ічнянського районного суду від 25 грудня 2009 року залишити без змін.

          Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.        

 

  Головуючий:                                       Судді :

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація