Справа № 22ц-3216/2010 р. Головуючий у 1-ій інстанції
Категорія 20 суддя Гнєзділов В.Є.
Доповідач суддя Повєткін В.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 квітня 2010 р. Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:
Головуючого судді: Рудь В.В.
суддів: Лисичної Н.М., Повєткіна В.В.
при секретарі: Худолій Н.А.
Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 19 лютого 2010 року
за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Пасаж» про визнання права власності на нерухоме майно, треті особи: Виконавчий комітет Дніпродзержинської міської Ради, Дніпродзержинська міська Рада, Управління головного архітектора Дніпродзержинської міської Ради, Комунальне підприємство «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації»,
за зустрічним позовом Приватного підприємства «Пасаж» до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, треті особи: Виконавчий комітет Дніпродзержинської міської Ради, Дніпродзержинська міська Рада, Управління головного архітектора Дніпродзержинської міської Ради, Управління земельних відносин Дніпродзержинської міської Ради, Комунальне підприємство «Дніпро-дзержинське бюро технічної інвентаризації» та
за позовом Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської Ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, треті особи: Приватне підприємство «Пасаж», Управління головного архітектора Дніпродзер-жинської міської Ради, Управління земельних відносин Дніпродзержинської міської Ради, Комунальне підприємство «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації», -
В с т а н о в и в :
В березні 2008 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПП «Пасаж» про визнання права власності на нерухоме майно посилаючись на те, що на підставі договору купівлі-продажу від 15 жовтня 1999 року йому належить торгівельний павільйон «Шинок» по бул. Будівельників в м. Дніпродзержинську, для поліпшення стану якого позивач самовільно здійснив його реконструкцію. Після закінчення реконструкції ДПІ «Дніпродзержинськцивільпроект» здійснено обстеження стану конструкцій по результатам якого складено технічний висновок, згідно якого об’єкт закінченого будівництва рекомендовано прийняти в експлуатацію. У зв’язку з постійними спорами з ПП «Пасаж» щодо порядку користування і володіння нерухомим майном, а також тим, що торгівельному павільйону «Шинок» не присвоєна окрема адреса, оскільки ПП «Пасаж» не дає на це згоду, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності на торгівельний павільйон по бул. Будівельників в м. Дніпродзержинську загальною площею 53,5 кв.м., зобов’язати ОКП «Дніпродзержинське БТІ» здійснити реєстрацію права власності на торгівельний павільйон, зобов’язати департамент містобудування Дніпродзержинської міської ради присвоїти окрему адресу торгівельному павільйону як об’єкту нерухомого майна (а.с.1-4 т.1).
В вересні 2008 р. ПП «Пасаж» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою посилаючись на те, що відповідно до рішення ВК Дніпродзержинської міської ради від 01 березня 2001 року з ПП «Пасаж» укладено договір оренди земельної ділянки від 26 червня 2001 року, згідно якого 0,8433 га земельної ділянки по АДРЕСА_1 із загальної площі 0,9033 га переданої по договору оренди, відводиться для торгівельних павільйонів, які збудує ПП «Пасаж», а 06 га для автотранспорту. У зв’язку з тим, що ОСОБА_1 без дозволів добудував до свого торгівельного павільйону нові будови на земельній ділянці, що передана в оренду, ПП «Пасаж» просило суд зобов’язати ОСОБА_1 знести зроблені ним прибудови площею 32,4 кв.м. і відновити стан, який був до перебудови торгівельного павільйону (а.с.123 т.1).
В грудні 2008 року Виконком Дніпродзержинської міської Ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою посилаючись на те, що відповідно до рішення ВК Дніпродзержинської міської ради від 01 березня 2001 року з ПП «Пасаж» укладено договір оренди земельної ділянки від 26 червня 2001 року, згідно якого 0,8433 га земельної ділянки по АДРЕСА_1 із загальної площі 0,9033 га переданої по договору оренди, відводиться для торгівельних павільйонів, які збудує ПП «Пасаж», а 0,6 га для автотранспорту, оскільки ОСОБА_1 без дозволів добудував до свого торгівельного павільйону нові будови на земельній ділянці, що передана в оренду, Виконком Дніпродзержинської міської Ради просив суд зобов’язати ОСОБА_1 знести зроблені ним прибудови площею 32,4 кв.м. і відновити стан, який був до перебудови торгівельного павільйону (а.с.148-150 т.1).
В березні 2009 року Виконком Дніпродзержинської міської Ради звернувся до суду з уточненим позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та, посилаючись на ті ж самі обставини, просив суд зобов’язати ОСОБА_1 знести торгівельний павільйон площею 53,5 кв.м. на земельній ділянці площею 0,0058 га по по АДРЕСА_1 і відновити стан цієї земельної ділянки (а.с.168-169 т.1).
Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 19 лютого 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено, а зустрічні позови ПП «Пасаж» та Виконкому Дніпродзержинської міської Ради - задоволені (а.с.41-51 т.2).
В апеляційній скарзі (а.с.54-62 т.2) ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, оскільки:
- суд не надав належної правової оцінки договору купівлі-продажу від 15 жовтня 1999 року та не застосував норми ЦК України щодо презумпції правомірності правочинну й про непорушність права власності відповідно до ст.ст.204,321 ЦК України, а навпаки помилково застосував ч.1 ст.181, п.3 ч.2 ст.331, ч.1,2,4,5 ст.ст.376,640 ЦК України;
- суд не врахував положення ч.3 ст.105 ЦК УРСР, яка зазначає, що господарські та побудові споруди, зведені громадянином без встановленого дозволу зносяться громадянином, який проводив самовільне будівництво за рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, жодного відповідного рішення Дніпродзержинською міською радою не ухвалено;
- рішення виконкому Дніпродзержинської міської ради від 01 березня 2001 року та договір оренди земельної ділянки від 26 червня 2001 року втратили чинність з 29 липня 2005 року на підставі рішення ВК Дніпродзержинської міської ради № 575-19/ІV та укладений новий договір оренди від 10 серпня 2005 року, тобто вже після реконструкції торгівельного павільйону;
- твердження суду, що ОСОБА_1 здійснив реконструкцію торгівельного павільйону без згоди ПП «Пасаж» не відповідає дійсності, оскільки така письмова згода надана ПП «Пасаж» в листі на ім’я Дніпродзержинського міського голови;
- фактично Виконком Дніпродзержинської міської ради заявлено позов в інтересах ПП «Пасаж» або в інтересах Дніпродзержинської міської ради, але суду не надано доказів, що підтверджують повноваження представляти інтереси останніх у правовідносинах, пов’язаних з землекористуванням;
- суд не звернув уваги на те, що власником земельної ділянки, на якій знаходиться спірний торгівельний павільйон, є територіальна громада Дніпродзержинської міської ради, а тому немає підстав вважати, що майнові права Виконкому Дніпродзержинської міської ради є порушеними.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Задовольняючи зустрічні позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу від 15 жовтня 1999 року придбав торгівельний павільйон «Шинок»; згідно акту обстеження стану та дотримання умов використання земельної ділянки від 09 жовтня 2008 року управління земельних відносин Дніпродзержинської міської ради ОСОБА_1 самовільно зайняв під торгівельний павільйон земельну ділянку загальною площею 0,0058 га по АДРЕСА_1, яка передана в користування ПП «Пасаж» за договором оренди від 26 червня 2001 року; документи, що посвідчують право ОСОБА_1 на користування даною спірною земельною ділянкою, міською радою не оформлялись.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Задовольняючи зустрічні позовні вимоги, суд першої інстанції в порушення вимог п.4 ч.1 ст.214 ЦПК України при ухваленні рішення не вирішив питання, яка пра-вова норма підлягає застосуванню до правовідносин між сторонами.
Зустрічні позовні вимоги до ОСОБА_1 подані ПП «Пасаж» (а.с.123 т.1) та Виконком Дніпродзержинської міської ради (а.с.168-169 т.1) з різних правових підстав (перший - передбачених ст.152 ЗК України, другий - ст.376 ЦК України) та в різних обсягах, перший про знесення лише прибудови площею 32,4 кв.м. до павильйону, а другий про знесення всього павильйону з прибудовами площею 53,5 кв.м.
Ухваливши рішення про задоволення зустрічних позовів, суд першої інстанції не вирішив питання, в якому обсязі задоволені позовні вимоги ПП «Пасаж».
З огляду на вищевикладене рішення суду в частині зобов’язання ОСОБА_1 знести торгівельний павільйон площею 53,5 кв.м. на земельній ділянці 0,0058 га за адресою АДРЕСА_1 та відновити стан земельної ділянки підлягає скасуванню у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, та порушенням норм процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що згідно висновку судової будівельно-тех-нічної експертизи Дніпропетровського науково-дослідницького інституту судових експертиз від 25 червня 2003 року по цивільній справі № 2-1529/03 належний ОСОБА_1 павильйон «Шинок» складає єдиний архітектурний ансамбль з павильйоном «Забава» та кафе «Росинка» (а.с.173-179 т.1).
Згідно наявного у справі генплану (а.с. 200 т.1) належний ОСОБА_1 павильйон межує з павильйоном, який належить підприємцю Дунай.
Задовольняючи зустрічні позовні вимоги про знесення належного ОСОБА_1 павильйону, суд першої інстанції не з'ясував, чи порушуються таким рішенням права та інтереси підприємця Дунай, та не вирішив питання про залучення зазначеної особи до участі у справі у якості третьої особи або про проведення відповідної експертизи з цього питання.
З огляду на це колегія суддів вважає, що відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.311 ЦПК України судове рішення в цій частині підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.
Що ж стосується рішення суду першої інстанції про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позову про визнання права власності на самочинне будівництво, то в цій частині рішення суду є законним та обгрунтованним.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, придбаний ОСОБА_1 павильйон як об'єкт нерухомості не зареєстрований, будівництво прибудови до павильйону здійснена ОСОБА_1 на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети і надана в оренду іншій особі , без належного дозволу та належним чином затвердженого проекту, без вирішення питання про прийняття в експлуатацію закін-ченого будівництвом об’єкту у порядку, встановленому законодавством.
З огляду на це колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про необґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 є безпідставними.
Суд першої інстанції всебічно і повно дослідив обставини справи, надав належну оцінку доказам, які надані суду сторонами, і постановив законне і обґрунтоване рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову про визнання права власності на самочинне будівництво.
Порушень матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення в цій частині не допущено.
Тому підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції в цій частині немає.
У зв'язку з викладеним і керуючись п.4 ч.1 ст.311 та ст.ст.307,308,314,315 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В :
Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 19 лютого 2010 року в частині зобов’язання ОСОБА_1 знести торгівельний павільйон площею 53,5 кв.м. на земельній ділянці 0,0058 га за адресою АДРЕСА_1 та відновити стан земельної ділянки - скасувати.
Справу в цій частині направити до Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська на новий розгляд.
В решті рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 19 лютого 2010 року – залишити без зміни, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: