Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 У Х В А Л А

Іменем України

19 червня 2007 року                                                                           справа № 22-а-1027/07

зал судового засідання № 3 у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бадахової Т.П.

суддів:                       Ханової Р.Ф.

                                   Колеснік Г.А.

ВСТАНОВИЛА:

       Постановою господарського суду Луганської області від 3 квітня 2007 року у справі № 9/88пд-ад (арк. справи 69-70) відмовлено у  задоволенні позовних вимог Антрацитівської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 та Приватного підприємства „Лагост-Весткомпані” про визнання недійсним господарського зобов'язання з мотивів безпідставності заявлених позовних вимог. 

       В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. 

       Перший відповідач - ОСОБА_1 - під час апеляційного розгляду справи  доводи, викладені в апеляційній скарзі, відхилив, і просила постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з тих підстав, що постанова суду прийнята з урахуванням усіх обставин справи і відповідає нормам діючого законодавства.

        Другий відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, його неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

       Апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до пункту 2-1 розділу 7 “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України.

        Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

        Між відповідачами у справі в період з 1 жовтня 2005 року по 31 грудня 2005 року було вчинені господарські зобов'язання на загальну суму 528749 грн. 40 коп.,  що підтверджується долученими до матеріалів справи податковими накладними від 5 жовтня 2005 року НОМЕР_1 на суму 63773 грн. 56 коп., від 12 жовтня 2005 року НОМЕР_2 на суму 32388 грн. 02 коп., від 10 листопада 2005 року НОМЕР_3 на суму 43428 грн. 92 коп., від 7 листопада 2005 року НОМЕР_4 на суму 59171 грн. 08 коп., від 6 грудня 2005 року           НОМЕР_5 на суму 63099 грн. 50 коп., від 7 грудня 2005 року НОМЕР_6 на суму 89391 грн. 60 коп., від 19 грудня 2005 року НОМЕР_7 на суму 30720 грн., від 20 грудня 2005 року НОМЕР_8 на суму 146777 грн. 22 коп., витягами з реєстру отриманих податкових накладних за жовтень-грудень 2005 року, товарними накладними, квитанціями  до прибуткових касових ордерів (арк. справи 23-42). Факт вчинення вищезазначених господарських зобов'язань між відповідачами не заперечується позивачем та першим відповідачем.

        Проблемою спору є наявність у другого відповідача мети при вчиненні господарського зобов'язання, завідомо суперечної інтересам держави та суспільства, що  є підставою визнання недійсним такого господарського зобов'язання відповідно до статей 207-208 Господарського кодексу України.

        Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

       Аналіз первинних документів, які посвідчують факт вчинення господарських зобов'язань, доводить те, що спірні господарські зобов'язання виконані належним чином, у відповідності до правил статті 193 Господарського кодексу України, норми якої під виконанням господарського зобов'язання належним чином (належним виконанням) розуміють реалізацію зобов'язаною і управненою сторонами суб'єктивних прав і обов'язків, обумовлених цим зобов'язанням, у суворій відповідності з його змістом.

        Згідно з частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, може бути на вимогу однієї зі сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

       Отже, для застосування вимог вищенаведеної статті суд повинен встановити наявність певних обставин, які свідчать про те, що сторона (або сторони), які вчинили господарське зобов'язання, завідомо діяли з умислом, спрямованим на досягнення такої мети, що суперечить інтересам держави та суспільства.

      Наявність умислу у сторін чи однієї сторони господарського зобов'язання означає, що вони (вона), виходячи із обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчиненого (вчинених) господарських зобов'язань і суперечність їх мети інтересам держави і суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків, при цьому, достатньо умислу у однієї сторони.

      За правилами статті 207 Господарського кодексу України визначення мети зобов'язання такою, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, здійснюється судом.

        Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.    

        Постановою господарського суду Луганської області від 8 червня 2006 року (арк. справи 43-44) визнаний недійсним запис від 8 червня 2005 року про державну реєстрацію Приватного підприємства „Лагост-Весткомпані” та припинена юридична особа - Приватне підприємство „Лагост-Весткомпані”. Постановою господарського суду встановлено, що засновник Приватного підприємства „Лагост-Весткомпані” ОСОБА_2. зареєстрував підприємство не в результаті свого волевиявлення з метою здійснення підприємницької діяльності, а в результаті введення в оману.    

        З огляду на вищенаведені норми статті 72 КАС України, колегія суддів не приймає посилання позивача на постанову господарського суду Луганської області від 8 червня 2006 року та погоджує висновок суду першої інстанції щодо відсутності наведеним судовим рішенням встановлення обставини вчинення другим відповідачем господарських зобов'язань з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства. Постановою господарського суду Луганської області встановлені обставини порушення другим відповідачем діючого законодавства щодо державної реєстрації підприємства. 

        Колегія суддів дійшла висновку, що самі по собі спірні господарські зобов'язання не є такими, що суперечать інтересам держави та суспільства. 

        Колегія суддів вважає, що позивачем умисел жодної із сторін, спрямований на досягнення мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, при вчиненні спірних господарських зобов`язань, не доведений ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду справи.

      Крім цього, колегія суддів зазначає, що оскільки санкції, передбачені частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими як такі, що відповіадають визначенню частини 1 статті 238 Господарського кодексу України. Тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених статтею 250 Господарького кодексу України. 

       На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції надана правильна правова оцінка спірним правовідносинам та постанова прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права. 

        Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

       Апеляційну скаргу Антрацитівської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області на постанову господарського суду Луганської області від 3 квітня 2007 року у справі № 9/88пд-ад - залишити без задоволення.

      Постанову господарського суду Луганської області від 3 квітня 2007 року у справі № 9/88пд-ад  за позовом Антрацитівської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 та Приватного підприємства „Лагост-Весткомпані” про визнання недійсним господарського зобов'язання - залишити без змін. 

       Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 19 червня 2007 року. Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 19 червня 2007 року.

        Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

       Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.  

Головуючий:                                                                                       Т.П. Бадахова

Судді:                                                                                                    Р.Ф. Ханова

                                                                                                               Г.А. Колеснік    

З оригіналом згідно:

Суддя                                                Р.Ф. Ханова