АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Суддя судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області Декайло П.В., з участю скаржника ОСОБА_1, в м. Тернополі 16 березня 2010 року розглянув адміністративну справу за апеляцією ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду від 04 лютого 2010 року, -
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1, не працюючого, -
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 рік.
Як визнав доведеним суд в постанові, ОСОБА_1 20 січня 2010 року близько 22 год. 40 хв. в м. Тернополі по вул. Злуки, керував транспортним засобом марки “ВАЗ 2106” д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп’яніння, від проходження у встановленому порядку огляду на стан сп’яніння відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду від 04 лютого 2010 року скасувати, а справу провадженням закрити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом винесено рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права та без з’ясування всіх обставин справи. Посилається на те, що його транспортний засіб, який був технічно несправним, працівники міліції не зупинили, а під’їхали до нього самі. Крім цього, стверджує, що автомобілем керував ОСОБА_2, а тому саме через це він від проходження огляду на стан сп’яніння відмовився. Також, покликається на те, що працівники міліції не вручили йому копії адміністративного протоколу, а суд не повідомив про місце та час розгляду справи, чим було грубо порушено вимоги ст.268 КУпАП.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши скаржника, який підтримав ________________________________________________________________________________Справа № 33 – 46, 2010 р. Головуючий у І інстанції – Процько Я.В.
Категорія – ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач – Декайло П.В.
подану ним апеляцію та з мотивів викладених у ній просить скасувати постанову суду, а справу провадженням закрити, заслухавши пояснення свідків, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що апеляція ОСОБА_1 підлягає до задоволення з таких міркувань.
Судове рішення по даній справі не відповідає вимогам закону та підлягає до скасування з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.268 КУпАП с права про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Разом з тим судом вимоги цього закону дотримані не були.
Так, у матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні будь-які дані, які б свідчили про своєчасне сповіщення ОСОБА_1 про місце та час розгляду справи і в них немає його клопотань про відкладення розгляду даної справи.
Справа суддею розглянута без участі ОСОБА_1, чим порушено його право на захист.
Не дано судом належної оцінки і щодо порушення інспектором ДПС ОР ВДАІ при складенні протоколу про адміністративне правопорушення від 20 січня 2010 року вимог ч.2 ст.254 КУпАП, згідно якої протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Даних про те, що такий екземпляр був вручений під розписку ОСОБА_1, ні в протоколі, ні в справі немає.
В порушення вимог ст.ст. 245, 252 КУпАП суддею не було вжито всіх заходів, передбачених законом для всебічного, повного і об’єктивного з’ясування обставин справи.
На обґрунтування свого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУАП, суд першої інстанції послався лише на протокол про адміністративне правопорушення від 20 січня 2010 року серія ВО 083336. Водночас суд не дотримався вимог ст.251 КУпАП та не дослідив всі докази в судовому засіданні і, як наслідок, не навів конкретних доказів на підтвердження вини ОСОБА_1
Як вбачається з пояснень скаржника ОСОБА_1, даних ним в процесі апеляційного розгляду справи, він 20 січня 2010 року в гаражному кооперативі “Текстильник” разом з своїми товаришами відмічав день народження свого сина та попросив ОСОБА_2 не вживати спиртних напоїв, щоб потім той міг на його автомобілі ВАЗ-2106 д.н.з. НОМЕР_1 завезти всіх додому. Приблизно біля 23 год. ОСОБА_2 сів за кермо даного автомобіля і вони поїхали додому, але при виїзді на вул. Злуки, біля магазину “Універсам” автомобіль зупинився, оскільки закінчився бензин. Шукаючи гроші на бензин він згадав, що забув всі гроші та документи, в тому числі на автомобіль в гаражі, а тому попросив ОСОБА_2 сходити за ними, на що той погодився.
В той час коли вони чекали ОСОБА_2 до них під’їхали працівники ДАІ, запитали чий автомобіль та попросили показати документи, які незабаром приніс ОСОБА_2 Після цього, працівник ДАІ сказав йому, що він п’яний і тому необхідно їхати на експертизу, проте він відмовився, пояснюючи це тим, що автомобілем керував ОСОБА_2 Не слухаючи ніяких пояснень, працівники ДАІ примусово відвезли його в лікарню на медосвідчення, а потім забрали права та відпустили додому.
Допитаний в процесі апеляційного розгляду справи як свідок ОСОБА_2 підтвердив факт управління автомобілем ВАЗ-2106 д.н.з. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1 та пояснив, що він 20 січня 2010 року разом з своїми товаришами в гаражному кооперативі “Текстильник” святкував день народження сина ОСОБА_1 На прохання останнього спиртних напоїв не вживав та на його автомобілі приблизно біля 23 год. завозив всіх додому, але при виїзді на вул. Злуки, біля магазину “Універсам” автомобіль зупинився, оскільки закінчився бензин. Після цього він пішов назад до гаража за грошима та документами, в тому числі на автомобіль, які ОСОБА_1 там забув. Повернувшись, побачив працівників ДАІ, які сказали ОСОБА_1, що він п’яний та примусово відвезли його в лікарню на медосвідчення. Будь-яких пояснень не слухали.
Аналогічними поясненням скаржника ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_2, є пояснення свідка ОСОБА_3, які він дав в процесі апеляційного розгляду справи.
З пояснень інспектора ДПС ОР ВДАІ ОСОБА_4, даних ним в процесі апеляційного розгляду справи, убачається, що він 20 січня 2010 року несучи службу, при виїзді на вул. Злуки, біля магазину “Універсам” побачив та зупинив автомобіль ВАЗ-2106 д.н.з. НОМЕР_1, за кермом якого сидів ОСОБА_1 Почувши від водія різкий запах алкоголю, запропонував йому проїхати на медосвідчення, у зв’язку з чим був доставлений на медосвідчення.
Крім цього, в процесі апеляційного розгляду справи були допитані працівники Тернопільського обласного наркологічного диспансеру, а саме ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які були присутніми під час медосвідчення ОСОБА_1 на стан алкогольного сп’яніння та пояснили, що останній відмовився від проходження медосвідчення, посилаючись на те, що його автомобілем керував ОСОБА_2, а не він.
На підставі наведеного, пояснення інспектора ДПС ОР ВДАІ ОСОБА_4 про те, що він 20 січня 2010 року несучи службу, при виїзді на вул. Злуки, біля магазину “Універсам” побачив та зупинив автомобіль ВАЗ-2106 д.н.з. НОМЕР_1, за кермом якого сидів ОСОБА_1, вважаю такими, що не відповідають дійсності.
Так, дані пояснення інспектора ДПС ОР ВДАІ ОСОБА_4 повністю спростовуються поясненнями скаржника ОСОБА_1, а також поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які вказали, що автомобілем ВАЗ-2106 д.н.з. НОМЕР_1 керував ОСОБА_2 та підтвердили, що при виїзді на вул. Злуки, біля магазину “Універсам” автомобіль зупинився, оскільки закінчився бензин і вже пізніше до них під’їхали працівники ДАІ.
Крім цього, в протоколі про адміністративне правопорушення від 20 січня 2010 року зазначено, що автомобіль ВАЗ-2106 д.н.з. НОМЕР_1 доставлено по місцю стоянки у зв’язку з технічною несправністю. Отже, даний автомобіль працівники ДАІ не зупиняли, а під’їхали до нього коли він вже стояв.
Таким чином, суд не дав належної оцінки протоколу про адміністративне правопорушення від 20 січня 2010 року, який разом із поясненнями скаржника ОСОБА_1, а також свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3, спростовує висновок працівників міліції, викладений в протоколі про адміністративне правопорушення, про керування ОСОБА_1 транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп’яніння, який судом покладено в основу обвинувачення ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП.
Дані обставини свідчать про те, що в матеріалах справи відсутні і судом не здобуті належні докази про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
З урахуванням наведеного, вважаю, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому постанову Тернопільського міськрайонного суду від 04 лютого 2010 року слід скасувати та закрити провадження в справі.
На підставі наведеного, керуючись ст.294 КУпАП, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Тернопільського міськрайонного суду від 04 лютого 2010 року відносно ОСОБА_1 – скасувати, а провадження в адміністративній справі – закрити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Тернопільської області П.В.Декайло