Справа №   22-1090/10                    Головуючий в 1-й інстанції  Гончарук В.П.                                      

                                                                                   Доповідач Горелкіна Н.А.

                                                        Р І Ш Е Н Н Я

                                                ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

«  15 » квітня   2010 р. Апеляційний суд м. Києва в складі:

                        головуючого- судді Горелкіної Н.А.

                        суддів:    -    Ратнікової В.М., Штелик С.П.                                              

                        при секретарі Пасинок В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Герасиміва Арсенія Йосиповича – представника публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит» на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2009 року  в справі за позовом ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит» про стягнення депозитного вкладу, 1% річних та моральної шкоди,-

                                                    В С Т А Н О В И В:

23.07.2009р. позивач звернувся до суду з заявою, в якій зазначав, що 15 січня 2008 року між ним та Акціонерним комерційним банком «Національний кредит» в особі начальника відділення № 2 Марченко Оксани Анатоліївни був укладений депозитний договір № Б1GK-124.

Відповідно до умов вказаного договору АКБ «Національний кредит» були прийняті від нього та зараховані на депозитний рахунок грошові кошти у сумі 60 004 дол. США на строк 12 місяців 1 день на період з 15 січня 2008 року до 16 січня 2009 року.

П.3.1.3 депозитного договору передбачено, що банк зобов»язується повернути вкладнику суму депозиту повністю при настанні дати вимоги депозиту або достроково в порядку, випадках та на умовах, передбачених цим договором.

28.04.2009р. він звернувся до банку з письмовою вимогою про повернення суми депозиту, проте вона була залишена банком без задоволення.

Такі дії банку є незаконними виходячи з наступного.

23 жовтня 2007 року Акціонерний комерційний банк «Національний кредит» уклав із ТОВ «Український енергетичний бізнес» (позичальник) кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 23Ю/2007/02-630/2-1, згідно з яким банк зобов'язався відкрити позичальнику відновлювальну кредитну лінію у сумі, що не може перевищувати 6 000 000 гривень строком до 22.10.2010 р. з оплатою 19% річних.

В забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, між АКБ «Національний кредит» (заставодержателем) та ним (заставодавцем), був укладений договір застави майнових прав № 02-633/1-1 (далі -договір застави), відповідно до якого він виступив майновим поручителем ТОВ «Український енергетичний бізнес».

Пунктом 1.1. договору застави передбачено, що цей договір забезпечує вимоги заставодержателя, що випливають з кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 23Ю/2007/02-630/2-1 від 23.10.2007р., укладеного між заставодержателем та ТОВ «Український енергетичний бізнес» (далі боржник), за умовами якого останній зобов'язаний повернути Заставодержателю до 22 жовтня 2010 року кредит у розмірі 6 000 000  гривень -ліміт кредитної лінії, сплатити відсотки за користування ним у розмірі 19 % річних, у тому числі відсотки за неправомірне користування кредитом у розмірі 29% річних, сплатити неустойку (пеню, штрафи), а також відшкодувати Заставодержателю всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання умов Кредитного договору, у розмірі і випадках, передбачених кредитним договором.

Пунктом 1.2 договору застави (в редакції договору про внесення змін від 16 січня 2008 року № 1/02-21/1-1) передбачено, що заставодавець передає в заставу заставодержателю право вимоги за зобов'язаннями по депозитному договору Б1GK-124 Строковий на 12 місяців 1 днів (в іноземній валюті) від 15 січня 2008 року на суму 60 004 дол. США строком дії до 16 січня 2009 року.

30.12.2008р. він отримав повідомлення  АКБ «Національний кредит» про порушення зобов'язання за № 09-6/1186 від 25.12.08р. , в якому зазначено про порушення ТОВ «Український енергетичний бізнес» умов кредитного договору в частині сплати відсотків,також  зазначено, що у разі невиконання до 26.01.2009 року заявлених у цьому повідомленні вимог у повному обсязі, банк буде змушений звернути стягнення на грошові кошти за депозитними договорами.

Посилаючись на те, що станом на 16.01.2009р., коли у банку відповідно до договору виник обов»язок повернути вкладнику суму депозиту, у відповідача було відсутнє право та законні підстави для звернення стягнення на грошові кошти за депозитним договором,станом на 26.01.2009р. застава майнових прав за договором припинилася , позивач просив суд стягнути з відповідача суму депозитного вкладу -60004 дол. США, 1% річних в сумі 226 дол. США та у відшкодування моральної шкоди 20000 грн.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що він звернув стягнення на предмет застави у позасудовому порядку у відповідності з договором про заставу майнових прав, Законами України «Про заставу» та «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Рішенням суду позов ОСОБА_5 до акціонерного комерційного банку «Національний кредит» задоволено частково.

Стягнуто з акціонерного комерційного банку «Національний кредит» (04053, м. Київ, вул. Тургенівська, 52/58, на користь ОСОБА_5 (02192, АДРЕСА_1) 60 004 дол. США депозитного вкладу та один відсоток річних у сумі 226 дол. США, а всього стягнуто відповідно до курсу НБУ 481719 грн. 54 коп., 250 грн. витрат пов»язаних з оплатою інформаційно - технічного забезпечення розгляду справи, а всього стягнуто на користь ОСОБА_5 481969 грн. 54 коп.

В іншій частині у позову відмовлено.

Стягнуто з акціонерного комерційного банку «Національний кредит» (04053, м. Київ, вул. Тургенівська, 52/58, на користь державного бюджету 1700 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду, оскільки воно суперечить вимогам матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково , рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_5, суд виходив з того, що застава майнових прав за договором №02-633-1-1 від 23.10.2007р. станом на 26.01.2009р. припинилась, виходячи з вимог ст.28 Закону України «Про заставу», якою передбачено, що застава припиняється при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави, оскільки 16.01.2009р. у банку виник обов»язок повернути депозитний вклад позивачеві. Крім того, банк звернув стягнення на спірні грошові кошти ще до вимоги про дострокове виконання зобов»язання-25.12.2008р.

Проте повністю з таким висновком суду погодитися не можна.

З матеріалів справи вбачається, що 23 жовтня 2007 року Акціонерний комерційний банк «Національний кредит» уклав із ТОВ «Український енергетичний бізнес» (позичальник) кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 23Ю/2007/02-630/2-1, згідно з яким банк зобов'язався відкрити позичальнику відновлювальну кредитну лінію у сумі, що не може перевищувати 6 000 000 (шість мільйонів) гривень строком до 22.10.2010 р. з оплатою 19% річних.

В забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, між АКБ «Національний кредит» (заставодержателем) та ОСОБА_5 (заставодавець), був укладений договір застави майнових прав № 02-633/1-1 (далі -договір застави), відповідно до якого останній виступив майновим поручителем ТОВ «Український енергетичний бізнес».

Пунктом 1.1. договору застави передбачено, що цей договір забезпечує вимоги заставодержателя, що випливають з кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 23Ю/2007/02-630/2-1 від 23.10.2007р., укладеного між заставодержателем та ТОВ «Український енергетичний бізнес» (далі боржник), за умовами якого останній зобов'язаний повернути Заставодержателю до 22 жовтня 2010 року кредит у розмірі 6 000 000 (шість мільйонів) гривень -ліміт кредитної лінії, сплатити відсотки за користування ним у розмірі 19 % річних, у тому числі відсотки за неправомірне користування кредитом у розмірі 29% річних, сплатити неустойку (пеню, штрафи), а також відшкодувати Заставодержателю всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання умов Кредитного договору, у розмірі і випадках, передбачених кредитним договором.

Пунктом 1.2 договору застави (в редакції договору про внесення змін від 16 січня 2008 року № 1/02-21/1-1) передбачено, що заставодавець передає в заставу заставодержателю право вимоги за зобов'язаннями по депозитному договору Б1GK-124 Строковий на 12 місяців 1 днів (в іноземній валюті) від 15 січня 2008 року на суму 60 004 дол. США строком дії до 16 січня 2009 року.

15 січня 2008 року між ОСОБА_5 та Акціонерним комерційним банком «Національний кредит» в особі начальника відділення № 2 Марченко Оксани Анатоліївни був укладений депозитний договір № Б1GK-124.

Відповідно до умов вказаного договору, АКБ «Національний кредит» були прийняті від позивача та зараховані на депозитний рахунок грошові кошти у сумі 60 004 доларів США на строк 12 місяців 1 день на період з 15 січня 2008 року до 16 січня 2009 року.

Датою вимоги суми депозиту згідно пункту 1.3 договору було визначено 16 січня 2009 року.

Згідно з п.2.4 договору з настанням дати вимоги депозиту вкладник повинен з»явитися в банк , закрити рахунок, повернути вкладний документ банку та пластикову картку.

Позивач з настанням дати вимоги до банку не звернувся, рахунок не закрив, згідно з ч.4 ст.1060 ЦК України  договір банківського вкладу вважався продовженим на умовах вкладу на вимогу.

За  п.3.1.3 договору відповідач зобов»язався повернути позивачеві суму депозиту повністю при настанні дати вимоги депозиту або достроково в порядку, випадках та на умовах, передбачених цим договором.

Відповідач свої зобов»язання не виконав, на вимогу позивача вклад не повернув.

Згідно з ч.ч.1,2  ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк) , що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму  (вклад),що надійшла, зобов»язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (ст.633 ЦК України ).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_5 про стягнення суми депозиту підлягають задоволенню, з відповідача на користь позивача слід стягнути  суму депозитного вкладу 60004 дол. США.

Посилання   відповідача   на   те , що   він   реалізував   право   грошової   вимоги , що   було   предметом   застави   в   позасудовому   порядку , та   звернув   стягнення   на   спірні   депозитні   кошти , згідно  з п.3.3. договору застави майнових прав №02-633/1-1 від 23.10.2007р. , ст.23 Закону України «Про заставу», Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» є безпідставними та спростовуються наступним.  

Порядок   виникнення , оприлюднення   та   реалізації     обтяжень   рухомого   майна  ( майнових   прав ),   встановлених   з   метою   забезпечення   виконання   зобов ' язань , регламентовано   положеннями   Закону  « Про   забезпечення   вимог   кредиторів   та   реєстрацію   обтяжень ».

  Статтею   2   зазначеного   Закону   визначено , що   боржником   є   особа ,   яка   має   виконати   на   користь   обтяжувача   забезпечене   обтяженням   зобов ' язання ,   або   майновий   поручитель   за   таким   зобов ' язанням ; особа , яка   має   виконати   на   користь   обтяжувача   зобов ' язання   за   договором ,   на   підставі   якого   виникло   договірне   обтяження ;   особа ,   яка   відступила   право   вимоги ,   що   є   предметом   обтяження . О бтяжувачем  - є   кредитор   за   забезпеченим   рухомим   майном   зобов ' язанням , будь - яка   інша   особа ,   на   користь   якої   встановлюється   договірне   обтяження   тощо . Рухоме   майно   - окрема   рухома   річ ,   сукупність   рухомих   речей , гроші ,   валютні   цінності ,   цінні   папери ,   а   також   майнові   права   та   обов ' язки . Пріорітет  - переважне   право   обтяжувача   відносно   права   іншої   особи   на   те   ж   саме   рухоме   майно ; вищий   пріоритет   -   переважний   пріоритет   одного   обтяжувача   відносно   пріоритету   іншого   обтяжувача   на   отримання   задоволення   своїх   прав   чи   вимог   щодо   одного   й   того   ж   рухомого   майна .

Оскільки , позивач   по   справі   ОСОБА_5 виступав   майновим   поручителем   за   зобов ’ язанням   ТОВ  « Український   енергетичний   бізнес » шляхом   передачі   в   заставу   банку   права   вимоги   за   зобов ’ язаннями   по   депозитному   договору   Б 1GK- 124 від   15   січня   2008року , то   він   є   боржником   в   розумінні   вказаного   закону . Відповідач   по   справі  - ПАТ  « Банк Національний   кредит », як   кредитор   за   забезпеченим   рухомим   майном   зобов ’ язанням   є   обтяжувачем   в   розумінні   даного   закону .   Передане   в   заставу   банку   право   вимоги   за   депозитним   договором , а   саме , майнові   права , як   предмет   обтяження , прирівнюються   до   рухомого   майна   в   розумінні   даного   закону . Оскільки   позивачем   по   справі   будь - яким   іншим   особам   не   передавались   права   вимоги   за   зобов ’ язаннями   по   депозитному   договору   Б 1GK- 124   від   15   січня   2008   року , то   ПАТ  « Банк Національний   кредит » є   обтяжувачем   з   вищим   пріорітетом   в   розумінні   вказаного   закону . Зазначені   обставини   справи   не   оспорюються   сторонами   та   повністю   підтверджуються   матеріалами   справи .

      Згідно   зі   ст . 2   Закону   України  « Про   забезпечення   вимог   кредиторів   та   реєстрацію   обтяжень » - звернення   стягнення   на   предмет   обтяження  - вжиття   обтяжувачем   передбачених   законом   заходів     щодо     предмета     обтяження     для   задоволення     своїх   прав   чи   вимог ,   які   випливають   із   змісту   обтяження .

    Порядок   реалізації   права   грошової   вимоги , яке   є   предметом   обтяження , визначається   статтею   32 Закону   України  « Про   забезпечення   вимог   кредиторів   та   реєстрацію   обтяжень ». Відповідно   до   вимог   зазначеної   статті , якщо   предметом   забезпечувального   обтяження   є   право   грошової   вимоги ,   звернення   стягнення     на     нього     здійснюється   шляхом   відступлення   обтяжувачу   відповідного   права . Обтяжувач   зобов ' язаний   повідомити   в   порядку ,   встановленому   статтею   27   цього   Закону , боржника   та   інших   обтяжувачів   відповідного   права   грошової   вимоги   про   свій   намір   набути   на   свою   користь   таке   право .

    Відповідно   до   вимог   ст . 27   зазначеного   Закону , та , якщо   інше   не   встановлено   цим   Законом ,   обтяжувач ,   який   має   намір   звернути   стягнення   на   предмет   забезпечувального   обтяження   в   позасудовому   порядку ,   зобов ' язаний   надіслати   боржнику   та   іншим   обтяжувачам ,   на   користь   яких   встановлено   зареєстроване   обтяження , письмове     повідомлення   про   порушення   забезпеченого   обтяженням   зобов ' язання .   Повідомлення   надсилається   одночасно   з   реєстрацією   в   Державному   реєстрі   відомостей   про   звернення   стягнення   на   предмет   забезпечувального   обтяження .

    Відповідачем   по   справі   було   надіслане   позивачу   письмове   повідомлення   № 09-6/1186 від  25.12.2008 року   про   порушення   забезпеченого   обтяженням   зобов ’ язання   та   одночасно   було   проведено   реєстрацію   відомостей   в   Державному   реєстрі   відомостей  ( виписка   з   реєстру   обтяжень   НР   № 231429 від  25.12.2008 р .). Зазначені   обставини   сторонами   по   справі   не   заперечуються .  

Таким   чином , відповідач   відповідно   до   вимог   ст . 27 Закону   України  « Про   забезпечення   вимог   кредиторів   та   реєстрацію   обтяжень » висловив   лише   про   свій   намір   звернути   стягнення   на   предмет   забезпечувального   обтяження   в   позасудовому   порядку .

Згідно   із   ст . 32   Закону   України  « Про   забезпечення   вимог   кредиторів   та   реєстрацію   обтяжень » після   закінчення   тридцятиденного   строку , вказаного   в   частині   другій   статті  28 цього   Закону ,   обтяжувач   з   вищим   пріоритетом ,   який   висловив   намір   звернути     стягнення     на     предмет   забезпечувального   обтяження , надсилає   письмове   повідомлення   всім   особам ,   які   повинні   виконати   вимоги   за   відповідним   правом   грошової   вимоги   боржника ,   яке   є   предметом     забезпечувального     обтяження .  

В   повідомленні   зазначаються : повідомлення   про   відступлення   права   грошової   вимоги ; посилання   на   підставу   для   відступлення   права   грошової   вимоги   обтяжувачу ; реєстраційний   номер   забезпечувального   обтяження ; дані   про   особу   обтяжувача ,   включаючи   найменування , адресу   та   банківський   рахунок ; вимога     про   виконання   відповідної   грошової   вимоги   на   користь   обтяжувача ; черговість   пріоритетів   інших   обтяжувачів ,   на   користь   яких   встановлено   зареєстроване   обтяження   і   які   вимагають   задоволення   своїх   забезпечених   обтяженням   вимог   за   рахунок   відповідного   права   грошової   вимоги .

В   силу   положень   ст . 32 Закону   України  « Про   забезпечення   вимог   кредиторів   та   реєстрацію   обтяжень » саме   з   дня   відправлення   зазначеного   повідомлення   обтяжувач   з   вищим   пріоритетом   набуває   права   кредитора   в   зобов ' язанні ,   право   вимоги   за   яким   відступлене   на   його   користь .   Обтяжувач   користується   правами   кредитора   в   цьому   зобов ' язанні   до     моменту     повного   задоволення   його   забезпеченої   обтяженням   вимоги .

Протягом   п ' яти     днів     після     повного     задоволення     своєї   забезпеченої   обтяженням   вимоги   обтяжувач   надсилає   боржнику   та   іншим   обтяжувачам ,   які   висловили   намір   отримати   задоволення   своїх   забезпечених   обтяженням   вимог   за   рахунок   відповідного     права   грошової   вимоги ,   звіт   про   отримані   платежі   за   правом   грошової   вимоги .   Перевищення   грошової   суми ,   отриманої   обтяжувачем     за   відповідним   правом   грошової   вимоги ,   над   розміром   забезпеченої   обтяженням   вимоги   протягом   зазначених   п ' яти   днів   підлягає   переказу   іншим   обтяжувачам   згідно   з   їх   пріоритетом   у   рахунок   задоволення   їх   забезпечених   обтяженням   вимог ,   а   в   разі   відсутності   таких   - боржнику ».

Відповідач не надіслав позивачеві повідомлення та звіт відповідно до вищезазначених обов ’ язковість   яких   передбачена   ст.  32 вказаного   Закону.  

Враховуючи   викладене , посилання   відповідача   на   ті   обставини , що   він   реалізував   право   грошової   вимоги , що   було   предметом   застави   в   позасудовому   порядку , та   звернув   стягнення   на   спірні   депозитні   кошти , згідно   з   п .3.3. договору   застави   майнових   прав   № 02-633/1-1 від  23.10.2007 р ., ст .23 Закону   України  « Про   заставу », Закону   України  « Про   забезпечення   вимог   кредиторів   та   реєстрацію   обтяжень » є   безпідставними   та   спростованими   поданими   суду   доказами   та   поясненнями   сторін .

Відповідно   до   умов   п .3.3. договору   застави   майнових   прав   № 02-633/1-1 позасудовий   спосіб   звернення   стягнення   на   предмет   застави   реалізується   шляхом   відступлення   заставодержателю   права   задоволення   грошової   вимоги , що   випливає   із   заставленого   майна . Уступка   вимоги   щодо   предмету   застави  ( у   обсязі , у   якому   здійснено   стягнення   на   предмет   застави ) набирає   чинності , а   права   і   обов ’ язки   сторін   по   уступці   вимоги   виникають   одразу   після   звернення   стягнення   на   предмет   застави . З   моменту   здійснення   відступлення   вимоги   заставодержатель   отримує   всі   права   кредитора  ( у   відповідних   обсягах ) по   договору   банківського   вкладу , зобов ’ язання   за   яким   складають   предмет   застави , зокрема , право   безпосереднього   отримання   відповідних   грошових   сум   коштів   від   боржника   заставодавця   за   депозитним   договором .

Оскільки   відповідач   не   звернув   стягнення   на   предмет   застави , уступка   вимоги , як   це   визначено   п .3.3. договору   застави   не   набула   чинності , а   заставодатель   не   отримав   права   кредитора   по   договору   банківського   вкладу, то   посилання   відповідача   на   ст . 606 Цивільного   кодексу   України   щодо   припинення   боржника   та   кредитора   в   одній   особі   за   спірним   депозитним   договором   є   безпідставними .

Викладене , в   свою   чергу , кореспондується , з   положеннями   Закону   України  « Про   заставу », які   також   розмежовують   поняття  « набуття   права   звернення   стягнення » та  « реалізації » такого   права .

Так , статтею   20 Закону   України  « Про   заставу » передбачено , що   заставодержатель   набуває   право   звернення   стягнення   на   предмет   застави   в   разі ,   якщо   в   момент   настання   терміну     виконання   зобов ' язання , забезпеченого   заставою , воно   не   буде   виконано ,   якщо   інше   не   передбачено   законом   чи   договором .

Статтею  23 Закону   України  « Про   заставу » встановлено , що   п ри   заставі   майнових   прав   реалізація   предмета   застави   провадиться   шляхом   уступки   заставодавцем   заставодержателю   вимоги , що   випливає   із   заставленого   права . Заставодержатель   набуває   право   вимагати   в   судовому   порядку   переводу   на   нього   заставленого   права   в   момент   виникнення   права   звернення   стягнення   на   предмет   застави .

Частиною  2 ст . 592 Цивільного   кодексу   України   передбачено , що   Заставодержатель   має   право   вимагати   дострокового   виконання   зобов ' язання ,   забезпеченого   заставою ,   а   якщо   його   вимога   не   буде   задоволена , - звернути   стягнення   на   предмет   застави  

     1) у     разі     порушення   заставодавцем   правил   про   наступну   заставу ;

     2) у   разі   порушення   заставодавцем   правил   про   розпоряджання   предметом   застави ;

     3) в   інших   випадках , встановлених   договором .

Зміст   вказаної   норми   закону   свідчить   про   те , що   звернення   стягнення   на   предмет   застави   можливий   лише   у   єдиному   випадку  – у   разі   невиконання   заставодавцем   вимоги   щодо   дострокового   виконання   зобов ’ язання   забезпеченого   заставою .

  Як   було   вказано   вище , із   Повідомлення   про   порушення   зобов ’ язання   за   №  09-6/1186 від  25.12.08 р . ( яке   було   надіслано  30.12.2008 р .) вбачається , що   АКБ  « Національний   кредит » лише   повідомив   ОСОБА_5 про   порушення   ТОВ  « Український   енергетичний   бізнес » умов   кредитного   договору   в   частині   сплати   відсотків , зазначивши , що   у   разі   невиконання   до  26.01.2009 року   заявлених   у   цьому   повідомленні   вимог   у   повному   обсязі , він   буде   змушений   звернути   стягнення   на   грошові   кошти   за   депозитними   договорами .

Посилання відповідача на додані до апеляційної скарги розпорядження  відповідача від 26.01.2009р., меморіальний ордер, та банківську виписку не є допустими доказами, що підтверджують звернення стягнення на спірні грошові кошти, оскільки є документами внутрішнього бухгалтерського обліку відповідача, та, навпаки, підтверджують порушення відповідачем вимог ст.32 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» в частині набуття прав кредитора та реалізації права грошової вимоги. Таким чином відповідач по справі не набув права кредитора за депозитним договором №Б1GK-124, укладеним 15 січня 2008 року між ОСОБА_5 та відповідачем по справі.

Задовольняючи позов в частині стягнення  226 доларів США-1% річних за фактичну кількість днів зберігання банківського вкладу, суд виходив з вимог ч.2 ст.625 ЦК України.

Проте такий висновок суду є помилковим, оскільки стягнення 1% річних за фактичну кількість днів зберігання депозиту передбачено умовами договору №Б1GK-124, укладеним 15 січня 2008 року між ОСОБА_5 та відповідачем. Суд застосував закон, який не підлягає застосуванню.

Заявлені  на підставі ст.625 ЦК України позовні вимоги про стягнення 1% річних задоволенню не підлягають.

Відмовляючи в задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, суд виходив з того, що позов не доведений.

Проте позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню, оскільки згідно з п. 5 ч.1 ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів»  споживачі  мають право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров»я продукцією у випадках, передбачених законом.

Керуючись ст. ст.  309 ч.1 п.п.3,4,316   ЦПК України, суд,-

                                      В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу Герасиміва Арсенія Йосиповича – представника публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит» задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2009 року скасувати та ухвалити нове рішення.

  Позовні вимоги  ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит» про стягнення депозитного вкладу, 1% річних та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного  товариства «Банк Національний кредит» (04053, м. Київ, вул. Тургенівська, 52/58) на користь ОСОБА_5 (02192, АДРЕСА_1) 60 004 доларів США депозитного вкладу, 250 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства  «Банк Національний кредит» (04053, м. Київ, вул. Тургенівська, 52/58, на користь державного бюджету 1700 грн. судового збору.

Рішення  набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили шляхом подання скарги безпосередньо до  суду касаційної інстанції.

      Головуючий

      Судді