Головуючий у 1 інстанції - Берегуляк Ф.Г. категорія – ч.1 ст. 115 КК
Доповідач – Подковський О.А. справа № 11-56
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
3 березня 2010 року
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області у складі:
головуючого – Коваленка Є.П. ;
суддів - Подковського О.А., Лекан І.Є. ;
з участю прокурора – Семенця О.А.;
обвинуваченого – ОСОБА_1;
захисників: адвокатів - ОСОБА_2 та ОСОБА_3,
представника потерпілої – ОСОБА_4 та потерпілої ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Тернополі матеріали кримінальної справи за апеляцією старшого помічника прокурора м.Тернополя на постанову Тернопільського міськрайонного суду від 24 грудня 2009 року,-
В С Т А Н О В И Л А:
Постановою Тернопільського міськрайонного суду від 24 грудня 2009 року справа про обвинувачення
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Бондарівка Чемеровецького району Хмельницької області, громадянина України, з освітою середньою, неодруженого, зареєстрованого за адресою : АДРЕСА_1, раніше не судимого
за ч.1 ст.115, ч.1 ст.296 КК України повернута прокурору Тернопільської області для організації проведення додаткового розслідування.
Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що 22 травня 1998 року біля 3 год. поблизу перехресть вулиці В. Стуса та 15 Квітня в м. Тернополі, вчиняючи хуліганські дії по відношенню до ОСОБА_8 і заподіявши йому тілесні ушкодження в різні частини тіла, будучи агресивно збудженим, на місці події знайшов гострий предмет типу ножа , з метою позбавлення життя ОСОБА_8, став умисно наносити ним удари в різні частини тіла ОСОБА_8, усвідомлюючи, що тим самим заподіює йому смерть. У результаті своїх умисних злочинних дій, спрямованих на позбавлення життя ОСОБА_8, підсудний ОСОБА_1 спричинив йому значну кількість тілесних ушкоджень в різні частини тіла, які відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров’я, а також тяжкі тілесні ушкодженнями, що потягнули за собою смерть.
Крім цього, підсудний ОСОБА_1 з іншими особами біля 3 год. 22 травня 1998 року в приміщенні клубу "Нічне Рандеву", що по вул. В. Стуса в м. Тернополі, грубо порушуючи громадський порядок, виражаючи явну неповагу до присутніх в клубі осіб з власної ініціативи втрутились у бійку, що була припинена працівниками клубу. Після цього ОСОБА_1 та ОСОБА_7, перебуваючи в стані алкогольного сп"яніння і вперто не припиняючи хуліганські дії, маючи намір помститися ОСОБА_9,одному із учасників конфлікту , побігли його шукати в напрямку підземного переходу. Зустрівшись з ОСОБА_10, який завадив їм поквитатись з ОСОБА_11, вони нанесли останньому удари руками та ногами в різні частини тіла.
У результаті цих злочинних дій, були заподіянні ОСОБА_10 тілесні ушкодження у вигляді уламкового перелому нижньої щелепи в ділянці лівого суглобового паростка, що відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості; садна ділянки проекції верхнього краю лівої лопатки, двох саден проекції проксимальної третини лівої ключиці, двох саден ділянки проекції гілки нижньої щелепи зліва, одного садна ділянки основи п"ясно – фалангового суглобу 3-го пальця лівої кисті по тильній поверхні, одного садна ділянки нижньої третини передньо – зовнішньої поверхні лівої гомілки, двох саден ділянки правої половини верхньої губи, синця лівої виличної ділянки; ділянки внутрішньо – шкірних крововиливів в зоні проекції верхнього краю лівої лопатки, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, які не спричиняють розладу здоров’я.
В зв’язку з тим,що під час проведення досудового слідства по кримінальній справі були допущені істотні порушення вимог КПК України, без усунення яких справа не могла бути розглянута в суді, постановою суду її повернуто для проведення додаткового розслідування.
Підставами для прийняття такого рішення стало, зокрема те, що:
-6 грудня 2008 року постановою старшого слідчого прокуратури Тернопільської області кримінальна справа була закрита, а її подальше розслідування фактично проводилось незаконно, без її порушення, тобто всі слідчі дії є нелегітимними ;
-порушено право ОСОБА_1 на захист внаслідок пред’явлення йому суперечливого обвинувачення за ч. 1 ст. 115 , ч. 1 ст. 296 КК України, без встановлення часу, місяця скоєння злочину, умислу та мотивів дій обвинуваченого.
В апеляції старший помічник прокурора м. Тернополя просить постанову суду скасувати , а справу направити на новий судовий розгляд, оскільки вважає, що під час розслідування кримінальної справи не було допущено істотних порушень вимог КПК України. Відповідно до ч. 2 ст. 141 КПК України, якщо під час досудового слідства частина пред’явленого обвинувачення не знайшла свого підтвердження, слідчий своєю постановою закриває справу в цій частині . 6 грудня 2008 року була винесена постанова про закриття справи в частині кваліфікуючих ознак , а не в цілому кримінальної справи. А тому розслідування проводилось в межах порушеної кримінальної справи. При цьому сам апелянт у своїй скарзі не вказує , в межах якої саме кримінальної справи ( коли порушена, за якою статею)проводилось розслідування.Не зміг пояснити це і прокурор в апеляційній інстанції.
На думку старшого помічника прокурора м. Тернополя, винесення постанов органів досудового слідства про перекваліфікацію дій обвинуваченого, не дивлячись на те, що це не передбачено в КПК України, все ж таки є в межах правового поля, адже заборони це робити діючий кримінально-процесуальний закон не містить.
Те, що в якості захисника ОСОБА_1 було допущено його брата, стосовно якого було порушено кримінальну справу, жодним чином не обмежувало прав обвинуваченого на захист, адже його інтереси також захищали й професійні адвокати.
Обвинувачення ОСОБА_1 було пред’явлене з дотриманням вимог ст. ст. 132, 142 КПК України, при цьому жодних фактичних даних на обґрунтування такої позиції не наведено. Не зміг їх навести і прокурор в апеляційній інстанції.
Крім того, вказані у постанові суду недоліки досудового слідства, можна було б усунути в судовому засіданні, а тому направлення кримінальної справи на додаткове розслідування в даному випадку є неприпустимим, однак яким чином суду слід усунути порушення досудового слідства не конкретизовано.
Заслухавши суддю - доповідача, міркування прокурора, який просить постанову суду скасувати , а справу направити на новий судовий розгляд, інших учасників , які повністю згідні з постановою суду , дослідивши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.
У відповідності до вимог ст.ст.281,374 ч.1 п.1 КПК України кримінальна справа в усякому разі підлягає поверненню на додаткове розслідування коли під час досудового слідства були допущенні такі істотні порушення кримінально-процесуального закону , які виключали можливість постановлення вироку чи постанови.
Вивченням матеріалів справи встановлено, що 22 травня 1998 року начальником СВ Тернопільського МУ УМВС України в Тернопільській області порушена кримінальна справа за фактом спричинення тяжкого тілесного ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого ОСОБА_10 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 101 КК України ( в редакції 1960 року) (Т.1 а.с.1).
29 травня 1998 року слідчим СВ Тернопільського МУ УМВС України в Тернопільській області винесена постанова про порушення кримінальної справи за фактом злісного хуліганства за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 206 КК України ( в редакції 1960 року), яка того ж дня об’єднана в одне провадження з кримінальною справою №1174790 (Т.1 а.с. 3).
07 вересня 1998 року старшим слідчим прокуратури м. Тернополя винесена постанова про порушення кримінальної справи за фактом умисного вбивства ОСОБА_10 за ознаками злочину, передбаченого ст. 94 КК України ( в редакції 1960 року). (Т.1 а.с. 25).
Тобто по одному і тому ж факту було порушено дві кримінальні справи: за ч.3 ст.101 КК України (22 травня 1998року ) та за ст.94 КК України ( 7 вересня 1998 року).
11 лютого 1999 року старшим прокурором відділу Генеральної прокуратури України винесена постанова про перекваліфікацію дій особи , яка скоїла злочин , в мотивувальній частині якої перечислені всі вищенаведені постанови , після чого дії ОСОБА_1 стосовно потерпілого ОСОБА_10 перекваліфіковано на п. "б" ст. 93, ч.2 ст. 206 КК України ( в редакції 1960 року) і відносно ОСОБА_1 заново порушено кримінальну справу за п "б" ст. 93, ч.2 ст. 206 КК України ( в редакції 1960 року) (Т.1 а.с. 44). При цьому в мотивувальній частині викладено посилання на порушення кримінальної справи за ст. 94 КК України . Тобто, три кримінальні справи об’єднані в одну - за п.б ст.93, ч.2 ст.206 КК України.
22 жовтня 2008 року постановою старшого слідчого прокуратури Тернопільської області діяння ОСОБА_1 перекваліфіковано з п. "б" ст. 93 та ч.3 ст. 206 КК України ( в редакції 1960 року) на п. 7 ч.2 ст. 115, ч.4 ст. 296 КК України (Т.4 а.с.44 – 46).
22 жовтня 2008 року ОСОБА_1 пред"явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених п.7 ч.2 ст. 115, ч.4 ст. 296 КК України ( Т.4 а.с. 50 – 53).
06 грудня 2008 року постановою старшого слідчого прокуратури Тернопільської області кримінальна справа в частині пред’явленого обвинувачення ОСОБА_1 за кваліфікуючими ознаками, передбаченими ст. 296 КК України, а саме : "вчинені групою осіб" та "із застосуванням іншого предмета, спеціально пристосованого та заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень" та за кваліфікуючою ознакою, передбаченою п.7 ч.2 ст. 115 КК України, а саме "з хуліганських мотивів", закрита (Т.4 а.с.109 – 110) за ст.5 КК України та п.2 ст.6 КПК України за відсутністю в діянні складу злочину.
Кримінальна справа була закрита не в частині пред’явленого обвинувачення, як наголошує прокурор в апеляції, а в цілому, адже обвинувачення ОСОБА_1 за іншими статтями, ніж п. 7 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 296 КК України, не пред’являлось та справа не порушувалася. Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що після закриття справи 6 грудня 2008 року всі слідчі дії , які були проведені на цей момент , і всі зібрані за цей час докази перетворюються на нелегітимні , тобто здійснені без порушення кримінальної справи. А вони , як відомо, не можуть бути покладені на обґрунтування вироку. Органом досудового слідства в такому випадку не враховано правило, зазначене в п.10 ст.6 КПК України про те , що кримінальну справу не може бути порушено , а порушена справа підлягає закриттю щодо особи , про яку є не скасована постанова органу дізнання , слідчого , прокурора про закриття справи за тим же обвинуваченням.
Таким чином, у відповідності із вимогами ч.1 п.1 ст. 374 КПК України та роз"ясненнями , даними в п.п. 5,8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 року №2 "Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальної справи на додаткове розслідування", справа у всякому разі підлягає поверненню для проведення додаткового розслідування, якщо розслідування проведено без скасування раніше винесеної постанови про закриття кримінальної справи або про відмову в порушенні такої щодо тієї самої особи за тим же обвинуваченням.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що сам апелянт,а також прокурор в апеляційній інстанції стверджуючи, що після 6 грудня 2008 року розслідування по справі проводилось в межах порушеної кримінальної справи так і не визначилися коли саме вона була порушена, а також що це за справа.
Прокурор в апеляційній інстанції посилався на те, що слідчий діяв у відповідності до вимог ст.141 КПК України , згідно якої якщо під час досудового слідства частина обвинувачення не знайшла свого підтвердження , слідчий своєю постановою закриває справу в цій частині обвинувачення.
Колегія погоджується з таким правом слідчого . Однак ні апелянтом , ні прокурором в судовому засіданні не враховано , що слідчий закрив всю кримінальну справу – в частині всього обвинувачення , а інших справ немає.
Твердження , викладені у апеляції про те, що винесення постанов про перекваліфікацію дій обвинуваченого не заборонено чинним кримінально-процесуальним законом, а тому є законним, не заслуговують на увагу , оскільки чинним кримінально-процесуальним законодавством не передбачено винесення постанов про перекваліфікацію дій обвинуваченого, такі дії органів досудового слідства у відповідності до ст.1 , 2 КПК України та ч.2 ст.19 Конституції України є незаконними.
Відповідно до ч.1 п.3 ст. 370 КПК України істотними порушеннями кримінально - процесуального закону визнаються порушення, що позбавляють або обмежують право обвинуваченого на захист.
Згідно з п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №8 „Про застосування законодавства , яке забезпечує право на захист в кримінальному судочинстві”, суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб постанова про притягнення як обвинуваченого була конкретною за змістом. Зокрема, в описовій її частині зазначаються: злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа; час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому; стаття (частина, пункт статті) кримінального закону, якою передбачений цей злочин. Недодержання органами досудового слідства вимог статей 132 і 142 КПК України може бути підставою для повернення справи на додат кове розслідування.
Як встановлено обвинувачення, яке пред’явлене підсудному ОСОБА_1, є неконкретним і протиречивим .
Як вбачається з нього, дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1 ст. 115, ч.1 ст. 296 КК України і слідчий в мотивувальній частині посилається на те, що події мали місце 22 травня 1998 року біля 3 год., однак вказується на різні місця події злочину, що свідчить про неповноту дослідження обставин скоєння хуліганства та вбивства .
Також, описуючи події, що передували вбивству, в обвинуваченні ОСОБА_1 слідчий допустив протиріччя із встановленими обставинами за вироком від 23 червня 1999 року, яким було засуджено іншого учасника хуліганства ОСОБА_7, який вступив в законну силу, а тому встановлені у ньому обставини вважаються достовірними. Так, згідно вказаного вироку причиною побиття потерпілого був хуліганський мотив, а згідно обвинувачення ОСОБА_1 за ч.1 ст.296 КК України – помста .
Описуючи вбивство в обвинуваченні ОСОБА_1 слідчий вказав ,що ОСОБА_1 вчиняючи хуліганські дії по відношенню до ОСОБА_10, будучи агресивно збудженим поведінкою ОСОБА_11 та ОСОБА_10, вирішив його вбити, тобто фактично викладено інший склад злочину
Описуючи нанесення тілесних ушкоджень, слідчий вказав , що потерпілому були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження , що потягнули за собою смерть, а не вбивство, тобто також вказав на інший склад злочину.
Згідно обвинувачення, ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_7 під час скоєння хуліганських дій заподіяли ОСОБА_10 тілесні ушкодження у вигляді уламкового перелому нижньої щелепи в ділянці лівого суглобового паростка, що відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Однак вказаним обставинам не було дано юридичної оцінки. Не дано їй ні в апеляції , ні прокурором в апеляційній інстанції.
Крім того, твердження прокурора в апеляції, що обвинувачення ОСОБА_1 пред’явлено у відповідності до вимог КПК є голослівним. Жодних аргументів на його підтвердження в апеляції не наведено, фактично є лише посилання на загальні фрази та норми закону, без посилання на конкретні обставини справи.
Тому колегія суддів вважає, що пред’явлення ОСОБА_1, неконкретного і протиречивого обвинувачення обмежує його право на захист та є істотним порушенням вимог КПК України, що є також підставою для направлення кримінальної справи на додаткове розслідування.
Твердження прокурора про можливість усунення в судовому
засіданні неповноти та неправильності досудового слідства не обґрунтовані,
оскільки усунення неповноти та недоліків досудового слідства пов'язано
не тільки з проведенням слідчих дій, а й також з необхідністю вжиття значного обсягу оперативно-розшукових заходів, які не можуть здійснюватись під
час розгляду справи судом.
З огляду на наведене колегія вважає, що прийняте судом рішення про направлення справи на додаткове розслідування є законним і обґрунтованим. Під час нового розслідування необхідно усунути вказані порушення закону та прийняти законне рішення.
Керуючись ст. ст. 365,366 КПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію старшого помічника прокурора м. Тернополя залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду від 24 грудня 2009 року, якою кримінальна справа про обвинувачення ОСОБА_1 повернута прокурору Тернопільської області для організації проведення додаткового розслідування – без змін.
Головуючий –
Судді –