Головуючий у 1 інстанції - Білосевич Г.С. категорія – амністія
Доповідач – Подковський О.А. справа № 11-18
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 січня 2010 року
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області у складі:
головуючого –Коваленка Є.П. ;
суддів - Подковського О.А., Гавриш Г.П.;
з участю прокурора –Маслюка О.П. ;
потерпілої - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Тернополі матеріали за апеляцією потерпілої ОСОБА_1 на постанову Кременецького районного суду від 13 листопада 2009 року,-
В С Т А Н О В И Л А:
Постановою Кременецького районного суду від 13 листопада 2009 року
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, не судимий, уродженець с. Іване-Золоте Заліщицького району Тернопільської області, житель с. Колосова Кременецького району Тернопільської області, з вищою освітою, директор Кременецького професійно-технічного училища № 6
обвинувачений у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 365 КК України,
звільнений від кримінальної відповідальності на підставі пункту „ ґ ” статті 1 Закону України „Про амністію” від 12 грудня 2008 року.
Як вбачається із постанови суду, ОСОБА_2, перебуваючи на посаді директора Кременецького професійно-технічного училища № 6, як посадова особа, яка займає відповідальне становище та здійснює організаційно - розпорядчі функції, умисно вчинив перевищення службових повноважень, які явно виходили за межі наданих йому повноважень згідно закону та статуту професійно-технічного училища № 6.
Так, ОСОБА_3 разом із своєю матір'ю ОСОБА_1, зареєстровані та проживали за адресою по АДРЕСА_1 ( Кременецьке професійно-технічне училище № 6) до грудня 2008 року, орендуючи дві кімнати. Неповнолітня ОСОБА_3 та її мати ОСОБА_1 поселені в гуртожиток на підставі договору оренди житлового приміщення від 01 червня 2004 року, який укладений терміном на 1 рік та неодноразово переукладався до 1 червня 2007 року. Починаючи з березня 2006 року ОСОБА_1 неодноразово повідомлялась про можливе виселення з гуртожитку, але іншого житла у користуванні матері та дитини не було. У зв'язку із складними життєвими обставинами в яких опинилась сім'я, а саме відсутністю будь-якого власного житлового приміщення та не змоги оплачувати орендну плату за інше помешкання, ОСОБА_1 та її неповнолітня дочка продовжували проживати в даному гуртожитку. У вересні 2008 року за прямою вказівкою директора Кременецького професійно-технічного училища № 6 ОСОБА_2 потерпілим ОСОБА_1 та неповнолітній ОСОБА_3 відключено водопостачання та електропостачання, що унеможливлювало подальше проживання у гуртожитку. Ввечері 12 грудня 2008 року, прийшовши додому, потерпілі вияснили, що на вхідних дверях встановлений навісний замок, який перешкоджав входу у житлове приміщення ОСОБА_3, яке знаходилось у блоці № 16 гуртожитку Кременецького професійно-технічного училища № 6. Тому ОСОБА_1 та неповнолітня ОСОБА_3 вимушено звернулись за наданням тимчасового притулку до ОСОБА_4
Так, в порушення законодавства ОСОБА_2 самовільно, без відповідного рішення суду та добровільної згоди ОСОБА_1, створив їй та її неповнолітній дочці ОСОБА_3 перешкоди у доступі до житлового приміщення.
Під час попереднього судового засідання підсудній заявив клопотання про закриття відносно нього кримінальної справи та звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі Закону України „ Про амністію " від 26 грудня 2008 року.
Враховуючи те, що ОСОБА_2 є пенсіонером, досяг 60-річного віку, вчинений ним по своїй тяжкості злочин підпадає під дію статті 1 Закону України «Про амністію», у відповідності до ст. 1 п. „ ґ '" Закону України „Про амністію" від 26 грудня 2008 року, суд звільнив його від кримінальної відповідальності, а справу провадженням закрив.
В апеляції потерпіла ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Вказану постанову суду вважає незаконною, оскільки вона винесена за її відсутності та без повідомлення про час та місце попереднього розгляду справи. Крім того, пояснює, що після звільнення від кримінальної ОСОБА_2 продовжує створювати їй перешкоди в користуванні житлом, пояснюючи це тим, що кримінальна справа відносно нього закрита, при цьому нарахувавши 1134 грн. заборгованості по оплаті проживання. Крім того, потерпіла заявила, що окремо подавати до суду позовну заяву в порядку цивільного судочинства вона не має змоги.
Заслухавши суддю - доповідача, міркування прокурора, який згідний із постановою суду, скаржницю, яка підтримала апеляційну скаргу, колегія судів вважає, що апеляція не підлягає до задоволення з наступних міркувань.
Відповідно до ст.ст. 244, 248 КПК України за результатами попереднього розгляду справи при наявності обставин передбачених статтею 6 КПК України суддя своєю мотивованою постановою закриває справу.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 6 КПК України кримінальну справу не може бути порушено, а порушена підлягає закриттю внаслідок акту амністії, якщо він усуває застосування покарання за вчинене діяння.
ОСОБА_2 на момент розгляду справи в суді був особою, яка досягла 60 річного віку, обвинувачувався у скоєнні умисного злочину середньої тяжкості, а тому підпадав під дію п. „ґ” ст. 1 Закону України „Про амністію” від 12 грудня 2008 року, що набрав чинності 26 грудня 2008 року.
Враховуючи, що під час попереднього розгляду справи ОСОБА_2 подав письмову заяву в якій просив застосувати до нього положення Закону України „Про амністію”, суд першої інстанції правильно звільнив його від кримінальної відповідальності та закрив справу.
Відповідно до положень КПК України участь потерпілого при попередньому розгляді справи не є обов’язковою. Не є обов’язковою участь потерпілого і при вирішенні судом питання про застосування амністії.
За таких обставин, колегія суддів підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачає.
Керуючись ст. ст. 365,366 КПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Кременецького районного суду від 13 листопада 2009 року щодо ОСОБА_2 – без змін.
Головуючий -
Судді –
Копія вірна: суддя О.А.Подковський