ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство “Закарпатське облпаливо” у серпні 2005 року звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до державної холдінгової компанії “Луганськвугілля” про стягнення 133733,82 грн., з яких 97783,67 грн.  інфляційних та 35954,15 грн. -3% річних від простроченої суми виконання грошового зобов'язання. Позовні вимоги обгрунтовувались тим, що господарським судом Луганської області 18.12.2001 прийнято рішення у справі № 16/436 про стягнення з ДХК “Луганськвугілля” на користь ЗАТ “Закарпатське облпаливо” збитків з рахунком індексу інфляції у сумі 334457,20 грн. У зв'язку з тим, що до цього часу вказана заборгованість не погашена, позивач за період з 01.01.2002 по 01.08.2005 просить стягнути з відповідача інфляційні та 3% річних.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 18.10.2005 залучено до участі у справі як другого відповідача Державне підприємство “Луганськвугілля”.

Рішенням господарського суду Луганської області від 29.11.2005 у справі № 2/373 позов задоволено, стягнуто з ДХК “Луганськвугілля” на користь ЗАТ “Закарпатське облпаливо” 97783,67 грн. інфляційних та               35954 ,15 грн. -3% річних.

Державна холдінгова компанія “Луганськвугілля” у своїй касаційній скарзі просить рішення господарського суду Луганської області від 29.11.2005 у справі № 2/373 скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Скаржник вважає, що  оскаржуване рішення прийняте з порушенням  норм матеріального  та  процесуального права . Скаржник посилається на те, що судом встановлено: боржником ЗАТ «Закарпатське облпаливо»була ДХК «Луганськвугілля». Відповідно до наказу Мінпаливенерго № 82 від 13.02 2003р ДХК «Луганськвугілля» реорганізовано шляхом виділення з його складу підрозділів та дочірніх підприємств та приєднання їх до складу ДП «Луганськвугілля», яке зареєстровано 07.04.03р. та є правонаступником прав та обов'язків реорганізованого ДХК «Луганськвугулля».  Скаржник зазначає, що зобов'язання, на суму якого нараховані інфляційні та річні, виникло між позивачем та структурним підрозділом «Управління «Луганськвуглепостачання»ДХК «Луганськвугілля».  В касаційній скарзі зазначено, що відповідно до наказу Мінпаливенерго № 143 від 25.03.05р. «Про внесення змін до Наказу Мінпаливенерго від 13.02.03р. № 82»правонаступником структурного підрозділу «Управління «Луганськвуглепостачання»ДХК «Луганськвугілля»є Державне підприємство «Луганськвугілля».  Пункт 3.2. Статуту ДП «Луганськвугілля»встановлює, що підприємство є правонаступником структурного підрозділу «Управління «Луганськвуглепостачання»ДХК «Луганськвугілля». Відповідно до ст. 109 ЦК України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Таким чином, ДП «Луганськвугілля»є юридичною особою, яка відповідно до законодавства України з часу приєднання до її складу Структурного підрозділу «Управління «Луганськвуглепостачання»ДХК «Луганськвугілля»відповідає за всіма її зобов'язаннями всім належним йому майном. Відповідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» заміна особи боржника на правонаступника можлива як з власної ініціативи державного виконавця так і  за заявою однієї із сторін виконавчого провадження. Скаржник зауважує, що той факт, що ДХК “Луганськвугілля”  у  виконавчому провадженні не було замінено правонаступником до цього  часу   не   може   впливати   на   вирішення   питання   про   момент   виникнення правонаступництва. Скаржник вважає, що  дана норма Закону не повинна була застосовуватися судом, оскільки є нормою публічного права та не може регламентувати приватноправові відносини, які відносяться до виключної  регламентації актів цивільного  законодавства, і що господарський суд Луганської області  не застосував ст. 109 ЦК України, яка підлягала застосуванню у цьому випадку, та застосував ст. 11 Закону  України «Про виконавче провадження», яка застосуванню не підлягала. 

Заслухавши доповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом Луганської області норм  матеріального та процесуального права,  юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні господарського суду Луганської області від 29.11.2005,  колегія суддів Вищого господарського суду України  дійшла висновку,  що  касаційна скарга підлягає  частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що господарським судом Луганської області 18.12.01 було прийнято рішення у справі № 16/436 за позовом ЗАТ «Закарпатське облпаливо», м. Ужгород, яке є позивачем у даній справі, до відповідача - ДХК «Луганськвугілля», що виступає 1 відповідачем по даній справі про стягнення 308000 грн. боргу, який утворився у зв'язку з помилковим перерахуванням йому головним управлінням Державного казначейства зазначеної суми, як бюджетне фінансування витрат ЗАТ «Закарпатське облпаливо»у частині надання субсидій та пільг особам, на яких поширюється дія Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»на придбання вугілля, 77160 грн. 32 коп. пені, 116810 грн. інфляційних нарахувань та 14599 грн. 20 коп. річних.  Зазначеним рішення суду від 18.12.01 у справі № 6/436 з 1 відповідача на користь позивача було стягнуто 334457 грн. 20 коп. збитків з урахуванням індексу інфляції.

Як було встановлено при розгляді справи та згідно з листом  Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції станом на час її слухання  загальна сума, стягнута за рішенням суду  у справі № 16/436, на даний час 1 відповідачем не погашена.     Позивачем   у   розрахунку   ціни   позову   на   день   його   пред'явлення   інфляційні нарахування у сумі 97783 грн. 67 коп.  за період з 01.01.03 по 01.07.05 та річні у сумі 35954 грн. 15 коп. за період з 01.01.02 по 01.08.05 обчислені з суми заборгованості 334457 грн. 20 коп., яка не погашена відповідачем до даного часу.

Судом першої інстанції при розгляді справи № 2/373 не повністю встановлені обставини справи, зокрема, не з'ясоване питання хто і з якого часу є правонаступником ДХК «Луганськвугілля»у зв'язку з його реорганізацією щодо спірних обов'язків  цієї юридичної особи.

Беручи  до   уваги,   що   господарським судом першої інстанції   в порушення ст.43 ГПК України не були всебічно і повно розглянуті всі обставини справи та виходячи з повноважень касаційної інстанції щодо перевірки повноти встановлення обставин справи у рішенні або постанові господарського суду, передбачених частиною 2 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України, відсутність якої унеможливлює правильність застосування норм матеріального права при вирішенні спору, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що прийняте у  справі судове рішення підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, всебічно і повно встановити обставини справи та в залежності від встановленого і відповідно до чинного законодавства вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹ - 111¹² Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу Державної холдингової компанії “Лцуганськвугілля” на рішення господарського суду Луганської області від 22.12.2005 у справі № 2/373 задовольнити частково.

2.Рішення  господарського суду Луганської області  від 22.12.05 року у справі № 2/373  скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду Луганської області 

Головуючий                                                                          Плахотнюк С.О.

С у д д я                                                                                 Панченко Н.П.

С у д д я                                                                                 Самусенко С.С.