Справа №756/847/17 Головуючий у І інстанції Жежера О.В.

Провадження № 11-кп/824/2363/2020 Доповідач у 2 інстанції Дрига А.М.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

2 липня 2020 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді - Дриги А.М.,

суддів - Габрієля В.О., Полосенка В.С.,

секретаря - Косовської М.Д.,

з участю:

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

прокурора - Оршавської В.Р.,

захисників - адвокатів Афендулової М.Г., Анікіна Д.С., Татькова Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в режимі відеоконференції з ІТТ ГУ НП в м. Києві апеляційні скарги захисників обвинуваченого ОСОБА_1 адвокатів Афендулової М.Г. та Анікіна Д.С. на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 21 травня 2020 року, якою ОСОБА_1 , обвинуваченому у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України - продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, до 19 липня 2020 року включно,

В С Т А Н О В И Л А :

В провадженні Оболонського районного суду м. Києва перебувають матеріали кримінального провадження № 42016000000002037 щодо ОСОБА_1 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.

19.05.2020 року прокурорами було подано клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України на даний час не зникли.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 21.05.2020 року ОСОБА_1 обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, до 19 липня 2020 року включно.

Рішення суду мотивоване тим, що прокурором було доведено те, що ризики, передбачені ст.177 КПК України продовжують існувати на даний час.

Не погоджуючись з ухвалою суду, захисник обвинуваченого ОСОБА_1 адвокат Афендулова М.Г. подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання про продовження ОСОБА_1 строку тримання під вартою.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що ухвала суду є незаконною. Зазначає, що жодних належних доказів того, які б підтверджували існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України прокурором не надано.

Не погоджуючись з ухвалою суду, захисник обвинуваченого ОСОБА_1 адвокат Анікін Д.С. подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання про продовження ОСОБА_1 строку тримання під вартою.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що ухвала суду є незаконною. Зазначає, що судом в порушення вимог ч. 2 ст. 193 КПК України не було роз`яснено ОСОБА_1 його права. Зазначає, що жодних належних доказів того, які б підтверджували існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України прокурором не надано. Зазначає, що досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні вже завершено, фактів тиску на свідків більше ніж 2 роки не було.

Заслухавши суддю доповідача, думки обвинуваченого та захисників, які підтримали подані апеляційні скарги, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційних скарг, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у ст.55 Конституції України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

ЄСПЛ у своєму рішенні від 04.12.1995 у справі «Bellet v. France» зазначив, що ст.6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним із аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Відповідно до ст.7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зокрема, право на доступ до правосуддя (п.14 ч.1 ст.7 КПК України).

Чинним КПК України не передбачено процедуру апеляційного оскарження такої категорії ухвал. Згідно з ч.6 ст. 9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 КПК України.

Відповідно до ч.2 ст.331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

Згідно з ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Як вбачається зі ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Ухвалюючи рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, районний суд повинен з`ясувати доцільність продовження застосування запобіжного заходу, що у свою чергу повинно відповідати ризикам та обставинам, що передбачені статтями 177 - 178 КПК України, у їх зіставленні з конкретними фактами, встановленими учасниками судового провадження.

Положеннями ч.3 ст.331 КПК України встановлено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Перевіряючи відповідно до ст. 331 КПК України підстави доцільності продовження строків тримання ОСОБА_1 під вартою, не вирішуючи наперед питання доведеності вини обвинуваченого, місцевий суд врахував обґрунтованість підозри, інформацію про особу обвинуваченого, який переховувався від слідства та суду, у зв`язку з цим стосовно ОСОБА_1 під час досудового слідства було проведено спеціальне досудове розслідування та під час судового розгляду ухвалою прийнято рішення про здійснення спеціального судового розгляду, також судом враховано підвищену суспільну небезпечність інкримінованого йому правопорушення, те, що ОСОБА_1 здійснив втечу з-під варти, у зв`язку з чим ОСОБА_1 було оголошено в розшук, та правильно прийшов до переконання, що лише запобіжний захід у виді тримання під вартою, на даному етапі кримінального провадження, у змозі забезпечити уникненню ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зокрема ризику переховування від суду та незаконно впливати на свідків.

Зазначені ризики на цей час продовжують існувати та є реальними. Крім того, враховуючи вік ОСОБА_1 , його соціальні зв`язки, наявність громадянства іноземних держав, його майновий стан, усвідомлення обвинуваченим виду покарання, яке може йому загрожувати, свідчить про те, що останній з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватися від суду, що унеможливить розгляд провадження, встановлення реальних обставин справи та виконання правових приписів ст.2 КПК України.

Доводи апеляційних скарг захисників обвинуваченого щодо незаконності ухвали суду, колегія суддів вважає безпідставними. При розгляді клопотання прокурором доведено об`єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 та встановлена наявність ризиків, визначених ст. 177 КПК України. Крім того, на даний час розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_1 ще триває, не допитано свідків по справі, дослідження доказів ще не завершено, не виконано вимоги ст. 363 КПК України.

Як слушно зазначив суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, відсутність даних про спроби ОСОБА_1 переховуватись від суду з моменту затримання та чинити тиск на свідків свідчить лише про те, що такі спроби не були реалізовані, оскільки останній тримався під вартою та не мав такої можливості.

Вирішуючи питання про можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, районний суд взяв до уваги, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, вчинене з корисливих мотивів на замовлення, за попередньою змовою групою осіб, та правильно прийшов до переконання, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не буде достатнім для запобігання ризикам, зазначеним у ст.177 КПК України, та не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Зазначені вище обставини вже були підтверджені попередніми ухвалами суду під час розгляду клопотань про продовження ОСОБА_1 строку тримання під вартою.

Доводів на спростування вищевказаних висновків суду першої інстанції обвинуваченим ОСОБА_1 та його захисниками не наведено, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг та вважає за необхідне залишити оскаржуване рішення без зміни.

Керуючись положеннями ст.ст. 183, 331, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги захисників обвинуваченого Шепелева О.О . адвокатів Афендулової М.Г. та Анікіна Д.С. - залишити без задоволення.

Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 21 травня 2020 року, якою ОСОБА_1 обвинуваченому у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, до 19 липня 2020 року включно - залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Суддя Суддя