707/276/20

2/707/423/20

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

22 червня 2020 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді         Смоляра О.А.

при секретарі                 Зарубі Н.М.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2 Є ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ СК «Просто страхування», ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що 29.01.2019р. з вини відповідача ОСОБА_4 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів KIA SPORTAGE, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням позивача та PEUGEOT BIPPER, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням відповідача ОСОБА_4 , внаслідок чого зазначені транспортні засоби зазнали пошкоджень. Автомобіль позивача застрахований за договором добровільного страхування транспортного засобу в ПАТ НАСК «ОРАНТА», а цивільна відповідальність ОСОБА_4 застрахована у страховій компанії АТ «ПРОСТО страхування». На відшкодування майнових збитків, завданих внаслідок ДТП позивачу, ПАТ НАСК «ОРАНТА» перерахувала на користь ФОП ОСОБА_5 страхове відшкодування в розмірі 34985грн. Натомість вартість матеріального збитку, завданого автомобілю позивача, що розрахована внаслідок автотоварознавчого дослідження, складає 65705,20грн (вартість відновлювального ремонту – 49884,87грн, величина втрати товарної вартості – 15820,33грн). Окрім того, внаслідок пошкодження автомобілю позивач зазнав моральної шкоди та задля належного правового врегулювання питань отримання компенсації завданих матеріальних збитків поніс витрати з оплати юридичних послуг та послуг експерта товарознавця. Оскільки з боку відповідачів позивач не отримав жодної грошової компенсації, то він звернувся до суду з даним позовом, в якому просить: стягнути з АТ «ПРОСТО страхування»: 14899,87грн ­ відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, як сума недоплаченого страхового відшкодування; 2800грн ­ вартість експертного автотоварознавчого дослідження розміру збитків; 2334,99грн ­ пеня за несвоєчасну виплату суми страхового відшкодування; стягнути з ОСОБА_4 : 15820,33грн ­ збитки у вигляді втрати товарної вартості пошкодженого внаслідок ДТП автомобілю; 20000грн – відшкодування моральної шкоди, завданої пошкодженням автомобілю; 4000грн ­ витрати з оплати юридичних послуг, направлених на правове вирішення питань отримання позивачем компенсації завданої йому шкоди; стягнути солідарно з АТ «ПРОСТО страхування» та ОСОБА_4 витрати з оплати судового збору в сумі 1681,60грн.

Від представника АТ «ПРОСТО страхування» - адвокат Синюк С.Л. - до суду надійшли заперечення на позовну заяву, в яких останній просить відмовити у позові в повному обсязі. Свою позицію обґрунтовує тим, що зобов`язання по відшкодуванню майнової шкоди, завданої позивачу внаслідок пошкодження у ДТП його автомобілю, виконані НАСК «ОРАНТА», а АТ «ПРОСТО страхування» перерахувало на користь НАСК «ОРАНТА» суму страхового відшкодування в розмірі 34985грн, а отже будь-яких підстав для здійснення страхової виплати у більшому розмірі немає. Звертає увагу на те, що виплата страхового відшкодування на користь позивача здійснена НАСК «ОРАНТА» ще до того, як було проведене експертне автотоварознавче дослідження розміру матеріальних збитків, завданих автомобілю позивача, а самим позивачем порушувались умови та порядок узгодження із АТ «ПРОСТО страхування» обставин здійснення страхової виплати (неналежна організація проведення огляду пошкодженого автомобілю; надання неповної та недостовірної інформації у заяві про виплату страхового відшкодування, оскільки така заява не містила розміру майнової вимоги та відомостей про вже здійснені взаєморозрахунки з позивачем страховиком за договором добровільного майнового страхування), що унеможливило для відповідача з`ясувати розмір шкоди.

Відповідач ОСОБА_4 також надав відзив проти позову, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції посилається на те, що його цивільно-правова відповідальність забезпечена відповідним полісом страхування АТ «ПРОСТО страхування» з розміром страхового ліміту за шкоду заподіяну майну на рівні 100000грн, а отже цей ліміт покриває розмір майнових вимог позивача, внаслідок чого позовні вимоги до ОСОБА_4 щодо відшкодування майнової шкоди є неправомірними. Вимоги про відшкодування моральної шкоди вважає необґрунтованими, оскільки ні розмір таких вимог на рівні 20000грн, ні обставини в чому саме полягала моральна шкода і який вона мала характер не обґрунтовані позивачем належним чином та не підтверджуються жодними доказами.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги та наполягали на їх задоволенні з підстав, викладених у позові та у письмових поясненнях представника позивача на заперечення АТ «ПРОСТО страхування».

Відповідачі в судове засідання не з`явились і про причини неявки не повідомили, але були повідомлені належним чином про час і місце судового засідання, внаслідок чого судом прийнято рішення провести розгляд справи у відсутність таких учасників.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши надані сторонами письмові документи та оцінивши зазначені докази у сукупності, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

29.01.2019р. в м. Черкаси по бул. Шевченко 181 з вини відповідача ОСОБА_4 сталася ДТП за участю автомобілів KIA SPORTAGE, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та PEUGEOT BIPPER, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , внаслідок чого зазначені транспортні засоби зазнали пошкоджень. За згодою учасників ДТП на місці події ними було складене відповідне повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол).

На момент події ДТП автомобіль KIA SPORTAGE, д.н.з. НОМЕР_1 , що належав на праві власності позивачу, був застрахований в НАСК «ОРАНТА» за договором добровільного страхування наземного транспорту (КАСКО) за програмою «Престиж» із строком дії договору з 07.09.2018р. до 06.09.2019р..

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля PEUGEOT BIPPER, д.н.з. НОМЕР_2 , яким на момент ДТП керував ОСОБА_4 , застрахована в АТ «ПРОСТО страхування», що підтверджується відповідним полісом № НОМЕР_3 із строком дії з 16.12.2018р. до 15.12.2019р. на умовах страхової суми за шкоду, завдану майну, в розмірі 100000грн та нульовою франшизою.

30.01.2019р. позивачем направлено на адресу НАСК «ОРАНТА» заяву про страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту за обставинами події ДТП, що мало місце 29.01.2019р..

30.01.2019р. ОСОБА_4 звернувся до АТ «ПРОСТО страхування» з повідомленням про подію ДТП, що має ознаки страхового випадку.

Окрім того, 30.01.2019р. позивачем також направлено на адресу НАСК «ОРАНТА» заяву про страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту за обставинами події, що мали місце 30.01.2019р., коли позивач виявив на своєму автомобілі пошкодження, завдані за невідомих йому обставин.

04.04.2019р. НАСК «ОРАНТА» здійснило виплату страхового відшкодування на ремонт автомобілю KIA SPORTAGE, д.н.з. НОМЕР_1 , на користь ФОП ОСОБА_5 в сумі 34985грн та 18450грн, тобто усього на суму 53435грн.

08.04.2019р. позивачем направлено відповідачам листи-запрошення від 05.04.2019р. на огляд автомобілю KIA SPORTAGE, д.н.з. НОМЕР_1 , в яких той повідомив останніх що 12.04.2019р. о 14год 00хв відбудеться експертний огляд автомобілю з метою визначення розміру нанесеного позивачу матеріального збитку, внаслідок ДТП, що мало місце 29.01.2019р.. Зазначені листи відповідачі отримали (АТ «ПРОСТО страхування» ­ 10.04.2019р., ОСОБА_4 – ІНФОРМАЦІЯ_1 ), але участь у відповідному експертному огляді не брали.

12.04.2019р. судовий експерт автотоварознавець СПД Березовський А.А. за участю позивача та представника НАСК «ОРАНТА» Кіріченка А ОСОБА_6 здійснив огляд транспортного засобу KIA SPORTAGE, д.н.з. НОМЕР_1 , за наслідками якого провів автотоварознавче дослідження та склав висновки №231 та №231/1 від 16.04.2019р. по визначенню вартості матеріальних збитків, заподіяних власнику автомобілю KIA SPORTAGE, д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок пошкоджень при ДТП, що мали місце 29 та 30 січня 2019р. відповідно.

Згідно висновку №231 від 16.04.2019р. вартість матеріального збитку, з технічної точки зору заподіяного власнику автомобілю KIA SPORTAGE, д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок пошкодження останнього під час ДТП, що мало місце 29.01.2019р. складає 65705,20грн (вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу – 49884,87грн; величина втрати товарної вартості – 15820,33грн). Вартість зазначеного експертного дослідження складає 2800грн і була сплачено позивачем 16.04.2019р., що підтверджується відповідною квитанцією.

За висновком №231/1 від 16.04.2019р. вартість відновлювального ремонту автомобілю KIA SPORTAGE, д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок пошкодження останнього під час ДТП, що мало місце 30.01.2019р., складає 18293,82грн.

26.04.2019р. позивачем було укладено з ФОП ОСОБА_7 договір №039/19 про надання юридичних послуг, предметом якого є надання послуг з процедури стягнення з АТ «ПРОСТО страхування» страхового відшкодування за страховим випадком, що стався 29.01.2019р. внаслідок ДТП, в якій пошкоджено належний позивачу автомобіль KIA SPORTAGE, д.н.з. НОМЕР_1 . На виконання умов договору позивачем сплачено на користь ФОП ОСОБА_7 2500грн.

23.05.2019р. позивач направив на адресу АТ «ПРОСТО страхування» заяву від 22.05.2019р. на виплату страхового відшкодування по обставинам ДТП, що мало місце 29.01.2019р..

12.07.2019р. та 15.08.2019р. позивач направляв на адресу АТ «ПРОСТО страхування» заяви від 10.07.2019р. та від 06.08.2019р., відповідно, в яких просив повідомити його про обставини здійснення йому страхового відшкодування (сума відшкодування; обсяг документів; дата проведення виплати).

Листами від 30.05.2019р. за вих.№04-1508, від 17.07.2019р. за вих.№04-1975, від 27.08.2019р. за вих.№04-2332 у відповідь на заяви позивача АТ «ПРОСТО страхування» повідомило останнього про відсутність підстав для здійснення страхових виплат на його користь, оскільки страхове відшкодування виплачене йому НАСК «ОРАНТА» в сумі 34985грн. У свою чергу АТ «ПРОСТО страхування» виплатило НАСК «ОРАНТА» страхове відшкодування в розмірі 34985грн на підставі відповідної заяви НАСК «ОРАНТА» від 10.04.2019р. за вих..№08-03-14/3125. Зазначені обставини визнаються учасниками справи, а тому на підставі ч.1 ст.82 ЦПК не підлягають доказуванню.

29.01.2020р. позивачем було укладено з ФОП ОСОБА_7 договір №105/20 про надання юридичних послуг, предметом якого є надання послуг з процедури підготування позовної заяви з додатками до винної особи по ДТП, яке сталось 29.01.2019р. та в якій пошкоджено належний позивачу автомобіль KIA SPORTAGE, д.н.з. НОМЕР_1 . На виконання умов договору позивачем сплачено на користь ФОП ОСОБА_7 1500грн.

На теперішній час безпосередньо від АТ «ПРОСТО страхування» та від ОСОБА_4 позивач не отримував жодного матеріального відшкодування завданої йому шкоди, внаслідок чого він звернувся до суду з зазначеним позовом.

Таким чином спір між сторонами виник з правовідносин щодо відшкодування шкоди і регулюється нормами глави 82 Цивільного кодексу України (далі – ЦК) та положеннями Закону України від 07.03.1996р. №85/96-ВР «Про страхування» (далі – Закон №85/96-ВР) і Закону України від 01.07.2004р. №1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі – Закон №1961-IV).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч.2 ст.1187 ЦК).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань (зобов`язання з відшкодування шкоди, в яких кредитором виступає потерпіла особа, а боржником – завдавач шкоди) допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок. Прикладами такого відшкодування є відносини страхування, за якими відповідна шкода відшкодовується страховиком потерпілого (особисте та майнове страхування) або страховиком завдавача шкоди (страхування відповідальності).

Згідно ст.979 ЦК за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст.980 ЦК та ст.4 Закону №85/96-ВР предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: 1) життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

Частинами 15 та 16 статті 9 Закону №85/96-ВР визначено, що страхове відшкодування – це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.

Пунктом 3 частини 1 статті 988 ЦК передбачений обов`язок страховика у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Також зазначеної нормою закону визначається, що с трахова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.

За змістом ст.ст.22, 28, 29 Закону №1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу, а саме витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Системний аналіз вищезазначених норм закону свідчить про те, що розмір страхового відшкодування, що підлягає виплаті страховиком у разі настання страхового випадку, як за договором майнового страхування наземного транспорту (укладеним потерпілим) так і за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів (укладеним завдавачем шкоди), обчислюється виходячи з розміру реальних збитків, завданих транспортному засобу потерпілого. Натомість за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів такий розмір реальних збитків обмежується конкретним переліком витрат, визначених ст.29 Закону №1961-IV. До того ж розмір страхового відшкодування за договором майнового страхування визначається у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору, а за договором страхування відповідальності – в межах лімітів, визначених у страховому полісі. Таким чином, потерпіла внаслідок ДТП особа має більш привілейоване становище як вигодонабувач за умовами договору майнового страхування, ніж за умовами договору страхування відповідальності, оскільки до відносин з добровільного майнового страхування законодавчо встановлюється менше обмежень по розміру страхового відшкодування.

В той же час варто зауважити, що закон не обмежує право потерпілого вільно обрати страховика (за договором майнового страхування потерпілого чи страхування відповідальності завдавача шкоди), за рахунок якого він отримає відшкодування реальних збитків, завданих йому внаслідок ДТП. Визначальним є те, щоб були дотримані умови та порядок здійснення страхової виплати.

Проте слід звернути увагу, що у випадку отримання потерпілим страхового відшкодування за рахунок страховика за договором майнового страхування, то на підставі ст.27 Закону №85/96-ВР, ст.993 ЦК до такого страховика у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Тобто у такому випадку до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється, але у ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією. Внаслідок такого переходу права вимоги потерпілий перестає бути кредитором у деліктному зобов`язанні по відношенню до завдавача шкоди.

По обставинах даної справи судом встановлено, що задля відшкодування збитків, отриманих позивачем внаслідок пошкодження його автомобілю в ДТП, що мало місце 29.01.2019р., позивач звернувся з заявою про виплату страхового відшкодування до свого страховика за договором добровільного майнового страхування, про що свідчить складена позивачем заява від 30.01.2019р..

Зі змісту такої заяви судом також встановлено, що на місце ДТП виїжджав представник НАСК «ОРАНТА», який до того ж і був присутнім 12.04.2019р. під час огляду експертом товарознавцем автомобілю позивача. До того ж розмір страхового відшкодування в сумі 34985грн було виплачено НАСК «ОРАНТА» на користь ФОП ОСОБА_5 ще 04.04.2019р.. Зазначені обставини в сукупності свідчать про узгодженість між позивачем та НАСК «ОРАНТА» суми збитків, які полягають у вартості відновлювального ремонту автомобілю КІА SPORTAGE і підлягають страховому відшкодуванню.

Залучення позивачем експерта товарознавця для проведення експертного автотоварознавчого дослідження з питань з`ясування розміру реальних збитків, завданих внаслідок пошкодження автомобіля в ДТП, в даному випадку не свідчить про незгоду позивача із відшкодованою йому НАСК «ОРАНТА» вартістю відновлювального ремонту. В цьому контексті слід зауважити, що предметом такого експертного дослідження, окрім питання про вартість відновлювального ремонту, було також питання щодо величини втрати товарної вартості пошкодженого автомобілю. Зазначена величина у відповідності до п.32.7 ст.32 Закону №1961-IV не підлягає відшкодуванню за рахунок страховика за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а відтак з`ясування такого питання вочевидь не може обґрунтовуватись майновими вимогами позивача до АТ «ПРОСТО страхування».

Отже поведінка позивача свідчить, що задля отримання відшкодування реальних збитків, завданих йому внаслідок ДТП, що мало місце 29.01.2019р., він обрав такий спосіб захисту, як отримання відшкодування за рахунок договору майнового страхування. За таких обставин будь-які вимоги позивача щодо розміру страхового відшкодування з оплати вартості відновлювального ремонту автомобілю мають бути адресовані саме НАСК «ОРАНТА», оскільки за спливом тривалого часу з моменту ДТП та невиконанням позивачем своїх обов`язків щодо вчасного повідомлення АТ «ПРОСТО страхування» про необхідність здійснення страхового відшкодування, а відтак і потребу збирання інформації необхідної для проведення страхового відшкодування, АТ «ПРОСТО страхування» позбавлено можливості об`єктивно з`ясувати обставини події та пошкоджень автомобілю позивача, щоб здійснити розрахунок розміру реальних збитків. В цьому контексті слід зауважити, що відповідно до заяви позивача про страхове відшкодування, поданої ним 30.01.2019р., на момент ДТП пробіг його автомобілю складав 6700км, тоді як на момент огляду цього автомобілю експертом-товарознавцем (12.04.2019р.) пробіг вже складав 7507км, що вочевидь свідчить про перебування автомобілю в експлуатації з моменту ДТП, а відтак не виключається можливість збільшення вартості пошкоджень.

Також слід зауважити, що внаслідок отримання позивачем страхового відшкодування від НАСК «ОРАНТА» право вимоги до завдавача шкоди (страховика його відповідальності) щодо відшкодування вартості відновлювального ремонту автомобілю KIA SPORTAGE, д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок пошкодження останнього під час ДТП, що мало місце 29.01.2019р., перейшло від позивача до НАСК «ОРАНТА» в межах суми виплаченого потерпілому страхового відшкодування в розмірі 34985грн. Оскільки за таких обставин відбулась заміна кредитора у деліктних правовідносинах за правилами суброгації, то позивач вже не має права заявляти до винуватця у завданні шкоди вимоги про відшкодування йому вартості (частини вартості) відновлювального ремонту пошкодженого автомобілю у ДТП, що мало місце 29.01.2019р..

Таким чином, вимоги позивача про стягнення безпосередньо з АТ «ПРОСТО страхування» різниці між визначеною експертним дослідженням величиною вартості відновлювального ремонту автомобілю KIA SPORTAGE, д.н.з. НОМЕР_1 , та фактично отриманим розміром страхового відшкодування таких збитків від НАСК «ОРАНТА», є необґрунтованими та не підлягають до задоволення.

Позовні вимоги про стягнення з АТ «ПРОСТО страхування» пені за несвоєчасну виплату страхового відшкодування та витрат з оплати експертного автотоварознавчого дослідження розміру збитків є похідними від першої вимоги, а тому також не підлягають до задоволення.

Стосовно вимог до ОСОБА_4 , то суд зауважує наступне.

Відповідно до чч.1, 2 ст.22 ЦК особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст.22 ЦК, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Згідно з п.2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції, Фонду державного майна від 24.11.2003 №142/5/2092 (далі – Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Економічна характеристика поняття «втрата товарного вигляду» дозволяє віднести витрати на його відновлення до реальних збитків.

Системний аналіз п.32.7 ч.1 ст.32 закону №1961-IV, ст.22, абз.3 п.3 ч.1 ст.988, стст.1166, 1187, 1194 ЦК, пп.1.6, 8.6, 8.6.1, 8.6.2 Методики дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку.

Отже передумовою відшкодування потерпілому внаслідок ДТП шкоди у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу за рахунок завдавача шкоди є встановлена неможливість відшкодування такої шкоди за рахунок страхового відшкодування.

Натомість по обставинам справи судом встановлено, що позивач, маючи право вибору варіанту відшкодування завданої йому шкоди за рахунок свого страховика за договором добровільного майнового страхування або страховика завдавача шкоди за договором страхування відповідальності, звернувся з заявою про відшкодування шкоди до свого страховика. Будь-яких доказів того, що договором добровільного страхування наземного транспорту (КАСКО) за програмою «Престиж», за яким застрахований пошкоджений автомобіль позивача, не передбачено відшкодування реальних збитків у вигляді втрати товарної вартості застрахованого автомобілю позивачем суду не надано. Не надано позивачем суду і доказів того, що його страховик НАСК «ОРАНТА» відмовилось відшкодовувати такі збитки.

В цьому контексті слід звернути увагу, що в силу принципу змагальності цивільного судочинства кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а також к ожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.3, 4 ст.12 ЦПК).

За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду (ч.1, 2 ст.13 ЦПК).

Статтею 81 ЦПК передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

За таких обставин, позивачем не доведено обґрунтованість та правомірність заявленої ним вимоги до ОСОБА_4 щодо відшкодування величини втрати товарної вартості пошкодженого автомобілю позивача в розмірі 15820,33грн.

Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди, то суд виходить з наступного.

За загальним правилом моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (ч.1 ст.1167 ЦК).

Як вбачається з матеріалів справи моральна шкода, завдана позивачеві полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку із пошкодженням належного йому майна.

Відповідно до ч.3 ст.23 ЦК моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Натомість всупереч вимог ст.81 ЦПК не обґрунтовано належним чином та не підтверджено жодним доказом сам факт існування душевних страждань у позивача, обумовлених подією пошкодження належного йому автомобілю у ДТП. Не зазначено у позові й обставин щодо визначення виду та глибини таких страждань. Формальне посилання позивача на ту обставину, що він був позбавлений можливості користуватися пошкодженим автомобілем спростовується тією обставино, що з моменту події ДТП (29.01.2019р.) до моменту проведення огляду пошкодженого автомобілю експертом автотоварознавцем (12.04.2019р.) такий автомобіль використовувався, оскільки його фактичний пробіг збільшився щонайменше на 800км.

За таких обставин доводи позовної заяви про завдання позивачу моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, яких позивач зазнав внаслідок пошкодження належного йому автомобілю, внаслідок ДТП, що мале місце 29.01.2019р., є необґрунтованими та не доведеними, а тому вимога про відшкодування моральної шкоди не підлягає до задоволення.

Стосовно позовних вимог до ОСОБА_4 про витрат позивача з оплати юридичних послуг, направлених на правове вирішення питань отримання позивачем компенсації завданої йому шкоди, то слід зауважити, що такі витрати позивача не відносяться до збитків, в розумінні ч.2 ст.22 ЦК, оскільки не обумовлюються об`єктивною потребою їх здійснення з точки зору виправданості вчинення таких дій для відновлення порушених прав позивача, внаслідок чого вони не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, а тому заявлені позовні вимоги є неправомірними.

За таких обставин у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що судові витрати по справі складаються із суми судового збору, сплаченого позивачем за подання позову в розмірі 1681,60грн, та витрат на професійну правничу допомогу адвоката, понесених АТ «ПРОСТО страхування» в розмірі 5000грн. Оскільки позовні вимоги не підлягають до задоволення, то понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають. В той же час понесені АТ «ПРОСТО страхування» витрати з оплати професійної правничої допомоги є обґрунтованими та підтверджуються належними документами, а тому підлягають відшкодуванню за рахунок позивача в повному обсязі на підставі ст.137, п.2 ч.2 ст.141 ЦПК.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 268 Цивільно-процесуального кодекс України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ СК «Просто страхування» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн.

Учасники справи можуть ознайомитись з текстом судового рішенням, в електронній формі, на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень в мережі Інтернет - http://reyestr.court.gov.ua.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати у цивільних справах Черкаського апеляційного суду через Черкаський районний суд Черкаської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено та підписано 24 червня 2020 року.

Суддя:                                         О. А. Смоляр