Справа № 201/17165/17

Провадження № 2/175/353/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2020 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Озерянської Ж.М.

з участю секретаря Кравченко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

В березні 2018 року до суду з Жовтневого районного суду надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди для розгляду за підсудністю. В квітні 2020 року ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги та просила суд стягнути з ОСОБА_2 її, ОСОБА_1 користь матеріальну шкоду у розмірі 409734 грн. 63 коп., моральну шкоду у розмірі 100000 грн., витрати на оплату експертних послуг у розмірі 4500 грн. та судовий збір у розмірі 5182 грн.

Адвокат позивачки ОСОБА_1 за договором про надання правової допомоги Тимошенко Ю.Б. у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, зазначені в позові.

Адвокат відповідача ОСОБА_2 за договором про надання правової допомоги Клименко О.І. у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила відмовити в їх задоволенні в повному обсязі, посилаючись на доводи викладені в письмовому відзиві на уточнений позов (том №2 а.с.48-50).

Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується поштовим відправленням (том №2 а.с.42).

Вислухавши адвокатів сторін, свідка ОСОБА_6 , допитавши позивачку ОСОБА_1 як свідка, вивчивши матеріали справи, ознайомившись з наданими доказами, відзивом на позов на запереченнями на нього, висновком експерта, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Встановлено, що 23 травня 2017 року о 11-00 год. в м. Дніпро на вул. Ю.Словацького, біля будинку №1а, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Фольксваген» реєстраційний номер НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху свого транспортного засобу, не дотримувався безпечної дистанції та інтервалу аби безпечно керувати транспортним засобом, під час зміни напрямку руху ліворуч, не переконався, що це буде безпечним, внаслідок чого допустив зіткнення транспортного засобу яким він керував, з автомобілем «Інфініті» реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_7 , після чого виїхав за межі проїзної частини та допустив зіткнення з автомобілем «Тойота Прадо» реєстраційний номер НОМЕР_3 та здійснив наїзд на дерево. Від зіткнення автомобіля «Фольксваген» реєстраційний номер НОМЕР_1 з автомобілем «Тойота Прадо» реєстраційний номер НОМЕР_3 , автомобіль «Тойота Прадо» реєстраційний номер НОМЕР_3 зрушив з місця та здійснив зіткнення з автомобілем «Тойота» реєстраційний номер НОМЕР_4 , водієм якого був ОСОБА_8 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди, всі автомобілі отримали механічні ушкодження, було завдано матеріальної шкоди, постраждалих немає.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_2 , що підтверджується постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2017 року (том №1 а.с.8-12).

Власником автомобіля «Тойота Прадо» реєстраційний номер НОМЕР_3 є ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 (том №1 а.с.13).

Згідно ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено в обов`язковому випадку проведення оцінки майна при визначенні збитків або розміру відшкодування.

Згідно з п.2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до п.8.3 Методики, вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

Відповідно до Висновку експерта №1902/20/20 (автотоварознавчої експертизи по визначенню вартості матеріального збитку заподіяного власнику КТЗ) складеного 14 лютого 2020 року (том №2 а.с.4-28) на підставі ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2019 року про проведення судової автотоварознавчої експертизи, вартість спричиненої матеріальної шкоди (з урахуванням втрати товарної вартості) пошкодженого автомобіля «Тойота Прадо» реєстраційний номер НОМЕР_3 завданої внаслідок ДТП, що мало місце 23 травня 2017 року, станом на час проведення експертизи складає 409734,63 грн.

Відповідач ставить під сумнів висновок судового експерта у зв`язку з тим, що автомобіль був відремонтований і тому експерт не може оглянути автомобіль і визначити характер і обсяг пошкодження. Однак, суд не погоджується з твердженнями відповідача, оскільки вперше автомобіль позивачки був оглянутий 23 травня 2017 року о 11-00 год. після спричинення ДТП, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, схемою місця ДТП (том №1 а.с.129) та фото таблицею (том №1 а.с.130-135), а в подальшому 15 червня 2017 року автомобіль був оглянутий експертом-товарознавцем для визначення пошкоджень і суми матеріальної шкоди по заяві ОСОБА_1 (том №1 а.с.21-31). Окрім цього, судом встановлено, що під час проведення експертного дослідження, автомобіль був оглянутий експертом ОСОБА_9 і весь перелік пошкоджень був зафіксований і знаходиться у експерта. У своєму висновку, експертом було зазначено повний обсяг та вартість ремонтних робіт, деталей з урахуванням зношування деталей і всі інші умови згідно методики. Вимоги відповідача щодо витребування актів і довідок про ремонт є необґрунтованими і ніяким чином на суму спричиненої шкоди не впливають. Крім того, відсутність сторони при огляді експертом пошкодженого автомобіля, ніяк не впливає на докази по справі, а чинним законодавством, де вказано обов`язковість присутності при огляді сторони, не передбачена.

Згідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів тому, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Ч.2 цієї статті передбачає, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренда і т.д.) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використовування, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до роз`яснень, які викладені в Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляд у цивільних та кримінальних справ від 01 березня 2013 року за № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди,завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди,завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст. 1166, 1187 ЦК України, шкода,завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, піддягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 ЦК України, п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Положення ст. 1187 ЦК України є спеціальними по відношенню до ст. 1166 ЦК України, у зв`язку з чим перевага у застосуванні має надаватися спеціальній нормі. Відповідну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі №6-108цс13, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2018 року (справа №759/4049/16-ц, провадження №61-1505св18), постанові Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 липня 2018 року (справа №372/1789/17-ц, провадження №61-29014св18).

Згідно ч. 2 ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, судом встановлено, що відповідач у справі ОСОБА_2 є винним у скоєнні ДТП, яка мала місце 23 травня 2017 року по АДРЕСА_1 , в результаті якої належний ОСОБА_1 автомобіль «Тойота Прадо» реєстраційний номер НОМЕР_3 отримав механічні пошкодження. Вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача складає 409734,63 грн. Ухвалюючи рішення у межах заявлених вимог, на підставі пред`явлених доказів, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з ОСОБА_2 матеріальної шкоди у розмірі 409734,63 грн. підлягають задоволенню.

Статтями 23, 1167, 1168 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав винним діями іншої особи. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, і може відшкодовуватись грішми одноразово. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено судам, що розмір моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Внаслідок ДТП позивачці була завдана моральна шкода, яка полягає в душевних стражданнях у зв`язку з переживанням нервового потрясіння, пов`язаного з пошкодженням майна, відшукуванням додаткового часу і додаткових зусиль для проведення оцінки збитків. Всі ці обставини порушили звичний спосіб життя позивачки та потребували від неї додаткових зусиль для організації своєї життєдіяльності.

Таким чином, з урахуванням тривалості позбавлення можливості користування транспортним засобом, порушення нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного життя, та, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, а саме: суд вважає доцільним стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000 грн., що буде відповідати вимогам розумності і справедливості.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати зокрема: пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи ОСОБА_1 було понесені судові витрати на проведення експертних послуг у розмірі 4500 грн., що підтверджується квитанцією про оплату наданих експертних послуг від 14 лютого 2020 року (том №2 а.с.3), які в порядку ст. 133, 141 ЦПК України підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .

Згідно ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Тому, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 5182 грн. сплаченого судового збору при зверненні до суду з позовом за позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди (том №1 а.с.2, том №2 а.с.37) та 640 грн. сплаченого судового збору при зверненні до суду з позовом за позовні вимоги про стягнення моральної шкоди (том №1 а.с.3).

На підставі викладеного, ст.ст. 23, 1167, 1166, 1168, 1187, 1192 ЦК України, Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 4, 12, 13, 76-82, 95, 139, 141, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матеріальну шкоду у розмірі 409734 грн. 63 коп., моральну шкоду у розмірі 10000 грн., витрати на оплату експертних послуг у розмірі 4500 грн. та судовий збір у розмірі 5822 грн., а всього стягнути 430056 грн. 63 коп.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Озерянська Ж.М.