КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110 м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а,

Справа № 761/9472/18-ц Головуючий у 1 інстанції - Писанець В.А.

Апеляційне провадження № 22-ц/824/1376/2020 Доповідач - Мараєва Н.Є.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2020 року Київський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Мараєвої Н.Є.

Суддів: Заришняк Г.М., Рубан С.М.

При секретарі: Гаврюшенко К.О.

розглянули у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1

на рішення Печерського районного суду міста Київ від 01 листопада 2019 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські Електромережі" про захист прав споживачів та відшкодування моральної шкоди

Заслухавши доповідь судді Мараєвої Н.Є., пояснення осіб, які з`явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Печерського районного суду міста Київ від 01 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські Електромережі", про захист прав споживачів та відшкодування моральної шкоди - залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 01 листопада 2019 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, не надав належної оцінки доказам, порушив норми матеріального та процесуального права.

24 грудня 2019 року до Київського апеляційного суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив відмовити у задоволені апеляційної скарги та залишити без змін рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 вересня.

13 січня 2020 року до Київського апеляційного суду від позивача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просила апеляційну скаргу задовольнити, рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 вересня скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

27 лютого 2020 року до Київського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що у березні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства "Київенерго", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські Електромережі", про захист прав споживачів та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що порушення з боку ПАТ "Київенерго", правонаступником якого є ПрАТ "ДТЕК Київські Електромережі" норм Закону України "Про захист прав споживачів" щодо незаконного безпідставного вимкнення електропостачання в квартирі АДРЕСА_1 , спричинило їй невимовні моральні, психологічні та фізичні страждання, як матері та її неповнолітній дитині, завдало моральної шкоди, спричинивши погіршення здоров`я та стало причиною матеріальних витрат, різко змінивши звичний спосіб життя та просила стягнути з ПрАТ «ДТЕК Київські Електромережі» моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи в період з 25 грудня 2002 року по 20 січня 2016 року позивачка перебувала у зареєстрованому шлюбі ОСОБА_2 (а.с. 14-15, том 1).

Мають неповнолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується наявним у матеріалах справи свідоцтвом про народження, серія НОМЕР_1 (а.с. 16, том 1).

Встановлено, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 існує спір про поділ їх спільного майна як колишнього подружжя, зокрема, квартири АДРЕСА_1 . (а.с. 12, том 1).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на нерухомий об`єкт від 25 грудня 2013 року, на підставі договору купівлі-продажу від того ж дня квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (а.с. 13, том 1).

Згідно із наявним у матеріалах справи актом №203 обстеження житлово-побутових умов сім`ї, в зазначеній вище квартирі проживає ОСОБА_1 та її неповнолітня дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батько ОСОБА_2 проживає окремо, а адреса його проживання позивачу та її дочці невідома (а.с.23).

23 липня 2014 року між ПАТ "Київенерго", правонаступником якого є ПрАТ "ДТЕК Київські Електромережі" та ОСОБА_2 було укладено Договір № 09412717102 про користування електричною енергією на підставі зазначеного Витягу, як власником квартири АДРЕСА_1 .

12 червня 2017 року у зв`язку із наявністю за адресою: АДРЕСА_2 заборгованості за спожиту електроенергію на суму 1798, 10 грн. та у зв`язку із неналежним виконання своїх зобов`язань за договором, споживачу ОСОБА_2 було направлено попередження про припинення електропостачання до помешкання (а.с. 150, том 1).

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії наряду-допуску №1606 (для виконання робіт з відключення в електроустановках) у зв`язку із тим, що після отримання ОСОБА_2 попередження заборгованість за спожиту електроенергію не було погашено, електропостачання до квартири було припинено 27 липня 2017 року (а.с. 151, том 1).

15 серпня 2017 року позивач звернулася до ПАТ "Київенерго" із заявою про відновлення електропостачання у зв`язку з погашенням заборгованості, а 16 серпня 2017 року відповідно до п. 36 ПКЕЕн було відновлено електропостачання до помешкання за вищевказаною адресою.

20 серпня 2017 року до ЦОК ПАТ "Київенерго" Дніпровського району звернувся ОСОБА_2 , який діяв на підставі довіреності № 422 від 06 липня 2017 року від ОСОБА_5 та подав заяву, в якій просив відключити електроенергію за власним бажанням.

21 серпня 2017 року на підставі даного звернення було оформлено заявку на припинення електропостачання та 11 вересня 2017 року припинено електропостачання до вказаного помешкання.

15 вересня 2017 року під час звернення ОСОБА_1 до ПАТ "Київенерго" їй було рекомендовано написати заяву для відновлення електропостачання та надати копії відповідних документів, що підтверджують її право користування/володіння зазначеною квартирою.

19 жовтня 2017 року протоколом № 54 засідання комісії Інформаційно-консультаційного центру ПАТ "Київенерго" з розгляду та розв`язання суперечностей, спірних ситуацій між ПАТ "Київенерго" і споживачами міста Києва було рекомендовано ПАТ "Київенерго" відновити електропостачання у зазначеній квартирі.

02 листопада 2017 року листом № 42КД/012/-16535 було повідомлено ОСОБА_1 про результати розгляду питання щодо відновлення електропостачання, а 17 листопада 2017 року електропостачання відновлено.

Залишаючи позов без задоволення суд першої інстанції виходив із того, що позивачем належними та допустимим доказами не доведено причинного зв`язку між поведінкою відповідача та заподіяною позивачу шкодою у спірний період.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 та п.9 ч.2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Положеннями ч.1 ст. 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 5 постанови від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

Виходячи із змісту наведених норм, за загальним правилом моральна шкода відшкодовується за наявності складу цивільного правопорушення, елементами якого є: наявність шкоди, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою, вина. Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами ст. 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

При вирішенні спору про стягнення моральної шкоди суду слід встановити: наявність заподіяної позивачу шкоди, протиправність діяння відповідача, наявність причинного зв`язку між заподіяною шкодою і протиправним діянням відповідача. При цьому кожна із вказаних обставин повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Заявляючи вимоги про відшкодування моральної шкоди, позивач як на підставу своїх позовних вимог посилалася на те, що не надаючи їй інформацію про причини ненадання послуг електропостачання, які вона споживає, ПАТ «Київенерго» порушило права споживача, позбавивши її та її неповнолітню дитину можливостей повноцінно жити і порушив їхні права, які гарантовані ст.ст. 28, 43, 45, 48, 49, 53 Конституції України, ч. 5 ст. 10, ч. 3 ст. 5, ст. 22, п. 11 ч. 1 ст. 23, ст. 29 Закону України «Про захист прав споживачів», п.п. 34, 35, 38-49 Правил користування електроенергією для населення, ст.ст. 24, 25 Закону України «Про електроенергетику», що завдало їй моральних, психологічних, фізичних страждань та спричинило погіршення здоров`я, змінивши звичний спосіб її життя.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно того, що зазначене вище посилання позивача не може бути прийнято судом з огляду на те, що відповідно до договору про користування електричною енергією від 23 квітня 2014 року за № 09412717102 побутовим споживачем та стороною договірних відносин є ОСОБА_5 , за заявою якого було припинено електропостачання його квартири АДРЕСА_1 , яка відповідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на нерухомий об`єкт належить останньому (а.с. 13, том 1).

Також колегія суддів зазначає, що доказів на доведення обставин щодо вчинення відповідачем неправомірних дій, факту завдання позивачу моральної шкоди, причинно-наслідкового зв`язку між неправомірними діями відповідача та такою шкодою, позивачем суду надано не було.

Відповідно до ч.ч.1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Тому, суд першої інстанції правильно вважав, що в порушення вимог вищенаведених процесуальних норм, позивачем не доведено факт заподіяння їй моральної шкоди, наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та наслідками, зазначеними позивачем у позові.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, тому колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення з ухваленням нового про задоволення позову.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 268, 352, 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 01 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 01 липня 2020 року.

Головуючий: Судді: