КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

                                                                       Справа № 488/4495/15-ц

Провадження № 2/488/28/20 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

02.06.2020 року                                                         м. Миколаїв

       Корабельний районний суд м. Миколаєва

            в складі : судді Лазаревої Г.М.,

            при секретарі Криницької Ю.О.,

                 розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про стягнення суми виплати страхового відшкодування в порядку регресу,                                 

                                                   В С Т А Н О В И В:    

                У жовтні 2015 року Приватне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія» (далі - СК) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила стягнути з останньої на свою користь в порядку регресу суму виплати страхового відшкодування у розмірі 49000 грн., понесені судові витрати у розмірі 490,00 грн., посилаючись на наступне.

       07 червня 2014 року між СК та ОСОБА_3 було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів шляхом видачі поліса № АI НОМЕР_1 щодо забезпечення транспортного засобу Opel Vectra державний реєстраційний номер НОМЕР_2 з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальника.

       Згідно постанови Корабельного районного суду м. Миколаєва від 27 листопада 2014 року, 07 вересня 2014 року об 11 год.30 хв. відповідачка ОСОБА_1 , керуючи зазначеним вище транспортним засобом при переїзді регульованого світлофором перехрестя невірнозначних доріг вул. Артема та просп. Жовтневого, не врахувала дорожньої обстановки, виїхала на перехрестя на заборонений рух сигналу світлофора (жовте світло), внаслідок чого допустила зіткнення з транспортним засобом Mazda 323, державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_4 .. Після чого автомобіль Opel Vectra державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням відповідачки продовжив рух та допустив зіткнення з транспортним засобом Honda Accord, державний номерний знак НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_2 . В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Відповідачку ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

       Відповідачка ОСОБА_1 письмово не повідомила страховика про ДТП.

23.09.2014 року від ОСОБА_2 до СК надійшло повідомлення про ДТП, а заява про отримання страхового відшкодування була подана ним до СК 06.12.2014 року. 04.06.2015року позивач виплатив потерпілому ОСОБА_2 суму страхового відшкодування 49000 грн.

       Посилаючись на вимоги норм Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 993 ЦК України, а також на те, що в постанові Корабельного районного суду м. Миколаєва від 27 листопада 2014 року зазначено, що відповідачка під час ДТП перебувала у стані алкогольного сп`яніння, просив позов задовольнити.

       Відповідачка, в особі її представника, позов не визнала, просила відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що вона 49000 грн. добровільно сплатила ОСОБА_2 в рахунок відшкодування шкоди, спричиненої ДТП, про що надала розписку, складену від імені ОСОБА_2 26.09.2014 року.

       Третя особа в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив.

       Дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

       07 вересня 2014 року об 11 год.30 хв. відповідачка ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Opel Vectra державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , при переїзді регульованого світлофором перехрестя невірнозначних доріг вул. Артема та просп. Жовтневого, не врахувала дорожньої обстановки, виїхала на перехрестя на заборонений рух сигналу світлофора (жовте світло), внаслідок чого допустила зіткнення з транспортним засобом Mazda 323, державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_4 . Після чого автомобіль Opel Vectra державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням відповідачки продовжив рух та допустив зіткнення з транспортним засобом Honda Accord, державний номерний знак НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_2 . В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

       Постановою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 27 листопада 2014 року відповідачку ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. В постанові суд навів пояснення відповідачки про те, що під час ДТП вона керувала автомобілем у стані алкогольного сп`яніння (а.с. 10).

       Автомобіль Opel Vectra державний реєстраційний номер НОМЕР_2 належить ОСОБА_3 , який 07.06.2014 року уклав зі СК договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів шляхом видачі поліса № АI НОМЕР_1 щодо забезпечення транспортного засобу Opel Vectra державний реєстраційний номер НОМЕР_2 з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальника. Згідно полісу розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну, складає 50000 грн., розмір франшизи -1000 грн. (а.с. 6, 9).

       Вказаним автомобілем під час ДТП керувала відповідачка.

       Власником автомобіля Honda Accord, державний номерний знак НОМЕР_4 є ОСОБА_5 (а.с.9). За його замовленням ТОВ «Юніверсал асістанс-Україна» склало звіт № 74/44.09.14 від 03.06.2015 року, яким визначено вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу вказаного автомобіля в розмірі 78467,48 грн. (а.с.19).

Потерпілий ОСОБА_2 – водій автомобіля Honda Accord, державний номерний знак НОМЕР_4 повідомив СК про страховий випадок 08.09.2014 року. Зазначене повідомлення отримано СК 24.09.2014 року (а.с7).

       06.12.2014 року він направив на адресу СК заяву про отримання страхового відшкодування (а.с. 8).

       Відповідно до розрахунку № 1719-14, складеного СК, розмір матеріального збитку, заподіяного володільцеві автомобіля Honda Accord, державний номерний знак НОМЕР_4 , складає 65389,55 грн., а ліміт відшкодування згідно полісу 50000 грн., з яких треба відрахувати розмір франшизи 1000 грн.(а.с.20).

Відповідно до страхового акту №1719-14 від 04 червня 2015 року дорожньо-транспортна пригода, яка відбулася 07 вересня 2014 року, визнана страховим випадком, розмір страхового відшкодування ОСОБА_2 становить 49000 грн. (а.с.24).

       З наявного в матеріалах справи копії платіжного доручення від 04.06.2015 року вбачається, що СК перерахувала ОСОБА_6 49000 грн. страхового відшкодування (а.с. 23).

       Відповідно до статті 3 ЦПК України 2004 року кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Аналогічний зміст має стаття 4 діючого ЦПК.

       За змістом статей 10, 11 ЦПК України 2004 року суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Аналогічний зміст мають статті 12,13 діючого ЦПК.

       Правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються ЦК України, Законом України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) та іншими прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 3 Закону України № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та (або) майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

       При настанні страхового випадку страховик виплачує страхове відшкодування відповідно до норм чинного законодавства та договору страхування.

       Згідно зі статтями 22.1, 28 Закону № 1961-IV при настанні страхового випадку страховик відповідно до страхової суми відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи; шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, у тому числі, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

       Законом № 1961-IV визначені обов`язки учасників дорожньо-транспортної пригоди (стаття 33), а також підстави для звернення страховика з регресним позовом до страхувальника (стаття 38).

       Відповідно до підпункту 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 зазначеного Закону у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

       Відповідно до підпункту «ґ» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону № 1961-IV страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

       Отже, наведеними правовими нормами встановлено обов`язок особи невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, письмово повідомити страховика про настання ДТП. Такий обов`язок установлений законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам.

       У цій справі факт настання страхового випадку ніким не оспорюється. Він зафіксований правоохоронними органами; відповідачка як особа, винна в ДТП, притягнута до адміністративної відповідальності, а позивач сам його визнав, добровільно сплативши страхове відшкодування.

       Тому сам по собі факт неповідомлення відповідачкою страховику про настання страхового випадку не може бути покладений в основу ухвалення рішення, яке мусить базуватись на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов`язаннях, адже регресні зобов`язання входять до групи позадоговірних, тому спори з них мають вирішуватись у загальному порядку відшкодування збитків.

       Необґрунтована виплата страхового відшкодування має місце у разі, коли страховика не було повідомлено про страховий випадок жодним з учасників ДТП, що призвело до неможливості страховика встановити факт ДТП, пр ичини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

       У даному випадку позивача 08.09.2014 року було письмово повідомлено потерпілою особою про настання страхового випадку, у повідомленні зазначено дату, місце його настання, винну особу, номер полісу забезпеченого транспортного засобу.

       Таким чином, страховик мав можливість переконатися, що подія є страховим випадком. Крім того, факт настання страхового випадку ніким не оспорюється, він зафіксований правоохоронними органами, страховик його визнав, добровільно сплативши страхове відшкодування.

       Аналогічні висновки викладені в постанові ВС від 20 червня 2018 року справа № 760/17929/15-ц провадження № 61-14082св18.

       З урахуванням викладеного суд не приймає як підставу для стягнення виплаченого страхового відшкодування ту обставину, що відповідачка не виконала обов`язку, передбаченого статтею 33 Закону України № 1961-IV.

       Разом з тим позивач як на підставу стягнення виплаченого страхового відшкодування посилається також на те, позивачка під час ДТП перебувала у стані алкогольного сп`яніння.

       Така підстава для стягнення передбачена пп. «а» пункту 38.1.1. статті 38 Закону № 1961-IV: страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов: до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: а) якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

       Відповідачка не оскаржила постанову Корабельного районного суду м. Миколаєва від 27 листопада 2014 року, якою її було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та в якій суд навів її пояснення про те, що під час ДТП вона керувала автомобілем у стані алкогольного сп`яніння. Такі ж дані містяться у відомості № 9433122 про дорожньо-транспортну пригоду (а.с.9).

       Таким чином, слід прийти до висновку про те, що маються підстави для стягнення виплаченого страховиком на користь потерпілого страхової виплати.

Щодо доводів відповідачки про те, що вона сплатила потерпілому ОСОБА_2 49000 грн. в рахунок компенсації відновлювального ремонту автомобіля Honda Accord державний номерний знак НОМЕР_4 , а тому в задоволенні позову слід відмовити, суд приходить до такого.

       За змістом п.4 ч. 1 ст. 991 ЦК та п.4 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про страхування» № 85/96-ВР страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала. Тобто у наведених нормативних актах мова йде про підставу відмови у виплаті страхового відшкодування у разі повного відшкодування збитків за договором майнового страхування.

       Вище наводилося, що відповідно до звіту № 74/44.09.14 від 03.06.2015 року вартість відновлювального ремонту автомобіля Honda Accord, державний номерний знак НОМЕР_4 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 78467,48 грн.

       Відповідно до положень статті 22 Закону № 1961-IV та п.3 ч.1 статті 988 ЦК України страховик відшкодовує заподіяну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну третьої особи, у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі. У даному випадку СК вказаний обов`язок виконала, сплативши потерпілому 49000 грн.

       Виплачена сума не покрила вартість відновлювального ремонту, тому відповідно до вимог ст.ст. 1167, 1188 ЦК України обов`язок по відшкодуванню заподіяної шкоди лежить на винній особі, тобто на відповідачці.

Враховуючи наведене, а також те, що в розписці не зазначено, що виплата відповідачкою потерпілому 49000 грн. є виконанням нею обв`язку страхової компанії щодо виплати страхового відшкодування, а також вимог ст.ст. 77,78 ЦПК України, суд не погоджується з доводами відповідачки.

       На підставі викладеного, вважаючи доведеним факт сплати позивачем страхового відшкодування у зазначеному в позові розмірі та наявність у позивача права на звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди в порядку регресу, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача у порядку регресу витрати, пов`язані з виплатою страхового відшкодування, тому позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

       Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача слід стягнути понесені позивачем витрати по сплаті судового збору у розмірі 490 грн (а.с. 1).

        Керуючись ст.ст. 10, 12, 141, 265, 354 ЦПК України, суд,

                                                    В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» до ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» в порядку регресу виплачене страхове відшкодування у розмірі 49000 грн.

       Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» сплачений судовий збір 490 грн.

               Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення. У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

                 Повне найменування сторін:

                 Позивач: Приватне акціонерне товариствщ «Українська транспортна страхова компанія», код ЄДРПОУ 22945712, 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77.

               Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 .

Суддя Г.М. Лазарева