Постанова

Іменем України

03 червня 2020 року

м. Київ

справа № 2-156/11

провадження № 61-39907св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О.,

Яремка В. В. (суддя-доповідач),

заявник - ОСОБА_1 ,

суб`єкти оскарження: начальник Василівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області Шабала Ігор Анатолійович, старший державний виконавець Василівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області Юрова Анастасія Андріївна,

заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу старшого державного виконавця Василівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Юрової Анастасії Андріївни на ухвалу Василівського районного суду Запорізької області від 11 січня 2018 року у складі судді Нікандрової С. О. та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 30 травня 2018 року у складі колегії суддів: Кримської О. М., Дашковської А. В., Подліянової Г. С.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на дії, рішення та бездіяльність начальника Василівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області Шабали І. А. (далі - Василівський РВ ДВС ГТУЮ в Запорізькій області), старшого державного виконавця Василівського РВ ДВС ГТУЮ в Запорізькій області Юрової А. А., заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи»), ОСОБА_2 .

На обґрунтування скарги посилалась на таке. Заочним рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 10 лютого 2011 року у цивільній справі № 2-156/11 стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»») заборгованість за кредитним договором у розмірі 373 838,78 грн, витрати зі сплати судового збору - 1 700 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 120 грн, а всього - 375 658,78 грн. 01 квітня 2011 року Василівським районним судом Запорізької області на виконання зазначеного рішення стягувачу ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» видані виконавчі листи № 2-156/11 щодо кожного із солідарних боржників. 17 грудня 2012 року ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» за договором відступлення права вимоги та договором про передачу прав за договорами забезпечення відступив ТОВ «Кредитні ініціативи» право вимоги за кредитним договором, укладеним 22 лютого 2006 року з ОСОБА_2 , та договором поруки, укладеним 22 лютого 2006 року з ОСОБА_1 Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 19 вересня 2013 року задоволено заяву про заміну стягувача у виконавчому провадженні за виконавчим листом № 2-156/11 на ТОВ «Кредитні ініціативи». З дати видачі виконавчих листів щодо кожного з солідарних боржників Василівським РВ ДВС ГТУЮ в Запорізькій області неодноразово відкривалися виконавчі провадження, які закінчувалися у зв`язку з відсутністю у кожного з солідарних боржників майна, на яке можливо звернути стягнення. 28 серпня 2016 року за заявою ТОВ «Кредитні ініціативи» на підставі виконавчого листа № 2-156/11 щодо боржника ОСОБА_1 державним виконавцем Юровою А. А. відкрито виконавче провадження ВП № 52038500. У виконавчих провадженнях не було складено жодного акта про виконання будь-якої примусової дії з примусового виконання виконавчого листа № 2-156/11. 27 листопада 2017 року ОСОБА_1 добровільно у повному обсязі виконала виконавчий лист, перерахувавши на рахунок Василівського РВ ДВС ГТУЮ в Запорізькій області 375 658,78 грн. 01 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суб`єкта оскарження із заявою, у якій просила у порядку статей 39, 40 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) винести рішення про закінчення виконавчого провадження. Листом Василівського РВ ДВС ГТУЮ в Запорізькій області від 06 грудня 2017 року її повідомлено про те, що 06 грудня 2017 року державним виконавцем розподілені грошові кошти, що надійшли від стягувача на депозитний рахунок, відповідно до вимог статей 45, 46 Закону № 1404-VIII, а саме: 341 394,24 грн перераховано на користь стягувача ТОВ «Кредитні ініціативи», 34 139,42 грн - на стягнення виконавчого збору, 125,12 грн - витрати виконавчого провадження. У зв`язку з тим, що на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, тому, зважаючи на наявність залишку заборгованості у розмірі 34 264,54 грн, а також 3 426,46 грн - виконавчого збору, у закінченні виконавчого провадження щодо солідарного боржника ОСОБА_1 відмовлено. 07 грудня 2017 року представнику боржника вручена постанова від 05 грудня 2017 року № 52038500, винесена начальником Василівського РВ ДВС ГТУЮ в Запорізькій області Шабалою І. А., про результати перевірки законності виконавчого провадження, за яким дії виконавця Юрової А. А. щодо стягнення виконавчого збору, розподілу та перерахунку стягнутих коштів визнані такими, що відповідають вимогам Закону № 1404-VIII. На незаконну вимогу суб`єктів оскарження вона 11 грудня 2017 року додатково перерахувала 37 691 грн. 13 грудня 2017 року розпорядженням державного виконавця Юрової А. А. здійснено розподіл грошових коштів, які надійшли від неї, а саме: 34 264,54 грн перераховано ТОВ «Кредитні ініціативи», а 3 426,46 грн - на стягнення виконавчого збору.

З огляду на наведене, заявник просила: визнати незаконними дії, рішення та бездіяльність начальника Василівського РВ ДВС ГТУЮ в Запорізькій області Шабали І. А. та державного виконавця Юрової А. А. під час розгляду її заяв про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-156/11 у зв`язку з повним виконанням виконавчого документа; зобов`язати начальника відділу Шабалу І. А. поновити її права шляхом скасування незаконних розпоряджень державного виконавця Юрової А. А. від 06 грудня 2017 року № 52038500 про розподіл сплаченої нею заборгованості ТОВ «Кредитні ініціативи» у розмірі 375 658,78 грн, від 13 грудня 2017 року № 52038500 про розподіл сплаченої нею на вимогу виконавчої служби суми 37 691 грн; винести постанову про повернення їй сплаченого виконавчого збору у розмірі 37 565,88 грн та вчинити дії щодо повернення цієї суми на її розрахунковий рахунок; зобов`язати державного виконавця Юрову А. А. винести постанову про закінчення виконавчих проваджень, відкритих за заявами ТОВ «Кредитні ініціативи» щодо солідарних боржників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відповідно до статей 39, 40 Закону № 1404-VIII у зв`язку з повним виконанням виконавчого документа та повернути виконавчі листи № 2-156/11 Василівському районному суду Запорізької області.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 11 січня 2018 року скаргу задоволено частково. Визнано неправомірними дії державного виконавця Василівського РВ ДВС ГТУЮ в Запорізькій області Юрової А. А., які полягають у стягненні виконавчого збору у розмірі 37 565,88 грн на підставі постанови державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Василівського районного управління юстиції в Запорізькій області (далі - ВДВС Василівського РУЮ в Запорізькій області) Третьяк Є. М. від 21 січня 2013 року, у виконавчому провадженні №52038500 з примусового виконання виконавчого листа від 01 квітня 2011 року № 2-156, виданого Василівським районним судом Запорізької області, про солідарне стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 373 838,78 грн, витрат зі сплати судового збору у розмірі 1700 грн, витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн, а всього - 375 658,78 грн. Ухвалено стягнення заборгованості проводити шляхом звернення стягнення у межах вартості майна, переданого на забезпечення за договором іпотеки від 22 лютого 2006 року за реєстровим № 229 на житловий будинок, реєстраційний номер 83433874, загальна площа об`єкта 258,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та за договором іпотеки від 22 лютого 2006 року за реєстровим № 234 на квартиру, реєстраційний номер 3645674, загальна площа об`єкта 49,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом продажу вказаних предметів іпотеки на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною, розмір якої буде не нижче розміру звичайних ринкових цін на подібне майно на момент продажу. Визнано неправомірною постанову № 52038500 про результати перевірки законності виконавчого провадження від 05 грудня 2017 року, винесену начальником Василівського РВ ДВС ГТУЮ в Запорізькій області Шабалою І. А. Зобов`язано державного виконавця Василівського РВ ДВС ГТУЮ в Запорізькій області Юрову А. А. вчинити відповідні дії щодо скасування розпорядження від 06 грудня 2017 року № 52038500 про розподіл грошових коштів у розмірі 375 658,78 грн, що надійшли 27 листопада 2017 року на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документа від 01 квітня 2011 року № 2-156/11, виданого Василівським районним судом Запорізької області, про солідарне стягнення коштів з ОСОБА_1 ; розпорядження від 13 грудня 2017 року № 52038500 про розподіл грошових коштів в сумі 37 691 грн, що надійшли 11 грудня 2017 року на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документа від 01 квітня 2011 року

№ 2-156/11, виданого Василівським районним судом Запорізької області, про солідарне стягнення коштів з ОСОБА_1 . Зобов`язано державного виконавця Василівського РВ ДВС ГТУЮ в Запорізькій області Юрову А. А. вчинити відповідні дії щодо повернення ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 37 565,88 грн, який сплачений нею у виконавчому провадженні № 52038500 з примусового виконання виконавчого листа від 01 квітня 2011 року № 2-156/11, виданого Василівським районним судом Запорізької області. Зобов`язано Василівський РВ ДВС ГТУЮ в Запорізькій області вчинити відповідні дії щодо закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа від 01 квітня 2011 року № 2-156/11, виданого Василівським районним судом Запорізької області, про стягнення з солідарного боржника ОСОБА_2 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. У задоволенні інших вимог скарги відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що оскаржувані дії державного виконавця Василівського РВ ДВС ГТУЮ в Запорізькій області Юрової А. А., які полягають у стягненні виконавчого збору у розмірі 37 565,88 грн на підставі постанови державного виконавця ВДВС Василівського РУЮ в Запорізькій області Третьяк Є. М. від 21 січня 2013 року, у виконавчому провадженні № 52038500 з примусового виконання виконавчого листа від 01 квітня 2011 року № 2-156, виданого Василівським районним судом Запорізької області та постанова № 52038500 начальника Василівського РВ ДВС ГТУЮ в Запорізькій області Шабали І. А. про результати перевірки законності виконавчого провадження від 05 грудня 2017 року, вчинені та винесені з порушенням вимог законодавства України, та є такими, що порушують права та інтереси заявника, а отже, є неправомірними.

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 30 травня 2018 року ухвалу Василівського районного суду Запорізької області від 11 січня 2018 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що державним виконавцем не надано об`єктивних доказів вчинення дій з метою перевірки майнового стану боржників протягом всього часу перебування виконавчого документа на виконанні, тобто з 14 січня 2013 року, не встановлено факту вчинення відділом виконавчої служби заходів примусового виконання рішення, тому нарахування виконавчого збору за відсутності дій державного виконавця щодо примусового виконання рішення суду за весь час перебування виконавчого документа на виконанні та добровільного погашення заборгованості боржником є неправомірним.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У липні 2018 року старший державний виконавець Василівського РВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області Юрова А. А. звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, провадження у справі закрити.

Касаційна скарга мотивована тим, що Законом № 1404-VIII встановлений спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.

Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2020 року справу призначено до розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у червні 2018 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Частиною першою статті 402 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржувані рішення не відповідають.

Суди встановили, що заочним рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 10 лютого 2011 року задоволено позов ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»: стягнуто солідарно з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 373 838,78 грн, витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 700 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн, а всього - 375 658,78 грн. Вирішено стягнення заборгованості проводити шляхом звернення стягнення у межах вартості майна, переданого на забезпечення за договором іпотеки за реєстровим № 229 від 22 лютого 2006 року на житловий будинок, реєстраційний номер 83433874, загальна площа об`єкта 258,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та за договором іпотеки від 22 лютого 2006 року за реєстровим № 234 на квартиру, реєстраційний номер 3645674, загальна площа об`єкта 49,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом продажу вказаних предметів іпотеки на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною, розмір якої буде не нижче розміру звичайних ринкових цін на подібне майно на момент продажу.

04 березня 2011 року рішення суду набрало законної сили.

На виконання зазначеного судового рішення, 01 квітня 2011 року Василівським районним судом Запорізької області видані виконавчі листи № 2-156/11 про стягнення з солідарних боржників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 375 658,78 грн на користь ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (а. с. 135).

17 грудня 2012 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладений договір відступлення права вимоги та договір про передачу прав за договорами забезпечення, відповідно до умов яких ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло право вимоги за зазначеними договорами.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 19 вересня 2013 року новим стягувачем за виконавчим листом від 01 квітня 2011 року

№ 2-156 визнано ТОВ «Кредитні ініціативи» (а. с. 112).

Постановою державного виконавця Василівського РВ ДВС ГТУЮ в Запорізькій області Юрової А. А. від 29 серпня 2016 року за заявою ТОВ «Кредитні ініціативи» відкрито виконавче провадження ВП № 52038500 з примусового виконання виконавчого листа № 2-156/11, виданого 01 квітня 2011 року Василівським районним судом Запорізької області, про стягнення з ОСОБА_1 боргу у розмірі 375 658,78 грн на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» (а. с. 133).

27 листопада 2017 року на рахунок з обліку депозитних сум Василівського РВ ДВС ГТУЮ в Запорізькій області від боржника ОСОБА_1 надійшло 375 658,78 грн (а.с. 78), з яких відповідно до розпорядження від 06 грудня 2017 року № 52038500, 341 394,24 грн зараховано на користь ТОВ «Кредитні ініціативи», 34 139,42 грн на стягнення виконавчого збору, 125,12 грн - витрати виконавчого провадження (а. с. 81).

За результатами перевірки законності виконавчого провадження № 52038500 05 грудня 2017 року начальником Василівського РВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області Шабалою І. А. встановлено, що відповідно до відомостей спецрозділу автоматизованої системи виконавчого провадження на виконанні у ВДВС Василівського РУЮ Запорізької області з 14 січня 2013 року перебувало виконавче провадження № 35951706 з примусового виконання виконавчого листа № 2-156/11, у межах якого 21 січня 2013 року державний виконавець виніс постанову № 35951706 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 10 відсотків від суми стягнення.

У постанові про закінчення виконавчого провадження від 26 березня 2013 року № 35951706 державний виконавець зазначив, що суму боргу, виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій не стягнуто.

08 лютого 2016 року до відділу повторно з Подільського ВДВС РУЮ м. Києва надійшов виконавчий лист № 2-156/11. 10 лютого 2016 року державний виконавець відкрив виконавче провадження № 50090550 з його примусового виконання, яке у подальшому було завершено (а. с. 68-70).

11 грудня 2017 року за вимогою Василівського РВ ДВС ГТУЮ в Запорізькій області солідарний боржник ОСОБА_1 перерахувала на рахунок з обліку депозитних сум Василівського РВ ДВС ГТУЮ в Запорізькій області додатково 37 691 грн (а. с. 62), з яких, відповідно до розпорядження від 13 грудня 2017 року № 52038500, 34 264,54 грн - зараховано на користь ТОВ «Кредитні ініціативи», 3 426,46 грн - виконавчий збір (а. с. 60).

19 грудня 2017 року виконавче провадження № 52038500 з примусового виконання виконавчого листа № 2-156/11, виданого 01 квітня 2011 року Василівським районним судом Запорізької області, закінчено (а. с. 57).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно зі статтею 125 Конституції України визначено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. За пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон № 1404-VIII та зміни до ЦПК України, внесені відповідно до цього Закону.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є окремими виконавчими документами.

На спірні правовідносини поширюється саме Закон № 1404-VIII, згідно зі статтею 1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За змістом пункту 7 частини другої статті 17 Закону № 1404-VІІІ постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.

Згідно з частиною другою статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до частини третьої цієї статті рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом..

Отже, імперативною нормою - частиною другою статті 74 Закону № 1404 VIII - закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 06 червня 2018 року у справах № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18) та № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 2-01575/11 (провадження № 14-425цс18), від 07 лютого 2019 року у справі № 927/769/16, від 10 квітня 2019 року у справі № 766/740/17-ц (провадження № 14-664цс18) та від 25 травня 2019 року у справі № 2-1409/11 (провадження № 14-137цс19).

Заявник сформулювала свої вимоги як визнання незаконними дії, рішення та бездіяльності начальника Василівського РВ ДВС ГТУЮ в Запорізькій області Шабали І. А. та державного виконавця Юрової А. А. під час розгляду її заяв про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-156/11 у зв`язку з повним виконанням виконавчого документа, за наслідками розгляду яких просила зобов`язати начальника відділу Шабалу І. А. поновити її права шляхом скасування незаконних розпоряджень державного виконавця Юрової А. А. від 06 грудня 2017 року № 52038500 про розподіл сплаченої нею заборгованості ТОВ «Кредитні ініціативи» у розмірі 375 658,78 грн; від 13 грудня 2017 року № 52038500 про розподіл сплаченої нею на вимогу виконавчої служби суми 37 691 грн; винести постанову про повернення їй сплаченого виконавчого збору у розмірі 37 565,88 грн та вчинити дії щодо повернення цієї суми на її розрахунковий рахунок; зобов`язати державного виконавця Юрову А. А. винести постанову про закінчення виконавчих проваджень, відкритих за заявами ТОВ «Кредитні ініціативи» щодо солідарних боржників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відповідно до статей 39, 40 Закону № 1404-VIII у зв`язку з повним виконанням виконавчого документа та повернути виконавчі листи № 2-156/11 Василівському районному суду Запорізької області.

Проте, незважаючи саме на таке формулювання вимог, суть їх зводиться до оскарження стягнення із заявника за рішеннями суб`єктів оскарження виконавчого збору.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ураховуючи наведене, скарга ОСОБА_1 на дії, рішення та бездіяльність начальника Василівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Шабали І. А. та старшого державного виконавця Василівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Юрової А. А. не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, а належить до компетенції адміністративного суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі.

Згідно з частинами першою та другою статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтею 255 цього кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Однією з підстав для закриття провадження у справі є те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

Щодо наслідків закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 258 ЦПК України розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується прийняттям постанови.

Верховний Суд бере до уваги, що зміни до ЦПК України, внесені Законом

№ 460-IX, пов`язані не лише з розглядом касаційних скарг, який відповідно до частини четвертої статті 258 ЦПК України завершується прийняттям постанови. Закон № 460-IX вніс зміни до порядку повернення справ після закінчення касаційного розгляду. Так, згідно з пунктом 8 Закону № 460-IX абзац перший частини першої статті 256 ЦПК України викладено у такій редакції: «Якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі».

Отже, закінчивши касаційний розгляд і закриваючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, з 08 лютого 2020 року суд касаційної інстанції має роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства.

З огляду на те, що Верховний Суд дійшов висновку на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, суд відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України у редакції Закону № 460-IX роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду адміністративної юрисдикції.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 255, частиною першою статті 256, пунктом 5 частини першої статті 409, частинами першою та другою статті 414, статтями 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу старшого державного виконавця Василівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Юрової Анастасії Андріївни задовольнити.

Ухвалу Василівського районного суду Запорізької області від 11 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 30 травня 2018 року, скасувати.

Провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії, рішення та бездіяльність начальника Василівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Шабали Ігоря Анатолійовича та старшого державного виконавця Василівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Юрової Анастасії Андріївни, заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», ОСОБА_2 , закрити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко