ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2006 р. | № 23/370 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Стратієнко Л.В. |
суддів Грека Б.М. Кузьменка М.В. |
з участю представників: позивача: відповідача: | не з’явився не з’явився |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми “Стимул” |
на рішення та постанову | господарського суду Запорізької області від 23 березня 2006 р. Запорізького апеляційного господарського суду від 07 червня 2006 р. |
у справі | № 23/370 |
за позовом | акціонерного банку “АвтоЗАЗбанк” |
до | товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми “Стимул” |
про | спонукання видати податкову накладну |
|
ВСТАНОВИВ:
У липні 2005 р. позивач звернувся з вказаним позовом в суд, посилаючись на те, що 30.08.2004 р. між ним і відповідачем було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, розташованого за адресою: м.Запоріжжя, вул. Горького,115, згідно якого відповідач продав вказане майно за 6 185 306,43 грн., з яких 1 030 884,41 грн. становить податок на додану вартість.
В порушення п.7.2.1 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” відповідач, як продавець, не видав податкової накладної, чим порушує його (позивача) право на податковий кредит з податку на додану вартість.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 23.03.2006 р. (суддя Садовий І.В.), залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного апеляційного господарського суду від 07.06.2006 р. (головуючий –Юхименко О.В., судді –Коробка Н.Д., Яценко О.М.), позов задоволено.
Зобов’язано ТОВ виробничо-комерційну фірму “Стимул” надати АБ “АвтоЗАЗбанк” оформлену згідно вимог чинного законодавства України податкову накладну за договором купівлі-продажу від 30.08.2004 р.
В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов, господарські суди виходили з того, що відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку (відповідач) зобов’язаний надати покупцю (позивачу) податкову накладну встановленої форми.
Такий обов’язок виник у відповідача у зв’язку з укладенням договору купівлі-продажу нерухомого майна від 30.08.2004 р., невиконання якого порушує право позивача на отримання податкового кредиту, а тому позов підлягає задоволенню.
Проте, погодитись з такими висновками господарських судів неможливо, виходячи з такого.
Відповідно до ч.2 ст.1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується якщо інше не встановлено законом.
Також згідно абзацу 5 ч.1 ст. 4 ГК України не є предметом регулювання цього Кодексу фінансові відносини за участю суб’єктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю бюджетів усіх рівнів.
До цієї групи відносин належать і податкові відносини, регулювання яких здійснюється актами податкового законодавства.
В даному випадку спірні правовідносини регулюються Законом України “Про податок на додану вартість”(надалі –Закон).
Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.
У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).
Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.
Таким чином, Законом визначено саме такий спосіб захисту прав покупця на отримання податкового кредиту у випадку невиконання продавцем –платником податку свого обов’язку щодо видачі податкової накладної.
Суд не зазначив правових підстав, з яких він виходив, вважаючи, що право позивача підлягає захисту способом не передбаченим Законом - шляхом спонукання відповідача видати йому належним чином оформлену податкову накладну, не з’ясував дотримання позивачем зазначених вище вимог Закону з метою реалізації свого права на податковий кредит за договором купівлі-продажу від 30.08.2004 р.
Суд апеляційної інстанції в порушення ст. ст. 99, 101, 103 ГПУ України допущених місцевим господарським судом порушень не усунув, а тому постановлені у справі судові рішення не можна визнати законними та обгрутованими, в зв’язку з чим вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, більш ретельно з’ясувати права і обов’язки сторін та відповідно до правових норм, що регулюють спірні правовідносини, вирішити спір.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми “Стимул” задовольнити частково.
Рішення господарського суду Запорізької області від 23 березня 2006 р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 07 червня 2006 р. у справі за № 23/370 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
Головуючий Л.В. Стратієнко
Судді Б.М. Грек
М.В. Кузьменко